Рішення

від 01.04.2021 по справі 545/2405/20

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2405/20

Провадження № 2/545/159/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Путрі О.Г.,

при секретарі - Розсоха Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом заступника прокурора Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства Новосанжарське лісове господарство до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу , скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства Новосанжарське лісове господарство звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування наказу , скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначив, що наказом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області № 10620-СГ від 17.10.2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту ,площею 2,00 га.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором комунальної установи Реєстраційна служба зареєстровано за ОСОБА_1. право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5324081000:00:001:0140.

На момент видачі оскаржуваного наказу, вищевказана земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ДП Новосанжарське лісове господарство . Хоч Державний акт на право постійного користування державним підприємством не отримано, право постійного користування підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, таксаційними описами.

Згідно інформації ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання та доданою схемою перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140 вбачається, що вказана земельна ділянка розташована у кварталі 77 виділ 16,18,21 Малоперещепинського лісництва ДП Новосанжарське лісове господарство та використовується лісгоспом для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг і облікована як вкрита лісовою рослинністю земельна лісова ділянка.

Погодження на вилучення та зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 77 ДП Новосанжарське лісове господарство не надавалося.

Чинним законодавством встановлена пряма заборона на передачу із державної у приватну власність земель лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених законом.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області всупереч законодавчовизначеному порядку надано земельну ділянку лісогосподарського призначення у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства , тобто із зміною цільового призначення, яка вилучена з постійного користування державного підприємства без відповідних погоджень.

Прохав визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку ; витребувати її у ОСОБА_1 на користь держави в особі КМУ та передати постійному користувачеві ДП Новосанжарськелісове господарство .

Ухвалою судді від 07.10.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Від представника позивача КМУ до суду надійшли письмові пояснення в яких останній прохав позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до суду було подано відзив на позов, згідно якого прохали відмовити в задоволенні позовних вимог , зазначаючи, що під час надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, управлінням дотримано вимоги чинного законодавства, оскільки було подано всі документи, які необхідні для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Також зазначив про відсутність у прокурора повноважень для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 21.12.2020 року підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор Полтавської обласної прокуратури Дорогейко О.В. позов підтримав та прохав його задовольнити.

Представник позивача КМУ Дмитренко Я.О. в судовому засіданні також позов підтримав та прохав його задовольнити.

Представник позивача - ДП Новосанжарське лісове господарство в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про місце та час слухання справи, заяв, клопотань не надсилав.

Представник відповідача - ГУ Держгеокадастру в Полтавській області в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про місце та час слухання справи, правом на подачу відзиву не скористався, заяв чи клопотань не надсилав.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про місце та час слухання справи, шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі Судової влади України, не з`явився, правом на подачу відзиву не скористався, заяв чи клопотань не надсилав.

Представник третьої особи - Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про місце та час слухання справи, заяв чи клопотань не надсилав.

Від представника третьої особи - Комунальної організації Реєстраційна служба на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Враховуючи, що відповідачі, будучи належним чином повідомленими про місце та час слухання справи в судове засідання не з`явились, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України , суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі , суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділені на відповідні категорії, зокрема , на землі лісогосподарського та сільськогосподарського призначення .

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Згідно ст.57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт ґ частини четвертої статті 84 ЗК України). Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування

та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Згідно ст. 141 Земельного Кодексу України, підставами припинення права на земельну ділянку є, зокрема, добровільна відмова від права користування або її вилучення у випадках, передбачених цим Кодексом.

За нормами ст. 13 ЗК України саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок визначений ст. 149 ЗКУ, згідно якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень .

Частиною 9 ст. 149 Земельного Кодексу України прямо передбачено, що саме Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - зокрема, ліси для не лісогосподарських потреб.

Частиною 5 ст. 27 Лісового Кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Положеннями ст. 57 Лісового кодексу України визначено вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях,

не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області № 10620-СГ від 17.10.2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га. сіножатей ( кадастровий номер5324081000:00:001:0140 ) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (Т.1, а.с. 72 ).

На підставі вказаного наказу 15.05.2018 року державним реєстратором Комунальної установи Реєстраційна служба Мущенко О.О. зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140 (Т.1, а.с. 75 ).

Як вбачається із матеріалів перерозподілу земель, Публічної кадастрової карти лісова ділянка, передана у власність ОСОБА_1 не є замкненою, а є частиною лісового масиву ( Т.1 , а.с. 76 ).

На момент видачі оскаржуваного наказу , вищевказана земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ДП Новосанжарське лісове господарство , хоч державний акт на право постійного користування державним підприємством не отримано, право постійного користування підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, таксаційними описами.

Згідно інформації ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання від 01.10.2018 року № 423 та доданою схемою перетину меж земельних ділянок з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140 вбачається, що вказана земельна ділянка , згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, розташована у кварталі 77 виділ 16,18,21 Малоперещепинського лісництва ДП Новосанжарське лісове господарство та використовується лісгоспом для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг і облікована як вкрита лісовою рослинністю земельна лісова ділянка.( Т. 2, а.с. 39,40 ).

Погодження на вилучення та зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 77 ДП Новосанжарське лісове господарство не надавалося.

Віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення підтверджується листом ДП Новосанжарське лісове господарство № 01-36/512 від 20.08.2018 року ( Т.1, а.с. 16 ), листом Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства № 126-16197-18 від 21.08.2018 року (Т.1, а.с. 18 ), викопіюванням з планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування ДП Новосанжарське лісове господарство ( Т.1,а.с.17 ),повідомленням державної екологічної інспекції Центрального округу від 06.09.2018 року № 462/02.4-18 (Т.1, а.с. 20-22 ).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України , до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Аналогічна позиція висвітлена у постановах судової палати у цивільних справах ВСУ у справах № 6-212цс14 від 24.12.2014 року, № 21-570а14 від 27.01.2015 року та Великої Палати ВС № 488/402/16а від 23.10.2019 року.

Зазначені вище докази свідчать, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, не є замкненою і перебувала в постійному користуванні Державного підприємства Новосанжарське лісове господарство .

Як вбачається з матеріалів справи Кабінетом Міністрів України не приймались рішення щодо передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140 у власність ОСОБА_1 , погодження на вилучення цієї земельної ділянки із земель лісового масиву ДП Новосанжарське лісове господарство , в постійному користуванні якого перебувала земельна ділянка, не надавалося.

Таким чином, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні ДП Новосанжарське лісове господарство , а також передання у приватну власність такої ділянки не належало до повноважень ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, яке так само не мало повноважень на зміну цільового призначення земельної ділянки. Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області всупереч законодавчо визначеному порядку, надало земельну ділянку лісогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 для

ведення особистого селянського господарства без зміни цільового призначення, вилучення з постійного користування та відповідних погоджень.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 152 ЗКУ власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Як вбачається, наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області № 10620-СГ від 17.10.2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах закону , а тому підлягає скасуванню.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 987 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 03.09.2020 року по справі №914/1201/19, вбачається, що відповідно до пунктів 1,2,3 частини третьої ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав,скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав,зареєстрованих відповідно до законодавства ( за наявності таких прав ).

У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є : 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, 2 ) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, 3 ) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Доводи відповідача ГУ Держеокадастру в Полтавській області на те, що прокурор не може бути суб`єктом звернення до суду із вказаним позовом не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2019 р. по справі 915/20/18 та від 02 жовтня 2019 р. по справі 4/166 Б ).

Окрім того, суспільний інтерес полягає у припиненні порушення, яке виявилося у передачі у приватну власність земельної ділянки лісового фонду та запобіганню таким порушенням у майбутньому.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про прокуратуру повноваження прокурора здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Згідно ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Пред`явлення прокурором данного позову обумовлено порушенням державних та громадських інтересів, оскільки надання у приватну власність лісів, що виконують в першу чергу водоохоронну функцію та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, суперечить основним засадам

природоохоронного законодавства, метою якого є захист і відтворення лісових і водних ресурсів та неможливістю звернення до суду із таким позовом ДП Новосанжарське лісове господарство у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. ( Т.1, а.с. 81)

Таким чином, судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку виникло з порушенням земельного законодавства, земельна ділянка була отримана безвідплатно в особи, яка не мала права її відчужувати, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, припинення права власності на неї та витребування її на користь держави, а тому позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6306 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов заступника прокурора Полтавської обласної прокуратури ( м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7, код ЄДРПОУ 02910060 ) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України ( м. Київ, вул. Грушевського,12/2 ), Державного підприємства Новосанжарське лісове господарство ( Полтавська область, Новосанжарський район, смт. Нові Санжари, вул. Пролетарська,3, код ЄДРПОУ 00992734 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ( м. Полтава, вул. Уютна,23, код ЄДРПОУ 39767930 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (останнє відоме місце проживання : АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про визнання незаконним та скасування наказу , скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, витребування земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 10620-СГ від 17.10.2017 Про затвердженнядокументації із землеустрою та надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Заворсклянської сільської ради за межами населенного пункту площею 2 га у власність ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію та припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області.

Витребувати на користь державив особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння земельну ділянку лісового фонду площею 2 га з кадастровим

номером 5324081000:00:001:0140 у ОСОБА_1 та передати її постійному користувачеві ДП Новосанжарське лісове господарство .

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області , ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури понесені судові витрати по 3153 ( три тисячі сто п`ятдесят три ) гривні з кожного .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. Г. Путря