Постанова

від 08.04.2021 по справі 904/5651/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5651/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Фещенко Ю.В.) від 21.12.2020р. у справі № 904/5651/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № АА-52 від 16.06.2020 у загальному розмірі 46 664 грн. 70 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020р. до Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки № АА-52 від 16.06.2020 у загальному розмірі 46 664 грн. 70 коп., де: 36 832 грн. 00 коп. - основний борг; 9 549 грн. 60 коп. - штраф; 283 грн. 10 коп. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020р. у справі № 904/5651/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки № АА-52 від 16.06.2020 у загальному розмірі 46 664 грн. 70 коп. - задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" (49005, м. Дніпро, вулиця Героїв Крут, будинок 12; ідентифікаційний код 30173279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" (03191, м. Київ, вулиця Вільямса, будинок 9, корпус 2, квартира 80; ідентифікаційний код 39367047) - 36 832 грн. 00 коп. - основного боргу, 9 549 грн. 60 коп. - штрафу, 282 грн. 36 коп. - 3% річних, 2 101 грн. 97 коп. частину витрат по сплаті судового збору, 4 999 грн. 92 коп. частину витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020р. у справі № 904/5651/20 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" 36 832 грн. 00 коп. - основного боргу, 4774 грн. 80 коп. - штрафу, 4 999 грн. 92 коп. частини витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині стягнення 36 832 грн. 00 коп. - основного боргу, в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 4774 грн. 80 коп. - штрафу, 4 999 грн. 92 коп. частини витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- апелянт не отримував позовної заяви позивача та ухвал суду про призначення справи до розгляду, тому не мав можливості надати суду докази сплати основного боргу за договором поставки № АА-52 від 16.06.2020;

- заборгованість за договором поставки № АА-52 від 16.06.2020 була сплачена апелянтом до ухвалення рішення у справі, що є підставою для закриття провадження за відсутності предмету спору;

- сплата апелянтом у повному обсягу заборгованості за договором поставки № АА-52 від 16.06.2020 є підставою для зменшення на 50% нарахованого позивачем штрафу;

- позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів понесення витрат на пофесійну правову допомогу адвоката у сумі 4 999,92грн., тому стянення цих витрат з апелянта є необгрунтованим.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020р. у справі № 904/5651/20 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, посилаючись при цьому на належне повідомлення відповідача судом про розгляд справи, відсутність підстав для зменшення суми штрафу та обгрунтованість понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи , судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 16.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № АА-52 (далі - договір, а.с.13-14), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується передати у встановлений строк у власність покупця "товар" в кількості та в асортименті, який вказаний в Специфікації № 1, що надається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його (пункт 1.1. договору).

У пунктах 10.1. та 10.3. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Факсова копія контракту має силу оригіналу, але наявність оригіналу контракту з мокрим друком для покупця є обов`язковою. Договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами пункту 1.2. договору, загальна сума контракту відображена в специфікації № 1, яка є його невід`ємною частиною договору.

Так, у відповідності до умов пункту 1.1. та 1.2. договору, позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 1 від 15.062.2020 до договору, в якій сторони узгодили найменування товару - машина сушильна промислова DS-25 у кількості 1 штука за ціною 95 496 грн. 00 коп. (з ПДВ) (а.с.15).

У пунктах 4.1. та 4.2. договору сторони визначили, що загальна сума договору складає 95 496 грн. 00 коп. Вартість договору включає вартість товару, маркування, завантаження товару на транспорт, оформлення всіх видів необхідних супровідних документів.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з умовами пункту 3.3. договору датою постачання вважається дата вказана в видатковій накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 24.06.2020 було поставлено відповідачу товар - машину сушильну промислову DS-25 на суму 95 496 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 0036 від 24.06.2020 (а.с.16).

Товар, зазначений у вище вказаній видатковій накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення. Видаткова накладна № 0036 від 24.06.2020 підписана представником відповідача без будь-яких зауважень та скріплена відтиском печатки підприємства.

У розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо платежів за договором, а саме:

- покупець здійснює оплату товару постачальнику на підставі рахунку (пункт 5.1. договору);

- оплата проводиться шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця (пункт 5.2. договору);

- валюта платежу: гривна України (пункт 5.3. договору);

- графік здійснення платежів за обладнання:

- 31 832 грн. 00 коп. - передплата перед відвантаженням;

- 31 832 грн. 00 коп. - до 15.07.2020;

- 31 832 грн. 00 коп. - до 15.08.2020, всього - 95 496 грн. 00 коп. (пункт 5.4. договору).

Як встановлено судом першої інстанції, поставлений 24.06.2020 товар був оплачений відповідачем лише частково - в сумі 58 664 грн. 00 коп. наступним чином:

- 19.06.2020 в сумі 16 000 грн. 00 коп. у якості попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 1130 від 19.06.2020 (а.с. 17);

- 24.06.2020 в сумі 15 832 грн. 00 коп. у якості попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 1131 від 24.06.2020 (а.с. 18);

- 28.07.2020 в сумі 8 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1146 від 28.07.2020 (а.с. 19);

- 21.08.2020 в сумі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1167 від 21.08.2020 (а.с. 20);

- 09.09.2020 в сумі 8 832 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1176 від 09.09.2020 (а.с. 21);

- 25.09.2020 в сумі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1188 від 25.09.2020 (а.с. 22).

Отже, станом на момент звернення із позовом до суду, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 36 832 грн. 00 коп. (95 496,00 - 58 664,00), доказів сплати якої відповідачем суду не було надано, що і було підставою для задоволення судом першої інстанції вимог позивача про стягнення з відповідача 36 832 грн. 00 коп. - основного боргу, 9 549 грн. 60 коп. - штрафу, 282 грн. 36 коп. - 3% річних, а також 2 101 грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору та 4 999 грн. 92 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Втім, як вбачається з наданих відповідачем до апеляційної скарги копій платіжних доручень, останнім було здійснено погашення заборгованості за договором у сумі 36 832 грн. 00 коп. у період з 21.10.2020 по 07.12.2020, тобто до ухвалення рішення у справі, що також не оспорюється позивачем.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування неможливості надання відзиву на позов та доказів сплати заборгованості до суду першої інстанції відповідач посилається на не отримання позовної заяви позивача та ухвали суду про призначення справи до розгляду.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача безпідставними, адже як направлення за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача позовних матеріалів, так і ухвали суду першої інстанції про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 21.10.2020 підтверджується матеріалами справи, зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930012934108, за яким представником відповідача одержано зазначену ухвалу суду 30.10.2020.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвалою місцевого господарського суду від 21.10.2020 також було запропоновано відповідачу протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відповідно до вимог статей 165, 178 ГПК України відзив на позовну заяву, а його копію з додатками надіслати усім учасникам справи.

Отже, відповідач одержав ухвалу суду першої інстанції від 21.10.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі - 30.10.2020, тому мав подати відзив на позов до 17.11.2020, чого не зробив.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів також враховує, що згідно з п. 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009р. № 270, видача поштового відправлення одержувачу здійснюється відділенням поштового зв`язку виключно за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, відтак можливість отримання поштової кореспонденції неуповноваженою особою виключається, а тому доводи відповідача про отримання поштового відправлення № 4930012934108 неуповноваженою ним особою є необґрунтованими.

За наведених обставин в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття до розгляду доказів сплати відповідачем заборгованості за договором у сумі 36 832 грн. 00 коп. та скасування у зв`язку з цим у відповідній частині оскаржуваного рішення.

Також, враховуючи сплату відповідачем основного боргу за договором, останній не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у відповідній частині, в порядку ст. 328 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного не вбачає колегія суддів і підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 9 549 грн. 60 коп.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 8.2. договору сторони передбачили, що у разі порушення умов оплати покупець виплачує штраф у розмірі 10% від суми договору та сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 9 549 грн. 60 коп. (95 496,00 х 10%).

