Постанова

від 07.04.2021 по справі 160/6805/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6805/20 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.

розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРАРТ на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року (суддя Луніна О.С.) у справі за позовом Товариства обмеженою відповідальністю ІНТЕРАРТ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ІНТЕРАРТ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2020 року за №0004560520, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2020 року за №0004540520, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 25 червня 2020 року №29552-51, прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що при нарахуванні та декларуванні орендної плати позивач керувався витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 27.01.2017, які було отримано через центр надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради 30.01.2017, а розрахунки відповідача зроблено на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які було сформовано управлінням Держгеокадастру у м. Дніпрі 25.06.2018 та 05. 04.2019. Донарахування орендної плати здійснено за відомостями, яких у відповідному звітному періоді не існувало. Також зазначає про порушення порядку проведення перевірки.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача та представник третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Дніпровською міською радою було укладено договори оренди земельних ділянок від 17.04.2001 за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Московська, 7 кадастровим номером 1210100000:02:419:0007 та за адресою: Дніпропетровськ просп. Героїв, 11Л кадастровим номером 1210100000:03:080:0157.

Позивачем було отримано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2017 № 24/260117/03-07 за кадастровим номером 1210100000:02:419:0007, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3 471 497,58 грн. та від 27.01.2017 № 23/260117/03-07 за кадастровим номером 1210100000:03:080:0157, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 6 485 767,96 грн.

На підставі вказаних витягів позивачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2017 та 2018 роки. Сума орендної плати у повному обсязі перерахована позивачем до бюджету.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ІНТЕРАРТ з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельні ділянки кадастровий номер 1210100000:02:419:0007 та кадастровий номер - 1210100000:03:080:0157 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатом проведеної перевірки складно акт № 587/04-36-05-20/30916901 від 10.01.2020, яким встановлено порушення п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 286.2 ст. 286, п. 289,1 ст. 289 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку площею 0,0607 га (кадастровий номер 1210100000:02:419:0007) за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на суму 52072,02 грн., в тому числі за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму 26036,01 грн. та за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 26036,01 грн., за земельну ділянку площею 0,2061 га (кадастровий номер - 1210100000:03:080:0157) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму 48643,26 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0004540520 від 19.02.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 65090,02 грн., з яких: 52072,02 грн. - за податковим зобов`язанням, 13018,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0004560520 від 19.02.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 60804,08 грн., з яких: 48643,26 грн. - за податковим зобов`язанням, 12160,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач з часу укладення договорів про оренду земельних ділянок був обізнаний про те, що обчислення розміру орендної плати за землі здійснюється з урахуванням їх цільового призначення, тому доводи позивача стосовно того, що ним здійснено обрахунок на підставі витягів, отриманих від Держгеокадастру, в яких не було визначено цільове призначення орендованих земельних ділянок є хибними, оскільки вказане суперечить умовам укладених договорів оренди.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до пунктів 288.2, 288.3, 288.4, 288.5 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

У пункті 288.7 статті 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 ПК України визначено базовий податковий (звітний) період для плати за землю, яким є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, визначення платниками суми орендної плати проводиться на підставі даних Державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оцінку земель від 11 грудня 2003 року №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку.

Частиною першою статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр від 7 липня 2011 року №3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону №3613-VI).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Пункт 4 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3613-VI передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Тобто, з 1 січня 2013 року (з моменту запровадження роботи Державного земельного кадастру) відомості щодо цільового призначення земельної ділянки повинні були вміщувати інформацію як про категорію земель, так і вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23 березня 1995 року (у редакції на час спірних правовідносин), дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви. При цьому одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 21 названої Методики, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

З 1 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548.

Як свідчать матеріали справи, між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Позивачем (орендар) було укладено договори оренди земельних ділянок від 17 квітня 2001 року , кадастровий номер ділянки 1210100000:02:419:0007 та від 27 грудня 2008 року, кадастровий номер 1210100000:03:080:0157.

Позивач на підставі даних витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:419:0007 від 27.01.2017 №24/260117/03-07 та земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:080:0157 від 27.01.2017 розрахував річну суму орендної плати за 2017 та 2018 рік, задекларувавши її в податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та сплативши земельний податок за 2017 та 2018 рік.

ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області було сформовано та направлено до ГУ ДФС у Дніпропетровській області витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:419:0007 від 05.04.22019 №0104-1637-нго (нормативна грошова оцінка 4339364/99грн.); та від 25.06.2018 №96/220618/03-07 земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:080:0157 ( нормативна грошова оцінка 8107209,95грн).

Нормативно грошову оцінку вказану в цих витягах із застосуванням коефіцієнта Кф-2,5 було використано податковим органом для визначення суми заниження орендної плати за 2017 та 2018 рік за наслідком перевірки, оформленої актом № 587/04-36-05-20/30916901 від 10.01.2020.

Інших витягів щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок кадастровий номер 1210100000:02:419:0007 та 1210100000:03:080:0157 матеріали справи не містять.

Таким чином, платник податків не мав змоги передбачити зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок під час розрахунку та сплати земельного податку на підставі належним чином отриманих даних Держгеокадастру.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, про що складено акт № 587/04-36-05-20/30916901 від 10.01.2020.

Як свідчать матеріали справи, наказ від №1873-п від 24.12.2019 разом із повідомленням №714 від 27.12.2019 були направлені на адресу позивача засобами поштового зв`язку 27.12.2019 та повернулися на адресу податкового органу за закінченням терміну зберігання.

Щодо дотримання процедури під час проведення перевірки, то відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Водночас, незважаючи на положення п. 79.3 ст. 79 ПК України про необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім під час її проведення, що гарантується положеннями п.п. п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №810/249/15.

Позивач не був повідомлений про проведення перевірки до її початку у передбаченому законом порядку.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що вказану перевірку проведено без дотримання обов`язкових для цього умов, що вказує на її протиправність.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 21 ПК України, обов`язками посадових та службових осіб контролюючих органів є, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За приписами п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (п. 86.10 ст. 86 ПК України).

Згідно із п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкових повідомлень-рішень.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.03.2018 справа №1570/7146/12.

Колегія суддів вважає, що оскільки встановлено протиправність документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідно прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії, а саме податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції зазначене враховано не було.

Судові витрати належить розподілити відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи наявні в матеріалах справи квитанції про сплату позивачем судового збору.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРАРТ задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства обмеженою відповідальністю ІНТЕРАРТ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2020 року за №0004560520, податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2020 року за №0004540520, податкову вимогу від 25 червня 2020 року №29552-51.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства обмеженою відповідальністю ІНТЕРАРТ витрати по сплаті судового збору в сумі 5 255 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 09 квітня 2021 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш