Рішення

від 08.04.2021 по справі 200/2672/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 р. Справа№200/2672/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, смт.Очеретине, м-н. Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544393) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 лютого 2020 року позивач звернувся до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 4 березня 2020 року №371 йому було відмовлено у призначені пенсії за віком, оскільки трудова книжка не містить печатки на першій сторінці. Тому не зараховано до страхового стажу заявника періоди роботи, а саме:

з 15 березня 1992 року по 25 жовтня 1996 року

з 3 лютого 2004 року по 29 жовтня 2004 року.

Вважає вказане рішення протиправним та просить суд

Визнати протиправним та скасувати рішення №371 від 4 березня 2020 року Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії.

Зобов`язати Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 27 лютого 2020 року про призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 15 березня 1992 року по 25 жовтня 1996 року на МП Піка та з 3 лютого 2004 року по 29 жовтня 2004 року перебування на обліку Харцизського міського центру зайнятості.

Ухвалою від 15 березня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.

02 квітня 2021 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним.

ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 210 від 27.02.2020 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55. п.1 Закону України України № 796-12 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Розглянувши наданий громадянином ОСОБА_1 пакет документів Ясинуватським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України було виявлено порушення вимог її. 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 р.. а саме заявником була надана трудова книжка НОМЕР_2 , яка не відповідає зазначеним в законі вимогам у зв`язку з відсутністю печатки на першій сторінці трудової книжки. Тому до страхового стажу заявника не зараховано періоди роботи, а саме:

з 15.03.1992 р. по 25.10.1996 р.

з 03.02.2004 р. по 29.10.2004 р. - період отримання допомоги по безробіттю.

Страховий стаж заявника відповідно до наданих документів складає: 10 років 2 місяці 15 днів. За таких обставин, відмовити громадянину ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55, п.1 Закону України України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.

Заявник матиме право на пенсію, починаючи з дати звернення у 2020 році за умови набуття страхового стажу 17 років, у подальшому необхідний страховий стаж буде збільшуватись в залежності від року звернення, відповідно до ст. 26 Закону України № 1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

У зв`язку з зазначеним, підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-XJI (зі змінами та доповненнями) відсутні.

На підставі вищевикладеного Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 05.02.2000 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 (а.с.3-5).

Відповідач, Ясинуватське об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 37544393, 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретине, м-н Гідростроітелів, 12 та суб`єктом владних повноважень.

Згідно рішення № 371 від 04.03.2020 року Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 в призначенні пенсії відмовлено (а.с. 11).

Згідно трудової книжки позивача НОМЕР_4 :

з 15.03.1992 р. по 25.10.1996 р. працював директором МП Ліка

з 03.02.2004 р. по 29.10.2004 р. - отримував допомоги по безробіттю. (а.с.8-10).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Закон України «Про пенсійне забезпечення»№1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплене пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При цьому, приписи законодавства встановлюють, що записи у трудовій книжці підтверджують стаж, а уточнюючі довідки підтверджують такий стаж тільки коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Спірні періоди роботи з з 15.03.1992 р. по 25.10.1996 р., з 03.02.2004 р. по 29.10.2004 р. відображені в трудовій книжці, мається дата прийняття на роботу та звільнення. Будь-яких виправлень зазначений запис не містить (а.с.8-10).

Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкція №58).

Відповідно до п. 2.12. Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Між тим, у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду зроблені відповідні записи, отже, достовірність записів сумніву не викликає та не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його трудового стажу спірного періоду роботи.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що період роботи позивача з 15.03.1992 р. по 25.10.1996 р., з 03.02.2004 р. по 29.10.2004 р. підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача від 04.03.2020 року № 371, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до приписів ст. 139 КАСУ України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №371 від 4 березня 2020 року Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії.

Зобов`язати Ясинуватське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, смт.Очеретине, м-н. Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544393) повторно розглянути заяву від 27 лютого 2020 року про призначення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до абзацу 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 15 березня 1992 року по 25 жовтня 1996 року на МП Ліка та з 3 лютого 2004 року по 29 жовтня 2004 року перебування на обліку Харцизського міського центру зайнятості.

Повний текст рішення складено та підписано суддею головуючим 08 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков