Ухвала

від 05.04.2021 по справі 522/22104/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/523/21

Номер справи місцевого суду: 522/22104/20 1-кс/522/15651/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

представника власника майна: ОСОБА_7 ,

представника особи, щодо майна якої вирішується питання ТОВ «Проект Ініціатива груп» адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №4202016203000141, внесеному до ЄРДР 07.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України,

установив

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2020 року задоволено клопотання слідчого СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та накладено арешт на нежитлове приміщення об`єкт нежитлової нерухомості, площею 189,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 896614551101), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним.

Своє рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя мотивував метою забезпечення збереження вилучених у кримінальному провадженні речей та документів, які за обставинами кримінального провадження є речовими доказами, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди та є предметом злочину, тобто є доказом злочину, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ТОВ «Проект Ініціатива груп», вважає ухвалу слідчого судді про арешт майна незаконною та такою, яка підлягає скасуванню з наступних підстав:

- в клопотанні про накладення арешту слідчий та прокурор надали неправдиві та перекручені відомості щодо об`єкта нерухомості на яке необхідно накласти арешт, тому що на момент звернення з клопотанням про накладення арешту їм було відомо, що за вище зазначеною адресою проводяться будівельні роботи та нежитлових приміщень за вказаною ухвалі адресою фактично не існує;

- слідчим та прокурором не доведено того, що зазначений об`єкт нерухомості є предметом злочину та відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не доведено необхідності накладення арешту на вищезазначені нежитлові приміщення та зроблено це з метою тиску на власника нерухомого майна який є замовником будівельних робіт;

- об`єкт нерухомості, на який оскаржуваним рішенням накладений арешт критеріям ст.98 КПК України не відповідає, тому що не зберігає слідів злочину і не є предметом злочину, оскільки житлових приміщень за цією адресою фактично не існує;

- слідчий в порушення вимог ч.2 ст.64-2 КПК України звернувся до суду із клопотанням, оскільки з даним клопотанням має право звертатися лише прокурор.

Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Проект Ініціатива груп» адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, заслухавши прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника ТОВ «Проект Ініціатива груп», дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370КПК Українипередбачає,що судоверішення повиннобути законним,обґрунтованим івмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частина 3 зазначеної статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В клопотанні слідчого про арешт майна, згідно приписів п.1 ч.2 ст171 КПК України, повинні бути зазначені підстави та мету відповідно до положень ст.170 КПК України, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання.

Так, слідчий у клопотанні зазначив, що до Одеської місцевої прокуратури № 3 надійшли матеріали з Управління СБУ в Одеській області, щодо факту порушення вимог містобудівного законодавства посадовими особами при проведенні будівельних робіт за адресою м. Одеса, вул. Колонтаївська, 14-а посадовими особами ТОВ «Проект ініціатива група». За даним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020162030000141 від 07.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

В клопотанні слідчого мотивуючи підстави для арешту за зазначене нежитлове приміщення, слідчий зазначив, що воно є предметом злочинного посягання та являється важливим речовим доказом по даному кримінальному провадженню, а також з метою недопущення її можливого пошкодження, тому виникла необхідність у накладенні арешту на вказане приміщення ділянку шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним.

Задовольняючи клопотанняслідчого,слідчий суддямотивував необхідність накладення арешту на зазначене нежитлове приміщення метою забезпечення збереження вилучених у кримінальному провадженні речей та документів, які за обставинами кримінального провадження є речовими доказами, відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, зокрема використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди та є предметом злочину, тобто є доказом злочину, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З такими висновками слідчого судді погодитись не можна, адже ні слідчий, ні слідчий суддя не вказав, яким чином нерухоме майно може бути предметом злочину за ч.1 ст.366 КК України, містити на собі сліди підробки документів, бути використане як засіб вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.

Крім того, апеляційний суд встановив, що згідно дослідженого витягу з ЄРДР за №42020162030000141 від 07.12.2020 року, підставою для внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України стало те, що посадовими особами ТОВ «Проект ініціатива група» внесено неправдиві відомості до офіційних документів при проведенні будівельних робіт (а.п.7).

У клопотання не зазначається у які саме офіційні документи внесено неправдиві відомості.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор пояснила, що досудове слідство вважає, що офіційними документами, у які внесено неправдиві відомсті, є дозвіл на проведення будівельних робіт та технічний паспорт на зазначене нежитлове приміщення.

Разом з тим, дозвіл на проведення будівельних робіт ТОВ «Проект ініціатива група» видано органами державного архітектурно-будівельного контролю, технічний паспорт на зазначене нежитлове приміщення виготовлений ТОВ «Південьжитлобуд», проте відомості до ЄРДР внесено щодо ТОВ «Проект ініціатива група», яке згідно пояснень прокурора не видавало ці документи.

Також, в судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Проект ініціатива група» пояснила, що нежитлового приміщення - об`єкту нежитлової нерухомості, площею 189,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , з накладанням арешту на який звернувся прокурор, на час розгляду клопотання не існувало. Відсутність саме такого об`єкту підтверджується і матеріалами клопотання, згідно яких за даною адресою є інше приміщення з іншою площею. Зазначене визнала в судовому засіданні апеляційного суду прокурор.

Таким чином, прокурор у клопотанні просив накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, якого не існує, тому твердження прокурора та висновок слідчого судді що таке майно може бути використано як засоби вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди та є предметом злочину, є необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №4202016203000141, внесеному до ЄРДР 07.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, оскільки у такого майна відсутні ознаки, передбачені ст.98 КПК України.

Приписами п.2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що занаслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчогосудді судапеляційної інстанціїмає право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частина 1 ст. 412 КПК України визначає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, враховуючи те, що слідчий суддя при задоволенні клопотання слідчого та накладенні арешту на майно допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги представника власника майна, скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Керуючись ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу представника особи, щодо майна якої вирішується питання ТОВ «Проект Ініціатива груп» адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №4202016203000141, внесеному до ЄРДР 07.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України скасувати та постановити нову ухвалу.

У задоволені клопотання слідчого СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 про накладення арешту на нежитлове приміщення об`єкт нежитлової нерухомості, площею 189,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 14-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 896614551101), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3