Постанова

від 31.03.2021 по справі 320/6228/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6228/20 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Яковіна Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення №0001760402 від 28.05.2020 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку, щодо правомірності нарахування ТОВ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00954544) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2020 року.

В ході проведення перевірки складено акт від 07.05.2020 року №320/10-36-04- 02/00954544 згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" (ЄДРПОУ 35591588) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено показники у рядку 4.1 Декларації з ПДВ за лютий 2020 року "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу" на загальну суму ПДВ 17973,70 грн.

За результатами перевірки та встановленими порушеннями винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2020 №0001760402.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

За приписами п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За приписами абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Стосовно твердження апелянта, що надання додаткових послуг логістики суперечить договорам поставки товару №2001Р від 01.05.2017 року та №3056Р від 25.07.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, між ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ „СІЛЬПО-ФУД" були укладені договори поставки Товару № 2001Р від 01.05.2017 року та №3056Р від 25.07.2017 року з додатками (додаються). Вищевказаними договорами передбачено додатково надання ТОВ „СІЛЬПО-ФУД" послуг логістики ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" Перед укладанням Договору Позивачем було проведено моніторинг даних контрагента у Єдиному державному реестрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України та встановлено, що одними із основних видів господарської діяльності контрагента є: неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.11.); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41.); транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24.)

На час укладання договору та його виконання ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" було зареєстрований в установленому законодавством України порядку, не було ліквідоване, перебувало на податковому та іншому обліках, було наділено відповідно до ст. ст. 80, 91, 92 ЦК України цивільною правоздатністю і дієздатністю, вправі було своїми діями набувати цивільні права і обов`язки та самостійно здійснювати їх, у тому числі укладати і виконувати господарські договори. Обмежень, встановлених законодавством України, щодо укладення договорів з цим підприємством не було. На виконання своїх договірних зобов`язань ТОВ „СІЛЬПО-ФУД" за лютий 2020 було надано послуг логістики на загальну суму 107 842,22 гривень, що підтверджується актами здачі прийняття робіт та звітами до актів, (додаються)

Жодних обмежень надання логістичних послуг вищевказаними договорами не передбачено, тому вищезазначені послуги позивачем були оплачені, та на підставі п. 2.4. вищевказаних договорів, вищезазначені суми були включені до суми Товару. Пунктом 3.4. договорів поставки № 2001Р від 01.05.2017 року та №3056Р від 25.07.2017 року передбачено, що Постачальник зобов`язується здійснювати поставку партій Товару виключно автотранспортом на умовах DDP (Інкотермс 2010), якщо інше не передбачено додатковою угодою Сторін.

Умови поставки DDP Інкотермс 2010 зобов`язують Постачальника оплатити вартість всієї поставки. В даній ситуації, доставки Товару до місця його використання. Місцем використання товару є місцем продажу.

Товар не використовується ТОВ „СІЛЬПО-ФУД" на розподільчому центрі, Товар використовується для його подальшої реалізації на торгівельних об`єктах (магазинах торговельної мережі). Тому на етапі переговорів з поставки Товару та підписання договорів між підприємствами була досягнута домовленість, про те, що ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів"(Постачальник) здійснює доставку товару до розподільчого центру, а ТОВ ,,СІЛЬПО-ФУД"(Покупець) формує партії Товару та доставляє до магазинів торгівельної мережі, і за це Постачальник здійснює компенсацію затрат, які поніс згідно гі. 5.1. Правил постачання до логістичного об`єкту (додаток №8 до договору) у розмірі 5% від вартості Товару прийнятого на Логістичний об`єкт.

Сам по собі перехід права власності на товар чи передача товару на розподільчий центр, не означає, що ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" не зобов`язаний компенсувати затрати по доставці товару на Торгівельний об`єкт ( магазини торговельної мережі Покупця).

Додатково, додатковими угодами №1 від 04.06.2020 до договору поставки № 2001Р від 01.05.2017 року та від 01.05.2020 року до договору поставки №3056Р від 25.07.2017 року встановлено, що Постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов`язання з поставки Товару у разі поставки Товару відповідно до умов Договору, за ціною, узгодженою в Прайс-листі, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим Договором, і якщо внаслідок прийняття Товару було встановлено, що Товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам Замовлення, та якщо він поставив Товар до Торгівельного об`єкту Покупця (самостійно або з залученням Покупця чи третіх осіб для надання логістичних послуг щодо доставки Товару з Розподільчого центру (Логістичного об`єкту) Покупця до Торгівельних об`єктів Покупця), (додаються).

Ст. 526 ЦКУ встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тому можна зробити висновок, що ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" виконає своє зобов`язання тоді коли Товар:

- відповідає ціні узгодженій в Прайс-листі;

- з Товаром надана вся супровідна документація;

- Товар відповідає умовам замовлення;

- Товар поставлений до Торгівельного об`єкту Покупця.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов`язання з поставки будуть виконані тоді, коли Товар буде поставлений до Торгівельного об`єкту покупця.

Стосовно твердження відповідача про те, що позивачем не проводився перегляд ціни поставленого Товару з урахуванням всіх наданих послуг логістики, колегія суддів зазначає наступне.

Протоколом дирекції ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" №145 від 03.02.2020 року були затверджені базові ціни на продукцію.

Базові ціни включать всі витрати підприємства (крім збутових і фінансових) та прибуток і є основою для формування відпускних цін на продукцію по різним каналам збуту. До них додаються витрати на збут та фінансові витрати, які згруповані окремо по кожному договору поставки.

Кінцеве рішення, щодо прийняття відпускних цін для ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" було прийнято з врахуванням ринкових цін, які діяли на момент підписання прайс-листів (додаються), які є невід`ємною частиною договорів поставок продукції.

При визначенні відпускних цін для ТОВ "СІЛЬПО- ФУД" було враховано всі витрати, які понесені ТОВ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" у процесі реалізації продукції, у тому числі і 5% витрат на логістичні послуги. Для цього базові ціни підприємства були збільшені від 34,62% до 46,42% по різним видам продукції.

Тому твердження перевіряючого органу про те, що ГОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" не проводив перегляд ціни поставленого Товару, з урахуванням наданих послуг логістики є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно було винесено податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2019 р. № 0001971202, № 0001981202 та № 0001991202, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 05 квітня 2021 року.