Постанова

від 01.04.2021 по справі 676/1504/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01квітня 2021 року

м. Київ

справа № 676/1504/18

провадження № 51-934км20

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240160000121, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що в силу ст.89 КК не має судимостей;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дергачі Дергачівського району Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини

За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2019 рокуОСОБА_8 і ОСОБА_9 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185КК, та виправдано, кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1ст. 284 КПКу зв`язку з недоведеністю вчинення ними цього злочину. Місцевий суд дійшов висновку про недоведеність умислу обвинувачених на крадіжку саме металобрухту, а не кліток для утримання свиней, не встановлено вартість викраденого майна, визнано ряд доказів недопустимими внаслідок порушення порядку їх отримання.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_9 визнано винуватим за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки і покладено обов`язки, передбачені ст.76 КК.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрито у зв`язку з його смертю.

Як зазначено у вироку апеляційного суду ОСОБА_8 і ОСОБА_9 визнано винуватими за те, що вони 22 лютого 2018 року близько 11:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи за попередньою змовою умисно з корисливих мотивів з метою таємного викрадення чужого майна, проникли через віконний отвір у нежитлову будівлю свинарника по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_10 , де за допомогою газових різаків демонтували металеві решітки, ринви та труби загальною вагою 2 450 кг по ціні 6,50 грн за 1 кг загальною вартістю 15 925 грн. Однак, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не вчинили всіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були викриті на місці події.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_8 та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК. Захисник зазначає про те, що по справі не було проведено товарознавчої експертизи для визначення вартості викраденого майна, а сторона обвинувачення надала тільки довідку про вартість металобрухту, що не узгоджується з позицією, яка викладена в постанові Касаційного кримінального суду від 25 листопада 2019 року у справі №420/1667/18. Вказує на те, що вирок апеляційного суду ґрунтується на недопустимих і неналежних доказах, а саме даних протоколу огляду місця події, який було проведено в порушення вимог ст. 233 КПК - не за згодою власника приміщення, а свідка ОСОБА_11 , який не мав ніяких повноважень наділених власником. Крім того, зазначає, що процесуальна дія, а саме зважування викраденого було проведено в порушення вимог кримінального процесуального закону, тому висновок апеляційного суду про те, що вказана дія була проведена в рамках огляду місця події не відповідає дійсності.

Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_9 та просить кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину. В обґрунтування своєї касаційної скарги захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що вирок апеляційного суду є незаконним, необґрунтованим, невмотивованим та ухвалений з порушенням вимог статей 370, 373, 374 КПК, не відповідає фактичним обставинам. Зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно задоволено клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів. Стверджує, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що потерпілий не підтримав скаргу прокурора, а наголошував на тому, що у нього було викрадено вироби з металу, а не металобрухт. Крім того, у провадженні не було призначено товарознавчу експертизу для визначення дійсної вартості викраденого майна, хоча сторона обвинувачення відповідно до ст.242КПК повинна була заявити клопотання про призначення такої експертизи. Також вказує на те, що огляд місця події було проведено на підставі заяви особи, яка не є власником приміщення, а тому протокол огляду місця події є недопустимим доказом. Зазначає, що зважування викраденого було проведено не в рамках огляду місця події та до внесення відомостей в ЄРДР, а тому протокол також є недопустимим доказом.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 вбачається, що вона, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка, відповідно до ст. 433 КПК, до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення зроблено з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 КПК.

Доводи, викладені у касаційних скаргах захисників, про невідповідність вироку апеляційного суду вимогам статей 370, 374, 420 КПК є безпідставними і спростовуються матеріалами кримінального провадження. Так, висновки апеляційного суду про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою, поєднане з проникненням в інше приміщенняза викладених у вироку обставин ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи та підтверджені сукупністю доказів, у тому числі досліджених апеляційним судом під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку. Зокрема вони ґрунтуються, на показаннях потерпілого ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ,яким суд дав належну оцінку та у вироку достатньо мотивував. Судом також дана належна оцінка письмовим доказам. При цьому апеляційним судом було повторно досліджено ті докази, на необхідності дослідження яких просила сторона обвинувачення. Тобто судом було дотримано повноти та змагальності розгляду провадження.

Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що апеляційним судом безпідставно задоволено клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів, оскільки ці докази були досліджені місцевим судом в повному обсязі і їм була дана належна оцінка, не є слушними.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, але в ситуації, коли апеляційний суд скасовує виправдувальний і постановляє обвинувальний вирок, цей принцип висуває більш суворі вимоги, ніж у разі скасування чи зміни обвинувального вироку, оскільки в такому випадку висновок про винуватість особи робить безпосередньо апеляційний суд, який у зв`язку із цим має забезпечити всі гарантії права на справедливий судовий розгляд, щоб переконатися, що особу не буде засуджено свавільно.

Наведене вище не означає, що положення ст. 23 КПК слід розглядати як такі, що автоматично висувають вимогу про нове дослідження доказів у суді апеляційної інстанції кожного разу, коли мова йде про скасування виправдувального вироку. Проте у ситуації, коли апеляційний суд під час апеляційного розгляду вбачає, що доводи апеляційної скарги учасника кримінального провадження в частині неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та/або невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК) виглядають обґрунтованими та потребують перевірки, така перевірка здійснюється шляхом повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст.404 КПК, що включає безпосереднє дослідження та оцінку доказів щодо таких обставин.

При цьому колегія суддів касаційного суду наголошує, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена в повному обсязі.

