Рішення

від 23.03.2021 по справі 183/6299/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6299/20

№ 2/183/1498/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила Інна Армоніківна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

17 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 4,860 га кадастровий номер 1223285500:01:046:0782, що розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла позивачеві. У зв`язку з пропуском позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, йому, рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 16 липня 2020 року, було визначено додатковий строк, тому 15 липня 2020 року позивач подав до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Лили І.А. заяву про прийняття спадщини. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 4,860 га, належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю. Під час огляду документів, приватний нотаріус Лила І.А., виявила, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 134986, що був виданий на ім`я ОСОБА_2 вже після її смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такий державний акт був виданий Піщанською сільської радою, на підставі відповідного рішення № 28 від 12 жовтня 2001 року. Земельна ділянка, на підставі рішення Новомосковської РДА від 28 травня 1997 року, за життя ОСОБА_2 , була передана їй, як члену колективного сільськогосподарського підприємства КАТП Присамар`я , про що був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай). Після чого, всіх власників паїв списком подали на сесію Піщанської сільської ради, та в подальшому видали державні акти. Позивачу, як спадкоємцю за заповітом, Піщанська сільська рада надала державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 134986, який датований 27 грудня 2001 року, тобто після смерті спадкодавця. Позивач фактичного прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , так як вступив в фактичне володіння спадковим майном, обробляє спадкову земельну ділянку, у нього знаходяться правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Таким чином, позивач зазначає, що позбавлений можливості реалізувати у повному обсязі свої спадкові права, оскільки йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, тому він був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17 листопада 2020 року відкрито провадження у справі (а.с.19)

Разом з позовною заявою, представником позивача було подано клопотання про витребування спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (а.с.6).

Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року зобов`язано приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лилу І.А. надати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26).

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача - адвокат Чос Т.І. надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій позов підтримав (а.с.24).

Представник відповідача - Піщанської сільської об`єднаної територіальної в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.23).

Третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила І.А. в судове засідання не з`явилася, на виконання ухвали суду від 11 лютого 2021 року надала копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (а.с.28-36).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у свій сукупності, з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , у відповідності до якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новоукраїнка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (а.с.8).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Василівської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за № 87, яким все своє майно заповіла позивачеві (зворотній бік а.с.31).

Маючи намір прийняти спадщину за заповітом, ОСОБА_1 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Лила І.А.. Цим же нотаріусом позивачу було відмолено у прийнятті заяви у зв`язку з пропуском шестимісячного строку.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року, ОСОБА_1 було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (зворотній бік а.с. 29-30).

Як встановлено рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ - ДП № 134986, померлій ОСОБА_2 , на праві приватної власності, належала земельна ділянка площею 4,860 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст. 126 Земельного кодексу України).

Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила І.А. заведено спадкову справу № 94/2020, у відповідності до якої позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після її смерті, подавши нотаріусу відповідну заяву (а.с.29).

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Цим же нотаріусом позивачу надано повідомлення вих. № 261/01-16 від 09 листопада 2020 року про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкову земельну ділянку площею 4,860 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223285500:01:046:0782, оскільки, наданим спадкоємцем державний акт на право приватної власності на землю, серії ІІ-ДП № 134986, виданий на ім`я ОСОБА_2 27 грудня 2001 року Піщанською сільською радою на підставі рішення 20 сесії ХХІІІ скликання Піщанської сільської ради № 28 від 12 жовтня 2001 року, тобто після смерті спадкодавця (а.с.14).

У відповідності до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі рішення Новомосковської районної державної адміністрації від 28 травня 1997 року № 347-р, за життя ОСОБА_2 , їй була передана земельна ділянка, як члену колективного сільськогосподарського підприємства КАТП Присамар`я , та був виданий Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0192637, копія дублікату якого міститься в матеріалах справи (а.с.9).

Також, в матеріалах справи міститься копія Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ДП № 134986, виданий 27 грудня 2001 року на підставі рішення 20 сесії ХХІІІ скликання Піщанської сільської ради народних депутатів від 12 жовтня 2011 року № 28, у відповідності до якого ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки, площею 4,860 га, розташованої на території Піщанської сільської ради переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10).

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано в установленому законом порядку, що стверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18 вересня 2020 року № НВ-1214422892020 (а.с.11).

Так, відповідно до Основного Закону України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй. Із цього приводу Конституційний Суд України зазначив, що "відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України." (абзац другий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Отже, суд вважає, що право позивача, яке перейшло в порядку спадкування від спадкодавця, не може бути звужено чи обмежено.

Частина 3 ст. 22 Конституції України стверджує, що при ухваленні нових законів або внесенні змін в чинні закони не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав і свобод. Ця норма згідно зі ст. 8 Конституції має найвищу юридичну силу і є нормою прямої дії, вона не може ігноруватися з тієї причини, що суперечить міжнародному договору або практиці Європейського суду.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, не може бути позбавлений права переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, в даному випадку, позивач успадкувавши право власності земельною ділянкою, відповідно до Перехідних положень ЗК України, повинен переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельну ділянку.

При видачі свідоцтва про право на спадщину підпункт 4.14 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій зобов`язує нотаріуса перевіряти: факт смерті спадкодавця; час і місце відкриття спадщини; наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом; прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб; склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Для підтвердження вказаних обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Громадяни та юридичні особи відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності. Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за житія спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Стаття 125 Земельного Кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права. У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця спадкоємець має право згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127 подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця. Перелік документів передбачений в статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них належать: документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Підставою для державної реєстрації права власності відповідно до статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, проводиться нотаріусом після подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Враховуючи вищенаведене та з урахуванням того, що наявність держаного акту про право власності на земельну ділянку є підтвердженням факту державної реєстрації права власності спадкодавця на об`єкт нерухомого майна, вбачається можливим задоволення позову спадкоємця.

Статтями 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Як зазначає позивач у своєму позові, він вступив у фактичне володіння та розпорядження спадковим майном, обробляє земельну ділянку.

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. "г" ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З 1 січня 2013 року у зв`язку з прийняттям Закону України Про Державний земельний кадастр правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку замість державного акта є свідоцтво про право власності на земельну ділянку, у разі набуття права на земельну ділянку в межах норм безоплатного виділення відповідно до ЗКУ, чи витяг із реєстру нерухомого майна та їх обтяжень, у разі переходу права на земельну ділянку від однієї особи до іншої.

Чіткий порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України Про нотаріат .

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI).

Отже, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Основоположні принципи здійснення право володіти своїм майном сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрало чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

У відповідності з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Сутність принципу верховенства права розкривається в доповіді, схваленій Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з вимогами ст. 2. Закону України Про судоустрій та статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагудо інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналізуючи викладе, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, оскільки ОСОБА_3 за життя на законних підставах набув право постійного користування на земельну ділянку, а тому до позивача, відповідно до ст.1216 ЦК України, з перейшло таке ж право постійного користування, у повному обсязі, яке набув спадкодавець.

Отже, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що спадкодавець ОСОБА_2 на законних підставах набула право власності на вказану земельну ділянку, але за життя не отримала правовстановлюючий документ, у зв`язку з чим приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила І.А. правомірно прийняла рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, і тому позивач позбавлений можливості оформити спадкове майно.

Аналізуючи викладе, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та має бути задоволений, оскільки ОСОБА_2 , за життя, на законних підставах набула право власності на земельну ділянку, а тому до позивача, відповідно до ст. 1216 ЦК України, перейшло таке ж право власності, у повному обсязі, яке набув спадкодавець.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1218, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 4,12,76,81,89,263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила Інна Армоніківна, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 4,860 га кадастровий номер 1223285500:01:046:0782, розташованої на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через канцелярію Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В.Сорока.