Постанова

від 17.03.2021 по справі 910/8939/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. Справа№ 910/8939/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 17.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 (повний текст складено 08.12.2020)

у справі №910/8939/20 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національний банк України

про визнання протиправною відмови у вчиненні реєстраційних дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про:

- визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13.02.2020 № 28-10-0221-2508/2-20 у затвердженні технічної документації із землеустрою земельної ділянки, яка належить Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", площею 4,8328 га, яка розташована за адресою: Мотижинська сільська рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, поданої з метою виправлення помилки державного земельного кадастру у вигляді присвоєння декільком земельним ділянкам однакового кадастрового номеру 3222784800:00:008:0014;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області затвердити технічну документацію із землеустрою земельної ділянки, яка належить Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", площею 4,8328 га, яка розташована за адресою: Мотижинська сільська рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, поданої з метою виправлення помилки державного земельного кадастру у вигляді присвоєння декільком земельним ділянкам однакового кадастрового номеру 3222784800:00:008:0014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок помилки відповідача двом земельним ділянкам присвоєно однакові кадастрові номери (3222784800:00:008:0014), що в свою чергу позбавляє право позивача розпоряджатися своєю земельною ділянкою площею 4,8328 га.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 частково задоволено позов. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області затвердити технічну документацію із землеустрою земельної ділянки, яка належить Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", площею 4,8328 га, яка розташована за адресою: Мотижинська сільська рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та присвоїти новий кадастровий номер. Присуджено до стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 2102,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Київській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2020 у справі №910/8939/20 в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні частини задоволених позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що земельна ділянка позивача перебуває у його приватній власності, тому розроблена технічна документація із землеустрою на земельну ділянку, не затверджується відповідачем, а затверджується власником земельної ділянки.

При цьому відповідач зазначає, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється виключно державними кадастровими реєстраторами, а затвердженням документації із землеустрою не є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

Короткий зміст відзиву третьої особи на стороні позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі третя особа на стороні позивача зазначає, що відповідач, який був уповноважений видавати державні акти та присвоювати кадастрові номери земельним ділянкам провів дублювання кадастрового номеру, а саме: 3222784800:00:008:0014 та видав два різні державні акти на право власності на земельну ділянку двом суб`єктам речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, третя особа на стороні відповідача наголошує на тому, що внаслідок допущення технічних помилок відповідачем, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє право розпорядження вказаної земельної ділянки, як її власник.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались правом подати відзиви на апеляційну скаргу, хоча були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021. Неподання відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2021 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Мартюк А.І., суддів Євсікова О.О., Пашкіної С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 заяву суддів Мартюк А.І., Євсікова О.О., Пашкіної С.А. про самовідвід у справі №910/8939/20 задоволено, вказану справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8939/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2021 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2021 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/8939/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист про усунення недоліків зазначених в ухвалі від 22.01.2021 із документами, які підтверджують повноваження представника скаржника Шкрабан А.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 поновлено Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/8939/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/8939/20; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/8939/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.03.2021.

В судове засідання, яке відбулося 17.03.2021 з`явився представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

В судовому засіданні представником позивача надано засвідчену копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №640/9968/20.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021.

Враховуючи, що явка в судове засідання представників відповідача та третіх осіб судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.11.2010 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі по тексту - Дельта Банк, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (надалі по тексту - Укпромбанк) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 01.11.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., та зареєстрований в реєстрі за № 3363, згідно з яким до Дельта Банк перейшло право власності на земельну ділянку кадастровий № 3222784800:00:008:0014, площею 4,8328 га, яка розташована за адресою: Мотижинська сільська рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Цей договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів 02.11.2010 за № 9194202.

На оригіналі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 021842 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов О.Є. зробив відмітку від 01.11.2010 (реєстровий № 3363) про перехід права власності на цю земельну ділянку до Дельта Банку.

Після набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 29.12.2013 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Виноградова Н.О. внесла запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності Дельта Банк 4133042, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 259307832227, індексний номер витягу № 15682535.

З 17.01.2011 земельна ділянка кадастровий № 3222784800:00:008:0014 площею 4,8328 га, яка розташована за адресою: Мотижинська сільська рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд перебуває у іпотеці Національного банку України (іпотечний договір від 17.01.2011, реєстровий номер 1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є.).

В подальшому позивачем виявлено, що кадастровий номер 3222784800:00:008:0014 присвоєно земельній ділянці площею 4,8328 га, яка є власністю позивача, та земельній ділянці площею 1,45 га, яка є власністю ОСОБА_1 (третьої особи на стороні відповідача).

Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на рішенні Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 у справі № 810/1113/18, яке набрало законної сили та в якому встановлено, що обидві земельні ділянки за кадастровим номером 3222784800:00:008:0014 визначені в натурі і мають різні координатні дані, конфігурацію (тобто різне місце розташування та геометричні форми) та цільове призначення. З наведено випливає, що кадастровий номер 3222784800:00:008:0014 присвоєно двом різним земельним ділянкам.

