Постанова

від 06.04.2021 по справі 640/20182/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року Справа № 640/20182/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Біопорт

до Київської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Біопорт (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 10.06.2020 №/2020/000010/1.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення та наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що декларантом не підтверджено документально відомостей щодо числових значень складової митної вартості товарів, що при перевірці поданих позивачем документів для здійснення митного оформлення товару контролюючим органом було встановлено наявність розбіжностей, які позивачем не усунуто.

При цьому, апелянт вказує, що позивачем не було надано документів щодо вартості страхування вантажу, а ті страхові документи, які позивач надав, не надають можливості ідентифікувати відсоток страхового зобов`язання.

Крім того, апелянт зазначає, що наданий позивачем прайс-лист є лише інформаційним листом постачальника товару, а також, що позивачем не було надано копії експортної митної декларації країни відправлення товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, договір з третіми особами та розрахункові документи з ними.

Разом з тим, апелянт вважає, що для вставлення ціни на імпортований позивачем товар ним була використана інформація з мережі Інтернет.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на правомірності декларування ним імпортованого товару за ціною договору та підтвердження зазначеної ціни і її складових всіма необхідними документами, а також зазначає, що всі наведені апелянтом доводи і сумніви у митній вартості товару спростовуються матеріалами справи і апелянтом правильності висновків суду апелянтом не спростовано.

При цьому, у своєму відзиві позивач також наголошує на тому, що у страховому полісі, який був наданий продавцем у зв`язку з вимогою митного органу під час здійснення процедури митних формальностей та досліджений судом, вказано застрахованою особою компанію NEO Technology Ltd, страхову суму 17 385,50 дол. США, що складає 110% вартості вантажу як це і передбачено правилами СІР Інкотермс 2010 і вартість страхування включена у вартість товару і

Також у своєму відзиві позивач вказує, що у прайс-листі, який надавався митному органу, указано відповідну вартість товару, що відповідає відомостям в інвойсі та в специфікації.

Разом з тим, позивач зазначає, що лише з цих двох підстав йому було відмовлено у розмитненні товару за заявленою митною вартістю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Біопорт (далі - ТОВ Біопорт ) зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 40410535) та є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).

13.09.2017 між компанією NEO Technology Ltd (Продавець) та ТОВ Біопорт (Покупець) укладено контракт поставки № 170913/01 (далі - Контракт) відповідно до умов якого, враховуючи додаткові угоди № 1, № 2 та № 3 від 13.09.2017, Продавець продає, а Покупець купує косметичну продукцію (далі - Товар) відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Контракту, виробництва ХЮНДАЙ ІБТ та/або його дочірніх підприємств (п. 1.1. Контракту).

Відповідно до п. 3.2. Контракту, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 13.09.2017, умови оплати: 100% партії поставленого товару згідно до Специфікації повинні бути оплачені протягом 1095 календарних днів після поставки Товару.

Комісійні та банківські витрати, що проводяться в країні Продавця, здійснюються Продавцем, комісійні та банківські витрати, що проводяться в країні Покупця та країнах транзиту, здійснюються Покупцем (п. 3.3. Контракту).

Умови поставки кожної партії Товару, терміни поставки, місце поставки, місце відвантаження, перелік необхідних документів, а також інші деталі поставки визначаються у відповідній Специфікації (п. 4.1. Контракту).

Згідно з п. 5.1. Контракту, умови страхування Товару визначаються у відповідній Специфікації.

Продавець надає всі документи, необхідні для експорту Товару, а також дотримання умов поставки, відповідно до умов поставки кожної конкретної партії Товару (п. 8.1. Контракту).

Відповідно до Специфікації № 5 від 12.05.2020 до Контракту (далі - Специфікація) визначено предмет специфікації (найменування, перелік, кількість, ціна) - Товар (п. 1.1. Специфікації).

Загальна вартість Товару, що поставляється згідно даної Специфікації, становить 15 805,00 доларів США (п. 2.1. Специфікації).

Товар поставляється на умовах СІР Київ, Україна згідно ІНКОТЕРМС 2010 (п. 3.1. Специфікації).

Пунктом 4 Специфікації визначено, що Продавець надає разом з Товаром наступні документи:

- Комерційний інвойс (3 оригінали);

- Сертифікат походження, виданий продавцем або Виробником Товару (1 оригінал);

- Пакувальний лист (1 оригінал);

- Авіанакладна (1 оригінал);

- експортна декларація (1 копія).

Для проведення митного оформлення Товару декларантом ТОВ АБОРДАЖ ЛОГІСТИКС до відділу митного оформлення № 5 митного поста Аеропорт Бориспіль Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію форми МД-2 серії ІМ 40 АА № UA100290/2020/315543 (надалі - митна декларація) від 03.06.2020, відповідно до якої задекларовано митну вартість товару на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано до відповідача пакет документів:

- митну декларацію форми 2-МД UA100290/2020/315543;

- контракт поставки № 170913/01 від 13.09.2017, укладений між NEO Technology Ltd та ТОВ Біопорт ;

- специфікацію № 5 до контракту поставки № 170913/01 від 13.09.2017;

- інвойс № 11257-2020 від 18.05.2020;

- інформаційний лист (прайс-лист) продавця від 01.06.2020.

24.05.2016 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100000012/2016/000044/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу у визначенні митної вартості.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що декларантом до митного оформлення надано документи з розбіжностями, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

- відповідно п. 6.2. контракту поставки від 13.09.2017 № 170913/01 обумовлено, що до переліку необхідних документів, які можуть змінюватися до кожної поставки, зазначаються у відповідних специфікаціях. Враховуючи надану до митного оформлення специфікацію № 5 від 12.05.2020 та наданий договір інформація про необхідні документи не зазначена;

- прайс-лист наданий до митного оформлення від 01.06.2020 не містить умови поставки згідно ІНКОТЕРМС;

- відповідно до специфікації від 12.05.2020 № 5, товар поставляється на умовах поставки СІР згідно ІНКОТЕРМС, що передбачає здійснення страхування вантажу. Митному органу не надані страхові документи відповідно до п. 5.1. контракту поставки.

У зв`язку з викладеним відповідачем запропоновано позивачу, у відповідності до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 53, ст. 57 Митного кодексу України, надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити для ідентифікації ввезеного товару;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На запит Київської митниці, позивачем направлено засобами електронного зв`язку лист, а також копія страхового полісу постачальника. Щодо надання інших документів позивач зазначив: відповідно до пункту 3.2 контракту умови оплати - 60 банківських днів з моменту поставки, відповідно на момент митного оформлення у нас, як у покупця, не наступили обов`язки по оплаті товару. Інші документи на момент митного оформлення відсутні, оскільки товар ми ще не отримали .

Також позивачем були наданні копії митних декларацій, оформлені митницею в минулих періодах (ІМ 40 АА № UA125060/2019/152052, ІМ 40 ДЕ № UA125100/2017/329938, ІМ 40 АА № UA125100/2018/327907, ІМ 40 ДЕ № UA125100/2018/305245).

У зв`язку з цим відповідачем була скоригована заявлена позивачем митна вартість із застосуванням резервного методу, з урахуванням вимог ст. 64 Митного кодексу України та ґрунтувалась на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: митне оформлення за митною декларацією від 09.04.2020 № UA100290/2020/310927, а також було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 10.06.2020 № UA100290/2020/000010/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100290/2020/00128.

11.06.2020 позивачем подано митну декларацію № UA100290/2020/316448, в якій враховано скориговану митну вартість товарів. Відповідачем випущено товар у вільний обіг шляхом надання гарантій, відповідно до вимог пункту 7 статті 55 Митного кодексу України.

Вважаючи протиправними зазначене рішення про коригування митної вартості товару 10.06.2020 № UA100290/2020/000010/1, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу . Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

Разом з тим, не зважаючи на вказані обставини, відповідачем здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

Водночас, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження Київською митницею не доведено неможливості застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу за ціною договору щодо ідентичних товарів ).

У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.

З приводу доводів митного органу про те, що наданий позивачем прайс-лист є лише інформаційним листом постачальника товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, жодною нормою чинного законодавства не визначено обов`язкової форми прайс-листа, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.09.2019 по справі № 820/859/17.

При цьому, у прайс-листі від 01.07.2020, який був наданий позивачем митному органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, міститься посилання на контракт поставки від 13.09.2017 № 170913/01 та вказівка на те, що інформація надається щодо запитуваних товарів.

Крім того, інформація у цьому та іншому прайс-листах, наданих позивачем, відповідає іншим документам, які надавались ним до митного оформлення.

Тож, наведені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і безпідставними.

Твердження апелянта про те, що позивачем не було надано копії експортної митної декларації країни відправлення товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, договір з третіми особами та розрахункові документи з ними

Доводи апелянта щодо ненадання позивачем страхових документів відповідно до п. 5.1. контракту поставки від 13.09.2017 № 170913/01 колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Так, згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIР передбачає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товар до названого місця призначення. За умовами терміна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Водночас, у страховому полісі № 09 520PYAS0010063 від 25.05.2020, наданому позивачем, зазначено, що застрахованою стороною є NEO Technology Ltd, яка згідно з Контрактом є Продавцем. Страхова сума - 17 385 доларів США та 50 центів, що складає 110% вартості вантажу (як це і передбачено правилами терміну СІР правил Інкотермс 2010 ).

Тобто, що вартість страхування уже включена у вартість товару, яка виставлена продавцем-нерезидентом згідно з інвойсом від 18.05.2020 № 11257-2020.

Отже, наведені доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження позивачем відповідної суми заявленої ним митної вартості товару є безпідставними.

Доводи апелянта про те, що позивачем не було надано копії експортної митної декларації країни відправлення товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, договір з третіми особами та розрахункові документи з ними, також є необґрунтованими, оскільки такі документи не входять до переліку обов`язкових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, документами, наданими позивачем, повністю підтверджується така вартість за першим методом (ціною договору) і відповідачем не доведено зворотного.

Крім того, судова колегія відзначає й те, що стверджуючи про ненадання позивачем договору з третіми особами та розрахункових документів з ними, апелянт не зазначає, яких саме третіх осіб він має на увазі, які операції та які розрахунки, а просто наводить голослівні судження.

З викладеного та доводів апелянта вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ`єктивне дослідження документів, поданих позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.

Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі Золотас проти Греції , про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Отже, відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано достатніх доказів наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16

Отже, апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за основним методом.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.

Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , відповідно до якої …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці Державної митної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 06 квітня 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк