Постанова

від 08.04.2021 по справі 820/125/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 820/125/17

касаційне провадження № К/9901/35996/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (головуючий суддя - Зінченко А.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дюкарєва С.В.; судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.)

у справі № 820/125/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Харківський підшипниковий завод

до Офісу великих платників податків ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство Харківський підшипниковий завод (далі - ПАТ Харківський підшипниковий завод ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року № 0000761400.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12 квітня 2017 року адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 червня 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Офіс ВПП ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, звертає увагу, що він не є органом, уповноваженим визначати правильність розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також не є заінтересованою особою, яка може ініціювати проведення оцінки земель.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДФС.

05 жовтня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на тому, що контролюючий орган, який проводив перевірку правильності нарахування орендної плати за землю, повинен був перевірити і правильність визначення бази нарахування орендної плати - нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову перевірку ПАТ Харківський підшипниковий завод з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2016 року, результати якої оформлено актом від 16 листопада 2016 року № 106/28-09-14-07/05808853.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року № 0000761400, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1338428,73 грн за основним платежем та 334607,18 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками здійсненого контрольного заходу Офіс ВПП ДФС дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на заниження задекларованих показників податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться в Кам`яноярузькій сільській раді, Чугуївського району Харківської області, на загальну суму 1338428,73 грн, у тому числі за квітень - грудень 2014 року в розмірі 346873,99 грн, за січень - грудень 2015 року в розмірі 577660,78 грн, за січень - червень 2016 року в розмірі 413893,96 грн, внаслідок заниження розміру орендної плати, а саме - річної суми платежу, яка не може бути меншою трьох відсотків нормативної грошової оцінки.

Зокрема, з`ясовано, що ПАТ Харківський підшипниковий завод 14 лютого 2007 року укладено з Чугуївською районною державною адміністрацією договори оренди земельних ділянок Кам`яноярузької сільської ради за межами населеного пункту, а саме - № 37/06-12, згідно з яким платнику передано в користування земельну ділянку кадастровий № 6325483500:01:000:0185 для обслуговування під`їзної автодороги та звалища промислових відходів, які знаходяться в Харківській області, Чугуївському районі (землі Кам`яноярузької сільської ради за межами населеного пункту), площею 14,210 га; № 38/06-12, відповідно до якого позивачу передано в користування земельну ділянку кадастровий № 6325483500:01:000:0186 для обслуговування під`їзної автодороги до звалища промислових відходів, яка знаходиться у Харківській області, Чугуївському районі (землі Кам`яноярузької сільської ради за межами населеного пункту), площею 0,6923 га.

Також на перевірку представлено угоди про зміну та доповнення до вищевказаних договорів оренди від 15 лютого 2012 року, які зареєстровані в Державному реєстрі земель 06 березня 2012 року за № 632548354001600 та № 63254835400199, згідно з якими орендна плата встановлюється в розмірі одного відсотка від нормативної грошової оцінки.

Станом на 01 січня 2012 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 14,210 га, складала 21835583,23 грн, а земельної ділянки, площею 0,6923 га, - 1289347,91 грн.

Скасовуючи оскаржуваний акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій врахували надану позивачем технічну документацію з нормативної грошової оцінки розглядуваних земельних ділянок, замовлену в Товариства з обмеженою відповідальністю Новітні технології землеустрою . Так, відповідно до витягу від 23 листопада 2016 року № 20.07-04/_404_/07-16 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер №6325483500:01:000:0185, площею 14,21 га, її нормативна грошова оцінка станом на 01 січня 2016 року становить 19469993,96 грн. Згідно з витягом від 23 листопада 2016 року № 20.07-04/_403_/07-16 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер №6325483500:01:000:0186, площею 0,6923 га, її нормативна грошова оцінка станом на 01 січня 2016 року становить 1238211,95 грн.

У зв`язку із цим, судові інстанції дійшли висновку, що неналежна перевірка контролюючим органом правильності визначення ПАТ Харківський підшипниковий завод бази нарахування орендної плати за землю - нормативної грошової оцінки земельних ділянок призвела до невірного розрахунку орендної плати за землю та невідповідності висновків відповідача фактичним обставинам справи.

На переконання Верховного Суду, наведені доводи судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

Відповідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначає обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Крім того, пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, наведеною нормою закріплено обов`язок саме платника, а не контролюючого органу, як помилково заначили суди, подавати дані про розмір нормативної грошової оцінки разом із першою декларацією та у разі зміни такої оцінки.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

В порушення наведених процесуальних положень суди попередніх інстанцій не встановили дійсний податковий обов`язок ПАТ Харківський підшипниковий завод у межах спірних правовідносин, не перевірили відповідність розміру орендної плати, визначеної позивачем, вимогам пункту 288.5 статті 288 ПК України, а також доведення ним до відома Офісу ВПП ДФС інформації щодо затвердження нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок, щодо яких виник спір, в порядку пункту 286.2 статті 286 ПК України.

Натомість за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова