Постанова

від 01.04.2021 по справі 909/1275/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2021 р. Справа №909/1275/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Матущака О.І.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Релігійної громади (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2020 (повний текст рішення складено 10.07.2020, суддя Стефанів Т.В.)

у справі № 909/1275/19

за позовом Релігійної громади (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області

до відповідача-1 Релігійної громади (парафї) церкви Святого Отця Миколая Української автокефальної православної церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області

до відповідача-2 Вікторівської сільської ради, с. Вікторів, Галицького району, Івано-Франківської області

до відповідача-3 Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

про визнання незаконними та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, повідомлення про початок будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування державної реєстрації права приватної власності

представники сторін:

від позивача - Ткачук С.В., Розганюк Т.Є.,

від відповідача-1 - Ткачишин С.М.,

відповідачі-2, -3 - не з`явились.

25.11.2019 до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Релігійна громада (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області (надалі - Релігійна громада УГКЦ) із позовом до відповідачів Релігійної громади (парафії) церкви Святого Отця Миколая Української автокефальної православної церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області (надалі - Релігійна громада УАПЦ), Вікторівської сільської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (надалі - УДАБІ в Івано-Франківській області) про:

1) визнання незаконним та скасування розпорядження № 2, виданого Вікторівською сільською радою Галицького району Івано-Франківської області 06.04.2017;

2) визнання незаконним та скасування повідомлення про початок будівельних робіт серії та номер ІФ 061183541010;

3) визнання незаконною та скасування декларації серії та номер ІФ 141183620802, виданої УДАБІ в Івано-Франківській області 28.12.2018 про готовність об`єкта до експлуатації;

4) скасування державної реєстрації права приватної власності на церкву (храм) Святого Отця Миколая, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 17404379262112, що розташований на вулиці Федика, 710 у селі Вікторів Галицького району Івано-Франківської області за Релігійною громадою (парафією) церкви Святого Отця Миколая Української автокефальної православної церкви села Вікторів, проведеної 09.01.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Пиць Оленою Василівною.

Позов мотивований тим, що релігійна громада УГКЦ є законним власником та користувачем культової споруди - церкви Святого Миколая у с.Вікторів. Однак, незважаючи на даний факт, Релігійною громадою УАПЦ було здійснено реєстрацію права власності на вказану церкву, чим порушено відповідні права позивача. Позивач також зазначив, що розпорядження Вікторівської сільської ради за № 2 від 06.04.2017 про присвоєння церкві поштової адреси, а також повідомлення про початок будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, які стосуються будівництва на території церкви нової дзвінниці, порушують його права як законного власника та користувача церкви, а тому такі слід визнати незаконним та скасувати. Свою позицію позивач обґрунтовує приписами ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2020 в позові у даній справі відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що спірна церква перебуває у законному користуванні Релігійної громади УАПЦ на підставі рішення виконавчого комітету Галицької районної ради народних депутатів № 64 від 06.04.1991 "Про передачу в користування культових споруд в с. Вікторів". Висновок суду зроблений із покликанням на ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та постанову Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю".

З огляду на це, місцевий господарський суд відхилив покликання позивача на рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 186 від 15.10.1991, на підставі якого, як стверджував позивач, у нього виникло право власності на спірну церкву. Суд наголосив, що вказане рішення не було виконане, оскільки спірна церква не була вилучена з правомірного користування Релігійної громади УАПЦ. У зв`язку із цим суд також зазначив, що договір № 18 про користування церквою Святого Миколая в с.Вікторів, який підписано між Галицькою районною державною адміністрацією (надалі - РДА) та Релігійною громадою УГКЦ та складений на його підставі акт приймання-передачі від 24.05.2007 не спричинили жодних юридичних фактів та не доводять передачі культової споруди позивачу, оскільки Галицька РДА не була балансоутримувачем майна, а отже, і не мала повноважень на його передачу.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача у спірних правовідносинах. Додатково, суд звернув увагу і на те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації не підлягають до задоволення, оскільки вказані документи вичерпали свою дію внаслідок завершення будівництва та реєстрації права власності.

Не погодившись з даним рішенням, релігійна громада УГКЦ оскаржила його в апеляційному порядку, з огляду на неправильне встановлення судом обставин справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Попри те, що апеляційна скарга не має окремої прохальної частини, однак у її тексті позивач зазначив про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а з матеріалів даної справи вбачаються всі правові підстави для задоволення позову.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

1) підготовче засідання у даній справі, постановлення ухвали про закриття підготовчого засідання та розгляд справи по суті в суді першої інстанції відбулися без участі позивача, у зв`язку з чим останній не мав змоги долучити до матеріалів справи судові рішення, які стосуються спірних правовідносин. Відповідні судові рішення позивач долучив до апеляційної скарги та просив їх врахувати при вирішенні даного спору;

