Рішення

від 25.03.2021 по справі 920/1161/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.2021 Справа № 920/1161/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1161/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Медсвіт" (40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 15, оф. 1, код ЄДРПОУ 39086221)

до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Глухівська міська лікарня" Глухівської міської ради (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Інститутська, 3, код ЄДРПОУ 02007517),

про внесення змін до договору

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідачів: не прибув.

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

встановив:

23.11.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить: 1) внести зміни до Договору оренди № 51 від 19 січня 2018 року, укладеного між Глухівською центральною районною лікарнею, в подальшому перейменовану на Комунальне некомерційне підприємство "Глухівська міська лікарня" Глухівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Медсвіт", в частині строку його дії з метою приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме: частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (в редакції закону, чинній на час укладення договору оренди), виклавши пункт 8.1. у наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 19.01.2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання"; 2) стягнути з відповідача 2102,00 грн судового збору.

Ухвалою суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1161/20 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.01.2021, 12:00; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

29.12.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх № 4044к), відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою, а тому просить суд в задоволені позову відмовити.

Ухвалою суду від 21.01.2021 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх №264/21 від 14.01.2021); продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; виправлено описку у вступній частині ухвали суду від 30.11.2020 у справі №920/1161/20, виклавши її в наступній редакції: "за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Медсвіт"; відкладено підготовче засідання у справі № 920/1161/20 на 23.02.2021, 10:30.

23.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх № 1862/21 від 23.02.2021), у зв`язку з необхідністю виїзду адвоката у відрядження до м. Ромни для участі у невідкладних процесуальних діях.

Ухвалою суду від 23.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх№1862/21 від 23.02.2021); закрито підготовче провадження та призначено справу №920/1161/20 до судового розгляду по суті в судове засіданні на 25.03.2021, 10:30.

У судовому засіданні 25.03.2021 встановлено:

Представники сторін в судове засідання не прибули, будь-яких клопотань, пояснень суду не подали, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення 03.03.2021 та 04.03.2021 були належним чином повідомлення про місце, дату та час судового засідання у даній справі.

У судовому засіданні 25.03.2021 судом розпочато розгляд справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

19.01.2018 між Глухівською центральною районною лікарнею (в подальшому перейменована на Комунальне некомерційне підприємство "Глухівська міська лікарня" Глухівської міської ради) (відповідач - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Медсвіт (позивач - Орендар) укладено договір оренди №51 (далі - договір оренди).

Пунктом 1.1. договору оренди визначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення - надалі за текстом "Приміщення" площею 21,0 кв.м. за адресою: 41400, Сумська область м. Глухів, вул. Інститутська 3 (територія Глухівської Центральної лікарні, на першому поверсі будівлі), "План приміщення" вартістю 81700,00 грн згідно незалежної оцінки станом на 27.11.2017 для розміщення аптечного пункту, право на оренду якого Орендар одержав на підставі наказу по Глухівській ЦРЛ №506 від 21.12.2017.

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 договору оренди право користування приміщенням виникає в Орендаря одночасно з підписанням сторонами Акту приймання-передачі вказаного приміщення. Передача приміщення в оренду не спричиняє передачі Орендарю права власності на це приміщення. Власником приміщення залишається Глухівська ЦРЛ, а Орендар користується ним на протязі строку дії договору оренди та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 3.1.1. договору оренди Орендодавець зобов`язаний передати Орендарю нежитлове приміщення у місячний термін з моменту укладення Договору оренди. Прийом - передача оформлюється двостороннім актом прийому - передачі, який підписують Орендар та Орендодавець. Акт приймання - передачі є додатком № 1 до Договору.

Відповідно до розділу 8 договору договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 01 грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Дія Договору може бути припинена в таких випадках: шляхом дострокового розірвання договору внаслідок ліквідації чи банкрутства однієї чи обох Сторін, за винятком реорганізації; достроково з ініціативи Орендодавця, в такому разі договір може бути розірваним не раніше одного місяця, з моменту отримання Орендарем такої вимоги; в інших випадках, передбачених чинним законодавством; за згодою сторін; у разі невиконання орендарем взятих на себе зобов`язань.

01.03.2018 позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі нежилих приміщень, які передаються в оренду, за яким відповідач передав, а позивач прийняв в строкове користування нежитлове приміщення площею 21,0 кв.м. за адресою: м. Глухів, вул. Інститутська 3 вартістю 81700,00 грн згідно незалежної оцінки станом на 27.11.2017, для розміщення аптечного пункту, право на оренду якого Орендар одержав на підставі наказу по Глухівській ЦРЛ №506 від 21.12.2017.

