Постанова

від 07.04.2021 по справі 826/9517/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9517/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Оксененка О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Едвента Лоу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Едвента Лоу до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Едвента Лоу звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0262615137 та №0252615137 від 09.03.2016.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15.11.2016 в задоволенні позову відмовив повністю, дійшовши висновку про непідтвердження товариством реального характеру здійснених господарських операцій.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.01.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2016 скасував та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у м. Києві подало до суду касаційної інстанції скаргу, яку постановою Верховного Суду від 23 липня 2020 року задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 скасовано, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що надані податковому органу первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків та повністю відповідають вимогам , визначених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Крім того, апелянтом зазначено, що ТОВ Едвента Лоу при взаємовідносинах з ТОВ Дашар та ТОВ Буда Плюс проявило належну обачність, тобто на момент вчинення відповідних господарських операцій ТОВ Едвента Лоу отримало від ТОВ Дашар та ТОВ Буда Плюс засвідчені копії документів, а саме: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтво платника ПДВ, копію Статуту, документ про обрання директора ТОВ Дашар та ТОВ Буда Плюс , перевірило дані надані ТОВ Дашар та ТОВ Буда Плюс згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Єдиного державного реєстру платників податків на додану вартість. На момент укладення договорів на яких ґрунтувалися взаємовідносини між підприємствами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ ТОВ Буда Плюс та ТОВ Дашар зареєстровані платниками ПДВ в ДПІ Шевченківського району ГУ Міндоходів у м. Києві. Щодо пояснень директорів ТОВ Буда Плюс та ТОВ Дашар , а саме протоколів допиту, який на думку податкового органу є доказом відсутності у ТОВ Буда Плюс та ТОВ Дашар господарських взаємовідносин з ТОВ Едвента Лоу , апелянтом зазначено, що вказаний документ в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину, внаслідок чого на момент складання акту перевірку не може бути використаний в якості доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ у зв`язку з надходженням постанови прокурора відділу прокуратури м. Києва, юриста 1 класу Романюка М. М. від 11.06.205 № б/н, що винесена в межах кримінального провадження №32014100010000222 та постанови старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, радника юстиції Гришина І. В. від 01.07.2015 № б/н, що винесена в межах кримінального провадження №42014000000000259, на підставі наказу начальника Головного управління ДФС у м. Києва від 05.02.2016 №401, згідно направлення №53/26-15-13-07-01 від 09.02.2016, головним державним ревізором-інспектором Безсмертним Ігорем Анатолійовичем відділу взаємодії з правоохоронними органами управління по взаємодії з правоохоронними та іншими органами ГУ ДФС у м. Києві, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Едвента Лоу (код 34356549) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ Буда Плюс (код 39319260) та ТОВ Дашар (код 39588191) за період з 01.09.2014 по 30.06.2015, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №19/26-15-13-07-01/34356549 від 22.02.2016.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Едвента Лоу :

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого ТОВ Едвента Лоу занижено податок на прибуток підприємств всього у сумі 299071 грн, у т.ч. по періодах: за 2014 рік на суму 229071 грн;

- п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 665453 грн., у тому числі по періодам: за листопад 2014 на суму 166042 грн, за грудень 2014 року на суму 116259 грн; за лютий 2015 року на суму 108243 грн; за березень 2015 року на суму 224909 грн.

- з урахуванням ст. 57 ПК України остаточні висновки щодо повноти відображення та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року в частині формування витрат, що обраховуються при визначенні об`єкту оподаткування за рахунок фінансово-господарських операцій з ТОВ Дашар на загальну суму 1665757 грн, будуть зроблені після декларування та відповідно подачі до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві декларації з податку на прибуток підприємств за результатами діяльності 2015 року.

На підставі акта перевірки та виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0262615137 від 09.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 665453,00 грн. за основним платежем та 166363, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення №0252615137 від 09.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток підприємств у розмірі 299071,00 грн. та у розмірі 74767,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а відтак такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд першої інстанції. відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи як такі, що містять недостовірні відомості та, як наслідок не підтверджують реальність виконання спірних господарських операцій, рух матеріальних активів між позивачем та його контрагентами, понесення позивачем реальних витрат у зв`язку з придбанням товарів і послуг. Оцінюючи твердження представника позивача про використання придбаних товарів і результатів послуг у своїй господарський діяльності, суд зважає на відсутність у матеріалах справи доказів існування причинно-наслідкового зв`язку між наданими позивачем первинними та іншими документами і спірними господарськими операціями.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України,).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Так, згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 65 КАС України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.

Свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.

Щодо з`ясування обставин та способу налагодження господарських зв`язків між Товариством з обмеженою відповідальністю Едвента Лоу та його задекларованими постачальниками, персональної участі задіяних осіб, допиту керівників Товариства з обмеженою відповідальністю Буда Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Дашар , задіяних у цьому процесі, як свідків з метою з`ясування достовірності їх пояснень, наданих у рамках розслідування кримінальних проваджень, колегією.

Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу від 25 листопада 2020 року про виклик для допиту в якості свідків директора Товариства з обмеженою відповідальністю Буда Плюс (03039, місто Київ, проспект Червонозоряний, будинок 123, офіс 112, Код ЄДРПОУ 39319260) та директора Товариства з обмеженою відповідальністю Дашар (69007, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Шевченківський район, вулиця 8-го Березня, будинок 27, Код ЄДРПОУ 39588191).

Копії вказаних ухвал було направлено за місцем знаходження директора Товариства з обмеженою відповідальністю Буда Плюс та директора Товариства з обмеженою відповідальністю Дашар рекомендованим листом з повідомленням та попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

Натомість, вказані листи було повернуто за адресою відправлення з поміткою про причини повернення/надсилання: адресат відсутній за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання.

Щодо питання технічної можливості Товариства з обмеженою відповідальністю Буда Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Дашар виконувати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо), колегія суддів звертає увагу на таке.

У відповідності до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Враховуючи вимоги ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Умовами реалізації права платника на формування валових витрат та податкового кредиту є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відтак, формальна наявність договорів, накладних та платіжних доручень не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що в розглядуваному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з контрагентами, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися. Вказані факти з урахуванням встановлених податковою інспекцією у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставин, які не одержали спростування під час вирішення даного спору, розцінюються як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника.

Платник не підтвердив належними первинними документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2019 року у справі № 2а-12436/11/2670, який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- відсутність первинних документів обліку (Постанова Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 820/13301/14).

Відтак, колегія суддів враховує, що в той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, та іншого майна, необхідного для виконання спірних операцій, в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у контрагента позивача основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками контролюючого органу та судом першої інстанції про завищення ТОВ Едвента Лоу задекларованих показників витрат і податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ Буда Плюс , ТОВ Дашар , та відповідно вважає їх обґрунтованими і правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 09.03.2016 року №№0262615137 та №0252615137.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, а містять лише загальні посилання на положення нормативно-правових актів, що є недостатнім для скасування спірного судового рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Едвента Лоу - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий Шурко О.І.

Судді Кузьменко В.В.

Оксененко О.М.