Рішення

від 24.03.2021 по справі 910/7597/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.03.2021Справа № 910/7597/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/7597/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" (Україна, 65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Південна, буд. 26; ідентифікаційний код: 35359577)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний Парк Лиманський" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Паркова дорога, буд. 16-А, нежит. прим. 28; ідентифікаційний код: 40621191)

про стягнення 2 622 415,68 грн

Представники сторін :

від позивача: Шабашова Т.В., ордер серії ОД № 266226 від 03.03.2021;

від відповідача: Мандриков Д.В., ордер серії ВВ № 1007536 від 09.09.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний Парк Лиманський" (далі - відповідач) про стягнення 2 622 535,96 грн, з яких 2 205 581,00 грн заборгованості, 276 226,45 грн пені та 140 728,51 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки обладнання № 18/11-07/2018 від 24.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7597/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2020.

02.07.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

07.07.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 08.07.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 08.07.2020 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та оголошено перерву до 05.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/7597/20 призначено на 05.08.2020.

Підготовче засідання, призначене на 05.08.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/7597/20 призначено на 23.09.2020.

15.09.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав факт належного виконання позивачем зобов`язання з поставки обладнання за Договором поставки обладнання № 18/11-07/2018 від 24.07.2018 та повідомив суд про те, що ним було частково оплачено вартість поставленого позивачем обладнання в сумі 1 268 527,00 грн, заперечував щодо позовної вимоги про стягнення 3 % річних у заявленому позивачем розмірі.

У підготовче засідання 23.09.2020 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 23.09.2020 судом було прийнято відзив на позовну заяву до розгляду та оголошено перерву до 21.10.2020.

21.10.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення, за змістом яких відповідач зазначає, що ним, на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, було направлено позивачу заяву про припинення зобов`язань за Договором поставки обладнання № 18/11-07/2018 від 24.07.2018 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 772 044,00 грн, просив суд врахувати факт зарахування зустрічних однорідних вимог при розгляді цієї справи.

Підготовче засідання, призначене на 21.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/7597/20 призначено на 25.11.2020.

У підготовче засідання 25.11.2020 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом було оголошено перерву до 23.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/7597/20 призначено на 23.12.2020.

У підготовче засідання 23.12.2020 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 23.12.2020 судом було оголошено перерву до 10.02.2021.

03.02.2021 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення, за змістом якого позивач заперечує проти заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

09.02.2021 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, зміну предмету позову, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 205 581,00 грн заборгованості, 250 306,31 грн інфляційних втрат та 166 528,37 грн 3% річних.

У підготовче засідання 10.02.2021 представники сторін не з`явились, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 10.02.2021 судом було оголошено перерву до 03.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/7597/20 призначено на 03.03.2021.

02.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 03.03.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 03.03.2021 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 03.03.2021 представник позивача - Шабашова Т.В. повідомила суд, що при поданні заяви про зміну розміру позовних вимог, зміну предмету позову позивачем було помилково зазначено у прохальній частині вказаної заяви про стягнення з відповідача пені в розмірі 250 306,31 грн, оскільки за змістом вказаної заяви позивачем було нараховано саме інфляційні втрати в розмірі 250 306,31 грн.

Судом було розглянуто заяву позивача про зміну розміру позовних вимог, зміну предмету позову та, з урахуванням пояснень представника позивача - Шабашової Т.В., розцінено її як заяву про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову і прийнято вказану заяву до розгляду.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.03.2021.

У судове засідання 24.03.2021 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 24.03.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний Парк Лиманський" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки обладнання №18/11-07/2018 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у зумовлені строки поставити і передати у власність покупцеві обладнання згідно зі Специфікацією (Додаток № 1 до Договору, далі - обладнання), а покупець зобов`язується прийняти обладнання та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Згідно з п. 1.2 Договору сторони погодили, що найменування, асортимент, комплектність, одиниця вимірювання, кількість, ціна, загальна вартість обладнання вказані в погодженій сторонами Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

За змістом пункту 2.2 Договору вартість обладнання, що поставляється постачальником за цим Договором, складає 2 895 090,00 грн, крім того ПДВ (20 %) в сумі 579 018,00 грн, що загалом з ПДВ становить 3 474 108,00 грн.

У пункті 2.3 Договору сторони домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, на підставі чого ціна Договору з ПДВ еквівалентна 111 600 Євро 00 євроцентів за курсом 31,13 грн за 1,00 Євро.

Відповідно до п. 3.1 Договору платежі за обладнання по Договору повинні бути здійснені покупцем в національній валюті України в наступному порядку: 25 % загальної вартості обладнання в іноземній валюті, що еквівалентно 27 900 Євро 00 євроцентів (в тому числі ПДВ 20 %) повинні бути сплачені, з урахуванням умов пунктів 2.3 - 2.4 Договору, протягом 5 днів з моменту підписання Договору (підп. 3.1.1); 25 % загальної вартості обладнання в іноземній валюті, що еквівалентно 27 900 Євро 00 євроцентів (в тому числі ПДВ 20 %) повинні бути сплачені, з урахуванням умов пунктів 2.3 - 2.4 Договору, протягом 30 днів з моменту підписання Договору (підп. 3.1.2); 50 % загальної вартості обладнання в іноземній валюті, що еквівалентно 55 800 Євро 00 євроцентів (в тому числі ПДВ 20 %) повинні бути сплачені, з урахуванням умов пунктів 2.3 - 2.4 Договору, протягом 5 днів з моменту повідомлення про готовність обладнання до відвантаження із заводу-виробника (підп. 3.1.3).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем, на виконання підп. 3.1.1 пункту 3.1 Договору, було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в якості попередньої оплати вартості обладнання в сумі 868 527,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 14 від 30.07.2018.

Листом № 7821 від 04.09.2018 позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити другий платіж в розмірі 25 % загальної вартості обладнання, відповідно до підп. 3.1.2 пункту 3.1 Договору, до якого позивачем було також додано рахунок на оплату № 200 від 23.08.2018 на суму 868 527,00 грн.

За твердженнями позивача, другий платіж попередньої оплати вартості обладнання, відповідно до підп. 3.1.2 пункті 3.1 Договору, відповідачем не було здійснено.

Листом № 8150 від 03.12.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням здійснити другий платіж в розмірі 25 % загальної вартості обладнання, відповідно до підп. 3.1.2 пункту 3.1 Договору, та повідомив відповідача про готовність з 03.12.2018 до відвантаження із завода-виробника трансформаторів струму типу JOF 170 в кількості 12 шт. згідно із Специфікацією № 1 до Договору, просив відповідача також здійснити третій платіж в розмірі 50 % від загальної вартості обладнання згідно з підп. 3.1.3 пункту 3.1 Договору. До вказаного листа позивачем було додано рахунок на оплату № 284 від 03.12.2018 на суму 2 673 076,68 грн.

У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що постачальник забезпечить передачу обладнання покупцю протягом 5,5 місяців (165 днів) з моменту надходження платежу згідно з пунктом 3.1.1 Договору та розміщення замовлення.

За умовами п. 4.3 Договору датою поставки обладнання вважається дата, зазначена представником покупця (названого ним вантажоодержувача) у видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.4 Договору право власності на обладнання виникає у покупця з моменту підписання видаткової накладної уповноваженим представником покупця.

За змістом пункту 15.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору від 30.05.2019 Договір набирає чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31.05.2020. Зобов`язання постачальника щодо поставки обладнання набувають сили і підлягають виконанню з моменту і за умови виконання покупцем зобов`язання згідно з пунктами 3.1.1, 3.1.2 Договору.

У Додатках № 1 та № 2 до Договору сторони погодили Специфікацію № 1 та Технічну специфікацію обладнання № 1 до Договору.

Листом № 8300 від 22.01.2019 позивач звернувся до відповідача із проханням надіслати інформацію про уповноважену особу відповідача, яка буде здійснювати прийом вантажу, надіслати позивачу копію довіреності на уповноважену особу відповідача, вказати місце розвантаження, організувати розвантаження, надати згоду на розвантаження та повідомити про готовність приймання вантажу. Крім того, позивач просив відповідача, на виконання умов Договору, здійснити другий та третій платежі у розмірі 25 % та 50 % загальної вартості обладнання відповідно. До вказаного листа позивачем було також додано рахунок на оплату № 16 від 22.01.2019 на суму 2 660 647,28 грн.

Листом вих. № 23/01-1 від 23.01.2019 відповідач повідомив, що приймання вантажу буде здійснювати ОСОБА_2 у присутності уповноваженої відповідачем особи ОСОБА_1 , зазначив місце розвантаження, а також про готовність розвантажити та прийняти вантаж 24.01.2019.

Як зазначає позивач, 28.01.2019 ним було здійснено поставку обладнання в повному обсязі за адресою, зазначеною відповідачем в електронному листуванні, а саме: с. Рівне, Миколаївська область, ПС "Ольвія".

За твердженнями позивача, на підтвердження поставки обладнання за Договором ним було надано відповідачу видаткову накладну на вказане обладнання в двох оригінальних примірниках, підписаних з боку позивача, однак підписаного відповідачем примірника видаткової накладної позивач не отримав.

Разом з тим, позивач вказує на те, що факт поставки ним обладнання за Договором відповідачу підтверджується товарно-транспортною накладною № 1 від 28.01.2019, складеною ТОВ "Укренерджи Імпекс", яка здійснила транспортування обладнання на зазначену відповідачем адресу, наданою відповідачем довіреністю № 5 від 22.01.2019, а також електронними листами відповідача від 22.01.2019 та від 30.01.2019.

У листі № 9561 від 05.02.2020 позивач просив відповідача погасити заборгованість за відвантажене обладнання за Договором згідно із рахунком № 21 від 30.01.2020 в сумі 2 605 581,00 грн (копія вказаного рахунку позивачем була додана до вказаного листа).

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 400 000,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 335 від 10.03.2020.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за поставлене обладнання, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, стягнути з відповідача на свою користь 2 205 581,00 грн заборгованості, 250 306,31 грн інфляційних втрат та 166 528,37 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем обладнання за Договором загальною вартістю 3 474 108,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 1 від 28.01.2019, складеною ТОВ "Укренерджи Імпекс", а також електронними листами відповідача від 22.01.2019, яким відповідач надіслав на електронну адресу позивача довіреність № 5 від 22.01.2019, та від 30.01.2019, яким відповідач підтвердив факт отримання ним обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив отримання ним обладнання за Договором, проти наданих позивачем документів щодо фактичного отримання обладнання його уповноваженим представником не заперечував.

У суду відсутні підстави вважати повідомлені відповідачем у відзиві обставини недостовірними або такими, що визнані ним у зв`язку з примусом.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 3.1 Договору, зобов`язання відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем обладнання мало бути виконане у наступному порядку: 1-й платіж - 25 % загальної вартості обладнання в іноземній валюті протягом 5 днів з моменту підписання Договору; 2-й платіж - 25 % загальної вартості обладнання в іноземній валюті протягом 30 днів з моменту підписання Договору; 3-й платіж - 50 % загальної вартості обладнання в іноземній валюті протягом 5 днів з моменту повідомлення про готовність обладнання до відвантаження із заводу-виробника.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 8150 від 03.12.2018 позивач повідомив відповідача про готовність з 03.12.2018 до відвантаження обладнання із завода-виробника.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив факт часткової оплати відповідачем вартості поставленого позивачем обладнання за Договором у загальній сумі 1 268 527,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №14 від 30.07.2018 на суму 868 527,00 грн та №335 від 10.03.2020 на суму 400 000,00 грн.

Щодо доводів відповідача про припинення зобов`язань за Договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 772 044,00 грн суд зазначає наступне.

Частинами 1 - 3 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З огляду на вищевикладене, в силу положень ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, а також статей 202 та 601 Цивільного кодексу України заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.10.2020 на суму 772 044,00 грн за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

З огляду на викладене, зобов`язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17.

Отже, безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

У поданих до суду поясненнях позивач зазначає, що у відповідь на заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог ним було направлено відповідачу лист про відхилення взаємозаліку та вказаної заяви відповідача, факт чого було приховано відповідачем при поданні вказаної заяви до суду, відтак позивач вказує на те, що оскільки між сторонами існує спір щодо виконання умов Договору поставки обладнання №18/16-11/2018 від 09.11.2018, що також підтверджується тим, що відповідач у цій справі звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до позивача у цій справі про стягнення 787 318,73 грн за вказаним договором і 18.01.2021 вказана позовна заява була прийнята судом до розгляду і відкрито провадження у справі, отже відсутня умова, за якої можливе припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про невідповідність одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог - заяви відповідача від 19.10.2020 вимогам ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки на момент її вчинення був наявний спір щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, а також наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, що виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

Оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 205 581,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 250 306,31 грн інфляційних втрат та 166 528,37 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період їх нарахування та встановлено, що розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру інфляційних втрат, розрахованого судом, відтак вказані нарахування, виходячи із заявлених позовних вимог, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 250 306,31 грн, натомість нарахований позивачем розмір 3 % річних є завищеним.

За розрахунком суду, за період з 24.08.2018 по 08.02.2021 на суму заборгованості - 868 527,00 грн обґрунтованими є 3 % річних у розмірі 40 248,12 грн; на суму заборгованості - 1 737 054,00 грн за період з 10.12.2018 по 09.03.2020 - в розмірі 65 076,92 грн; на суму заборгованості - 2 205 581,00 грн за період з 10.03.2020 по 09.03.2021 - в розмірі 60 944,47 грн, що разом становить 166 269,51 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2 205 581,00 грн заборгованості, 250 306,31 грн інфляційних втрат та 166 269,51 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 39 332,35 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний Парк Лиманський" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Паркова дорога, буд. 16-А, нежит. прим. 28; ідентифікаційний код: 40621191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" (Україна, 65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Південна, буд. 26; ідентифікаційний код: 35359577) 2 205 581 (два мільйони двісті п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) грн 00 коп. заборгованості, 250 306 (двісті п`ятдесят тисяч триста шість) грн 31 коп. інфляційних втрат, 166 269 (сто шістдесят шість тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн 51 коп. 3 % річних та 39 332 (тридцять дев`ять тисяч триста тридцять дві) грн 35 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,88 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 08.04.2021

Суддя О.В. Нечай