Постанова

від 31.03.2021 по справі 520/10097/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 р. Справа № 520/10097/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТІК-АГРО" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020, суддя Сагайдак В.В., повний текст складено 16.12.2020, по справі № 520/10097/2020

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТІК-АГРО"

до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті , Державна служба України з безпеки на транспорті

про визнання дій протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТІК-АГРО" звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати дії Управління Укртрансбезпеки у Харківській області при розгляді справи та прийнятті рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ТОВ Антік-Агро в сумі 1700 грн. 00 коп. незаконними та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №172718 від 30.06.2020;

- визнати дії Управління Укртрансбезпеки у Харківській області при розгляді справи та прийнятті рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ТОВ Антік-Агро в сумі 8500 грн. 00 коп. незаконними та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №172725 від 30.06.2020.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, що позивач в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» не є перевізником, а отже не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в спірних правовідносинах.

Також апелянт зазначає, що про не врахування судом першої інстанції про наявність у даному випадку підстав для проведення точного габаритно-вагового контролю, що передбачає визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті. Однак, відповідачем не проведено зважування транспортного засобу та вантажу, у зв`язку з чим відсутні належні докази на підтвердження перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу разом з вантажем, та, як наслідок, неправомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8 500,00 грн.

Управління Укртрансбезпеки у Харківській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 06.05.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області проводилась рейдова перевірка на 171 км а/д Суми - Полтава (Полтавський район), під час якої був зупинений транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.430, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом- цистерною марки FEBER, модель 35NPUK, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Водієм транспортного засобу було надано для перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, модель TGA 18.430, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричепу-цистерни) марки FEBER, модель 35NPUK, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_5 ; товарно-транспортну накладну від 06.05.2020.

За результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, модель TGA 18.430, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною марки FEBER, модель 35NPUK, номерний знак НОМЕР_2 , співробітниками Управління було встановлено, що загальна маса тягача разом з напівпричепом та вантажем становила 42,39 т при нормативно допустимій 40 т для даного типу транспортного засобу, про що складно акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 042729 від 06.05.2020.

На підставі вказаного акту відповідачем складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 042729.

Також під час перевірки встановлено, що у водія був відсутній щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія за 06.05.2020 (поточний день), який передбачений ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. 385 (далі - Інструкція 385).

За результатами перевірки відповідачем складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.05.2020 №222020, яким встановлено порушення позивачем ст. 48, абз. 3 та абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

30.06.2020 відповідачем на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ТОВ "Антік-Агро" за порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700,00 грн, про що складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 172718 від 30.06.2020.

Також 30.06.2020 відповідачем на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ТОВ "Антік-Агро" за порушення п. 22.5 ПДР, ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8 500,00 грн, про що складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 172725.

Не погоджуючись з вказаними постанови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем проводився саме документальний габаритно-ваговий контроль, який не вимагає проведення зважування транспортного засобу на спеціальному обладнанні, тому правомірно використано дані щодо ваги транспортних засобів зі свідоцтв про їх реєстрацію та ваги вантажу, яка наведена у ТТН, тому постанова про накладення штрафу у розмірі 8 500,00 грн є правомірною. Також не підлягає скасування постанова про накладення на позивача штрафу у розмірі 1 700,00 грн, оскільки водій не надав під час проведення перевірки особисту картку для цифрового тахографу та роздруківку даних роботи цифрового тахографа за 06.05.2020.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту першого Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктами 15 та 27 пункту 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567)

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації. (абз. 2 п. 16 Порядку № 1567).

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 за № 2862 - IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (з наступними змінами та доповненнями) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку № 879).

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За приписами пункта 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 за № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Також, відповідно до Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу II).

Згідно з підпунктами 3-5 пункта 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 за №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, зокрема:

- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422:

- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);

- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Абз.14 ч. 1 ст. 60 Закону 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно із положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Судовим розглядом встановлено, що із наданих водієм документів, а саме свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів можливо встановити вагу транспортних засобів.

Разом з тим, товарно-транспортна накладна, з якої відповідач взяв масу вантажу, - є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, та не може вважатися документом, який беззаперечно визначає масу вантажу.

Отже, зазначені обставини свідчать про неможливість проведення документального габаритно-вагового контролю.

Суд першої інстанції, погоджуючись з позицією відповідача, дійшов помилкового висновку про те, що для визначення маси вантажу достатньо було врахувати інформацію з реєстраційних документів на транспортний засіб та товарно-транспортну накладну.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не було проведено точного габаритно-вагового контролю, оскільки складені ним документи не містить результатів вагового контролю навантаження на осі транспортного засобу, а також відсутній чек (квитанція, талон, тощо) зважування.

Таким чином, оскільки відповідачем не проведено зважування транспортного засобу та вантажу, висновки відповідача про те, що позивачем перевищено нормативно допустиму масу транспортного засобу разом з вантажем, є необґрунтованими.

З огляду на викладене, постанова відповідача № 172725 від 30.06.2020 про накладення на позивача штрафу у розмірі 8500,00 грн є протиправною.

Отже, позовні вимоги про скасування постанови № 172725 від 30.06.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування постанови відповідача № 172718 від 30.06.2020 про накладення на позивача штрафу у сумі 1700 грн. 00 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5. Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п.3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його гину згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ. внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 (далі - Положення № 340) визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно п 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Отже, положеннями статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020 по справі 820/4624/17.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки водій не надав під час проведення перевірки особисту картку для цифрового тахографу та роздруківку даних роботи цифрового тахографа за 06.05.2020, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн є правомірною.

Отже, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині скасування постанови № 172718 від 30.06.2020 не підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що не є суб`єктом правопорушення, оскільки не є автомобільним перевізником, та посилається на ТТН, в якій відсутні дані про позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення судом та відповідачем суб`єкта притягнення до відповідальності, оскільки позивач не є перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до ст. 1 Закону 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Судовим розглядом встановлено та не спростовано позивачем, що ТОВ Антік Агро є власником транспортного засобу марки MAN, модель TGA 18.430, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом- цистерною марки FEBER, модель 35NPUK, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 97).

Перевезення товару здійснювалося транспортними засобами, власниками яких є ТОВ Антік Агро , а отже останній є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Доводи позивача про необхідність врахування ТТН, яка не містить відомостей про позивача, колегія суддів вважає такими, що не спростовують факт здійснення перевезення станом на 06.05.2020 транспортними засобами, власниками яких є позивач, у зв`язку з чим відповідачем вірно визначено позивача як суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ Антік-Агро понесені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 5 255,00 грн (за подання позову у розмірі 2 102,00 грн та апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн), що підтверджується платіжними дорученнями.

Враховуючи, що за наслідками судового розгляду справи, позов задоволено частково в частині скасування постанови відповідача про накладення штрафу у розмірі 8 500, 00 грн, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати у розмірі 4 361,65,00 грн.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТІК-АГРО" - задовольнити частково

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі № 520/10097/2020 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання дій Управління Укртрансбезпеки у Харківській області при розгляді справи та прийнятті рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Антік-Агро в сумі 8 500 грн. 00 коп. незаконними та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 172725 від 30.06.2020.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю Антік-Агро - задовольнити.

Скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 172725 від 30.06.2020 в сумі 8 500 грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі № 520/10097/2020 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Антік-Агро (ЄДРПОУ 24126065, вул. Старо-Кримська, буд. 9, м. Харків, 61098) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 361 (чотири тисячі триста шістдесят одна) грн. 65 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 09.04.2021