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення оплати товару відповідачем, отже застосування штрафної санкції, передбаченої пунктом 8.2. договору, є правомірним.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що відповідачем не було надано до суду першої інстанції відзиву на позов та доказів на підтвердження сплати заборгованості, яка до того-ж була сплачена відповідачем лише після відкриття провадження у справі, а також доказів на підтвердження свого майнового стану, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 999 грн. 92 коп., то колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для покладення на нього судових витрат пов`язаних з наданням правової допомоги у справі, адже вона надавалася не адвокатом або адвокатським об`єднанням (бюро).

Так, відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката , які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката , які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, норми Господарського процесуального кодексу України відносять до складу судових витрат лише витрати на професійну правничу допомогу адвоката, без будь-яких виключень, зокрема щодо можливості представляти інтереси сторони в господарському суді, в малозначних справах, особами, які не є адвокатами.

Також, згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юркомфорт" (далі - компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" (далі - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги у господарських справах № 38-Ю (далі - договір про правову допомогу, а.с.51-52), відповідно до пункту 1.1. якого компанія зобов`язується надати клієнтові правову допомогу в господарській справі за позовом ТОВ "Трейдвест ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" про стягнення боргу в Господарському суді Дніпропетровської області.

За приписами пунктів 2.1., 2.2. договору про правову допомогу компанія бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, застосовує всі способи до покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги компанії, на винну сторону, а клієнт зобов`язаний оплатити виконану роботу у порядку та строки обумовлені сторонами. Компанія надає правову допомогу клієнту представництву інтересів клієнта під час судового розгляду справи в Господарському суді Дніпропетровської області. Для цього компанії надається довіреність та право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, подати зустрічний позов, давати усні та письмові пояснення господарському суду, доводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому законодавством порядку, а також користуватися іншими процесуальними кодексом України.

Відповідно до пункту 5.1. договору про правову допомогу за правову допомогу передбачену в пункті 1.1. договору клієнт сплачує компанії винагороду (гонорар) в розмірі 5 000 грн. 00 коп., які сплачується клієнтом не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з моменту підписання договору. Дата підписання договору зазначена на першій сторінці договору в правому верхньому куті.

Згідно з умовами вказаного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" здійснило оплату послуг з надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги в сумі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1896 від 09.10.2020 (а.с.54).

За змістом пунктів 3.1. та 3.2. договору про надання правової допомоги про виконання доручення за договором компанія надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний прийняти та підписати акт прийому-передачі наданих послуг протягом 5-ти днів з дня його отримання, або обґрунтувати відмову від прийняття наданих компанією послуг.

Отже, позивачем укладеного договір про надання правової допомоги не з адвокатом, а з юридичною особою, яка не є адвокатським бюро чи адвокатським об`єднанням (відповідні докази в матеріалах справи відсутні).

З матеріалів справи також не вбачається, що представник позивача Скубанов Б.І., який підписав позовну заяву, є адвокатом, або має відношення до ТОВ "Юркомфорт". Відсутній в матеріалах справи і акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги у господарських справах № 38-Ю від 09.10.2020.

Відтак, в суду першої інстанції були відсутні підстави для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 999 грн. 92 коп.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 999 грн. 92 коп., як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а в решті рішення залишити без змін.

Виходячи з приписів ст. 129 ГПК України, результатів розгляду апеляційної скарги, а також того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, яким не було своєчасно виконано господарське зобов`язання, апеляційний суд вважає за необхідне покласти на відповідача у повному обсягу судові витрати за подання апеляційної скарги.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020р. у справі № 904/5651/20 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020р. у справі № 904/5651/20 - скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" 4 999 грн. 92 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" 4 999 грн. 92 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020р. у справі № 904/5651/20 залишити без змін.

Судові витрати, сплачені за подання апеляційної скарги, покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз