Рішення

від 08.04.2021 по справі 640/25423/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року м. Київ № 640/25423/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Трест Київелектромонтаж

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення- рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство Трест Київелектромонтаж з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 03352615050103 від 09.12.2019 року (форма Р ) про сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 202 404,36 грн. та штрафних санкцій у розмірі 101 202,18 грн., прийнятого на підставі Акту документальної виїзної перевірки ГУ ДПС у м. Києві № 127/26-15-05-01-03/4012750 від 22.11.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 127/26-15-05-01-03/4012750 від 22.11.2019 року про сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 202 404,36 грн., є безпідставними, необ`єктивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, первинним документам позивача, а тому оскаржувані податкове повідомлення-рішення та прийняті на його підставі рішення про застосування штрафних санкцій підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Окремо позивач зазначає, що у зв`язку з опрацюванням великого об`єму документів за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року, останній був не змозі надати на дату реєстрації акту перевірки, документального підтвердження щодо фактичного отримання водіями пального на АЗС, але має в наявності необхідні подорожні листи службових легкових автомобілів та документальне підтвердження щодо фактичного отримання водіями пального на АЗС на автомобілях, а саме: розрахункових документів установленої форми та змісту на фактично відпущене за талонами (картками) пальне по автомобілям.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 року відкрито провадження у справі № 640/25423/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.03.2020 року суду надійшов відзив відповідача, у якому відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки встановленні порушення актом перевірки відповідають фактичнім обставинам справи та свідчать про те, що Звернув увагу, що перевіркою не вдалось за можливе документально підтвердити фактичне списання пального в межах діяльності підприємства, оскільки позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, а надані до перевірки подорожні листи не відповідають встановленій законодавством формі.

18.03.2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, відповідно до якої позивач повторно зазначає про наявність подорожніх листів службових легкових автомобілів та документального підтвердження щодо фактичного отримання водіями пального на АЗС.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 27.09.2019 року №180/26-15-05-01-03, № 181/26-15-05-01-03; від 30.09.2019 року № 158/26-15-42-07; від 27.09.2019 року № 118/26-15-05-03-05, № 126/26-15-05-06-04, № 672/26-15-05-09-01, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на підставі ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, , п. 2 частини 1 ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу VI Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , Наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 29.08.2019 року № 43 Про початок діяльності Головного управління ДПС у м. Києві , враховуючи, що Головне управління ДПС у м. Києві є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого Наказом ДПС України від 12.07.2019 року № 14, та плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, Наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 13.09.2013 року № 519 проведена документальна планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства Трест Київелектромонтаж з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року, валютного - за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами вказаної перевірки був складений акт №127/26-15-05-01-03/4012750 від 22.11.2019 року (далі за текстом - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 247 545 грн., в тому числі по періодах: січень 2017 року на суму 5368 грн., лютий 2017 року на суму 6766 грн., березень 2017 року на суму 7700 грн., квітень 2017 року на суму 6539 грн., травень 2017 року на суму 6502 грн., червень 2017 року на суму 4369 грн., липень 2017 року на суму 7378 грн,, серпень 2017 року на суму 10532 грн., вересень 2017 року на суму 10314 грн., жовтень 2017 року на суму 9337 грн., листопад 2017 року на суму 9443 грн., грудень 2017 року на суму 6969 грн., січень 2018 року на суму 5013 грн., лютий 2018 року на суму 7593 грн., березень 2018 року на суму 6713 грн., квітень 2018 року на суму 7646 грн., травень 2018 року на суму 7281 грн., червень 2018 року на суму 9037 грн., липень 2018 року на суму 6412 грн., серпень 2018 року на суму 10208 грн., вересень 2018 року на суму 10164 грн., жовтень 2018 року на суму 11796 грн., листопад 2018 року на суму 13786 грн., грудень 2018 року на суму 10643 грн., січень 2019 року на суму 9103 грн., лютий 2019 року на суму 6628 грн., березень 2019 року на суму 8109 грн., квітень 2019 року на суму 7532 грн., травень 2019 року на суму 10784 грн., червень 2019 року на суму 7880 гривень;

- п. 201.1, п. 201.10 ст, 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, - виписано податкові накладні/розрахунки коригування на суму ПДВ - 21 764.0 грн. та зареєстровано з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН;

- пп. 168.1,1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. а 164.2.17, пп, г 164,2.17 та пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 а ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час Перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування, податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 4 726, 32 грн.;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, платником несвоєчасно сплачено (перераховано) утримані суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 405 542,62 грн. в т. ч.: за січень 2017 року в сумі 184 994,23 грн., за лютий 2017 року - 77 561,22 грн. та за березень 2017 року - 142 987,17 грн;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст, 168 з урахуванням з урахуванням п. 171.2 а ст. 171, пп.1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX, пп. 1.6. и. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 322,97 грн;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п, 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI платником несвоєчасно сплачено (перераховано) утримані суми військового збору до бюджету на загальну суму 66 603,86 грн.. в т. ч.: за січень 2017 року в сумі 17 252,73 грн., за лютий 2017 року -19 828,98 грн. та за березень 2017 року - 29 522,15 грн.;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 року, щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за квітень 2017 року;

- п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI у в зв`язку з чим ПАТ Трест Київелектромонтаж не подано податкові декларації по екологічному податку за 1-4 квартали 2018 року та 1-2 квартали 2019 року. (2650 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва);

- пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI у зв`язку з чим встановлено заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2962,58 грн. за листопад 2018 року. (2658 ДПІ у Солом`янському районі м. Києва);

- пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у зв`язку з чим встановлено заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1537,03 грн. за 4 квартал 2018 року (2657 ДПІ у Святошинський районі м. Києва).

09.12.2019 року Головним управлінням державної податкової служби України в м. Києві на підставі акту № 127/26-15-05-01-03/4012750 від 22.11.2019 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 03352615050103 від 09.12.2019 року про сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 247 545,00 грн. (форма Р ) та штрафних санкцій у розмірі 123 772,50 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, зокрема щодо того, що в порушення п. 44.1 ст. 44 Кодексу № 2755-VI України, ПАТ Трест Київелектромонтаж здійснювало списання ПММ (бензин, дизпаливо, газ) не підтвердженими належним чином оформленим комплектом документів, а відповідно не підтверджено використання ПММ у господарській діяльності підприємства; в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ПАТ Трест Київелетромонтаж не визначено самостійно податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціях не пов`язаних з господарською діяльністю (списання ПММ, не підтверджені належним чином оформленими документами) на загальну суму 247 545 грн., в тому числі по періодах: січень 2017 року на суму 5 368 грн., лютий на суму 6 766 грн., березень 2017 року на суму 7 700 грн., квітень 2017 року на суму 6 539 грн., травень 2017 року на суму 6 502 грн., червень 2017 року на суму 4 369 грн., липень 2017 року на суму 7 378 грн., серпень 2017 року на суму 10 532 грн., вересень 2017 року на суму 10 314 грн., жовтень 2017 року на суму 9 337 грн., листопад 2017 року на суму 9 443 грн., грудень 2017 року на суму 6 969 грн., січень 2018 року на суму 5 013 грн., лютий 2018 року на суму 7 593 грн., березень 2018 року на суму 6 713 грн., квітень 2018 року на суму 7 646 грн., травень 2018 року на суму 7 281 грн., червень 2018 року на суму 9 037 грн., липень 2018 року на суму 6 412 грн., серпень 2018 року на суму 10 208 грн., вересень 2018 року на суму 10 164 грн., жовтень 2018 року на суму 11 796 грн., листопад 2018 року на суму 13 786 грн., грудень 2018 року на суму 101 643 грн., січень 2019 року на суму 9 103 грн., лютий 2019 року на суму 6 628 грн., березень 2019 року на суму 8 109 грн., квітень 2019 року на суму 7 532 грн., травень 2019 року на суму 10 784 грн., червень 2019 року на суму 7 880 грн., вважаючи, що частково податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 03352615050103 від 09.12.2019 року (форма Р ) про сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 202 404,36 грн. та штрафних санкцій у розмірі 101 202,18 грн., прийнятого на підставі акту документальної виїзної перевірки ГУ ДПС у м. Києві № 127/26-15-05-01-03/4012750 від 22.11.2019 року підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі також -Закону № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності , що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство, зокрема, повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку, зокрема і формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що фактично підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача про те, що за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року до перевірки було надано матеріальний звіт про рух ПММ та відомість на видачу ПММ для заправки машин, проте, не надано шляхових листів та/або товарно-транспортних накладних, актів списання ПММ по зазначених нижче автомобілях, документів установленої форми та змісту (фіскальний чек РРО, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, тощо). Відтак, в порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ПАТ Трест Київелектромонтаж здійснювало списання ПММ (бензин, дизпаливо, газ) не підтвердженими належним чином оформленим комплектом документів, а відповідно не підтверджено використання ПММ у господарській діяльності підприємства.

Водночас, судом встановлено, що звертаючись з даною позовною заявою позивач надав копії подорожніх листів службових легкових автомобілів та відповідне документальне підтвердження щодо фактичного отримання водіями пального на АЗС, а саме: розрахункових документів установленої форми та змісту на фактично відпущене за талонами (картками) пальне по вказаним в акті автомобілям.

У контексті вказаного суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/ або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту в нормах ПК не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.

При цьому не обов`язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Більш того, положення ПК України не ставлять у залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ від наявності чи відсутності доходів у звітному періоді від окремих господарських операцій, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу від усієї господарської діяльності в майбутніх періодах.

Проте з визначеного ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.

Судом встановлено, що в Акті перевірки зазначається про те, що в перевіряємому періоді (з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року) ПАТ Трест Київелектромонтаж орендувало у ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , транспортний засіб марка - HYUNDAY ACCENT 2008 Р.В.) у ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , транспортний засіб марка - LAND ROVER RANGE ROVER VELAR 2017 р.в. та транспортний засіб марка - LAND ROVER DISCOVERY 3.0 2013 р.в.), у ОСОБА_3 ( НОМЕР_3 , транспортний засіб марка - VOLKSWAGEN TIGUAN 2017 Р.В.), у ОСОБА_4 ( НОМЕР_4 , транспортний засіб марка - TOYOTA PRADO 3.4 2005 р.в.) у ТОВ Вега - Інвестбуд (35000533, транспортний засіб марка - PAJERO SPORT 2016 р.в.), транспортний засіб марка - LEKSUS НОМЕР_5 , для експлуатації яких придбавались паливно-мастильні матеріали на АЗС та власні автомобілі Мазда 6.

У результаті аналізу даних інформаційно-аналітичних систем ДПС та наданих до перевірки підприємством документів було встановлено факти придбання ПАТ Трест Київелектромонтаж паливно-мастильних матеріалів (ПММ) у ТОВ ВЄНТУС РЕСУРС (код 38927250) договір від 06.12.2016 року № 254 та у ТОВ ГЛОБАЛ СЕЙЛ (код 41915030) від 01.07.2018 року № 12032 поставки ПММ на АЗС (товар - Бензин А-92, Бензин А-95, Бензин A-95-Євро вид І згідно ДСТУ 7687:2015, ДСТУ 4839:2007, Паливо дизельне Євро виду І згідно ДСТУ 7688:2015, Паливо дизельне згідно ДСТУ 4840:2007, ДСТУ 7688:2015, Газ скраплений).

Відповідач в акті перевірки також вказує, що за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року до перевірки було надано матеріальний звіт про рух ПММ та відомість на видачу ПММ для заправки машин.

Суд зауважує, що факт придбання позивачем дизельного палива та використання вказаного пального відповідач не заперечує. Разом з цим, відповідач не зазначає, у яких саме операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю використане дизельне паливо.

Позивач пояснив, що витрати пального в перевіреному періоді прямо пов`язані з обслуговуванням та управлінням підприємством, що беззаперечно є одним із важливих елементів господарської діяльності платника податку, оскільки не здійснюючи такі функції позивач фактично позбавить себе можливості отримувати будь-який дохід, пов`язаний з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд зазначає, що на підтвердження використання придбаного палива у власній господарській діяльності позивач надав подорожні листи службових легкових автомобілів та документальне підтвердження щодо фактичного отримання водіями пального на АЗС, а саме: розрахункові документи установленої форми та змісту на фактично відпущене за талонами (картками) пальне по вказаних в Акті перевірки автомобілям.

Суд зазначає, що фактично витрачені пальне і мастильні матеріали для транспортних засобів списують на підставі подорожніх листів згідно з фактичною вартістю витраченого пального і мастильних матеріалів відповідно до норм витрат, затверджених Наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 року № 43.

Типова форма подорожнього листа затверджена Наказом Держкомстату України від 17.02.1998 року № 74, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.09.1998 року за № 149/2589. При цьому п. 2 Наказу № 74 визначено, що застосування цієї форми подорожнього листа є обов`язковим для всіх суб`єктів підприємницької діяльності, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їхнім замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Суд звертає увагу на наступне, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень від 05.07.2011 року № 3565-VI (далі - Закон № 3565) із текстів законів України Про автомобільний транспорт , Про дорожній рух вилучено посилання на подорожні листи. Тобто, з моменту набрання чинності даного водії не зобов`язані його пред`являти працівникам Державтоінспекції під час перевезення чи службових поїздок.

Наказ Державного комітету статистики України, яким затверджено Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи втратив чинність від 16.04.2013 року.

Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено вимог щодо необхідності оформлення подорожнього листа та будь-яких інших документів під час здійснення обліку кількості використаного автомобілем паливно-мастильних матеріалів та не встановлено вимог щодо форми подорожнього листа.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відсутність подорожніх листів не є підставою для висновків про безпідставність списання паливно-мастильних матеріалів.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджено наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (далі -Інструкція №281/171/578/155).

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних - осіб підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівлю, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

При цьому згідно розділу 3 Інструкції №281/171/578/155 терміни мають таке визначення:

Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому;

Розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо в установленому законодавством порядку (п. Правил №1442). Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язкового порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Фактичний відпуск (поставка) пального відбувається в момент фізичного отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначені в талоні/ПК.

Підтвердженням факту отримання пального на АЗС є чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального.

При цьому, суд заважує, що відповідно до абз.10 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Як зазначалося раніше, у результаті аналізу даних інформаційно-аналітичних систем ДПС та наданих до перевірки підприємством документів було встановлено факти придбання ПАТ Трест Київелектромонтаж паливно-мастильних матеріалів (ПММ) у ТОВ ВЄНТУС РЕСУРС (код 38927250) договір від 06.12.2016 року № 254 та у ТОВ ГЛОБАЛ СЕЙЛ (код 41915030) від 01.07.2018 року № 12032 поставки ПММ на АЗС (товар - Бензин А-92, Бензин А-95, Бензин A-95-Євро вид І згідно ДСТУ 7687:2015, ДСТУ 4839:2007, Паливо дизельне Євро виду І згідно ДСТУ 7688:2015, Паливо дизельне згідно ДСТУ 4840:2007, ДСТУ 7688:2015, Газ скраплений). Відповідач в акті перевірки також вказує, що за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року до перевірки було надано матеріальний звіт про рух ПММ та відомість на видачу ПММ для заправки машин. Надано суду й копії подорожніх листів службових легкових автомобілів та документальне підтвердження щодо фактичного отримання водіями пального на АЗС - розрахункові документів установленої форми та змісту на фактично відпущене за талонами (картками) пальне по вказаним в акті автомобілям.

Відтак, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо того, що позивачем не було надано шляхових листів та/або товарно-транспортних накладних, актів списання ПММ по зазначених в акті автомобілях, документів установленої форми та змісту (фіскальний чек РРО, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, тощо) в якості підтвердження використання транспорту для господарської діяльності.

Крім того, суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку , що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Зазначене відповідає позицій, викладеній в Постанову Верховного Суду України від 11.09.2018 року у справі № 804/4787/16.

З урахуванням наведеного, суд зазначає що до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 05.02.2019 року (справа № 822/2373/17), від 31.01.2019 року (справа № П/811/1930/17), від 05.06.2018 року (справа № 816/1601/17).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, зокрема, видаткові накладні, подорожні листи та документальне підтвердження щодо фактичного отримання водіями пального на АЗС на автомобілях - розрахункових документів установленої форми та змісту на фактично відпущене за талонами (картками) пальне по автомобілям, суд вважає, що вони містять необхідні відомості, які підтверджували реальність використання власних та орендованих автомобілів та зв`язок мети їх використання з господарською діяльністю позивача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження висновків, які зазначені в акті перевірки.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Трест Київелектромонтаж (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67, ЄДРПОУ 04012750) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 03352615050103 від 09.12.2019 року (форма Р ) про сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 202 404,36 грн. та штрафних санкцій у розмірі 101 202,18 грн., прийнятого на підставі Акту документальної виїзної перевірки ГУ ДПС у м. Києві № 127/26-15-05-01-03/4012750 від 22.11.2019 року

3.Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Трест Київелектромонтаж (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67, ЄДРПОУ 04012750) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур