Постанова
від 30.03.2021 по справі 440/4483/20
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Головко А.Б.

30 березня 2021 р.Справа № 440/4483/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

18.08.2020 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Агро (далі - ТОВ Альянс Агро , підприємство) звернулося до суду з позовом, яким просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області) від 10.04.2020 року № 0004430506, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну вартість на загальну суму 299.156,31 грн, а саме: сума податкового зобов`язання збільшена на 239.325,05 грн та 59.831,26 грн - штрафні (фінансові) санкції, винесене на підставі висновків акту від 12.03.2020 року № 317/16-31-05-06-09/36313569 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АЛЬЯНС АГРО (код ЄДРПОУ 36313569) з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість у зв`язку із виявленням недостовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ Віннер Рекордс (код 39626315) за січень-лютий 2018, ТОВ Бізнес Про ЛТД (код 42090044) за листопад 2018 та ТОВ Барклайс Трейд (код 43129028) за вересень 2019 року (далі - акт перевірки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ Альянс Агро на законних підставах сформувало податковий кредит, що підтверджено первинними документами наданими до перевірки.

Позивач також зазначив, що підприємство не підпадає під сферу управління Міністерства аграрної політики, у зв`язку з чим не зобов`язаний використовувати Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 21.12.2007 року № 929, у зв`язку з чим у підприємства відсутні підстави для необхідності ведення лімітно-забірної картки на отримання матеріальних цінностей (міндобрив) форма № ВЗСГ-1 та акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (форма № ВЗСГ-3).

Окрім того, позивач зауважив, що означені Методичні рекомендації, що визначають порядок ведення вищевказаних форм, не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, у зв`язку із чим, у підприємства відсутні підстави для ведення цих форм.

Також позивач зазначив, що наявна податкова інформація щодо його контрагентів не може спростувати реальності господарських операцій підприємства, оскільки при проведенні перевірки контролюючий орган має керуватися виключно наданою первинною документацією, а не даними інформаційних баз.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Бізнес Про ЛТД на суму 38.500,00 грн, ТОВ Барклайс Трейд на суму 200.825,05 грн.

Відповідно до аналізу даних ІТС Податковий блок , Єдиного реєстру податкових накладних перевіркою також встановлено відсутність у вказаних контрагентів платника податків основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, не підтвердження здійснення товариствами власними ресурсами видів діяльності, пов`язаних з постачанням відповідного товару, у томі числі, встановлено відсутність можливості для виробництва вказаного товару, відсутність ланцюга походження добрив, які в подальшому були реалізовані позивачу.

Відповідач також зауважив, що особи, діяльність яких пов`язана із транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними товарами, у зв`язку із чим, у позивача мають бути дозволи виробника на розфасування пестицидів і агрохімікатів та супровідні документи про технологію їх знешкодження.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року адміністративний позов ТОВ Альянс Агро задоволено.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ТОВ Альянс Агро за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 4.487,34 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Бізнес Про ЛТД , ТОВ Барклайс Трейд підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача, яка відповідає умовам укладених договорів поставки товару, що свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку. Висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог підприємству відмовити у повному обсязі.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, аналогічні наведеним у відзиві на адміністративний позов.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що ТОВ Альянс Агро (код ЄДРПОУ 36313569) зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 21.02.2020 року № 519 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Альянс Агро (код 36313569) , направлення на перевірку від 24.02.2020 року № 504, фахівцями контролюючого органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Альянс Агро (т.1 а.с.196-198).

Відповідно до висновків акту перевірки від 12.03.2020 року № 317/16-31-05-06-09/36313569 (т.1 а.с.12-53), встановлено наступні порушення ТОВ Агро Альянс :

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, у зв`язку ТОВ Альянс Агро занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 239.325,05 грн, у тому числі за листопад 2018 року - 38.500,00 грн та за вересень 2019 року - 200.825,05 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, 27.03.2020 року позивачем до контролюючого органу було надано заперечення до актавиїзної позапланової перевірки (т.1 а.с.54-62).

Листом від 08.04.2020 року № 12814/10/16-31-05-06-19 ГУДПС у Полтавській області повідомило ТОВ Альянс Агро , що висновки акта перевірки залишені без змін (т.1 а.с.63-68).

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2020 року № 0004430506, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну вартість на загальну суму 299.156,31 грн, а саме: сума податкового зобов`язання збільшена на 239.325,05 грн та 59.831,26 грн - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.69).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2020 року № 0004430506, ТОВ Альянс Агро 28.04.2020 року до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) було подано скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення (т. 1 а.с.71-84).

Листом від 01.06.2020 року № 17781/6/99-00-08-05-01-06 ДПС України повідомило підприємство про отримання його скарги, а також про те, що тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановлено Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених ст. 56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків, що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території на України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених ст. 56 цього Кодексу (т.1 а.с.85).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 16.06.2020 року № 19280/6/99-00-06-02-01-06, контролюючий орган залишив податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.86-92).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8. ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

Відповідно до п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність первинних документів, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та свідчать про реальність такої господарської операції.

З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність цієї господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із контрагентами-постачальниками ТОВ Бізнес Про ЛТД (код 42090044) та ТОВ Барклайс Трейд (код 43129028).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Бізнес Про ЛТД , колегією суддів установлено, що між ТОВ Альянс Агро (покупець) та ТОВ Бізнес Про ЛТД (постачальник) укладено договір поставки від 19.11.2018 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю аміачну селітру в кількості 22 т (т.1 а.с.93-95).

Відповідно до відомостей видаткової накладної від 26.11.2018 року № 50, означений товар був отриманий директором ТОВ Альянс Агро Заворою А.Г. на підставі довіреності від 26.11.2019 року № 142 (т.1 а.с.96, 98), факт оплати підтверджується платіжним дорученням від 29.11.2018 року № 2476 (т.1 а.с. 99), перевезення за товарно-транспортною-накладною від 26.11.2018 року № 121 здійснювалось автотранспортом ДАФ (державний номерний знак НОМЕР_1 ), причіп (державний номерний знак НОМЕР_2 ), які належать ТОВ Альянс Агро по праву власності відповідно до договору фінансового лізингу від 14.09.2017 року № 140917/ФЛ-552, що підтверджується копією свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (далі - автотранспорт ТОВ Альянс Агро ) (т.1 а.с. 10, 100-102, 103).

За результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ Бізнес Про ЛТД склало та зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 26.12.2018 року № 50 (т.2 а.с. 57-58).

Вносилась аміачна селітра в грунт восени 2018 року під урожай кукурудзи 2019 року, що підтверджується лімітно-забірною картою № 413 на отримання матеріальних цінностей від 01.12.2018 року, актом № 214 про використання мінеральних, органічних бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 27.12.2018 року та звітами про посівні площі сільськогосподарських культур (т.1 а.с. 104-117).

До моменту внесення добриво зберігалось на складі, який орендується ТОВ Альянс Агро в с. Гурбенці Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, на підставі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2016 року № 2 (т.1 а.с. 118-122).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Барклайс Трейд , колегією суддів установлено, що між ТОВ Альянс Агро (покупець) та Барклайс Трейд (постачальник) укладено договір поставки від 13.09.2019 року № 13/09/АА-19, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити добриво складне мінеральне NPK 4:20:20 у кількості 87 т (т.1 а.с. 123-128).

Відповідно до відомостей видаткових накладних від 16.09.2019 року № 11, від 20.09.2019 року № 9 та від 25.09.2019 року № 10, означений товар був отриманий директором ТОВ Альянс Агро Заворою А.Г. на підставі довіреності від 26.09.2019 року № 78 (т.1 а.с.132, 135, 138, 140), факт оплати підтверджується платіжним дорученням від 22.10.2019 року № 3934 (т.1 а.с.141), перевезення за товарно-транспортними накладними від 16.09.2019 року № 11, від 20.09.2019 року № 9 та від 25.09.2019 року № 10 (т.1 а.с. 133, 136, 139) здійснювалось автотранспортом ТОВ Альянс Агро .

За результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ Барклайс Трейд склало та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні від 16.09.2019 року № 11, від 20.09.2019 року № 9 та від 25.09.2019 року № 10 (т.2 а.с. 9-61).

До моменту внесення добриво зберігалось на складі, яке орендується ТОВ Альянс Агро в с. Гурбенці Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

Добриво вносилось на всю площу, яку обробляє підприємство - 466 т одночасно з глибокорихленням, рихленням та дискуванням, про що свідчать облікові листи тракториста-машиніста від 30.09.2019 року № 0000-000293, від 31.10.2019 року № 0000-000316, від 30.11.2019 року № 0000-000348, акти списання товарів від 30.09.2019 року № 462, від 31.10.2019 року № 502 та від 30.11.2019 року № 543 та звіти про посівні площі сільськогосподарських культур (т.1 а.с. 143-168).

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, а отже позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об`єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту, а фактичне виконання своїх зобов`язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентом, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, доказів того, що первинні документи складені необґрунтовано чи з порушенням чинного законодавства контролюючим органом не надано.

Жодних доказів, які б доводили обізнаність позивача щодо порушень податкового законодавства з боку його контрагента, та/або про наявність протиправної домовленості позивача зі своїми контрагентами, спрямованої на незаконне отримання податкової вигоди, контролюючим органом не надано, а судом не встановлено.

Доводи апелянта, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, у зв`язку з чим неможливо підтвердити реальність господарських операцій, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки первинними документами реальність цих операцій підтверджена та чинним законодавством не передбачено, що суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у них основних фондів.

За правовим висновком Верховного Суду, який викладений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 року у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Отже, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10.11.2020 року Верховним Судом у постанові по справі № 440/3779/18.

Також, колегія суддів зазначає, що реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим. Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 у справі № 815/4992/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно посилань контролюючого органу у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та в акті перевірки на те, що при перевірці позивача використана наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно його контрагентів, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також колегія суддів зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

В той же час, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.05.2019 року по справі № 820/1009/17, від 03.04.2020 року по справі № 160/4200/19, від 10.04.2020 року по справі № 440/1082/19, від 16.04.2020 року по справі № 805/5017/15-а.

Колегія суддів надає критичну оцінку доводам відповідача стосовно відсутності у ТОВ Альянс-Агро лімітно-забірної картки на отримання матеріальних цінностей (міндобрив), актів використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, форми яких затверджені наказом Мінагрополітики України від 21.12.2007 року № 929, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність означених документів на спростування таких доводів контролюючого органу.

Щодо посилань контролюючим органом на постанови Верховного Суду від 25.01.2019 року по справі № 816/809/17, від 25.01.2019 року № 825/1733/17, від 19.12.2019 року № 820/12033/15, колегія суддів зазначає, що обставини справ, з урахуванням яких зроблені ці висновки, не є тотожними обставинам даної справи.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ТОВ Бізнес Про ЛТД у період листопада 2018 та ТОВ Барклайс Трейд у період вересня 2019 року при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Також колегія суддів зауважує, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність в даному випадку доводів контролюючого органу.

Отже, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами з ТОВ Бізнес Про ЛТД за листопад 2018 та ТОВ Барклайс Трейд за вересень 2019 року оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону № 996-XIV, чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2020 року № 0004430506.

Доводи контролюючого органу стосовно порушення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Абзацем 1 ч. 4 ст. 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

25.02.2021 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові по справі № 580/3469/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.

Оскільки рішення ДПС України про результати розгляду скарги за результатами адміністративного оскарження спірного рішення датоване 16.06.2020 року, а позивач звернувся до суду з позовом 18.08.2020 року, тобто у строк, визначений ч. 4 ст. 122 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що підприємством не допущено пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області без задоволення, а судове рішення без змін.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова

Постанова у повному обсязі складена і підписана 09 квітня 2021 року.

Дата ухвалення рішення30.03.2021
Оприлюднено12.04.2021

Судовий реєстр по справі —440/4483/20

Ухвала від 13.12.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 08.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 20.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 07.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 13.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Постанова від 30.03.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Мельнікова Л.В.

Постанова від 30.03.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Мельнікова Л.В.

Ухвала від 02.03.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Мельнікова Л.В.

Ухвала від 01.03.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Мельнікова Л.В.

Ухвала від 20.01.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Мельнікова Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні