Рішення

від 04.03.2021 по справі 490/10419/19

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 490/10419/19

Провадження № 2/488/951/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кривопішиної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Приватного підприємства компанії "Миколаївметалторг" та ОСОБА_1 , де третіми особами є Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Корабельний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2020 р. на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.12.2019 року про передачу цивільної справи за підсудністю, до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Приватного підприємства компанії "Миколаївметалторг" та ОСОБА_1 , де третіми особами без самостійних вимог є Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Корабельний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якій позивач просив суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить АТ Альфа-Банк, а саме: житловий будинок, загальною площею 205,9 кв.м, житловою площею 99.6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений постановою б/н 24.09.2009 р. державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ Парсенюк К.Г., а також постановою про відкриття виконавчого провадження № 26362610 від 25.11.2010 старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС ММУЮ Вовченко А.С. Крім того, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Позивач зазначив, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ "Укрсоцбанк" правонаступником всього майна, майнових прав та обов`язків з 15.10.2019 р. є АТ "Альфа-Банк".

В обґрунтування позову зазначив, що Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Приватним підприємством компанією "Миколаївметалторг" укладений договір кредиту № 640/3-161. Між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: житловий будинок загальною площею 205,9 кв.м, житловою площею 99,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

22.10.2019 р. право власності на вказане майно було зареєстроване за АТ "Укрсоцбанк" внаслідок невиконання ПП компанією "Миколаївметалторг" зобов`язань за кредитним договором.

Позивачу стало відомо, що постановою державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ Парсенюк К.Г. від 24.09.2009 р. , а також постановою старшого державного виконавця Корабельного ВДВС ММУЮ Вовченко А.С. про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2010 накладений арешт на вказане нерухоме майно та заборону на його відчуження.

Внаслідок зазначених дій третіх осіб позивач не може реалізувати належне йому на праві власності майно у виді вказаного житлового будинку, через що він був змушений звернутись в суд з названим позовом.

Ухвалою суду від 12.03.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Копія ухвали невідкладно направлена сторонам по справі, а також відразу розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Корабельного районного суду м. Миколаєва, тобто ухвала суду була доступною для ознайомлення відповідачам.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду не заперечував.

Відповідачі ПП компанія "Миколаївметалторг" та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно, про що свідчать наявні у справі поштові конверти та повідомлення. Однак, заяву про участь у судовому засіданні не подали, відзиву на позовну заяву не надіслали.

Представник третьої особи - Центральний відділ ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника на підставі наявних доказів.

Представник третьої особи - Корабельний відділ ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином однак, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Частина четверта статті 223 ЦПК України роз`яснює про наслідки неявки в судове засідання учасника справи: у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 07.09.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Приватним підприємством компанією "Миколаївметалторг" в особі комерційного директора Пантикіна Володимира Анатолійовича укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 640/3-161, згідно з умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості зі сплатою 16% річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 750 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 06.09.2010 р.

Згідно з п. 1.3 та п.п. 1.3.1 названого договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор уклав з майновим поручителем: іпотечний договір житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , заставною вартістю 1 250 000,00 грн.

В той же день, 07.09.2007 року, між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 , який є майновим поручителем за зобов`язаннями Приватного підприємства Компанії "Миколаївметалторг", укладений іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: житловий будинок загальною площею 205,9 кв.м, житловою площею 99,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. та зареєстрований в реєстрі заборон 07.09.2007 р. за № 250.

З названого іпотечного договору вбачається, що іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передав в іпотеку іпотекодержателю (АКБ СР "Укрсоцбанк") у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання наступне нерухоме майно: житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 р. був затверджений Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" виникає у Акціонерного товариства "Альфа-Банк" з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на майно, що належало ОСОБА_1 накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі постанови № б/н від 24.09.2009 р. державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ Парсенюк К.Г., а також постанови старшого державного виконавця Корабельного ВДВС ММУЮ Вовченко А.С. про відкриття виконавчого провадження 26362610 від 25.11.2010 р.

Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 22 жовтня 2019 р. власником житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 205,9 кв.м, житловою площею 99,6 кв.м визначене Акціонерне товариство "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ: 23494714.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Непорушність права власності регулюється ст. 321 ЦК України та передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 14 Закона України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень встановлено, що пріоритет обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Наведене кореспондується і з положеннями ст. 18 Закону України "Про заставу".

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначений у главі 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 54 Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленного майна.

Частиною 4 статті 54 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право заставодержателя звернутися до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому за змістом частини шостої статті 3 в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Тобто законом встановлено спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України,слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Наявність арешту на спірне майно перешкоджає позивачу реалізувати своє право, оскільки обтяжене майно не може бути відчужене.

В інший спосіб, крім пред`явлення до суду вимоги про звільнення майна з-під арешту, позивач не може захистити своє право на спірне майно.

Накладення арешту на житловий будинок, що є предметом іпотеки, порушує права позивача як іпотекодержателя, у зв`язку з чим спірний будинок підлягає звільненню з-під арешту, накладеного органом ДВС.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий висновок суду, зроблений по даній справі, повністю узгоджується з висновками, що зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 388/1118/16-ц .

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ Альфа-Банк є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 280 - 283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Альфа-Банк до Приватного підприємства компанії "Миколаївметалторг" та ОСОБА_1 , де третіми особами є Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Корабельний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про звільнення майна з-під арешту - задовольнити .

Звільнити з-під арешту нерухоме майно яке належить АТ Альфа-Банк , а саме: житловий будинок загальною площею 205,9 кв.м, житловою площею 99,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений постановою б/н від 24.09.2009 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Парсенюк К.Г. та постановою про відкриття виконавчого провадження 26362610 старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Вовченко А.С.

Стягнути в солідарному порядку з Приватного підприємства компанії Миколаївметалторг (код ЄДРПОУ: 33437003, адреса реєстрації: 54031, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 130, кв. 49 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Альфа-Банк (адреса: 03150, м. Київ, вул.. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ: 00039019, МФО 300023, НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн .

Копію заочного рішення направити відповідачам.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Сторони у справі:

Позивач - Акціонерне товариство Альфа-Банк , адреса: 03150, м. Київ, вул.. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ: 00039019, МФО 300023, НОМЕР_2 ;

Відповідач 1 - Приватне підприємство компанія Миколаївметалторг , код ЄДРПОУ: 33437003, адреса реєстрації: 54031, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 130, кв. 49;

Відповідач 2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Третя особа 1 - Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 27/1;

Третя особа 2 - Корабельний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, адреса: 54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, буд.1-А.

Суддя Я.А. Чернявська