2) суд першої інстанції надав неправильну оцінку актам місцевих органів державної влади, які стосуються спірної культової споруди, а саме, рішенню виконавчого комітету Галицької районної ради народних депутатів № 64 від 06.04.1991, рішенню виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів №186 від 15.10.1991, рішенню виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів №11 від 28.01.1993 та розпорядженню Івано-Франківської обласної державної адміністрації №287 від 17.05.2007. На думку скаржника, з вказаних рішень, а також з договору №18, однозначно випливає той факт, що він є законним власником та користувачем церкви Святого Миколая;

3) право користування цервою Святого Миколая Релігійною громадою УАПЦ не підтверджено належними доказами, до яких могли би належати рішення уповноважених органів чи відповідні договори користування, укладені з уповноваженими особами;

4) при здійсненні державної реєстрації права власності на церкву Святого Миколая за Релігійною громадою УАПЦ державний реєстратор грубо порушив ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки жодної правової підстави, що передбачена вказаною статтею, не існує;

5) розпорядження Вікторівської сільської ради №2 від 06.04.2017 про присвоєння церкві поштової адреси порушує права позивача, оскільки у ньому змінено найменування культової споруди ( церква Святого Отця Миколая замість церква Святого Миколая ), а також міститься вказівка на приналежність церкви до Релігійної громади УАПЦ. Крім того, нова дзвінниця була збудована Релігійною громадою УАПЦ в охоронній зоні церкви, яка є пам`яткою архітектури місцевого значення, а, отже, повідомлення про початок будівництва та декларація про готовність об`єкта не є належними дозвільними документами для будівництва, такими є дозвіл на початок будівельних робіт та сертифікат.

Релігійна громада УАПЦ подала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначила наступне:

1) та обставина, що Релігійна громада УАПЦ на законних підставах отримала у власність спірну культову споруду доводиться рішенням громади села Вікторів від 09.03.1991 Про врегулювання міжконфесійних відносин в с.Вікторів , прийнятим на загальних зборах, відповідно до якого церква Святого Миколая була передана в користування громаді УАПЦ, а церква Святої Покрови - громаді УГКЦ, а також рішенням Галицького районного виконавчого комітету №64 від 06.04.1991 Про передачу в користування культових споруд в с.Вікторів аналогічного змісту;

2) на момент прийняття вказаних рішень, спірні правовідносини регулювались Положенням про релігійні об`єднання, затвердженим указом Президії Верховної Ради Української УРСР від 19.11.1976, відповідно до якого молитовні споруди та культове майно були державною власністю та могли передаватись у безоплатне користування віруючим на підставі рішень виконавчих комітетів, на обліку яких вони знаходилось та могли бути вилучені з користування груп віруючих за постановами президій округових виконавчих комітетів. При цьому, релігійні громади не мали прав юридичної особи;

3) при оцінці рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів №186 від 15.10.1991 Про повернення у власність і передачу в користування культових споруд із врахуванням статті 17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , слід брати до уваги те, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться. Церква Св.Миколая на момент ухвалення вказаного рішення вже була у користуванні Релігійної громади УАПЦ, тому рішення місцевих органів державної влади, на які покликається позивач не спричинили виникнення юридичних фактів, оскільки ані Івано-Франківська обласна рада народних депутатів, ані Івано-Франківська обласна державна адміністрація, ані Галицька районна державна адміністрація не були балансоутримувачами спірної культової споруди, а, отже і не мали повноважень на її передачу. Про законне користування відповідачем спірною культовою спорудою свідчить також охоронний договір №6 від 14.11.2006, укладений між відповідачем та Національним заповідником Давній Галич та паспорт об`єкта пам`ятки культурної спадщини церкви Св.Миколая с.Вікторів 2008 року, у якому користувачем пам`ятки зазначено Релігійну громаду УАПЦ;

4) про фактичне користування відповідачем-1 спірною культовою спорудою та земельною ділянкою для її обслуговування з 1991 року свідчать також і укладені договори страхування церковних будівель та споруд за 2009-2018 роки, договір про надання доступу до електричних мереж №729/2009 від 12.05.2009, про що зазначено у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2019 у справі № 909/541/19. Цим же рішенням суду встановлено відсутність прав у позивача на користування спірною культовою спорудою та спростовано належність культової споруди державі;

5) разом із передачею церковних споруд для їх обслуговування відповідачу-1 було передано Вікторівською сільською радою у постійне користування земельну ділянку у розмірі 0,25 га, на яку було зареєстровано відповідне речове право 26.09.2018.На вказаній земельній ділянці за кошти Релігійної громади УАПЦ була побудована у визначений законом спосіб дзвінниця, яка, відповідно до статті 18 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , є власністю відповідача-1;

6) про законність спірної реєстраційної дії свідчить пункт 44 постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, відповідно до якого для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної комунальної власності на такий об`єкт, здійснюється на підставі технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта та документа, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданого Фондом державного майна.

