Рішення

від 08.04.2021 по справі 200/150/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 р. Справа№200/150/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

5 січня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язання переглянути пільговий стаж з урахуванням періодів роботи: з 22 липня 1985 року по 12 липня 1987 року у Центральній збагачувальній фабриці "Узлівська" виробничого об`єднання "Донецьквуглізбагачення" машиністом конвеєра 2-го розряду основного виробництва - 1 рік 11 місяців 21 день, - з 19 квітня 2002 року по 26 січня 2018 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю ЦЗФ "Узлівська" виробничого об`єднання "Донецьквуглізбагачення" машиністом конвеєра основного виробництва - 15 років 09 місяців 8 днів; про зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 1 січня 2015 року по 26 січня 2018 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю ЦЗФ "Узлівська"; про скасування рішення №841 від 21 листопада 2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; про зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком№2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року, №1173 №2 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, Постанови КМУ від 16 січня 2003 року №36, Постанови КМУ від 24 червня 2016 року №461.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка, проте відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, пославшись на відсутність документів передбачених для підтвердження пільгового стажу роботу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та наказів про атестацію робочих місць. Позивач, з посиланням на практику Верховного Суду у справі №174/234/17 вказав, що не проведення власником підприємства атестації робочих місць не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком. Позивач зазначив, що деякі періоди роботи не зараховані до страхового та пільгового стажу у зв`язку із відсутністю відомостей про сплату єдиного внеску, проте оскільки обов`язок щодо сплати страхових внесків законом покладено на роботодавця, тому наявність заборгованості по їх сплаті не може слугувати підставою, що обмежує реалізацію працівником права на отримання пенсії.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що необхідними умовами виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1 або списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією, проте позивачем не надано довідок підтверджуючих пільговий стаж роботи за спірні періоди. Відповідач вказав, що підприємство, де працював позивач, зареєстровано на тимчасово непідконтрольній українській владі території, тому, відповідно до абзацу 4 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Проте, згідно з відомостями по спеціальному стажу в реєстрі страхувальників відсутні дата та номер наказів, яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, на підставі якого підприємство надає відомості про стаж, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи у ПАТ ЦЗФ Узлівська з 1 січня 2015 року по 26 січня 2018 року вказав, що за цей період відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків, що унеможливлює зарахування цього періоду до стажу роботи. Вважає рішення законним та обґрунтованим. Крім того відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду за наслідками розгляду зразкової справи №360/3611/20.

Ухвалою від 11 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року повторно витребувано докази у відповідача, вирішено розгляд справи провести за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 11 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року виправлено описку в ухвалах суду від 11 січня 2021 року, від 11 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 11 березня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 8 квітня 2021 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, докази належного повідомлення про розгляд справи, наявні в матеріалах справи.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України зупинення провадження у справі, зокрема в разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі, є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, ураховуючи, що позивач звернувся за призначенням пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , суд не убачає підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду за наслідками розгляду зразкової справи №360/3611/20.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданим 1 вересня 2000 року Калінінським РВ Горлівського УМВС України у Донецькій області.

20 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за Списком №2.

Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької №841 від 21 листопада 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , у зв`язку із відсутність необхідного пільгового стажу роботи.

Так, згідно вказаного рішення, відповідно до наданих документів, загальний страховий стаж заявника складає 31 рік 10 місяців 14 днів, в тому числі стаж на пільгових умовах за Списком №2 - 4 роки 11 місяців 18 днів.

При цьому, до пільгового стажу (відповідно до спірного рішення) не зараховано:

- період роботи з 19 квітня 2002 року по 13 січня 2010 року та з 1 січня 2015 року по 20 лютого 2018 року в ПАТ Центральна збагачувальна фабрика Узлівська , згідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у зв`язку з відсутністю пільгової довідки, наказів про проведення атестації робочих місць, згідно п. 3 Порядку застосування списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383;

- період роботи з 1 січня 2015 року по 26 січня 2018 року в ПАТ Центральна збагачувальна фабрика Узлівська не зараховано до страхового стажу згідно зі ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування оскільки за цей період відсутнє нарахування заробітної плати та не сплачені страхові внески.

Крім того, згідно розрахунку стажу, до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з в ПАТ Центральна збагачувальна фабрика Узлівська з 22 липня 1985 року по 12 липня 1987 року, без визначення цього періоду в спірному рішенні.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як убачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, при цьому у разі знаходження підпрємства на тимчасово окупованій території України, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися даними з ОК-5.

Так, згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала, зокрема:

- 22 липня 1985 року прийнята машиністом конвеєра основного виробництва (Наказ №123/к від 22 липня 1985 року);

- 12 липня 1987 року звільнена за власним бажанням (Наказ №192/к від 12 липня 1987 року);

- з 19 квітня 2002 року по у ТОВ ЦЗФ Узлівська машиністом конвеєра основного виробництва (Наказ №88/к від 19 квітня 2002 року);

- з 24 вересня 2004 року машиністом установок збагачення основного виробництва (наказ №289/к від 23 вересня2004 року);

- 26 січня 2018 року звільнена за власним бажанням (наказ №3/к від 26 січня 2018 року).

При цьому, посада машиніста конвеєру (код 2010300а-13777), машиніст установок збагачення (код 2030000а-14315) віднесені до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, яка затверджена Постановою Ради міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року.

Суд зазначає, що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Тобто, з 14 квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областях розпочато проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ ЦЗФ Узлівська фактично знаходиться у м. Горлівка Донецької області.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Горлівка включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне страховий та пільговий стаж обчислювати за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Так, згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) страхувальником ЦЗФ Узлівська (код 30399369) з квітня 2002 року по грудень 2014 року заробітна плата нараховувалася, страхові внески сплачено, при цьому страхувальником звіт, щодо спец стажу позивача надавалися за кодом підставки ЗП3013Б1, що в свою чергу відповідає положенням ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Таким чином, суд дійшов висновку про підтвердження пільгового стажу позивача у період роботи з 22 липня 1985 року по 12 липня 1987 року та з 19 квітня 2002 року по 31 грудня 2014 року, тому такі періоди повинні бути ураховані до загального та пільгового стажу роботи позивача.

При цьому суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо не зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу, у зв`язку із відсутністю відомостей про проведення атестації робочих місць в Реєстрі застрахованих осіб з огляду на наступне.

Так, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 або № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1 або № 2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Крім того, слід зазначити, що форма виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - Індивідуальні відомості про застраховану особу, не передбачає внесення даних щодо наказів про проведення атестації робочих місць.

Стосовно не зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 1 січня 2015 року по 26 січня 2018 року.

Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Положеннями статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.

Як вже зазначалось вище, підприємство де працював позивач фактично знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

Відповідно до виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу встановлено, що позивачу у період роботи з 1 січня 2015 року по 26 січня 2018 року на ПАТ ЦЗФ Узлівська заробітна плата не нараховувалась та єдиний внесок підприємством за позивача не сплачувався.

Також, згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу встановлено, що підприємством спецстаж позивача за період роботи з 1 січня 2015 року по 26 січня 2018 року не визначений.

При цьому, в матеріалах справи міститься довідка ПАТ ЦЗФ Узлівська про підтвердження пільгового стажу №84 від 12 лютого 2020 року, у якій зазначено, зокрема (серед іншого), що з 1 серпня 2014 року ПАТ ЦЗФ Узлівська знаходиться у режимі простою у зв`язку з проведенням АТО у Донецькій області (а.с. 32 зворотній бік).

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно не зараховано до пільгового та страхового стажу позивача період роботи з 1 січня 2015 року по 26 січня 2018 року.

Таким чином, при розгляді справи суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 22 липня 1985 року по 12 липня 1987 року та з 19 квітня 2002 року по 31 грудня 2014 року, при цьому, оскільки не зарахування періоду роботи з 22 липня 1985 року по 12 липня 1987 року не визначено у рішенні пенсійного органу, суд вважає, що таке рішення прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи, тому підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що оскільки саме оскаржуваним рішенням №841 від 21 листопада 2020 року позивачу відмолено в призначенні пенсії і не зараховано до пільгового стажу деякі періоди, окреме оскарження дій стосовно відмови в призначенні пенсії є неналежним способом захисту, оскільки у спірних правовідносинах негативні наслідки для позивача створює саме вказане рішення.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах суд зазначає, що повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо призначення пенсії.

Отже, суд вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо призначення пенсії та зобов`яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням висновку суду, та зарахувавши до пільгового стажу позивача період роботи у ПАТ ЦЗФ Узлівська з 22 липня 1985 року по 12 липня 1987 року та з 19 квітня 2002 року по 31 грудня 2014 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанцій про сплату судового збору, позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №841 від 21 листопада 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 2-А, код ЄДРПОУ 42170475) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії, з урахуванням до пільгового стажу за Списком №2 період роботи у ПАТ ЦЗФ Узлівська з 22 липня 1985 року по 12 липня 1987 року та з 19 квітня 2002 року по 31 грудня 2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 2-А, код ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв