Постанова

від 07.04.2021 по справі 131/442/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/442/20

Провадження № 22-ц/801/698/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 рокуСправа № 131/442/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Кузьменко Б. І.

За участю: представника відповідача - адвоката Божнюк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Божнюкове

на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Божнюкове про розірвання договору оренди земельної ділянки,

Рішення ухвалив суддя Олексієнко О.Ю.

Рішення ухвалено у відсутності сторін у м. Іллінці Вінницької області

Повний текст судового рішення складено 02 лютого 2021 року,

Встановив:

10 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Фермерського господарства Божнюкове про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2011 року. Свої вимоги мотивувала тим, що 15 грудня 2011 року ОСОБА_2 уклала із Фермерським господарством Божнюкове договір оренди землі площею 4,3987 га, кадастровий номер 0521210100:04:000:0028, яка знаходиться на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області за межами села Неменка, терміном на 20 років.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишивши за життя заповіт від 12 січня 2016 року.

Позивач прийняла спадщину, отримавши 11 грудня 2018 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1498, відповідно до якого успадкувала земельну ділянку площею 4,3987 га, кадастровий номер 0521210100:04:000:0028, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області і яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 236430, виданого Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 17 лютого 2005 року, згідно розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області № 360 від 26 листопада 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010503900264.

Відповідно до п. 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Не бажаючи мати договірних відносин із відповідачем з приводу належної їй земельної ділянки, позивач звернулася до орендаря з вимогою звільнити належну їй земельну ділянку, так як має намір обробляти її самостійно, надіславши таку вимогу рекомендованим листом, який вручений орендарю 29 вересня 2019 року.

Відповіді від орендаря на таку вимогу вона не отримала. Відповідач продовжує використовувати земельну ділянку, яка належить позивачу.

Тому позивач просить розірвати договір оренди землі, укладений 15 грудня 2011 року між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та Фермерським господарством Божнюкове .

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 15 грудня 2011 року в с. Неменка між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та Фермерським господарством Божнюкове , що зареєстрований у Відділі Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 березня 2012 року за № 052120004004790.

Стягнуто з Фермерського господарства Божнюкове на користь ОСОБА_1 840,80 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство Божнюкове просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та судові витрати по справі покласти на позивача.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача полягають у тому, що судом першої інстанції не враховано матеріали надані до відзиву на позов, а саме те, що позивач протягом значного періоду часу (двох років) отримувала від відповідача орендну плату і не висловлювала заперечень проти договору оренди землі, продовжуючи виконувати його умови і не вчиняла ніяких дій щодо розірвання договору, що свідчить про погодження нею усіх умов договору, укладеного спадкодавцем, що свідчить про її мовчазну згоду на продовження використання земельної ділянки орендарем.

Отриманням протягом двох років орендної плати позивач підтверджувала наявність між ними договірних відносин і лише у квітні 2020 року подала позов про розірвання договору оренди землі, що суперечить її попередній поведінці. Позивач діє недобросовісно, зловживаючи своїм правом, діє всупереч доктрині venire contra factum proprium .

Створення у відповідача відчуття протягом двох років, що позивач не буде розривати договір оренди земельної ділянки, має наслідком застосування доктрини непротирічної поведінки. Своєю поведінкою новий орендодавець створює видимість направленості своєї волі на збереження орендних відносин, тобто відповідач з огляду на тривалу бездіяльність орендодавця обґрунтовано покладався на стабільність спірного правовідношення.

Судом першої інстанції не враховано позицію відповідача, який наполягав на тому, що до нього жодного листа про розірвання договору оренди землі від позивача не надходило.

02 лютого 2021 року суд розглянувши справу, ухвалив рішення, без урахування заяви про відкладення справи у зв`язку з хворобою представника відповідача, що підтверджено листком непрацездатності, а також не задоволено заяву про перенесення підготовчого засідання 19 серпня 2020 року у зв`язку із перебуванням представника відповідача у відпустці за межами області і проведено підготовче засідання без фіксації судового процесу технічними засобами.

Також судом не враховано положення договору оренди землі, зокрема його пункту 24, яким передбачено, що орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання орендодавцем передбачених договором оренди землі зобов`язань. Передчасне розірвання договору оренди землі нанесе орендарю значні збитки.

Позивач надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач надіслав відповідь на відзив, у якому наголосив на тому, що при вирішенні спору суд не може виходити з того, що перехід права власності є підставою для розірвання договору оренди землі, так як позивач шляхом мовчазної згоди визнала себе повноцінною стороною договору у 2018 році і застосування такої підстави через значний термін часу (у 2020 році) є неможливим.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, у відзиві на апеляційну скаргу просить розглянути справу у її відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні договору оренди землі сторони погодили у пункті 40 таку підставу його розірвання, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, тому при переході до позивача як спадкоємця орендодавця, права власності на орендовану земельну ділянку, даний договір підлягає розірванню, чого вимагає позивач у своєму позові.

Такий висновок суду є правильним, оскільки відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 грудня 2011 року ОСОБА_2 уклала із Фермерським господарством Божнюкове договір оренди землі площею 4,3987 га, кадастровий номер 0521210100:04:000:0028, яка знаходиться на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області за межами села Неменка, терміном на 20 років. Договір зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Відділі Держкомзему у Іллінецькому районі за № 052120004004790 від 23 березня 2012 року (а. с. 11, 13).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11 грудня 2018 року приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Н. А. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1498, відповідно до якого ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,3987 га, кадастровий номер 0521210100:04:000:0028, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області і яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 236430, виданого Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 17 лютого 2005 року, згідно розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації Вінницької області № 360 від 26 листопада 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010503900264 (а. с. 8, 9).

Згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди згідно з договором від 15 грудня 2011 року, об`єкт оренди, який орендується згідно з договором оренди земельної ділянки між орендодавцем та орендарем, є таким, що відповідає цільовому використанню земель та перебуває в задовільному стані та переданий орендодавцем ОСОБА_2 орендарю - ФГ Божнюкове (а. с. 12).

Договір укладено на 20 років (пункт 8 договору) і набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 44).

Договором оренди землі визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (пункт 39).

Відповідно до пункту 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до голови ФГ Божнюкове із повідомленням про повернення земельної ділянки, у якому вказала про те, що вона не має наміру змінювати умови договору оренди землі № б/н від 15 грудня 2011 року і бажає його розірвати, у зв`язку з чим просила після закінчення збору врожаю 2019 року повернути їй земельну ділянку площею 4,3987 га, а також не проводити механізовані роботи з обробітку ґрунту та підписати акт про повернення земельної ділянки (а. с. 17).

Дане повідомлення 27 вересня вручене адресату - ФГ Божнюкове , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 16).

Матеріали справи не містять відповіді від орендаря ФГ Божнюкове на таку вимогу позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначені підстави, за яких припиняється договір оренди землі. Так, договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (частина 1). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом (частина 2). Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина 3). Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (частина 4).

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено статтею 32 Закону України Про оренду землі , відповідно до частини 4 якої перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

При укладенні договору оренди землі від 15 грудня 2011 року орендодавець ОСОБА_2 і орендар Фермерське господарство Божнюкове визначили випадки за яких можливо здійснити зміну умов цього договору та припинити його дію.

Пунктом 39 цього договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до пункту 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Пункт 40 даного договору не визнаний недійсним у судовому порядку, отже, він є дійсним і таким що підлягає виконанню.

Право власності на орендовану земельну ділянку площею 4,3987 га, кадастровий номер 0521210100:04:000:0028, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області, від попереднього власника - спадкодавця ОСОБА_2 перейшло 11 грудня 2018 року до її спадкоємця - позивача по справі ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Згідно Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 149045404 від 11 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на спірну земельну ділянку 11 грудня 2018 року (а. с. 10).

