Рішення

від 05.04.2021 по справі 910/19437/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2021Справа № 910/19437/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ФАКТОР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про стягнення 155 730,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ФАКТОР" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 155 730,40 грн боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов`язків за договором поставки № 041119-02/1г від 04.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/194387/20 для розгляду за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.12.2020 вручена уповноваженому представникам позивача та відповідача - 24.12.2020, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105477088828 та № 0105477088836 відповідно.

Одночасно, судом зазначається, що згідно глави 5 ГПК України суд не зобов`язаний збирати докази самостійно, а кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на виконання такого завдання господарського судочинства, як змагальність сторін.

Відповідач станом на момент прийняття рішення у справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

За висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ФАКТОР" в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІППО" в якості покупця було укладено договір поставки № 041119-02/1г від 04.11.2019 з протоколом розбіжностей до нього (далі - Договір) за умовами якого постачальник зобов`язався передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язався приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного Договору.

Згідно пункту 1.2 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної(их.) згідно погодженого замовлення Покупця, яка(і) є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Позивач на виконання умов договору поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 183 730,40 грн, що підтверджено підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатка сторін видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (всього 75 штук).

Згідно пункту 5.4 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника кожні 30 календарних днів після його реалізації.

За умовами пункту 10.12 Договору будь-які повідомлення, листи, претензії, вимоги за даним Договором можуть направлятися сторонами поштою, електронною поштою, факсимільним зв`язком, кур`єрською доставкою, а також передаватися особисто представникам сторін.

Відповідно до отриманих позивачем Звітів з реалізації та залишків товару, станом на 05.09.2020 у покупця обліковувалось залишків товару на загальну суму 50 721,73 грн. Відтак, вартість реалізованого покупцем товару складає 135 008,67 грн (185 730,40 грн - 50 721,73 грн)

Свій обов`язок щодо здійснення оплати за отриманий та реалізований товар відповідач виконав лише частково, здійснивши протягом дії Договору оплати на загальну суму 30 000,00 грн.

Строк оплати за отриманий та реалізований товар є таким, що настав, проте, за твердженням позивача, яке не спростовано матеріалами справи та відповідачем, останній свій обов`язок оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за відповідачем обліковуються заборгованість в сумі 105 008,67 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 10.09.2020 направив на адресу боржника претензію-вимогу з визначенням семиденного строку на погашення заборгованості. Претензія була отримана адресатом 14.09.2020, отже, строк на погашення заборгованості закінчився 22.09.2020. Однак, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді, заборгованість не погашено.

Оскільки зобов`язання Покупцем не виконано в повному обсязі, а борг перед Позивачем не погашений, останній звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями частини 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, 5 кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом вище, позивачем на виконання умов Договору було здійснено поставку товару на загальну суму 185 730,40 грн.

Визначений пунктом 5.4 Договору строк оплати за отриманий товар, з урахуванням поданої претензії-вимоги є таким що настав 22.09.2020.

Наявність станом на 31.08.2020 заборгованості за отриманий та неоплачений товар в сумі 155 730,40 грн визнана сторонами у двосторонньому підписаному Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 31.08.2020 між позивачем та відповідачем.

Враховуючи викладене вище, сума заборгованості за Договором складає 155 730,40 грн (185 730,40 грн вартості поставленого товару - 30 000,00 грн сума здійснених оплат).

Матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 155 730,40 грн , підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем наявність заборгованості не оспорюється і на момент прийняття рішення не надано документів, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись викладеним вище, перевіривши надані позивачем розрахунки, враховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі..

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ФАКТОР" підлягають задоволенню в повному обсязі, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 155 730,40 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ФАКТОР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення заборгованості в розмірі 155 730,40 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м.Київ, Печерський район, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, корпус 2, КАБІНЕТ 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ФАКТОР" (61002, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ СУМСЬКА, будинок 106-А; ідентифікаційний код 14057601) 155 730,40 грн (сто п`ятдесят п`ять тисяч сімсот тридцять гривень 40 копійок) заборгованості та 2 335,97 грн (дві тисячі триста тридцять п`ять гривень 97 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