Постанова

від 05.04.2021 по справі 361/7490/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 361/7490/20

головуючий у суді І інстанції Дутчак І.М.

провадження № 22-ц/824/5421/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Сержанюка А.С., Гаращенка Д.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Локтіонова Едуарда Вікторовича на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року

за заявою Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Лісовик-24 про забезпечення позову

у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Лісовик-24 до ОСОБА_1 про припинення права власності та скасування державної реєстрації на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року ОК ЖБК Лісовик-24 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд припинити право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності на цю квартиру, зареєстровану за ОСОБА_1 , номер запису про право власності № 24481800 від 17 січня 2018 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Київської філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В.

Разом із позовною заявою ОК ЖБК Лісовик-24 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходів забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначав, що предметом поданого ним до суду вказаного позову є припинення права власності та скасування державної реєстрації (запису) права власності за відповідачем ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , підставою цього позову є те, що дана реєстрація права власності проведена з порушенням його (позивача) права власності на зазначену квартиру як власника, оскільки державна реєстрація за відповідачем на вказану квартиру здійснена на підставі підроблених, на його думку, документів, які його уповноважений представник не підписував. Посилався на те, що ОСОБА_1 як власник цієї квартири може вчинити дії щодо її відчуження, тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить суд, зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення його позову, оскільки кооператив буде змушений вживати додаткових заходів для поновлення порушеного права шляхом пред`явлення позову до нового власника квартири.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року задоволено заяву про забезпечення позову.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що враховуючи предмет та підставу позову у цій справі, з метою недопущення вчинення відповідачем ОСОБА_1 як власником квартири дій, що зроблять фактично неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, про забезпечення якого просить позивач.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Локтіонов Е.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не навів обґрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, не зазначено, чим керувався суд, визначаючи співмірність застосованого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, не вказано, яким чином суд пересвідчився, що між сторонами дійсно існує спір, не надано оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності таких вимог.

У позивача відсутні жодні документи, які підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 не був учасником договору про пайову участь, і заявлені позовні вимоги ґрунтуються тільки на домислах. Позивачем не надано жодного доказу, що майно було у власності відповідача незаконно, самі лише посилання на подання підроблених документів, що не підтверджено жодним судовим рішенням, не може свідчити про незаконність заволодіння об`єктом нерухомого майна.

Представник ОК ЖБК Лісовик-24 - адвокат Ліщишин І.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржувана ухвала є обґрунтованою та законною та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Відповідач ОСОБА_1 , був сповіщений повідомленням його представника - адвоката Локтіонова Е.В. із забезпеченням фіксації такого повідомлення.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі Шульга проти України , № 16652/04).

Зважаючи на вищезазначене та положення частин 9, 11 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, апеляційний суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОК ЖБК Лісовик-24 звернувся до суду з позовом, предметом і підставою якого є незаконна, на його думку, державна реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогами про припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , та скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру, запис № 24481800 від 17 січня 2018 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Київської філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В.

Підставою звернення із вказаним позовом є те, що позивач заперечує укладання з відповідачем будь-яких договорів про пайову участь відносно квартири, не отримував від відповідача жодних пайових внесків, зазначена державна реєстрація права власності була проведена без будь-яких правових підстав, що грубо порушує права та законні інтереси позивача як власника квартири.

До матеріалів доданий договір про спільну діяльність з реалізації проекту будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 укладений між ОК ЖБК Лісовик 24 та ТОВ Брігус (а.с. 9-13).

Разом з тим, із наданого Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 224179835, дата формування від 16 вересня 2020 року, вбачається, що за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Предметом спору у цьому випадку є захист права власності позивача на спірну квартиру шляхом про припинення права власності відповідача та скасування державної реєстрації права власності.

Враховуючи вищевказані обставини, між сторонами дійсно виник спір щодо права власності на нерухоме майно, що на думку колегії суддів, дає підстави для висновку про наявність можливості відповідача розпорядитися спірним майном і під час судового розгляду справи, та достатньо обґрунтованого припущення, що майно, яке на думку позивача є його власністю, на момент ухвалення рішення може зникнути.

Колегія апеляційного суду вважає, що такий захід забезпечення позову, як арешт нерухомого майна, є співмірним із заявленими позивачем вимогами позовної заяви, оскільки обмежує відповідача лише у розпорядженні спірним нерухомим майном до вирішення спору по суті та ухвалення рішення.

При цьому, негативним наслідком не забезпечення позову про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на квартиру є можливість реалізації належного відповідачу нерухомого майна.

Тому у випадку набрання законної сили можливим рішенням суду про задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, примусове виконання рішення суду може бути утруднено або визнано неможливим у зв`язку з відчуженням нерухомого майна третім особам.

Отже, колегія суддів, порівнявши негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно) із тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (майно може бути відчужене), з урахуванням законного інтересу, за захистом якого заявник звернувся до суду, та майнових наслідків забезпечення позову, вважає, що вказані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgmen ts and Decisio n s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що між сторонами у справі виник спір щодо права власності на квартиру, обґрунтовано вважав, що існує необхідність тимчасового обмеження відповідача у реалізації права на розпорядження майном, та дійшов правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Інші доводи цих висновків не спростовують, не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Отже, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія апеляційного суду звертає увагу, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Локтіонова Едуарда Вікторовича залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді А.С. Сержанюк

Д.Р. Гаращенко