Постанова

від 06.04.2021 по справі 381/3290/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 381/3290/20

головуючий у суді І інстанціїСоловей Г.В.

провадження № 22-ц/824/5201/2021

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київського області від 27 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аґрус Універсал-К , Фастівської міської ради про визнання трудових відносин припинення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати припиненими трудові відносини з 01 грудня 2020 року між ним та ТОВ Аґрус Універсал-К на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України та зобов`язати Фастівську міську раду вчинити реєстраційну дію щодо виключення з ЄДР відомості про керівника ТОВ Аґрус Універсал-К - ОСОБА_1

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київського області від 27 січня 2021 року було закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ничик А.В. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. ?

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що правовідносини між позивачем та відповідачем є трудовими та повинні розглядатися у порядку цивільного судочинства та не є корпоративними, а тому розгляду у порядку господарського судочинства не підлягають.

Також, посилається на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №520/11437/16-ц.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач є генеральним директором ТОВ Аґрус Універсал-К , та відповідно до розділу 11 Статуту товариства, затвердженого загальними зборами учасників згідно з протоколом №4 від 06 грудня 2012 року, є виконавчим органом у товаристві. В оскаржуваній ухвалі суд послався на ст. 167 ГК України та керувався висновками, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати трудові відносини з відповідачем припиненими.

Отже, для вирішення цього спору та питання щодо припинення трудових відносин має бути встановлено обставину, яка свідчить, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини, що регулюються нормами КЗпП України.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач є генеральним директором ТОВ Аґрус Універсал-К , що підтверджено записом у трудовій книжці (а.с. 8), протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ Аґрус Універсал-К (а.с.15). Відповідно до змісту п. 11.1 розділу 11 Статуту товариства, затвердженого загальними зборами учасників згідно з протоколом №4 від 06 грудня 2012 року, генеральний директор товариства є виконавчим органом у товаристві.

Прийняття рішення про звільнення із посади директора відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, що передбачено положеннями п. в) п. 9.3 розділу 9 статуту ТОВ Аґрус Універсал-К .

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), Господарський кодекс України (далі - ГК України), Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства (далі - Закон про господарські товариства).

Відповідно до частини третьої статті 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону про господарські товариства товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону про господарські товариства.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства (частина перша статті 23 Закону про господарські товариства).

Відповідно до статті 58 Закону про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону про господарські товариства, яка також відсилає до статті 41 цього Закону. Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, крім іншого, належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства (пункт г частини п`ятої статті 41 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Із частини першої статті 3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь?який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Саме такого висновку про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613 цс 18) та від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524 цс 19).

У своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи наведене доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18 є безпідставними, оскільки останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка визначає правильне застосування норм процесуального права про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства, є постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524 цс 19). Указана постанова була правильно застосована судом першої інстанції у цій справі.

За таких обставин, колегія апеляційного суду не може визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для вирішення між позивачем та відповідачем ТОВ Аґрус Універсал-К спору, який підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а саме як такого, що виник внаслідок трудових а не корпоративних відносин.

За таких обставин, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції правильно вважав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства .

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу? ОСОБА_1 ? залишити без задоволення.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київського області від 27 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 07 квітня 2021 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба