Постанова

від 07.04.2021 по справі 320/3278/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3278/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Ясенсвіт" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007050504 від 03 березня 2020 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно та не в повному обсязі досліджено докази на які посилався відповідач, неправомірно встановлено обставини у справі, застосовано з порушенням норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Офісом проведено документальну позапланову виїзну перевірку по декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року (реєстраційний номер 9245017586 від 21.10.2019) з урахуванням уточнюючих розрахунків, з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. великих платників податків Державної податкової служби України

Результати перевірки оформлені Актом №772/28-10-42-03/32619343 від 20 грудня 2019 року, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а саме п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, пп. 200.4 б п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року на загальну суму ПДВ 66 232 грн., завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, значення рядка 20.2 податкової декларації за травень на суму 81 697 грн., що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2019 року на 15 465 грн.

15.01.2020 на підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000214203, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 66 232 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.03.2020 №10890/6199-00-08-08-02-06 скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення № 0000214203 від 15.01.2020 залишено без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У пункті 200.4 с. 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Ясенсвіт (покупець) та ТОВ Агро Конкорд (постачальник) укладено Договір поставки №ЯС-17/08/16-9 від 17.08.2016, згідно умов якого постачальник зобов`язався передати покупцю пшеницю та кукурудзу, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати товар (кукурудзу, пшеницю) на умовах Договору.

Згідно п.4.1. Договору доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010) адреса: а) Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11; б) Черкаська обл., Жашківський р-н, с. Скибин, вул. Леніна, 100, (конкретна адреса вказується в Специфікації) в строк, погоджений Сторонами в Специфікації, в якій повинні вказуватись тип транспортного засобу та спосіб розвантаження. Інші умови поставки можуть бути погоджені Сторонами в Специфікації.

31.08.2019 між контрагентами було укладено специфікації №50 до Договору поставки, в якій зазначено, що товар - пшениця (урожай 2019 року) за звітний період постачався на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010) за адресою Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11.

Згідно з п.4.2. Договору приймання Товару по кількості та якості здійснюється у місці передачі Товару.

Згідно з п.4.6. Договору моментом переходу права власності та ризиків на Товар є підписання товарно-транспортних або видаткових накладних уповноваженими представниками обох Сторін. Договір, укладений між контрагентами, не містить умов, що стосуються зберігання Товару.

У вересні 2019 року на виконання умов Договору ТОВ Агро Конкорд було поставлено на адресу ТОВ Ясенсвіт товари (пшениця 6-го класу) у кількості 85,46 тонн на загальну суму з ПДВ 397 389,00 грн., сума без ПДВ - 331 157,50 грн., ПДВ - 66 231,50 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та податковими накладними.

Виписані (оформлені) ТОВ Агро Конкорд податкові накладні своєчасно та у повному обсязі зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом.

В свою чергу позивачем за отриманий товар було перераховано грошові кошти ТОВ Агро Конкорд у повному обсязі та сформовано податковий кредит у сумі 66231,50 грн., що підтверджується копією податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ Ясенсвіт за вересень 2019 року.

На переконання колегії суддів наявні у матеріалах справи документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства, є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що ТОВ Ясенсвіт відображало операції по взаємовідносинам з вищевказаним контрагентом, який фактично товар не поставляв, а відтак відбулося отримання товару з невідомого джерела, невідомим технічним персоналом, устаткуванням, обладнанням невідомого походження, що вказує на нереальність їх здійснення.

Крім того у Акті перевірки зазначено, що аналізом даних ЄРПН не встановлено декларування ТОВ Агро Конкорд отримання доходу, оренди офісних, складських приміщень, послуг транспортування, оренди транспортних засобів, послуг зберігання, опалення, водо-, тепло- постачання, зв`язок, придбання канцелярських засобів тощо. Відсутність таких витрат є одним із свідчень фактичної неможливості здійснення господарської діяльності даним Товариством. Даними ІТС "Податковий блок" встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, відсутність достатньої кількості працівників, відсутністю отримання супутніх послуг для здійснення господарської діяльності, оскільки останні не мають працюючих працівників (згідно податкового розрахунку 1-ДФ кількість працюючих ТОВ Агро Конкорд - 2 особи), складських приміщень тощо.

З приводу вказаних доводів контролюючого органу колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків".

Викладені відповідачем аргументи для визначення позивачу суми грошового зобов`язання є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом встановлено, що господарські відносини між позивачем та контрагентом мали реальний характер, отриманий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності.

В свою чергу, контролюючим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення податку на додану вартість за вказаними спірними господарськими операціями.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007050504 від 03 березня 2020 року.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких