Постанова від 04.03.2021 по справі 910/4130/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р. Справа№ 910/4130/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 (повний текст рішення підписано 25.09.2020)

у справі №910/4130/20 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД

до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання додаткової угоди укладеною.

В С Т А НО В И В:

Короткий зміст позовних вимог Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за первісним позовом

Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю ДІАМЕД (далі - ТОВ ДІАМЕД , відповідач за первісним позовом) про виселення вказаного товариства з орендованого майна, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26, к.3.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначав, що внаслідок закінчення дії договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 29,3 м.кв, що знаходиться в будинку №26, корп. 3 по вул. Петра Запорожця в місті Києві, відповідач за первісним позовом не звільнив орендоване приміщення, продовжує його безпідставно використовувати, порушуючи при цьому право позивача за первісним позовом (власника майна) володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Нормативно в обгрунтування вимог за первісним позовом позивач посилався на приписи ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідністю ДІАМЕД проти первісного позову

В обгрунтуванян заперечень на первісний позов, відповідач за первісним позовом посилався на те, що договір №1832-1 від 31.03.2016 не припинив свою дію 29.12.2019, а був пролонгований на підставі ч. 2 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна та ст. 764 ЦК України до 31.03.2021

Короткий зміст вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД

Товариство з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД (далі - ТОВ ДІАМЕД , позивач за зустрічним позовом) в процесі розгляду справи судом першої інстанції звернулось з зустрічним позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі - Департамент, відповідач за зустрічним позовом) про визнання додаткової угоди до договору №1832-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду укладеною на умовах направленого 25.05.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД проекту додаткової угоди до сторін договору, щодо терміну дії договору, який продовжується сторонами на 2 роки та 364 дні на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності, оформленим протоколом №55 від 30.06.2017 (п. 9.1. договору).

При цьому, ДІАМЕД вказувало про те, що у матеріалах справи відсутні заяви Департаменту щодо заперечень про продовження договору на момент його закінчення та в місячний термін після з доказами отримання саме цих заяв Товариством. За доводами ТОВ ДІАМЕД , договір №1832-1 від 31.03.2016 не припинив свою дію 29.12.2019, а був пролонгований на підставі ч. 2 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна та ст. 764 ЦК України до 31.03.2021.

Короткий зміст заперечень Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради проти зустрічного позову

В обґрунтування заперечень проти зустрічного позову, Департамент посилався на те, що ТОВ ДІАМЕД вже звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту про спонукання укласти договір №1832-1 від 31.03.2016 на 2 роки та 364 дні. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/13179/18 в задоволені позову ТОВ ДІАМЕД було відмовлено.

Короткий зміст пояснень Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по суті спору

Третя особа у письмових поясненнях по суті спору за первісним та зустрічним позовом вказувала про те, що:

- станом на 16.06.2020 відповідач за первісним позовом не дивлячись на те, що термін дії договору №1832-1 від 31.03.2016 припинився, продовжує займати приміщення КМКЛ №3 та використовувати його у своїй господарській діяльності.

- третя особа не є власником приміщення, яке є об`єктом договору №1832-1 від 31.03.2016, а тому її листи щодо питання переукладення договору оренди не можуть мати процесуальних наслідків як для орендодавця, так і для товариства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 первісний позов задоволено повністю.

Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД з орендованого майна, а саме, нежитлового приміщення, загальною площею 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26, к.3.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог за первісним позовом мотивовано тим, що:

- зміст пункту 9.7 договору не передбачає автоматичного продовження дії договору на новий строк без дотримання умови щодо укладення сторонами додаткової угоди про продовження дії договору;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/6828/18 та рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/13179/18, Товариству з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо визнання договору №1832-1 від 31.03.2016 продовженим;

- договір не може вважатися продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, оскільки орендодавець не мав наміру продовжувати договірні відносини, а навпаки висловив свої заперечення проти поновлення договору оренди, що свідчить про те, що орендодавець відмовився від продовження дії договору на новий строк;

- відповідач за первісним позовом порушив господарське зобов`язання з повернення об`єкту оренди, зазначене приміщення займає за відсутності на це правових підстав та не виконує свого обов`язку щодо його звільнення, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги про виселення ТОВ ДІАМЕД з нежитлового приміщення, загальною площею 29,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 26, корпус 3, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом мотивовано тим, що доданий позивачем до матеріалів справи протокол засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності №55 від 30.06.2017, не може бути прийнятий судом як належний доказ існування підстави для зобов`язання відповідачів за зустрічним позовом укласти новий договір оренди, оскільки вказаним рішенням було погоджено лише питання щодо продовження оренди, а не надання згоди на укладання нового договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД 22.10.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/4130/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції за первісним позовом зводяться до того, що:

- судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у наведеній частині помилково застосовано пункти 9.7 та 9.2 договору оренди як підставу для висновку щодо пролонгації договору на підставі підписаної сторонами додаткової угоди, а не автоматично, оскільки автоматичну пролонгацію договору оренди чітко визначено правовими нормами - ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. 764 Цивільного кодексу України, які носять імперативний характер, зокрема і по відношенню до спірних правовідносин;

- скаржник посилався на те, що у матеріалах справи відсутні заяви Департаменту комунальної власності м.Києва щодо заперечень стосовно продовження договору на момент його закінчення та в місячний термін після, з належними доказами отримання саме цих заяв товариством;

- з 30.06.2017 відбулось три автоматичні пролонгації строку дії договору на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. 764 Цивільного кодексу України, а саме: з 30.06.2017 по 29.09.2018, з 30.09.2018 по 30.12.2019, з 31.12.2019 до 31.03.2021;

- суд першої інстанції при задоволенні первісного позову та відмові у задоволенні зустрічного позову помилково послався на приписи ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна ;

- суд першої інстанції не врахував, що Департамент у своїх листах від 05.06.2019 № 062/05/20-5221 від 30.07.2019 № 062/05/20-6761 вказував, що договір припинив свою дію саме 28.12.2019,а суд першої інстанції визначив датою припинення договору 29.06.2017, не зважаючи, що з 30.06.2017 відбулось три автоматичні пролонгації строку дії договору на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. 764 Цивільного кодексу України, а саме: з 30.06.2017 по 29.09.2018, з 30.09.2018 по 30.12.2019, з 31.12.2019 до 31.03.2021;

- 15.09.2020 до канцелярії суду першої інстанції надійшов супровідний лист ТОВ ДІАМЕД з довідкою вих. №б/н від 14.09.2020 на підтвердження факту відсутності у Товариства листа Департаменту комунальної власності м. Києва №062/05/20-99 від 08.01.2020, який судом першої інстанції залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, у зв`язку з чим скаржник просив залучити відповідний доказ на стадії апеляційного розгляду справи;

- лист Департаменту комунальної власності м. Києва №062/05/20-99 від 08.01.2020 з долученими до нього доказами - є неналежним доказом в підтвердження обставин, зокрема, щодо його надсилання скаржнику та отримання повноважним представником.

Доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції за зустрічним позовом зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у наведеній частині не враховано, що рішенням постійної комісії Київради з питань власності, оформленим протоколом №55 від 30.06.2017 було продовжено оренду товариством приміщень загальною площею 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26, к.3, строком на 2 роки та 364 дні, а також доручено орендодавцю здійснити організаційно - правові заходи відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, обумовлені зокрема пунктами 91, 9.2, 12.8, 12.9. Таким чином, орендодавець не має повноважень не укладати договір оренди на підставі погодження Постійною комісією щодо зміни істотних умов договору оренди, зокрема щодо продовження строк на 2 роки та 364 дні.

Також, скаржник наголошував на допущених порушеннях норм процесуального права, зокрема ст. ст. 56, 58 ч. 1 , 61 ч. 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа не відноситься до малозначних, проте, від імені Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) представництво здійснювалось Візор О.М. на підставі довіреності, а від імені третьої особи - Лисиця О.В. , які не є адвокатами або керівниками вказаних юридичних осіб.

Короткий зміст заперечень Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти доводів апеляційної скарги

18.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача за зустрічним позовом - Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказував про те, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що рішення про продовження терміну дії договору оренди - не приймалось, у зв`язку з чим договір припинив свою дію, а у Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД існує обов`язок звільнити орендоване приміщення. Проте, відповідач за первісним позовом орендовані нежилі приміщення після спливу терміну договору - не звільнив та продовжує їх використовувати, порушуючи при цьому право власника (орендодавця) майна володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном. При цьому, відсутність додаткової угоди свідчить про закінчення строку дії договору.

Також, від імені Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) представництво здійснювалось Візор О.М., повноваження на представництво якої підтверджуються Положенням про Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.03.2016 № 121, а також наказами № 31-ОС від 17.02.2016 від 17.02.2016 та № 168-ОС від 19.06.2016.

Короткий зміст відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД на відзив Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

30.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла відповідь на відзив Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надіслана засобами поштового зв`язку 28.12.2020), яку прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.

Так, у відповіді на відзив скаржник наголошував на тому, що Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є власником об`єкту оренди за договором, або особою, яка вирішує долю майна, він лише є уповноваженою особою - орендодавцем відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, а тому воля вказаного органу не є вирішальною у спірних правовідносинах, а органом який належним чином реалізував волю на укладення відповідного договору - це постійна комісія Київської міської ради з питань власності, яка прийняла відповідне рішення, оформлене протоколом № 55 від 30.06.2017, яким було продовжено оренду товариством спірних приміщень. Крім того, в матеріалах справи наявний лист Київської міської ради від 26.02.2019 № 08/283-120 в якому зазначено про те, що рішення, оформлене протоколом № 55 від 30.06.2017, повинно бути виконане Департаментом комунальної власності відповідно Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва.

Також, скаржник додатково посилався на те, що:

- у відповідності до п. 12.3, 12.8 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, ст. 284 Господарського кодексу України у орендодавця немає повноважень не укладати договір оренди на підставі погодження Постійною комісією зміну істотних умов договору оренди, зокрема і строк, який у даному випадку складає 2 роки та 364 дні;

- в матеріалах справи відсутні заперечення орендодавця або територіальної громади м.Києва про відмову у продовженні строку дії договору у період з 29.06.2017 по 29.07.2017, з 29.09.2018 по 29.10.2018 , з 30.12.2019 по 30.01.2020, а тому строк договору не був припинений і правових підстав для виселення товариства з приміщення - немає, а тому у задоволенні первісного позову має бути відмовлено;

- зі змісту листів Департаменту № 062/05/20-5221 від 05.06.2019, № 062/05/20-6761 від 30.07.2019 можна зробити висновок, що посадова особа Департаменту зазначала, що договір буде припинений 28.12.2019, а не 29.06.2017, як протиправно зазначив суд першої інстанції;

Короткий зміст заперечень Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти доводів апеляційної скарги

22.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надійшов відзив на апеляційну скаргу, а 25.01.2021 - уточнення до відзиву, які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що рішення про продовження терміну дії договору оренди - не приймалось, у зв`язку з чим договір припинив свою дію, а у Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД існує обов`язок звільнити орендоване приміщення. Проте, відповідач за первісним позовом орендовані нежилі приміщення після спливу терміну договору - не звільнив та продовжує їх використовувати, порушуючи при цьому право власника (орендодавця) майна володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном. При цьому, відсутність додаткової угоди свідчить про закінчення строку дії договору. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/6828/18 та рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/13179/18, Товариству з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо визнання договору №1832-1 від 31.03.2016 продовженим.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД неналежним чином виконувало свої зобов`язання за договором оренди, про що свідчить наявність заборгованості по орендній платі з квітня 2016 року, яка також була стягнута судовими рішеннями у справах № 911/2591/17 та № 911/224/18.

Короткий зміст відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД на відзив Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

04.02.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла відповідь на відзив Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яку прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду. Так, у відповіді на відзив скаржник наголошував на тому, що органом який належним чином реалізував волю на укладення відповідного договору - це постійна комісія Київської міської ради з питань власності, яка прийняла відповідне рішення, оформлене протоколом № 55 від 30.06.2017, яким було продовжено оренду товариством спірних приміщень. Крім того, в матеріалах справи наявний лист Київської міської ради від 26.02.2019 № 08/283-120 в якому зазначено про те, що рішення, оформлене протоколом № 55 від 30.06.2017, повинно бути виконане Департаментом комунальної власності відповідно Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва. Крім того, посилався на те, що заборгованість товариства із сплати орендної плат була спірною.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/4130/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/4130/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

30.11.2020 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020, розгляд справи призначено на 28.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 розгляд справи за апеляційною скаргою відкладено до 04.03.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 04.03.2021 з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД (скаржника), Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В судовому засіданні 04.03.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД (скаржника) підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та постановити в апеляційному порядку нове рішення, яким скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/4130/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судовому засіданні 04.03.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судовому засіданні 04.03.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31.03.2016 Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач за первісним позовом та/або орендодавець, та/або Департамент), Київською міською клінічною лікарнею №3 (далі - третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД (далі - орендар, відповідач за первісним позовом) укладено договір №1832-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору від 20 березня 2015 року № 1832 Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 23.02.2016 №9 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, яке знаходиться за адресою: вул. Петра Запорожця, буд. 26, корпус. 3, для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.

Об`єктом оренди є: нежитлове приміщення, загальною площею 29,3 кв.м, у т. ч. на 1 (першому) поверсі 29,3 кв.м.

В п. 2.4 договору встановлено, що власником об`єкта є територіальна громади м. Києва.

Даний договір відповідно до п. 9.1, є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє з 31.03.2016 до 29.06.2017.

Пунктом 9.7. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною нього договору.

На засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2017 по питанню порядку денного Про розгляд звернення Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) щодо продовження оренди - Товариство з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД , вул. П. Запорожця, 36. К.З (вих. № 062/05/13-5164 від 22.05.2017, вх. № 08/9273 від 24.05.2017) члени комісії вирішили: погодити питання згідно з додатком до пункту 130-131 частини ІІ протоколу; доручити орендодавцю здійснити організаційно - правові заходи відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 21.04.2015 № 415/1280. Вказане рішення оформлене протоколом № 55 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2017 (надалі - рішення оформлене протоколом № 55).

В період з липня по серпень 2017 року, до Департаменту надійшло повідомлення Київської міської клінічної лікарні від 28.07.2017 щодо заборгованості ТОВ ДІАМЕД з орендної плати за користування вказаними приміщеннями у розмірі 64334,61 грн. та 61558,16 грн., а також відмовою в підписанні договорів в новій редакції та лист Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.08.2017 щодо відмови в продовженні договорів оренди Товариству з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД .

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Листом №062/05/13-8456 від 23.08.2017 позивач за первісним позовом повідомив відповідача, за первісним позовом, що при неотриманні інформації щодо сплати заборгованості, Департамент буде змушений звернутись до постійної комісії Київської міської ради з питань власності з пропозицією щодо скасування рішення оформленого протоколом № 55.

01.12.2017 на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань власності по питанню Про розгляд листа Київської міської клінічної лікарні № 3 щодо скасування рішення комісії стосовно продовження ТОВ ДІАМЕД строку дії договору оренди нежитлових приміщень на вул. Петра Запорожця, 26, к.2, загальною площею 32, 4 кв.м. (протокол № 55 від 30.06.2017) члени комісії вирішили скасувати рішення комісії від 30.06.2017, про що склали відповідний протоколом №71 від 01.12.2017.

Відповідно до п.9.4 договору, договір припиняється у разі:

- ліквідації орендодавця або орендаря;

- невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору;

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- банкрутства орендаря; загибелі об`єкта;

- у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа);

- в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні відповідач зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди підприємству- балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду.

Листами № 062/05/20-242 від 11.01.2018, № 062/05/20-813 від 29.01.2018, №062/05/20-973 від 01.02.2018, № 062/05/20-1919 від 28.02.2018 Департамент, враховуючи існуючу у орендаря заборгованість, виявив бажання не продовжувати договір оренди з ТОВ ДІАМЕД , а тому повідомив останнього про закінчення терміну дії договору оренди та необхідності ТОВ ДІАМЕД звільнити орендоване приміщення і повернути його підприємству- балансоутримувачу - Київській міській клінічній лікарні № 3 по акту приймання- передачі.

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звертаючись з позовом до суду зазначав, що внаслідок закінчення дії договору оренди нежитлового приміщення, ТОВ ДІАМЕД не звільнило орендоване приміщення, продовжує його безпідставно використовувати, порушуючи при цьому право позивача за первісним позовом володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Враховуючи викладене, позивач за первісним позовом просив в судовому порядку виселити ТОВ ДІАМЕД з орендованого майна, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 29,3 м.кв, що знаходиться в будинку №26, корп. 3 по вул. Петра Запорожця в місті Києві.

ТОВ ДІАМЕД звернулось із зустрічною позовною заявою до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, про визнання додаткової угоди до договору №1832-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеною на умовах направленого 25.05.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД проекту додаткової угоди до сторін договору, щодо терміну дії договору, який продовжується сторонами на 2 роки та 364 дні на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності, оформленим протоколом №55 від 30.06.2017 (п. 9.1. договору).

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД зазначало, що всупереч рішенню Постійної комісії з питань власності Київської міської ради, оформленого протоколом №55 від 30.06.2017, Департамент ухиляється від продовження строку дії договору оренди та від підписання направленої позивачем за зустрічним позовом додаткової угоди про внесення змін до договору оренди №1832-1 від 31.03.2016, що є підставою для визнання останньої укладеної в судовому порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків стосовно заявлених у справі первісного та зустрічного позовів.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, укладений між сторонами спору договір № 1832-1 від 31.03.2016 за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з нормами частини 1 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, і з огляду на умови п. 9.1 договору, термін дії договору оренди сторони визначили до 29.06.2017.

Згідно з п. 9.4. договору, договір оренди припиняє свою дію, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено.

В силу ч. 3 ст. ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий строк.

При цьому, таке переважне право не є абсолютним, а ставиться в залежність від необхідності наявності таких юридичних фактів: орендар належним чином виконував свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, ТОВ ДІАМЕД належним чином не виконувало своїх грошових зобов`язань зі сплати орендних платежів за договором № 1832-1 від 31.03.2016, що стало наслідком звернення Київської міської клінічної лікарні № 3 до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ ДІАМЕД про стягнення 80 279,89 грн., з яких 75 004,66 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року, 4 201,20 грн. - заборгованість зі сплати комунальних платежів за період з лютого 2017 року по жовтень 2017 року та 1 074,03 грн. - заборгованість зі сплати земельного податку за жовтень 2016 року та жовтень 2017 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2018 у справі №911/2591/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2019, було закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 4 594,44 грн., в іншій частині позову було задоволено повністю, стягнено з відповідач на користь позивача заборгованість у розмірі 75 685,45 грн.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі № 911/2591/17 мотивовані тим, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з оплати орендних платежів в розмірі 70 410,22 грн., комунальних платежів в розмірі 4 201,20 грн. земельного податку в розмірі 1 074,03 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором оренди та Договором, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму - є законними.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 10.10.2019 по справі №910/2164/18 , постанова КГС ВС від 08.07.2019 по справі №908/156/18).

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2018 у справі № 911/2591/17 набрало законної сили, а тому встановлені ним обставини мають преюдиціальне значення та не підлягають повторному доведенню, зокрема, обставини неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів за договором №1832-1 від 31.03.2016.

При цьому, доводи скаржника про те, що заборгованість товариства із сплати орендної плати була спірною, а тому встановлені у рішенні Господарського суду Київської області від 05.06.2018 у справі №911/2591/17 обставини - не підлягають врахуванню при вирішенні даного спору - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані, оскільки рішеннями у справі № 911/2591/17 встановлено обставини порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД своїх грошових зобов`язань за договором оренди, а також встановлено безспірність вказаного грошового зобов`язання, а обставини добровільної сплати в подальшому безспірної заборгованості - не є підставою для висновку щодо належного виконання скаржником своїх зобов`язань, як н є підставою і для висновку щодо правомірності його дій щодо невиконання чітко визначеного та узгодженого двосторонньо у договорі грошового зобов`язання з сплати орендної плати.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач за первісним позовом листами №062/05/20-242 від 11.01.2018, № 062/05/20-813 від 29.01.2018, №062/05/20-973 від 01.02.2018, № 062/05/20-1919 від 28.02.2018 повідомляв ТОВ ДІАМЕД про закінчення терміну дії договору оренди, небажання продовжувати його дію та необхідність повернення орендованого майна підприємству-балансоутримувачу - Київській міській клінічній лікарні № 3 по акту приймання- передачі.

