Вирок

від 08.04.2021 по справі 344/2402/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2402/21

Провадження № 1-кп/344/712/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, фізичної особи-підприємця, неодруженого, на утриманні має матір-інваліда, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.258-5 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в співучасті у виді пособництва з наданням засобів у зборі та наданні активів прямо, з метою їх використання повністю або частково для будь-яких цілей окремим терористом чи терористичною групою (організацією), або для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприянні вчиненню терористичного акту, провадженні будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258-5 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Наприкінці 2013 року Російською Федерацією (далі РФ) із залученням її Збройних Сил прийнято рішення здійснити протиправні умисні дії, спрямовані на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміни меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема, шляхом окупації частини території України, а саме території АР Крим та м. Севастополь з метою подальшої її анексії та окупації території Донецької та Луганської областей. Мотивами зазначених дій послугували Євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливі над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці з НАТО з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України.

Так, 07.04.2014 року в м. Донецьку Донецької області невстановленими особами за підтримки РФ створено « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі - «ДНР»). Указана організація є стійким об`єднанням невизначеного кола осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, а тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.

Одним із основних завдань учасників указаної терористичної організації є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення обстрілів, вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

При цьому, терористична діяльність, відповідно до статті 1 Закону, охоплює, зокрема, фінансування тероризму - тобто надання чи збір активів будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково для будь-яких цілей окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією, а також для створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби здійснення таких дій.

07 квітня 2014 року за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької та Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань. Також Указом Президента України від 30.04.2018 року № 116/2018 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», яким формат проведення АТО змінено на операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей.

Терористична організація «ДНР» діє на території України незаконно та її учасники вчиняють терористичні акти - захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування із застосуванням зброї, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, в тому числі щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, а також перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції та операції об`єднаних сил на території Донецької області.

Як наслідок, частина території Донецької області опинилась під контролем представників терористичної організації «ДНР», підконтрольних РФ, та відповідно до Постанови ВР України від 17.03.2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постанови ВР України від 17.03.2015 року № 252-VIIІ «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», та Закону України від 18.01.2018 року № 2268-VIIІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» набула статусу тимчасово окупованої території.

Чисельні злочини, вчинені РФ та підконтрольними їй представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі проти України, визнані у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129-VIII,та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄЄ, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою ВРУ від 14.01.2015 № 106-VIII, постанові ВРУ «Про заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 № 1597-VII, постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 за № 337-VІІІ, постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-VII, постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 № 145-VIII.

Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом.

Утримання окупованої частини території Донецької області та досягнення завдання щодо зміни меж території та державного кордону,України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, потребує значних активів будь-якого роду, зокрема фінансових та матеріальних, тобто забезпечення функціонування на цій території фінансової системи. Отримання вказаних активів відбувається за рахунок окремих суб`єктів господарської діяльності та громадян України, лояльно налаштованих до ідей та діяльності «ДНР», невстановлених на цей час іноземних громадян тощо.

Указане в свою чергу та намагання досягти однієї з цілей, а саме створення в очах міжнародної спільноти та місцевих мешканців образу «ДНР» як легітимного державного утворення, надання легітимності процесу обігу фінансових активів, зокрема їх збору, на тимчасово окупованій території Донецької області, призвело до прийняття ватажками «ДНР» рішення щодо створення та функціонування окремих так званих «установ фінансового сектору «ДНР», які б виконували функції зі збору, розподілу, перерозподілу та використання фондів грошових коштів.

Так, восени 2014 року у складі терористичної організації «ДНР» створено «Министерство финансов ДНР», «Министерство доходов и сборов ДНР», «Департамент таможенного дела Министерства доходов и сборов ДНР». 03 жовтня 2014 року прийнято та введено в дію «Временное Положение о налоговой системе Донецкой народной республики», у 2015 році - «Закон «О налоговой системе», якими визначено так звану податкову систему «ДНР», введено реєстрацію підприємств та підприємців у т. зв. «податкових органах «ДНР», порядок сплати ними податків та інших обов`язкових платежів. Також, 07.10.2014 «Министерством финансов ДНР» створено т. зв. «Центральний Республиканский Банк ДНР», який відповідно до «Положення о Центральном Республиканском Банке «ДНР» виконує функції розрахунково-касового центра «ДНР» та здійснює діяльність з надання банківських, фінансових та інших послуг, визначених Положенням.

Крім того, утримання тимчасово окупованої території Донецької області крім фінансових, потребує людських ресурсів, військової техніки, озброєння тощо. З цією метою у складі «силового блоку ДНР» створено ряд формувань (зокрема військового типу): «Министерство внутренних дел ДНР». «Министерство по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий ДНР», «Министерство государственной безопасности ДНР», «органы прокуратуры» тощо.

Питання матеріально-технічного забезпечення учасників терористичної організації «ДНР» майном (у т. ч. фармацевтичними, медичними, ортопедичними товарами та іншими засобами медичного призначення) вирішується її керівниками в тому числі шляхом його оплатного отримання від окремих суб`єктів господарської діяльності, що діють на тимчасово окупованій території Донецької області.

Із лютого 2016 року представники «Общества с ограниченной ответственностью «Медикодон Плюс» (далі «ООО «Медикодон Плюс»), достовірно усвідомлюючи, що «ДНР» є терористичною організацією, а грошові та інші матеріальні активи, збір та обіг яких відбувається на тимчасово окупованій території Донецької області, буде використано повністю або частково для цілей указаної терористичної організації, зокрема щодо вчинення терористичних актів на території України, за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливих мотивів, вчиняють дії з метою фінансового та матеріального забезпечення терористичної організації «ДНР» шляхом постачання лікарських засобів та товарів медичного призначення до її структурних підрозділів - т. зв. «Министерства здравоохранения ДНР», та інших підрозділів «політичного та силового блоку ДНР», а також здійснюючи сплату так званих «налогов и сборов» до так званого «бюджета ДНР».

Так, на виконання вищевказаної мети 29.02.2016 на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме за адресою: м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Челюскінців, буд. 184, створено «ООО «Медикодон Плюс», яке зареєстровано в т. зв. «податковому органі» - «Департаменте государственной регистрации Министерства доходов и зборов ДНР», та відкрито рахунок у т. зв. «Центральном Республиканском банке ДНР» № 26003701470100. Також, 02.12.2016 року «ООО «Медикодон Плюс» отримало ліцензію т.зв. «Республиканской службы лекарственных средств министерства здравоохранения ДНР» на «оптовую торговлю лекарственными средствами для медицинского применения».

Водночас, з метою укриття вищевказаного факту та з метою можливості здійснення закупівлі товарів й отримання доходів на території, підконтрольній державній владі України, одночасно з реєстрацією на тимчасово окупованій території, а саме 29.02.2016, на території, підконтрольній державній владі України за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Семашка, 13, зареєстровано ТОВ «Медикодон Плюс» (код ЄДРПОУ 40304357), засновниками якого виступили ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

При цьому, фактичну діяльність «ООО «Медикодон Плюс» очолив ОСОБА_9 , який залучив до вказаної злочинної схеми ОСОБА_10 в якості заступника директора «ООО «Медикодон Плюс».

Із 29.02.2016 року ОСОБА_10 організував та очолив діяльність «ООО «Медикодон Плюс» щодо придбання та подальшого переміщення лікарських засобів та товарів медичного призначення на тимчасово окуповану територію Донецької області, діючи умисно від імені «ООО «Медикодон Плюс» як заступник директора суб`єкта господарювання, замовлення від структурних підрозділів терористичної організації «Министерства здравоохранения ДНР», а також інших «політичного та силового блоку ДНР» на поставку їм лікарських та товарів медичного призначення, організацію придбання відповідної продукції на території, підконтрольній державній владі України, і її постачання на територію підконтрольну «ДНР», шляхом використання схеми т. зв. «перерваного транзиту».

Зазначена діяльність здійснюється через ряд суб`єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на території, підконтрольній державній владі: України. При цьому кінцевими отримувачами вказаної продукції при так званому «експорті» вказувались компанії-нерезиденти, зареєстровані на території Грузії, Литовської Республіки, Турецької Республіки. Азербайджанської Республіки. З метою створення вигляду законної діяльності, вказана продукція проходила митне оформлення в пункті пропуску між Україною та Російською Федерацією, після чого вивозилась з території України. Проте, після того як зазначений товар потрапляв на територію Російської Федерації, він доставлявся до лінії державного кордону України поблизу населеного пункту Матвеєв Курган Російської Федерації та в подальшому, у м. Донецьк через незаконно функціонуючі пункти пропуску.

Далі вказані лікарські засоби та товари медичного призначення оптовими партіями постачались ОСОБА_10 від імені ООО «Медикодон Плюс» до структурних підрозділів так званих «Министерства здравоохранения ДНР», а також інших підрозділів «політичного та силового блоку ДНР», в якості матеріального забезпечення вказаної терористичної організації.

Зокрема впродовж 2018-2020 років до структурних підрозділів «Министерства здравоохранения ДНР» на тимчасово окупованій території Донецької області ООО «Медикодон плюс» поставлено лікарських засобів та товарів медичного призначення до «Станции переливання крови г. Горловки МЗ ДНР», «Республиканского специализированого центра медицинской генетики и перинатальной диагностики МЗ ДНР», «Станции переливання крови г.Енакиево МЗ ДНР», «Станции переливания крови г. Макеевки МЗ ДНР». «Центральной городской клинической больницы № 1 города Донецка», «Института неотложной и восстановительной хирургии имени ОСОБА_11 МЗ ДНР», «Республиканского травматологического центра МЗ ДНР», «Донецкой государственной лаборатории ветеринарной медицины», «Республиканского центра зкстренной медицинской помощи и медицины катастроф ДНР», «Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний ДНР», всього на загальну суму 15 251 963,14 грн.

При цьому, з метою забезпечення систематичних поставок медикаментів на територію підконтрольну «ДНР» у 2018 році ОСОБА_10 було залучено до протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_12 , до функцій якого впродовж 2018-2020 років входило організація придбання медикаментів та товарів медичного призначення, а також забезпечення їх постачання до м. Донецька у вищезазначений спосіб з використанням схеми «перерваного транзиту». Разом з цим, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 до виконання його функцій у злочинній діяльності ОСОБА_10 залучив громадянина України ОСОБА_5 .

Так, в жовтні 2020 року ОСОБА_13 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, вступив у злочинну змову з ОСОБА_10 щодо забезпечення здійснення поставок медикаментів та товарів медичного призначення на підконтрольну терористичній організації «ДНР» територію м. Донецьк для ООО «Медикодон Плюс». Надалі, відповідно до досягнутих злочинних домовленостей, ОСОБА_13 , використовуючи свою знайому - директора ТОВ «Брокмодем» (ЄДРПОУ 43829829) ОСОБА_14 та інших осіб, які не були обізнані зі злочинними планами співучасників, а також перевізника ОСОБА_15 , який був обізнаний щодо обставин незаконного постачання медикаментів та товарів медичного призначення на територію підконтрольну «ДНР», впродовж жовтня-листопада 2020 року сприяв в організації п`яти поставок медикаментів та товарів медичного призначення для ООО «Медикодон плюс».

Так, використовуючи транспортні засоби: сідловий тягач «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом-рефрижератором марки «Тrelог», д.н.з. НОМЕР_3 , сідловий тягач «DAF», д.н.з. НОМЕР_4 з напівпричепом-рефрижератором марки «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_5 , сідловий тягач «DAF», д.н.з. НОМЕР_6 з напівпричепом-рефрижератором марки «Chereau», д.н.з. НОМЕР_7 , які належать ОСОБА_15 , громадянин України ОСОБА_13 організував перевезення зазначеної групи товарів до населеного пункту Матвеєв-Курган на території Російської Федерації з метою подальшого їх постачання на територію підконтрольну «ДНР» для ООО «Медикодон Плюс», а саме: відповідно до митних декларації № 057783 від 30.10.2020 на суму 3 298 842,80 грн., № 059583 від 07.11.2020 на суму 2 779 701,40 грн., № 060545 від 11.11.2020 на суму 2 755 818,80 грн., № 061187 від 13.11.2020 на суму 2 960 611,50 грн., № 064104 від 26.11.2020 на суму 3 065 212,80 грн., щодо постачання товарів від ТОВ «Брокмодем» до компанії SAF Farma (Азербайджан, Баку).

За кожну із здійснених поставок ОСОБА_13 отримав обумовлену грошову винагороду.

При цьому, ОСОБА_13 знав та усвідомлював, що шляхом надання засобів та усунення перешкод, здійснюючи сприяння в організації перевезення лікарських засобів і товарів медичного призначення на територію підконтрольну «ДНР» для ООО «Медикодон Плюс», він здійснює пособництво у вчиненні фінансування тероризму іншими співучасниками.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_13 упродовж жовтня-листопада 2020 року сприяв вчиненню матеріального забезпечення терористичної організації за попередньою змовою групою осіб, на загальну суму 14 860 187,30 грн., що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (6 306 000 грн.) і є великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_13 обвинувачується у співучасті у виді пособництва з наданням засобів у зборі та наданні активів прямо, з метою їх використання повністю або частково для будь-яких цілей окремим терористом чи терористичною групою (організацією), або для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприянні вчиненню терористичного акту, провадженні будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 27, ч.2 ст. 258-5 КК України.

11 лютого 2021 року між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_16 та підозрюваним ОСОБА_17 в присутності його захисника ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої підозрюваний ОСОБА_6 беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.258-5 КК України, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. Враховуючи вказані обставини, а також те, що збитки від злочину не настали, сторони угоди узгодили покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.258-5 КК України, із застосуванням ст.69 КК України - позбавлення волі строком на п`ять років, без позбавлення права обіймати посади та без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки. Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про затвердження угоди від 11 лютого 2021 року про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнав повністю та беззастережно, підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно до викладеного в обвинувальному акті, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримав, а угоду про визнання винуватості від 11 лютого 2021 року просив затвердити. Наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, який буде застосовано до нього в разі затвердження укладеної угоди, та виключні підстави оскарження вироку розуміє. Зазначив, що угоду про визнання винуватості укладено в присутності його захисника ОСОБА_4 ним добровільно. У вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв досудовому розслідуванню, повідомляючи усі обставини справи.

Захисник підтримала думку свого підзахисного.

Суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_18 під час розгляду справи суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, його права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, з`ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз`яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, вважає, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо визнання винуватості та укладенні відповідної угоди про визнання винуватості немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок.

Суд також враховує наступне.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_13 в судовому засіданні визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується обвинувачений ОСОБА_13 , є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діяння обвинуваченого за ч.5 ст.27, ч.2 ст. 258-5 КК України, так як обвинувачений ОСОБА_13 вчинив співучасть у виді пособництва з наданням засобів у зборі та наданні активів прямо, з метою їх використання повністю або частково для будь-яких цілей окремим терористом чи терористичною групою (організацією), або для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприянні вчиненню терористичного акту, провадженні будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, що ґрунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст.349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_13 характеризується задовільно, є фізичною особою-підприємцем, неодружений, на утриманні має матір-інваліда ІІІ групи, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліках в лікаря-психіатра не перебуває, з 03.10.2014 року перебуває на диспансерному обліку КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» з діагнозом синдром залежності від опіоїдів.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого, так і особу обвинуваченого, фактичні обставини вчиненого правопорушення, як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено, що відповідає як закону, так і фактичним даним кримінального провадження.

За таких обставин, визначаючись у призначенні покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе призначити обвинуваченому покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.258-5 КК України, із застосуванням ст.69 КК України - позбавлення волі строком на п`ять років, без позбавлення права обіймати посади та без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки. Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Наслідки затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, сторонам зрозумілі.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діяння ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.258-5 КК України є правильною, а запропоноване угодою покарання також відповідає положенням ст.65 КК України щодо тяжкості кримінального правопорушення, суд вважає обґрунтованим призначення саме такого покарання, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи, враховуючи, що збитки від кримінального правопорушення не настали, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також обставин, що пом`якшують покарання, якими згідно ч.1 ст.66 КК України сторонами визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті, що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушення, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов відсутній, запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 469, 472, 474, 475 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості від 11 лютого 2021 року, укладену між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_16 та підозрюваним ОСОБА_17 - затвердити.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст.258-5 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України - позбавлення волі строком на п`ять років, без позбавлення права обіймати посади та без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1