Ухвала

від 07.04.2021 по справі 1.380.2019.007061

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.007061

адміністративне провадження № К/9901/9295/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Стародуба О. П., Чиркіна С. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі № 1.380.2019.007061 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий Львів" до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Асоціація ОСББ "Сучасне житло", про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

У 2019 році Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий Львів" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Асоціація ОСББ "Сучасне житло", у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 11.12.2019 № 247/13-01-33-07/38627014.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у справі № 1.380.2019.007061.

Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2021, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021 у справі № 1.380.2019.007061.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у справі № 1.380.2019.007061.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідач оскаржив її у касаційному порядку.

17.03.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 і направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 328 КАС України, передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

При постановленні оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржником не надано жодних доказів щодо перешкод, які пов`язані із запровадженням карантину і які б йому не давали можливість оскаржити судове рішення у встановлений законом строк. При цьому, перебування працівників у відпустках чи на листку тимчасової працездатності, не є об`єктивною перешкодою для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, враховуючи ту обставину, що апеляційна скарга подається повторно.

Суд погоджується з висновком Восьмого апеляційного адміністративного суду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами частини 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Як на підставу касаційного оскарження та пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2021, відповідач у касаційній скарзі посилається на рішення Конституційного суду України від 12.04.2012 по справі 1-10/2012, норми Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, однак, Суд не приймає їх до уваги оскільки в силу зазначених обґрунтувань, скаржником не наведено конкретних причин, які перешкоджали йому вчасно звернутись із касаційною скаргою задля дотримання строків передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, а скаржником не наведено об`єктивних перешкод, які заважали своєчасно реалізувати право на оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом.

Крім того, Суд відхиляє посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду по справі № 826/17113/16, виходячи з наступного.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, скаржник посилається не постанову Верховного Суду, а на ухвалу, що Судом критично оцінюється та до уваги не приймається.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 у справі № 1.380.2019.007061 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий Львів" до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Асоціація ОСББ "Сучасне житло", про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді О. П. Стародуб

С. М.Чиркін