24.04.2020 на підставі рішення Глухівської міської ради від 27.09.2019 №371 Про припинення Глухівської центральної лікарні шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство Глухівська міська лікарня Глухівської міської ради та ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна , глави 47 Цивільного кодексу України в зв`язку зі зміною назви Орендодавця між сторонами спору укладено додаткову угоду до договору оренди від 19.01.2018 №51.

Відповідно до зазначеної додаткової угоди внесено зміни до Договору оренди від 19.01.2018 №51 в частині зміни назви Орендодавця, а саме в преамбулі та по тексту договору оренди - Орендодавець - Глухівська центральна районна лікарня перейменована на Орендодавець - Комунальне некомерційне підприємство Глухівська міська лікарня Глухівської міської ради. Інші умови договору оренди залишились незмінними і обов`язковими до виконання сторонами.

31.08.2020 за вих. №31 позивач надіслав відповідачу заяву, в якій, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна просив відповідача внести зміни до Договору оренди №51 від 19.01.2018 в частині строку його дії з метою приведення договору у відповідність до вимог частини 1 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції закону, чинній на час укладення договору оренди), виклавши пункт 8.1. у наступній редакції: Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 19 січня 2023 року . Розглянути та задовольнити заяву протягом 10 календарних днів з моменту отримання. Підписати додаткову угоду до договору оренди №51 від 19.01.2018 про внесення змін до пункту 8.1. договору оренди №51 від 19.01.2018 в частині строку його дії в кількості трьох примірників та передати їх на підпис ТОВ ТД Медсвіт . У випадку відмови Орендодавця від внесення змін до укладеного договору, позивач просив розцінювати дану заяву, як заяву Орендаря на продовження договору оренди №51 від 19.01.2018 на той самий термін та на тих же умовах, відповідно діючого законодавства.

15.10.2020 відповідач надіслав позивачу повідомлення №1545/01-13, згідно з яким попередив останнього, що з 09.10.2020 з ТОВ ТД Медсвіт буде розірвано договір оренди приміщення від 19.01.2018 №51, у зв`язку з проведенням капітального ремонту приймального відділення КНП "Глухівська міська лікарня" Глухівської міської ради за адресою: Сумська область, м. Глухів вулиця Інститутська, 3. А також у даному документі відповідач повідомив позивача про необхідність звільнення орендованого приміщення до зазначеної дати.

Водночас, позивач надіслав відповідачу 07.10.2020 заяву за вих №45 аналогічного змісту із його заявою за вих. №31 від 31.08.2020.

28.10.2020 за вих №1788/01-13 відповідач надіслав позивачу повторне повідомлення, в якому зазначив, що листом від 05.10.2020 №1545 повідомив ТОВ ТД Медсвіт про розірвання договору оренди приміщення від 19.01.2018 №51, разом з тим, просив позивача терміново звільнити орендоване приміщення, звернувши увагу позивача, що термін дії договору оренди приміщення від 19.01.2018 №51 спливає 01.12.2020.

30.10.2020 позивач надіслав відповідачу відповідь за вих. №49, в якій Орендар заперечував проти розірвання договору.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1 та 3 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази визнання договору оренди від 19.01.2018 №51 в судовому порядку недійсним.

Водночас, пунктом в)8.2. договору оренди встановлено, що дія договору оренди може бути припинена достроково з ініціативи Орендодавця, в такому разі договір може бути розірваним не раніше одного місяця, з моменту отримання Орендарем такої вимоги.

Оскільки, відповідач, згідно з повідомленням від 05.10.2020 №1545/01-13, проінформував позивача про розірвання договору з 09.10.2020, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідно до п. в)8.2. договору оренди та ч. 3 ст. 651 ЦК України договір оренди від 19.01.2018 №51, укладений між сторонами спору, є розірваним з 09.11.2020.

Разом з тим, враховуючи принципи свободи договору та обов`язковость договору для виконання сторонами, встановлені ст.ст. 627, 629 ЦК України, суд не приймає до уваги твердження позивача, що на підставі частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (в редакції закону, чинній на час укладення договору оренди) в договір оренди № 51 від 19 січня 2018 року необхідно внести зміни шляхом викладення пункту 8.1. у наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 19.01.2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання", за іх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, суд не вбачає наявності правових підстав для внесення змін до договору в судовому порядку, у зв`язку з його розірванням, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. У задоволенні позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2021.

Суддя В.Л. Котельницька