Ухвала

від 02.04.2021 по справі 554/2554/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 02.04.2021 Справа № 554/2554/21

Провадження №1-кс/554/5329/2021

УХВАЛА

іменем України

01.04.2021 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

заявника ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які містяться у заяві ОСОБА_3 № 27/01-21-1 від 27.01.2021,

встановила:

22.03.2021 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які містяться у заяві ОСОБА_3 № 27/01-21-1 від 27.01.2021.

Скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 звернулись до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Після подання вказаної заяви жодних дій, спрямованих на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового слідства органом досудового розслідування не вчинялось.

На підставі викладеного, просив зобов`язати відповідних уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, невідкладно внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви від 27.01.2021 року про кримінальне правопорушення стосовно судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_6 та розпочати досудове розслідування.

У судовому засіданні заявник та його представник скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день час та місце слухання справи.

Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши матеріали скарги в їх сукупності та взаємному зв`язку, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги з таких підстав.

Положеннями ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1ст.303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Згідно з ч.1ст.214КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомленняпро кримінальне правопорушення.

Як вбачається з матеріалів скарги, та встановлено в судовому засіданні, заявник звернувся в порядку ст.214 КПК України до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, із заявою від 27.01.2021 про вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України та ч. 2 ст. 375 КК України, у якій просив внести відомості до ЄРДР стосовно судді Господарського суду Харківської області та розпочати досудове розслідування за фактами, викладеними у заяві.

Системний аналіз положень ст.ст.214,303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, і вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.

Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України №69 від 17.08.2012 року встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. До Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення (п.2.2 розділу ІІ положення).

Положенняст.214 КПК Україниперебувають у взаємозв`язку з ч.1ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зазначені положення кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність свідчать про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення (злочин).

Отже, критерієм, що дає змогу вважати заяву про злочин такою, що підлягає внесенню до ЄРДР, є наявність в ній об`єктивних даних, які дійсно свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Не зважаючи на те, що ст.214КПК України прямо не передбачено проведення перевірки щодо змісту заяви, повідомлення, але виходячи з положень ч.5ст.214 КПК України, змісту таких відомостей має бути надана належна оцінка.

Повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві або повідомленні, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.

Оскільки чинним КПК України передбачена можливість оскаржити дії, бездіяльність слідчого, то у слідчого судді виникають повноваження щодо перевірки правильності висновку слідчого за результатами такої оцінки.

Вказане відповідає основним положенням цьогоКодексу, зокрема п.18ст.3 КПК України, відповідно до якого до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю з дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.7КПК України вякості загальноїзасади кримінальногопровадження проголошенозмагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Заявник вказував на те, що зазначені в заяві дії судді, на його думку, містять ознаки ухвалення завідомо неправосудного рішення та зловживання владою або службовим становищем, при цьому, заявником у поданій заяві наводяться виключно власні міркування та припущення щодо вчинення порушень суддею, оскільки злочинність таких дій не підтверджується достатніми об`єктивними даними, обґрунтованими та допустимими доказами.

В даному контексті варто враховувати, що основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).

Відповідно до положеньст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною 2 ст.126Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 24 червня 1999 р. № 6-рп/99, від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004, від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013, послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 р., та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 р. Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 р. Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 р.,Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 р. та інших.

Як зазначено в п.10.Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади»відповідно до ч. 5ст. 124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковими до виконання на всі території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийняті позовів та заяв з таким предметом.

Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 року у справі №21-319во07 зазначив: «законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.

Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11).

Вбачається, що заявник, звернувшись із заявою до Державного бюро розслідувань, України, та оскаржуючи бездіяльність посадових осіб вказаного органу, фактично намагається оскаржити відповідне судове рішення, винесене при здійсненні правосуддя за результатами розгляду відповідної справи, що здійснюється поза передбаченого процесуальним законом порядку оскарження судових рішень, та може мати наслідком втручання у діяльність судді, з використанням механізму оскарження бездіяльності слідчого, передбаченого ст.303 КПК України.

Беручи до уваги пов`язаність зазначених обставин, наведені заявником доводи зводяться до непогодження із процесуальними рішеннями, діями суду та правоохоронними органами, а порядок оскарження таких судових рішень передбаченийпроцесуальним законодавством, а відтак не можуть слугувати підставами для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки переслідують мету ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування поза межами належної правової процедури.

Між тим, з питань можливих порушень при здійсненні своєї професійної діяльності як судді, на чому наголошується у скарзі, то такі вимоги становлять самостійний предмет оскарження в порядку дисциплінарного провадження з питань можливої протиправності дій судді у зв`язку з обставинами, наведеними заявником, за наявності для цього підстав дисциплінарної відповідальності судді.

Зазначене вказує на те, що на теперішній час в достатній мірі не вичерпані правові можливості процесуального контролю та захисту заявником своїх прав та законних інтересів.

Отже, доводи заявника у заяві є його особистою оцінкою дій вказаних посадових осіб і ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливої протиправності дій, та не підтверджуються достатніми об`єктивними даними, обґрунтованими та допустимими доказами, а тому не відповідають вимогамст.214 КПК України.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 11червня 2020 року № 7-р/2020визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 375 Кримінального кодексу України.

Визнання неконституційною правової норми, за якою особа просить внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виключає можливість внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та реєстрації кримінального провадження за ст. 375 КК України.

Таким чином, незважаючи на те, що заявник вважає заяву від 27.01.2021 року повідомленнями про вчинення кримінальних правопорушень, проте остання за своїм змістом не містить фактичних даних, які вказують на ознаки складу вищезазначених злочинів. А тому така заява, з огляду на її зміст, в даному випадку, не є безумовною підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що, в свою чергу, унеможливлює автоматичне внесення відомостей до ЄРДР за вказаною кваліфікацією дій, про що просить заявник.

Отже, згідно наведених вище норм законодавства за таким повідомленням про внесення відомостей до ЄРДР Територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Полтаві, не порушено вимог кримінального процесуального законодавства, що регламентують порядок розгляду заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення.

Згідно з вимогамист.307КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого, зобов`язання припинити дію, зобов`язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.

Ураховуючи вищезазначене, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для внесення заяви ОСОБА_3 до ЄРДР, а тому в задоволенні вимог даної скарги необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 22, 24, 214, 303-307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ухвалила:

скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які містяться у заяві ОСОБА_3 № 27/01-21-1 від 27.01.2021, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 02.04.2021.

Слідчий суддя ОСОБА_1