Постанова

від 06.04.2021 по справі 709/942/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/652/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 709/942/20 Категорія: 302090000 Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ПСП Нива ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.12.2020 (повний текст складено 11.12.2020, суддя в суді першої інстанції Кваша І.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПСП Нива про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у червні 2020 року звернулася до суду з позовом, яким просила розірвати договір оренди землі від 02.01.2011, укладений між сторонами справи щодо земельної ділянки з кадастровим № 7125185200:06:000:0829 , мотивуючи про те, що відповідачем умови договору в частині виплати орендної плати не виконуються - не відбувається вчасної та в повному обсязі виплати орендної плати, що свідчить про систематичне не виконання умов договору оренди землі, починаючи з 2011 року, а тому наявні підстави для дострокового розірвання договору за рішенням суду.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.12.2020 позовні вимоги у справі залишено без задоволення. При цьому суд виходив з того, що позивач не довела наявності у відповідача заборгованості перед нею по виплаті орендної плати за договором оренди землі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала 05.03.2021 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі. Скаржник наголошує на тому, що суд не з`ясував дійсний розмір орендної плати по договору у відповідача та не спростував розрахунки позивача. Податкова звітність відповідача підтверджує розрахунки позивача по величині орендної плати. Суд використав припущення про можливість існування між сторонами справи орендних правовідносин щодо інших земельних ділянок. Суд відмовив у витребуванні у відповідача бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 щодо позивача про стан розрахунку за договором оренди землі. Аналогічні спори у справах №№709/591/18, 183/262/17, 616/871/15-ц ВС розглянув на користь позивачів.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7063 га, кадастровий №7125185200:06:000:0829, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.01.2020 №НВ-7113268802020 (а.с. 13). Право власності на свою земельну ділянку позивач зареєструвала 03.03.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2020 №203252650 (а.с. 12).

0 2.01.2011 між сторонами справи укладено договір оренди землі, за яким позивач передала в оренду відповідачу належну їй земельну ділянку з кадастровим № 7125185200:06:000:0829 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 20 років (а.с. 9-10).

У пункті 9 договору передбачено, що орендна плата становить 4% від вартості оцінки земельного паю.

Пунктом 39 цього договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чорнобаївському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.08.2011 за №7125185244000954, що підтверджується копією акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 04.08.2011 (а.с. 11).

13.04.2020 позивач підготувала запит та направила його на адресу відповідача яким просила надати завірені копії первинних документів за період з 02.01.2011 по 31.12.2019 щодо отриманої нею орендної плати (а.с. 14).

У свої відповіді від 06.05.2020 №102 відповідач повідомив про неможливість надання запитуваних документів через їх значний об`єм та запропонував з`явитися позивачу до бухгалтерії для складання акту звірки (а.с. 15).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25.08.2020 у відповідача витребувано належним чином завірені копії документів щодо розрахунку по вказаному договору оренди землі за період з 01.01.2016 по 31.12.2019.

На виконання вимог ухвали відповідачем надано завірені копії документів щодо розрахунків з позивачем проведених за оренду землі, зокрема 30 серпня 2017 року утримано з оренди земельного паю позивача 645,00 гривень за водопостачання за 2016 рік (а.с. 54), виплачено 1700,00 гривень за оренду земельного паю (а.с. 55); відповідно до заяви позивача від 16 листопада 2017 року (а.с. 57), їй виплачено 5900,00 гривень за оренду земельного паю (а.с. 58); відповідно до заяви позивача від 3 квітня 2018 року (а.с. 59), їй виплачено 2000,00 гривень за оренду земельного паю (а.с. 60); відповідно до заяви позивача від 19 липня 2018 року (а.с. 61), їй виплачено 1700,00 гривень за оренду земельного паю (а.с. 62); згідно з відомістю № ВЕД-000002 від 1 січня 2016 року позивачу видано кавунів на загальну суму 150,00 гривень в рахунок оренди земельного паю (а.с. 63-64); позивачу видано грошові кошти в сумі 2100,00, 1500,00, 3000,00 гривень (а.с. 65-67); позивачу сплачено грошових коштів у сумі 2800,00 гривень (а.с. 68-69).

У своїх письмових поясненнях (а.с. 89-92) представник позивача, вказуючи на лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19.11.2020 №28367/10/23-00-04-2110 (а.с. 94) зробив власні розрахунки заборгованості по виплаті відповідачем орендної плати позивачу в розрізі первинних документів та встановив, що за 2016 р. позивачу не доплачено 1756,18 гривень орендної плати; за 2017 р. - 1141,00 гривень; за 2018 р. - 1026,00 гривень (а.с. 95-96). Наявність заборгованості на думку представника позивача свідчать про систематичне не виконання договору оренди землі в частині виплати орендної плати в повному обсязі.

Також представником позивача надано суду копію акту звірки розрахунків по виплаті позивачу орендної плати за її земельну ділянку станом на 13.11.2020, відповідно до якого борг за попередні роки становить 0,00 гривень; нараховано за 2020 рік - 6565,00 гривень, видано за 2020 рік - 3091,00 гривень, до видачі 2195,00 грн. (а.с. 93).

Даний акт підписаний позивачем без зауважень.

Позивач у даній справі стверджує про те, що наявні підстави для розірвання вищевказаного договору оренди землі від 02.01.2011, укладеного між сторонами, оскільки відповідач, як орендар, систематично не сплачує оренду плату по договору.

Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 ЗУ "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Вказані висновки відображено у постанові ВС від 31.07.2020 у справі №479/1073/18-ц.

Позивач доводить про наявність у відповідача заборгованості по орендній платі за попередні роки (тобто систематичність несплати орендарем орендної плати), зазначаючи про невідповідність, на її думку, сплачуваних відповідачем податків та розміру отриманої нею орендної плати.

При цьому відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 5 цієї статті передбачає, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а частина 7 - суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частина 2 статті 13 ЦПК України передбачає, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином суд констатує, що позивачем не надано доказів, на підставі яких можна визначити дійсний розмір орендної плати за спірним договором оренди з тим, щоб зіставивши його із фактично отриманою позивачем орендною платою, можна було констатувати наявність неповної сплати орендарем орендної плати та, відповідно, наявність підстав для розірвання договору оренди землі, передбачених умовами договору та ст. 141 ЗК України.

Натомість в матеріалах даної справи наявна копія акту звірки розрахунків по виплаті орендної плати на земельну ділянку, наданою позивачем, з якої вбачається, що станом на 13.11.2020 року борг по виплаті орендної плати у відповідача перед ОСОБА_1 відсутній. Даний акт підписано обома сторонами спору (а.с.93).

При цьому за твердженням позивача, який спирається на дані, отримані ним з Держаної податкової служби (а.с.94) сума нарахованого доходу відповідачем ОСОБА_1 становить 6565 грн., відповідно після відрахування з цієї суми господарством усіх податків, зборів та обов`язкових платежів, фактично до сплати орендодавцю належать кошти в сумі 5285 грн.

З розрахунку заборгованості наданого самим позивачем вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок орендної плати фактично отримала від відповідача після сплати ним усіх податків, зборів та платежів за 2017 рік - 5900 грн., за 2018 рік - 5400 грн., за 2019 рік - 6600 грн.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи, доказів по справі та розрахунку боргу наданого самою позивачкою вбачається, що відповідач за період з 2017 по 2019 роки сплачував орендну плату в більшому розмірі, тобто з переплатою.

Отже суд першої інстанції вірно відхилив позовні вимоги у справі за необґрунтованістю.

При цьому апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що суд не з`ясував дійсний розмір орендної плати по договору у відповідача та не спростував розрахунки позивача, адже обов`язок надання доказів лежить на сторонах справи, а суд вправі з власної ініціативи збирати докази лиже в окремих випадках, передбачених процесуальним законодавством, зокрема, для захисту прав, свобод та інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (ч.2 ст.13 ЦПК України), що в цій справі не мало місця.

Оскільки позивачем не надано суду доказів щодо вартості переданої в оренду за спірним договором земельної ділянки, суд, враховуючи п.9 договору про те, що орендна плата складає 4% від вартості оцінки земельного паю в рік, не може самостійно визначити розмір орендної плати та, відповідно, наявність заборгованості в орендаря перед позивачем по її виплаті за період з моменту укладення договору в 2011 році до часу звернення з цим позовом до суду.

При цьому згідно умов договору щодо визначення розміру орендної плати при проведенні розрахунків заборгованості за основу сторона позивача мала використовувати саме грошову оцінку орендованої земельної ділянки.

Розмір орендної плати за договором, як вірно вказав суд першої інстанції, не є незмінним, оскільки щорічно залежить від грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що має тенденцію до постійного зростання, та коефіцієнтів індексації вартості землі, які Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру оприлюднює щорічно.

Посилання скаржника на те, що суд відмовив у витребуванні у відповідача бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 щодо позивача про стан розрахунку за договором оренди землі апеляційний суд відхиляє, адже зазначені докази не дадуть змогу встановити дійсний розмір орендної плати по договору для чого потрібно з`ясувати скільки складають 4% від вартості переданої в оренду земельної ділянки.

Апеляційні доводи скаржника про те, що аналогічний спір у справі №709/591/18 ВС розглянув на користь позивача апеляційний суд відхиляє, адже у вказаній справі наявність систематичної несплати орендної плати підтверджувалася наданими доказами, на відміну від даної справи, яка переглядається в апеляційному порядку.

Також посилання скаржника на висновки ВС у справах №№183/262/17 та 616/871/15-ц апеляційний суд відхиляє, адже в будь-якому випадку для констатації наявності фактичних підстав для розірвання договору оренди землі необхідно встановити дійсний розмір орендної плати, фактично отриману орендодавцем від орендаря суму орендної плати та різницю між вказаними величинами, що за обставин цієї справи не є можливим, адже позивачем не підтверджено доказами дійсний розмір орендної плати, яка має сплачуватися по договору.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інших доводів в обґрунтування апеляційних вимог, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, скаржником не представлено.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.12.2020 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.12.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПСП Нива про розірвання договору оренди землі - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 07.04.2021.

Суддя-доповідач

Судді