Як убачається з апеляційної скарги прокурор, не погоджуючись з вироком місцевого суду щодо виправдання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК, заявив клопотання про повторне дослідження доказів для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 7, ч. 3 ст. 404 КПК задовольнив вказане клопотання. Порушень норм процесуального права касаційний суд не встановив.

Твердження сторони захисту про те, що протоколи огляду місця події та зважування від 22 лютого 2018 року є недопустимими доказами, оскільки дозвіл на огляд місця події проведено без дозволу власника майна, зважування металу відбулося до внесення відомостей в ЄРДР неповноважною особою і не в рамках огляду місця події, а ухвала слідчого судді від 23 лютого 2018 року про визнання правомірним проникнення слідчого до приміщення свинарника 22 лютого 2018 року не передбачена кримінальним процесуальним законом, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження згідно даних, які містяться в протоколі огляду місця події від 22 лютого 2018 року, в ході огляду приміщення свиноферми по АДРЕСА_2 були виявлені зрізані елементи металевих кліток, вкритих іржею. З метою встановлення маси вказаних металевих речей та відсутністю на місці події необхідних засобів для зважування, слідчий цього ж дня продовжив огляд місця події та забезпечив доставку металобрухту в с. Нігин, де за допомогою ваг № 9378, в період часу з 18 год 15 хв по 18 год 55 хв проведено зважування вказаного майна, маса якого становила 2 450 кг, про що складено відповідний протокол, що не суперечить вимогам ст. 237 КПК.

Згідно ст.237 КПК при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, уважаються тимчасово вилученим майном.

У подальшому слідчий в порядку ч. 3 ст. 233 КПК звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу про проведення огляду приміщення свиноферми, який проводився у невідкладному випадку, пов`язаного з врятуванням майна, до постановлення ухвали слідчого судді. Ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 23 лютого 2018 року було задоволено та визнано правомірним проникнення слідчого до приміщення свинарника 22 лютого 2018 року.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_11 не є особою, яка може надавати дозвіл на огляд приміщення, яке належить на праві власності ОСОБА_10 , то колегія суддів зазначає наступне. Так, ОСОБА_11 дійсно не є власником приміщення свинарника, однак такий дозвіл він надав за згодою власника ОСОБА_10 , який на час проведення огляду перебував за кордоном і підтвердив свою згоду по мобільному зв`язку. Про вказані обставини потерпілий зазначив в суді першої інстанції. Отже порушень вимог статей 223, 233 КПК не встановлено.

Щодо доводів сторони захисту про те, що по справі не було проведено товарознавчої експертизи для визначення вартості викраденого майна, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості (наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна, чи проведення інших арифметичних розрахунків, тощо).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, предметом злочину є порізані металеві частини кліток, що тривалий час використовувались, покриті іржею металобрухт, тому у слідчого не було підстав для призначення відповідної експертизи, у зв`язку з чим слідчий обґрунтовано звернувся з запитом до спеціалізованого товариства - Кам`янець-Подільського заготівельно-виробничого цеху «Втормет», що є відокремленим підрозділом Хмельницьке ПАТ «Втормет», та за своїм уставом має право здійснювати діяльність, пов`язану з торгівлею відходами та брухтом. Відповідно до довідки, засвідченої печаткою вказаного підприємства, вартість 1 кг чорного металу в цьому регіоні станом на 22 лютого 2018 року становить 6,50 грн. Крім того, дана інформація є загальновідомою та загальнодоступною і спеціальних знань не потребує.

Вищезазначена довідка надавала суду можливість встановити роздрібну ціну викраденого майна без проведення відповідної експертизи. Вказаний доказ отриманий у передбачений процесуальним законом спосіб та відповідає вимогам статей 84, 85, 86 КПК і підстави вважати його неналежним та недопустимим відсутні.

Водночас, колегія суддів зазначає, що сторона захисту під час судового провадження не оспорювала вартість викраденого майна (металобрухту), не зазначала, що ця вартість є більшою, ніж встановлено органом досудового розслідування і не порушувала питання про необхідність призначення у звязку з цим товарознавчої експертизи. Не дивлячись на те, що потерпілий ОСОБА_10 вказував на викрадення у нього виробів з чорного металу, а не металобрухту, проте клопотань про призначення відповідної експертизи в судах попередніх інстанцій не заявляв.

Висновок апеляційного суду про допустимість як доказу довідки про вартість викраденого майна (металобрухту) не суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного кримінального суду від 25 листопада 2019 року у справі №420/1667/18, де предметом викрадення було цвітіння соняшника, оцінка якого потребувала спеціальних знань, отже обовязкового призначення і проведення товарознавчої експертизи. Фактичні обставини у даному кримінальному провадженню є різними порівняно з інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Таким чином, проаналізувавши вищенаведене та дослідивши в судовому засіданні вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони спростовують доводи сторони захисту про недоведеність вчинення ОСОБА_8 і ОСОБА_9 злочину, який їм інкримінується. Тобто, сукупність зібраних судом доказів підтверджує, що спільність, узгодженість дій ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , свідчать про їх умисел на викрадення чужого та вірно визнав їх винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185КК, оскільки вони вчинили замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою, поєднане з проникненням в інше приміщення.

Твердження захисника ОСОБА_7 у касаційній скарзі про те, що органом обвинувачення безпідставно не притягнуто до відповідальності інших осіб, які були разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , є необґрунтованими. Так, з матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК лише стосовно осіб яким висунуто обвинувачення, та у межах висунутого їм обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_9 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, таким, що відповідає меті покарання, співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а тому вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню непідлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3