Таким чином внаслідок переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, до іншої особи, якою є спадкоємець - позивач по справі ОСОБА_1 , вона вправі вимагати зміни умов договору або вимагати розірвання договору оренди, зваживши на те, що таке право надане їй даним договором.

Сторони, зокрема новий власник земельної ділянки, переданої в оренду - ОСОБА_1 , не заявила про свій намір змінити умови договору, а повідомила орендаря про своє бажання його розірвати.

З урахуванням наведеного вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки при укладенні спірного договору оренди землі від 15 грудня 2011 року сторони його погодили у пункті 40 таку підставу його розірвання, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, тому цей договір підлягає розірванню, так як до позивача - спадкоємця орендодавця перейшло право власності на орендовану земельну ділянку і вона вимагає розірвання цього договору.

В апеляційній скарзі відповідач вказав, що позивач протягом значного періоду часу (двох років) отримувала від нього орендну плату і не висловлювала заперечень проти договору оренди землі, продовжуючи виконувати його умови і не вчиняла ніяких дій щодо розірвання договору, що свідчить про погодження нею усіх умов договору, укладеного спадкодавцем, та свідчить про її мовчазну згоду на продовження використання земельної ділянки орендарем, і про підтвердження наявності між ними договірних відносин, а поданий нею лише у квітні 2020 року позов про розірвання договору оренди землі, суперечить її попередній поведінці. Позивач протягом двох років створювала у нього відчуття, що вона не буде розривати договір оренди земельної ділянки і своєю поведінкою створювала видимість направленості своєї волі на збереження орендних відносин, а він, з огляду на тривалу бездіяльність орендодавця, оцінив це як стабільність спірного правовідношення і, що вона не буде розривати договір оренди земельної ділянки, що має наслідком застосування доктрини непротирічної поведінки.

Ці міркування відповідача є занадто суб`єктивними, самовпевненими і вираженими всупереч матеріалам справи, які свідчать про те, що право власності на спірну, орендовану відповідачем земельну ділянку, у позивача виникло лише із 11 грудня 2018 року; у 2019 році позивач, діючи як інший власник, надіслала орендарю повідомлення про повернення земельної ділянки (а. с. 17), яке він отримав 27 вересня 2019 року (а. с. 16); у 2020 році - 10 квітня даний позов зареєстрований у суді (а. с. 2), що не свідчить про значний період часу виконання позивачем умов договору оренди землі.

Безпідставним твердженням в апеляційній скарзі є те, що суд першої інстанції не врахував позицію відповідача, який наполягав на тому, що до нього жодного листа про розірвання договору оренди землі від позивача не надходило, оскільки така його позиція не доведена належними доказами (ст. 12, 81, 76-80 ЦПК України), тому не встановлена судом, а навпаки, судом встановлено факт повідомлення новим власником земельної ділянки про свій намір розірвати договір оренди землі (а. с. 17, 16). Крім того, ні законом, ані договором оренди землі не передбачено такої умови для розірвання договору оренди при зміні власника, як належне письмове повідомлення, вчинене у певний термін, а також договір оренди землі не містить такого обов`язку орендодавця як повідомлення про розірвання договору у випадку зміни власника земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про не врахування судом положень пункту 24 договору оренди землі, яким передбачено, що орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання орендодавцем передбачених договором оренди землі зобов`язань, так як передчасне розірвання договору оренди землі нанесе орендарю значні збитки, на висновки суду не впливають, оскільки відшкодування збитків згідно положень пункту 24 договору оренди землі можливе при умові, якщо вони заподіяні унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором. Проте по справі не встановлено обставин невиконання зобов`язань орендодавцем і це не було предметом доказування по справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і не впливають на висновки суду та спростовуються наведеним вище.

З урахуванням встановлених обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, застосованих до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість і законність рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції до скасування не підлягає, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції не підлягає ні до зміни, ні до скасування з ухваленням нового рішення, тому понесені судові витрати відповідачем до відшкодування йому позивачем не підлягають.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Божнюкове залишити без задоволення.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин

Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2021 року