Зі змісту ст. 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, після закінчення дії договору (29.06.2017) сторони, хоч і не звертались одна до одної із заявою про припинення дії договору протягом 1 місяця, оскільки знаходились на стадії розгляду питання щодо оформлення чи не оформлення договору оренди на новий строк, проте, останніми не була дотримана обов`язкова умова, передбачена п. 9.7 договору, для продовження дії договору оренди на новий строк, а саме - укладення відповідного письмового договору (додаткової угоди) про його продовження. При цьому, така умова договору кореспондується із пунктом 9.2 договору оренди, яким визначено письмову форму при внесенні будь-яких змін до договору оренди, зокрема, щодо продовження строку його дії, які вступають у силу з моменту їх підписання сторонами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміст пункту 9.7 договору не передбачає автоматичного продовження дії договору на новий строк без дотримання умови щодо укладення сторонами додаткової угоди про продовження дії договору.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 року у справі №910/6828/18 Товариству з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо визнання договору №1832-1 від 31.03.2016 продовженим строком на 2 роки та 364 дні та про визнання договору № 1832-1 від 31.03.2016 укладеним в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД .

03.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору № 1832-1 від 31.03.2016 продовженим строком на 2 роки та 364 дні та визнання договору № 1832-1 від 31.03.2016 укладеним в редакції, яка підписана позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 року у справі №910/13179/18, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД - відмовлено.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний договір не може вважатися продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, оскільки орендодавець не мав наміру продовжувати договірні відносини, а навпаки, висловив у встановлений законом спосіб свої заперечення проти поновлення договору оренди, що свідчить про те, що орендодавець відмовився від продовження дії договору на новий строк. Жодних додаткових угод на виконання п. 9.7 договору між сторонами - у встановленому порядку не укладалось.

При цьому, рахунки балансоутримувача на оплату вартості послуг користування орендованим приміщенням, не свідчать про автоматичну пролонгацію договору після закінчення строку його дії, оскільки фактичне користування орендованим приміщенням (в тому числі без правових підстав) не може бути безоплатним.

Також, як зазначено в оскаржуваному рішенні, судом першої інстанції в судовому засіданні 16.09.2020 було оглянуто оригінали доказів направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД листа №062/05/20-99 від 08.01.2020, у якому Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно повідомляв орендаря про закінчення дії договору, відсутність наміру останнього щодо його продовження та про необхідність передачі орендованого майна за актом приймання-передавання підприємству-балансоутримувачу.

Лист №062/05/20-99 від 08.01.2020 був направлений на адресу відповідача за первісним позовом 10.01.2020, про що свідчить опис вкладення №01001176326527 від 10.01.2020, фіскальний чек від 10.01.2020, накладна №01001176326527 від 10.01.2020, та отриманий останнім 15.01.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення №01001176326527.

Таким чином, вищенаведене спростовує твердження скаржника про відсутність належних доказів щодо направлення вищевказаного листа на його адресу, і ТОВ ДІАМЕД не було спростовано вказану обставину в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, що зі змісту листів Департаменту № 062/05/20-5221 від 05.06.2019, № 062/05/20-6761 від 30.07.2019 можна зробити висновок, що посадова особа Департаменту зазначала, що договір буде припинений 28.12.2019, а не 29.06.2017, як протиправно зазначив суд першої інстанції - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки саме судом за наслідками розгляду справи встановлено та оцінено зміст спірних правовідносин, зокрема і щодо наявності обумовлених договором та законом підстав щодо припинення договірних правовідносин оренди та виселення відповідача з спірного об`єкту.

Крім того, третя особа не є власником приміщення, яке є об`єктом договору №1832-1 від 31.03.2016, а тому її листи щодо питання переукладення договору оренди не можуть мати процесуальних наслідків як для орендодавця, так і для товариства.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Із матеріалів справи вбачається, що у договорі оренди сторони обумовили наслідки закінчення строку дії договору, а саме - після припинення дії договору оренди, орендар зобов`язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу, який підписується орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем (п. 4.2.20 договору).

Зокрема, згідно з п. 4.9 договору, після припинення договору орендар зобов`язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу, який підписується орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 Господарського кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом порушив господарське зобов`язання з повернення об`єкту оренди за договором, зазначене приміщення займає за відсутності на це належних правових підстав та не виконав свого обов`язку щодо звільнення спірного приміщення, а тому з огляду на п. 4.9, п. 4.2.20 договору, п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ч. 1 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, вимоги позивача за первісним позовом про виселення ТОВ ДІАМЕД з нежитлового приміщення, загальною площею 29,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 26, корпус 3, - є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Також, розглянувши вимоги зустрічного позову ТОВ ДІАМЕД про визнання додаткової угоди до договору №1832-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду укладеною, на умовах направленого 25.05.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД проекту додаткової угоди до сторін договору, щодо терміну дії договору, який продовжується сторонами на 2 роки та 364 дні на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності, оформленим протоколом №55 від 30.06.2017 (п. 9.1. договору), суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Главою 20 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, норми чинного законодавства не містять імперативного припису про укладення договору оренди нерухомого майна що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Організаційні та майнові відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, врегульовані рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва .

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, на засіданні Постійної комісії з питань власності Київської міської ради від 30.06.2017 (протокол №55) було розглянуто та погоджено пропозицію Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо продовження строку дії договору оренди нежитлового приміщення, загальною площею 29,3 кв.м., на вул. Петра Запорожця, 26, к.3.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст.187 Господарського кодексу України та ст.649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що спонукання до укладання договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом. У разі ухилення суб`єкта господарювання від оформлення договору, що ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов`язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладення договору чи про його укладення на певних умовах. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов`язковому для суб`єктів господарювання державному замовленні або не є обов`язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (в межах річного строку, визначеного ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України).

Разом з тим, норми чинного законодавства не містять імперативного припису про укладення договору оренди нерухомого майна що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, орендодавцем та підприємством-балансоутримувачем, не висловлювалась у встановленому порядку однозначна беззаперечна згода на укладення з ТОВ ДІАМЕД договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк, як і не надавались докази підписання сторонами нового договору оренди на 2 роки та 364 дні щодо оренди відповідного об`єкта.

Отже, наявний в матеріалах справи протокол засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності №55 від 30.06.2017, обгрунтовано не прийнято судом першої інстанції як належний доказ існування підстави для зобов`язання відповідачів укласти з позивачем за зустрічним позовом новий договір оренди, оскільки вказаним рішенням було погоджено лише питання щодо продовження оренди, а не надання згоди на укладання нового договору.

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі №910/6828/18 Товариству з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо визнання договору №1832-1 від 31.03.2016 продовженим строком на 2 роки та 364 дні та про визнання договору № 1832-1 від 31.03.2016 укладеним в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД , а також рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13179/18 від 06.02.2019 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД у позові про спонукання укласти нову редакцію Договору №1832-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду строком на 2 роки та 364 днів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на момент розгляду даної справи судами фактично надавалась правова оцінка правовідносинам сторін, в тому числі в частині дії договору оренди №1832-1 від 31.03.2016 року, а ТОВ ДІАМЕД незважаючи на заявлені ним позовні вимоги про визнання договору №1832-1 від 31.03.2016 продовженим строком на 2 роки та 364 дні та визнання договору укладеним в редакції позивача у справі №910/6828/18 та у справі №910/13179/18 продовжує звертатись з відповідними вимогами про спонукання укласти договір, які фактично спрямовані на продовження дії вищезазначеного договору за відсутності правових підстав для такого продовження орендних правовідносин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав щодо задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД .

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції при задоволенні первісного позову та відмові у задоволенні зустрічного позову помилково послався на приписи ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки сторони взагалі не спирались на вказану правову норму в обґрунтування своїх позовних вимог, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава скасування оскаржуваного рішення з огляду на те, що визначення учасниками спору, зокрема і позивачем, конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів проти держави, є законодавчо визначеними, а тому суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що доводи скаржника спростовуються зокрема, і позовною заявою Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій позивачем за первісним позовом зроблені посилання як на підставу обґрунтування своїх позовних вимог, на приписи ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Крім того, доводи скаржника про те, що 15.09.2020 до канцелярії суду першої інстанції надійшов супровідний лист ТОВ ДІАМЕД з довідкою вих. №б/н від 14.09.2020 на підтвердження факту відсутності у Товариства листа Департаменту комунальної власності м. Києва №062/05/20-99 від 08.01.2020, який судом першої інстанції залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим скаржник просив залучити відповідний доказ на стадії апеляційного розгляду справи - судом апеляційної інстанції з огляду на приписи ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, визнаються безпідставними, оскільки судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення у наведеній частині дотримано приписів ст. ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як свідчать матеріали справи, у судовому засіданні 29.07.2020 суд першої інстанції на місці ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті 03.09.2020, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 29.07.2020. В подальшому, у судовому засіданні 03.09.2020, заслухавши учасників справи, які надали пояснення по суті спору, суд першої інстанції у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву до 16.09.2020 на стадії дослідження доказів.

В свою чергу, додаткові докази по справи відповідачем за первісним позовом було подано 15.09.2020, тобто вже на стадії розгляду справи по суті, а отже, з пропуском строку щодо заявлення відповідного клопотання в підготовчому провадженні, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано залишено поданий доказ без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, скаржником до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи разом з апеляційною скаргою було подано додаткові документи, які він просив долучити до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи та врахувати при розгляді справи, і які на йому думку, спростовують висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а саме: довідку вих. №б/н від 14.09.2020 на підтвердження факту відсутності у Товариства листа Департаменту комунальної власності м. Києва №062/05/20-99 від 08.01.2020, - також не приймається судом апеляційної інстанції в якості доказу під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доводи, наведені скаржником в обґрунтування підстав неможливості подання вказаного доказу (як на стадії розгляду справи судом першої інстанції, так і на стадії апеляційного розгляду справи) - визнаються судом апеляційної інстанції такими, що не свідчать про винятковість даного випадку, а скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо неможливості подання таких доказів суду першої інстанції на відповідній стадії судового процесу з дотриманням процесуального строку.

Крім того, доводи скаржника про допущені порушення норм процесуального права, зокрема ст. ст. 56, 58 ч. 1 , 61 ч. 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа не відноситься до малозначних, проте, від імені Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) представництво здійснювалось Візор О.М. на підставі довіреності, а від імені третьої особи - Лисиця О.В. , які не є адвокатами або керівниками вказаних юридичних осіб - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Ч. 3, ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення від 18.12.2019) визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Ч. 1 ст. 61 Господарського процесуального кодексу України визначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

П. 6 ч. 4 Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29 грудня 2012 року N 2383 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 березня 2016 року N 121 (в редакції, яка була чинною на момент звернення до суду першої інстанції з відповідним позовом) основними завданнями Департаменту є, зокрема, здійснення захисту майнових прав територіальної громади міста Києва в межах своєї компетенції.

При цьому, представництво інтересів департаменту в судах та інших державних органах під час розгляду правових питань або спорів забезпечується юридичним управлінням Департаменту, і в матеріалах справи наявна довіреність від 13.01.2020 № 062/02/07-279на ім`я Візор О.М., яка підписана позовну заяву, а також відповідні накази від 17.02.2016 № 31-ос, від 19.06.2019 № 168-ос стосовно Візор О.М.

Також, Комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подавало відповідні пояснення у справу за підписом директора Іващенко П.Б., відомості про якого, як керівника установи, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (про що наявна виписка), а також долучено відповідні накази установи по особовому складу від 03.02.2020 № 88-к, наказ Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 1.01.2020 № 196/2. При цьому, повноваження представника Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лисиці О.В. підтверджені посадовою інструкцією, затвердженою наказом від 03.02.2020 , витягом з наказу № 73 -к від 30.01.2020.

При цьому, суд апеляційної інстанції оцінюючи вказаний довод скаржника, враховує те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слід тлумачити з урахуванням преамбули Конвенції, у відповідній частині якої верховенство права оголошується частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень (рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Також, у рішенні у справі Сутяжник проти Росії від 23.07.2009 (№ 8269/02), ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що,була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

З огляду на викладене, доводи скаржника про допущені порушення норм процесуального права, зокрема ст. ст. 56, 58 ч. 1 , 61 ч. 1 Господарського процесуального кодексу України - є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки за своїм змістом доводи скаржника зводяться до неправомірного відступлення від принципу правової визначеності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/4130/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/4130/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/4130/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю ДІАМЕД .

4. Матеріали справи №910/4130/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 05.04.2021 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

С.Р. Станік