18.10.2018 позивач (за договором - замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Праволенд" (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 003684 від 23.10.2013) за договором - виконавець уклали договір № 40/18/т, відповідно до п. 1.1 якого виконавець за дорученням замовника зобов`язується виконати проектно-вишукувальні землевпорядні роботи: розробка та погодження із органами державного нагляду Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що належить АТ "Дельта Банк" для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Мотижинської сільської ради, Макарівського району, Київської області, кадастровий номер 3222784800:00:008:0014, загальною площею 4,8328 га.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2020 виконавець передав замовнику технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Враховуючи те, що зі сторони позивача вчинено всі необхідні дії спрямовані на виготовлення нової технічної документації із землеустрою, вчинено всі визначені законами України дії з метою виправлення помилки, яка допущена ще у 2007 році при проведенні приватизації земель, позивач вважає, що відмова Головного управління державного земельного кадастру у Київській області суперечить вказаним вище нормам законодавства України та обмежує права позивача на розпорядження своїм майном, що і стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 частково задоволено позов. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області затвердити технічну документацію із землеустрою земельної ділянки, яка належить Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", площею 4,8328 га, яка розташована за адресою: Мотижинська сільська рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та присвоїти новий кадастровий номер. Присуджено до стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 2102,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є матеріально-правова вимога про зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою земельної ділянки площею 4,8328 га, яка належить позивачу з присвоєнням їй нового кадастрового номеру.

Колегією суддів встановлено, що позивач у травні 2020 року звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з аналогічним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про:

- визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13.02.2020 № 28-10-0221-2508/2-20 у затвердженні технічної документації із землеустрою земельної ділянки, яка належить Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", площею 4,8328 га, яка розташована за адресою: Мотижинська сільська рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, поданої з метою виправлення помилки державного земельного кадастру у вигляді присвоєння декільком земельним ділянкам однакового кадастрового номеру 3222784800:00:008:0014;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області затвердити технічну документацію із землеустрою земельної ділянки, яка належить Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", площею 4,8328 га, яка розташована за адресою: Мотижинська сільська рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, поданої з метою виправлення помилки державного земельного кадастру у вигляді присвоєння декільком земельним ділянкам однакового кадастрового номеру 3222784800:00:008:0014.

За результатами розгляду вищевказаного позову, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 640/9948/20.

Аргументуючи ухвалу, окружний адміністративний суд виходив із того, що позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом з метою затвердження технічної документації із землеустрою належної товариству земельної ділянки. З установлених окружним адміністративним судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) щодо права володіння/користування землею, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства (аналогічна правова позиція сформована в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 № 815/6956/15, від 20.06.2018 № 820/2792/16.

З огляду на вище наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що Господарським судом міста Києва правильно, з дотриманням норм чинного законодавства, розглянуто дану справу за правилами господарського судочинства.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються Законом України "Про Державний земельний кадастр"

Частиною 1 статті 1 цього Закону встановлено, що кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Статтею 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" врегульовано, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Згідно з положеннями статті 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051).

Пунктом 3 цього Порядку закріплено, що Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.

Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Відповідно до пункту 137 Порядку №1051 помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 01 січня 2013 року та перенесені до Державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 157 Порядку №1051 у разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, помилки у присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою) зазначений орган у п`ятиденний строк з моменту виявлення помилки: 1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30; 2) безоплатно виправляє помилку в кадастровому номері шляхом присвоєння земельній ділянці за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру нового кадастрового номера, наступного за останнім у відповідному кадастровому кварталі; 3) письмово повідомляє про це власникам, користувачам відповідної земельної ділянки за формою згідно з додатком 31.

Судом першої інстанції встановлено, що орган, який на момент складання актів на право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" був уповноважений видавати державні акти та присвоювати кадастрові номери земельним ділянкам, але провів дублювання кадастрового номеру та видав два різні державні акти на право власності на земельні ділянки двом суб`єктам речових прав на нерухоме майно.

Положеннями частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналогічна норма кореспондується у статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини конвенційне поняття "майно" являє собою "існуюче майно" або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності (справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини", заява №42527/98, рішення від 12.07.2001, пункт 83).

Засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа "Мельник проти України", заява №72286/01, рішення від 28 березня 2006 року, щодо статті 13).

Втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справа "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22.06.2004, пункт 184).

Судова колегія погоджується із доводами позивача та зазначає, що права та законні інтереси не можуть ставитися у залежність від допущення посадовими особами суб`єкта владних повноважень технічних помилок при виконанні покладених на них обов`язків.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Беєлер проти Італії, "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, право власності Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на земельну ділянку площею 4,8328 га, яка розташована за адресою: Мотижинська сільська рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, за кадастровим номером 3222784800:00:008:0014 підтверджено сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів. Однак, внаслідок допущення технічних помилок позивач фактично позбавлений реалізувати своє право на вказану земельну ділянку як власник.

На численні звернення вказані перешкоди у реалізації позивачем своїх прав, які виникли з вини суб`єкта владних повноважень, відповідачем в позасудовому порядку усунуто не було.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області затвердити технічну документацію із землеустрою земельної ділянки, яка належить Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", площею 4,8328 га, яка розташована за адресою: Мотижинська сільська рада Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, поданої з метою виправлення помилки державного земельного кадастру у вигляді присвоєння декільком земельним ділянкам однакового кадастрового номеру 3222784800:00:008:0014 - підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/8939/20 - без змін.

Матеріали справи №910/8939/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.04.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна