Постанова

від 07.04.2021 по справі 420/7629/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7629/20

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Кравця О.О.,

- Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, прийняте у складі суду судді Самойлюк Г.П. в місті Одеса по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ВІЖН 2000 , Товариства з обмеженою відповідальністю Індіго Груп про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ВІЖН 2000 , Товариства з обмеженою відповідальністю Індіго Груп , в якому позивач просив суд визнати недійсним договір, укладений між ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 , код ЄДРПОУ 37242705 та ТОВ Індіго Груп , код ЄДРПОУ 35408021, на підставі якого було виписано та зареєстровано податкову накладну № 4442 від 23.04.2020р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ВІЖН 2000 , Товариства з обмеженою відповідальністю Індіго Груп про визнання недійсним договору, укладеного між ТОВ «ТОП-ВІЖН 2000» , код ЄДРПОУ 37242705 та ТОВ Індіго Груп , код ЄДРПОУ 35408021, на підставі якого було виписано та зареєстровано податкову накладну № 4442 від 23.04.2020р відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому обставини справи не з`ясовані судом повно, об`єктивно та всебічно, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 до органів ДПС не надавались фінансова звітність малого підприємництва за 2019 рік та 1 кв. 2020 року, декларація з податку на прибуток за 2019 рік, а також податкові розрахунки сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податку (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2020 р. Апелянт вказує, що в ході аналізу ЄРПН встановлено, що ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 зареєстровано податкові накладні за період червень - липень 2020 року зокрема на ТОВ Індіго Груп з номенклатурою товару: Посадка саджанців з поливом, мінеральний ґрунт (інші піски), проте продажу товару з номенклатурою придбаною від ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 у ТОВ ІНДІГО ГРУП на протязі 2020 року не встановлено.

Апелянт звертає увагу, що рішенням Комісії ГУ ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 08.07.2020р. № 62442, прийнято рішення про включення ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, оскільки ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 по операціях з реалізації товарів та послуг має ознаки вигодоформуючого суб`єкта , по операціях з придбаною курятиною та кавою неможливо встановити категорію ризику у зв`язку з відсутністю операцій з їх реалізації. Апелянт вважає, що ТОВ ТОП- ВІЖН 2000 безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок підміни номенклатури товару в податкових накладних виписаних на ТОВ Індіго Груп , а сукупність пов`язаних між собою фінансових та господарських операцій ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 з ТОВ Індіго Груп не мають очевидного економічного сенсу та їх здійснення було направлене на приховування реального змісту фінансової операції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 (код ЄДРПОУ 37242705) зареєстровано як юридичну особу 23.09.2010 р. (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №10701020000041294).

ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області, а саме в Південному управлінні у м. Одесі, Київська ДПІ.

ТОВ Індіго Груп (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №14711020000024318).

ТОВ Індіго Груп знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківський області, а саме в Східному управлінні, Індустріальна ДПІ.

14.04.2020р. між ТОВ Індіго Груп (замовник) та ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 (виконавець) укладено договір №14П, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується виконати послуги з посадки саджанців з поливом за адресою: Харківська область, Богодухівський район, селище Максимівка, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені роботи згідно акту прийняття-здачі виконаних робіт, у строки та на умовах, визначених цим договором (а.с. 104-105).

23.04.2020р. ТОВ Індіго Груп та ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 складено акт здачі-приймання робіт (наданя послуг) № 4452, відповідно до якого виконавцем (ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 ) були виконані роботи (надані послуги) з посадки саджанців з поливом на газальну суму192926,52 грн., в т.ч. ПДВ 32154,42 грн. (а.с. 106).

23.04.2020р. ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 виписано податкову накладну № 4452 від 23.04.2020р. на загальну суму 192926,52 грн., в т.ч. ПДВ 32154,42 грн. із номенклатурою товару Посадка саджанців з поливом (а.с. 107), яку зареєстровано в ЄРПН 07.07.2020р.

Посилаючись на ненадання ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 фінансової звітності, декларації з податку на прибуток за 2019 рік, податкових розрахунків сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податку (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2020 р. та на те, що фінансові та господарські операції ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 та ТОВ Індіго Груп не мають очевидного економічного сенсу та їх здійснення було направлене на приховування реального змісту фінансової операції, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що жодних належних доказів, які б підтверджували укладення вказаного спірного правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які б свідчили про його нікчемність, позивачем не надано, при цьому зазначені в обґрунтування правової позиції доводи стосуються правової оцінки господарської операції по суті та питання дотримання/недотримання вимог податкового законодавства в частині податкових обов`язків платників податків, а не оцінки дійсності чи недійсності правочину (договору) як такого. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності обставин для визнання даного правочину недійсним, в зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог п.5 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Враховуючи наведене, контролюючі органи, реалізовуючи функцію здійснення податкового контролю, можуть звертатися до адміністративного суду з позовом до юридичних осіб, які не є суб`єктами владних повноважень, тільки у випадках, прямо передбачених законами України.

Компетенція контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначаються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Отже, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та щодо застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, зокрема шляхом подання позовів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Таким чином, вимоги податкового органу про визнання правочинів, укладених господарюючими суб`єктами, недійсними підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такий спір є публічно-правовим та походить з компетенції органів Державної податкової служби здійснювати податковий контроль.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права висловлений Верховним Судом зокрема у постановах від 12 березня 2020 року (справа №2a-0770/2208/12), від 04 грудня 2018 року (справа №2а-0770/2203/12), від 02 жовтня 2018 року (справа №817/274/17).

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, приписи статті 228 ЦК України встановлюють два окремих види недійсності правочинів: ті що порушують публічний порядок і є нікчемними; ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах установлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

Отже, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина друга статті 228 ЦК України).

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23 травня 2019 року у справі № 826/9653/17, яка полягає у тому, що при розгляді позову про застосування юридичних наслідків вчинення недійсного правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

До кола правочинів, які вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди (наприклад, у вигляді податкового кредиту).

Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, в силу норми частини першої статті 77 КАС України покладено на контролюючий орган, який виступає позивачем у даній справі.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 (код ЄДРПОУ 37242705) є ОСОБА_1 , керівником ТОВ Індіго Груп (код ЄДРПОУ 35408021) є ОСОБА_2 , проте у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність вироків відносно вказаних осіб.

Колегія суддів критично оцінює послання апелянта на ненадання ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 податкової звітності, оскільки згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 23 липня 2020 року (справа № 826/6806/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що недотримання однією із сторін договору обов`язку подавати податкову звітність не може беззаперечно свідчити про наявність підстав для визнання недійсним договору, з урахуванням закріпленої у ЦК України презумпції правомірності правочину. До того ж, неподання ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 до органів ДПС фінансової звітності малого підприємництва за 2019 рік, декларації з податку на прибуток за 2019 рік взагалі не стосується предмету доказування у межах даної справи, оскільки предметом розгляду є господарські операції, які мали місце у квітні 2020 року.

Як встановлено п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2020р. між ТОВ Індіго Груп (замовник) та ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 (виконавець) укладено договір №14П, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується виконати послуги з посадки саджанців з поливом за адресою: Харківська область, Богодухівський район, селище Максимівка, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені роботи згідно акту прийняття-здачі виконаних робіт, у строки та на умовах, визначених цим договором (а.с. 104-105).

23.04.2020р. ТОВ Індіго Груп та ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 складено акт здачі-приймання робіт (наданя послуг) № 4452, відповідно до якого виконавцем (ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 ) були виконані роботи (надані послуги) з посадки саджанців з поливом на газальну суму192926,52 грн., в т.ч. ПДВ 32154,42 грн. (а.с. 106).

23.04.2020р. ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 виписано податкову накладну № 4452 від 23.04.2020р. на загальну суму 192926,52 грн., в т.ч. ПДВ 32154,42 грн. із номенклатурою товару Посадка саджанців з поливом (а.с. 107), яку зареєстровано в ЄРПН 07.07.2020р.

Вказані первинні документи в повному обсязі відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не викликають сумнівів у їх достовірності.

У цьому контексті суд звертає увагу, що з огляду на специфіку виконання послуги за договором №14П Посадка саджанців з поливом , доводи апелянта, що продажу товару з номенклатурою придбаною від ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 у ТОВ ІНДІГО ГРУП на протязі 2020 року не встановлено, є неспроможними.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, доказів того, що податкова накладна № 4452 від 23.04.2020р. складена у зв`язку з виконанням будь-якого іншого договору матеріали справи не містять. Опис наданих послуг, зазначений у зазначеній податковій накладній - посадка саджанців з поливом , співпадає з предметом договору №14П від 14.04.2020 р.

При цьому первинна документація, надана до суду ТОВ Індіго Груп , як наслідок виконання договірних відносин, позивачем як контролюючим органом не досліджувалась та аналізу не піддавалась.

Згідно статей 61 та 62 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом, в тому числі, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в разі отримання податкової інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема щодо віднесення платника податку до категорії ризикових та складення відповідної аналітичної довідки (а.с. 8, 18-49), на які посилається апелянт, податкові органи зобов`язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов`язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Водночас, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт здійснення контролюючим органом заходів податкового контролю безпосередньо щодо ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 та ТОВ ІНДІГО ГРУП з відображенням та закріпленням результатів їх проведення у відповідному джерелі, позивач не надав.

Доводи апелянта, що по операціях ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 з придбаною курятиною та кавою неможливо встановити категорію ризику у зв`язку з відсутністю операцій з їх реалізації, колегія суддів оцінює критично, оскільки придбання та подальша реалізація вказаних товарі взагалі предметом договору №14П від 14.04.2020 року не виступала.

Отже, позивачем не доведено, що у ТОВ ТОП-ВІЖН 2000 та ТОВ ІНДІГО ГРУП був наявний умисел укладення договору без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування або несплати податків.

Апеляційний суд зазначає, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності умислу на укладення Договору від №14П від 14.04.2020 року без наміру виникнення наслідків, які передбачені даним Договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП-ВІЖН 2000 , Товариства з обмеженою відповідальністю Індіго Груп про визнання недійсним договору - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О. О. Кравець

Суддя: Л. Є. Зуєва