Рішення

від 29.03.2021 по справі 336/4019/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

№ 336/4019/20

Пр..№ 2/336/337/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Павловцева В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник - адвокат Єлисєєв Сергій Сергійович) до ОСОБА_2 (третя особа - Запорізька товарна біржа Капітал ВК ) про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

29.07.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи в частині кола учасників процесу.

В позові зазначив, що 17.02.1998 р. між брокером ОСОБА_3 , діючої у відповідності з договором дорученням № 69П від 17.02.1998 р., зі сторони продавця ОСОБА_2 , та брокером ОСОБА_4 , діючої у відповідності з договором дорученням № 69К від 17.02.1998 р., зі сторони продавця ОСОБА_1 , у відповідності до результатів торгів, що відбулись на Запорізькій товарній біржі Капітал ВК 17.02.1998 р., уклали договір про наступне: продавець ОСОБА_2 продала, а покупець ОСОБА_1 купив нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначений договір було зареєстровано в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації та в Запорізькій товарній біржі Капітал ВК в Журналі реєстрації угод за нерухомістю.

Надалі позивач виявив, що ним було втрачено оригінал вищевказаного договору купвлі-продажу.

У зв`язку з втратою оригіналу договору, він звернувся до ТОВ ЗМБТІ щодо надання копії договору купівлі-продажу квартири.

Супровідним листом № 2953 від 18.05.2020 р. ТОВ ЗМБТІ було надано копію вищезазначеного договору, та роз`яснено, що з 01.01.2013 р. реєстрація речових прав на нерухоме майно згідно приписів ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється реєстраторами Державної реєстраційної служби та нотаріусами, як спеціальними суб`єктами. ЗМТБІ не має актуальної інформації про реєстрацію відповідних прав.

Тобто на цей час відсутня державна реєстрація на спірний об`єкт нерухомості. Також 18.05.2020 р. ЗМБТІ було видано технічний паспорт на квартиру, виготовлений станом на 11.02.1998 р.

У зв`язку з чим 10.07.2020 р. позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Департаменту реєстраційних послуг ЗМР із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, рішенням № 53118392 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг ЗМР Білай О.П. від 14.07.2020 р., на підставі ст.24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п.п. 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127, ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру.

За позовом позивач, посилаючись на ст.16 ЦК України, ст.ст.47, 128, 224, 225, 227 ЦК України (в ред.1963 р.), ЗУ Про товарні біржи , просить визнати за ним право власності на нерухоме майно: однокімнатну вартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,4 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м.

Ухвалою від 03.08.2020 р. відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 26.08.2020 р.

26.08.2020 р. підготовче судове засідання відкладено на 25.09.2020 р. на підставі п.1 ч.2 ст.198, п.4 ч.2 ст.223 ЦПК України.

25.09.2020 р. підготовче судове засідання відкладено на 21.10.2020 р. за клопотанням представника позивача на підставі п.1 ч.2 ст.198, п.4 ч.2 ст.223 ЦПК України.

21.10.2020 р. підготовче судове засідання відкладено на 23.11.2020 р. на підставі ч.3 ст.198 ЦПК України.

23.11.2020 р. підготовче судове засідання відкладено на 23.12.2020 р. через перебування судді у відпустці за раніше відпрацьований вихідний день.

23.12.2020 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 18.02.2021 р.

18.02.2021 р. розгляд справи відкладено на 29.03.2021 р. на підставі п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позов підтримує, просить задовольнити.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідач до суду не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подавала.

Представник третої особи - Запорізької товарної біржі Капітал ВК всудове засідання не з`явився, про розгляд справи третя особа повідомлялась у встановленому порядку, пояснень по суті позову не подано.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України розгляд справи проведено за відсутності відповідача та представника третьої особи .

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивача, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З наданих позивачем письмових доказів судом встановлено, що 17.02.1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, за яким ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Згаданий договір, на підставі ст.15 ЗУ Про товарні біржі , був зареєстрований на Запорізькій товарній біржі Капітал ВК 17.02.1998 р., за № Н-Х-02/16 (а.с.7). Право власності ОСОБА_1 на підставі вказаного договору зареєстровано в ТОВ ЗМБТІ (а.с.6).

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 17.02.1998 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 .

Отримавши державну реєстрацію в ТОВ ЗМБТІ права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу від 17.02.1998 р., держава цим самим визнала його право власності на спірну нерухомість, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави вважати даний договір дійсним.

Положення ст.392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також, у постанові від 23.12.2014 р. у справі № 3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючого документа.

Враховуючи, що договір на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності є дійсним, а власник втратив правовстановлюючий документ, то його право власності підлягає захисту у обраний позивачем спосіб.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (представник - адвокат Єлисєєв Сергій Сергійович) до ОСОБА_2 (третя особа - Запорізька товарна біржа Капітал ВК ) про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договіру купівлі продажу, укладеного 17 лютого 1998 року на Запорізькій товарній біржі Капітал ВК , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 07 квітня 2021 року.

Суддя О.В.Дмитрюк