Вікторівська сільська рада та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області не виконали вимог ухвал суду від 07.09.2020 та 22.09.2020 та не подали відзивів чи пояснень з приводу апеляційної скарги, а також будь-яких інших процесуальних заяв під час даного апеляційного провадження.

Водночас, з матеріалів даної справи вбачається, що вказані учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дане апеляційне провадження, а також про дати час та місце судових засідань у даній справі як за поштовими адресами, відомості про які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і за їхніми електронними адресами.

28.01.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання Галицької міської ради, у якому було повідомлено про те, що Галицька міська рада є правонаступником Вікторівської сільської ради. Вказане клопотання колегія суддів залишила без розгляду, оскільки всупереч положенням ч.8 ст. 42 та ст. 170 ГПК України, така не підписана електронним цифровим підписом (ухвала суду від 28.01.2021). Додатково суд звертає увагу і на те, що станом на момент здійснення апеляційного перегляду рішення у даній справі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань немає запису про припинення Вікторівської сільської ради чи про її правонаступника.

З огляду на складність даної справи та делікатність питань свободи совісті та діяльності релігійних організацій, з метою повного, всебічного дослідження матеріалів справи та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи, враховуючи положення ст. 114 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумності строків розгляду судових справ, колегія суддів під час розгляду даної справи неодноразово відкладала судові засідання та здійснила розгляд даної справи поза межами процесуального строку, визначеного ст. 273 ГПК України. При цьому, причиною тривалого розгляду даної справи була також тимчасова непрацездатність суддів-членів колегії, про що зазначено у відповідних ухвалах суду, а також необхідність одночасного заслуховування позицій обох сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

З матеріалів даної справи вбачається, що у селі Вікторів Галицького району Івано-Франківської області розташована церква Святого Миколая 1883 року побудови щодо користування якою існує спір між двома релігійними організаціями - релігійною громадою (парафією) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 41851852, дата державної реєстрації 15.10.1991) та релігійною громадою (парафією) церкви Святого Отця Миколая Української автокефальної православної церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 26289682, дата державної реєстрації 15.11.1991).

Так, з довідки з Державного архіву Івано-Франківської області № 58/04-07 від 13.05.2008 (а.с. 123, т. 1), вбачається, що вказана церква станом на 1935 та 1944 роки була греко-католицькою.

У матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі чи реєстраційні документи, на підставі яких можна дійти безспірного висновку про особу, якій належало право власності на вказану церкву до 09.01.2019 (дата вчинення спірної реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на вказану церкву за відповідачем-1).

16.07.1990 Верховною Радою Української РСР було проголошено Декларацію про державний суверенітет України.

24.08.1991 Верховною Радою Української РСР було прийнято Акт проголошення незалежності України.

Відповідно до статті 3 Закону України Про правонаступництво України , Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України.

Відповідно до статті 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року, все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю.

Таким чином, за відсутності інших доказів, колегія суддів зазначає про те, що будівля церкви Святого Миколая 1883 року побудови, що розташована в селі Вікторів Галицького району Івано-Франківської області станом на 1991 рік належала до державної власності в силу закону.

09.03.1991 на загальних зборах жителів села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області було ухвалено рішення про врегулювання міжконфесійних відносин, яке мотивовано тим, що релігійні громади УГКЦ та УАПЦ, які діють у селі, не погоджуються на почергове проведення богослужінь у церкві Святого Миколая.

Відповідно до вказаного рішення було ухвалено, що у церкві Святого Миколая в с.Вікторів богослужіння буде проводити релігійна громада УАПЦ, а у церкві Святої Покрови, яка будується, - релігійна громада УГКЦ. При цьому, обидві громади зобов`язуються взяти участь у добудові церкви Святої Покрови (а.с. 168, т.1).

Виходячи з вказаного рішення, 06.04.1991 виконавчим комітетом Галицької районної ради народних депутатів було ухвалено рішення № 64, відповідно до якого церква Святого Миколая в с.Вікторів була передана в користування релігійній громаді Української автокефальної православної церкви, а церква Святої Покрови - релігійній громаді Української греко-католицької церкви (а.с. 169, т.1).

Вказаний факт підтверджується також довідкою № 458/02.2-18 від 05.07.2019, виданою виконавчим комітетом Вікторівської сільської ради (а.с. 136, т.1). У вказаній довідці було додатково зазначено про те, що для обслуговування культових споруд церкви Святого Миколая релігійній громаді УАПЦ разом з передачею церковних споруд 06.04.1991 було передано земельну ділянку у розмірі 0,25 га.

Про те, що церква Святого Миколая з 1991 року фактично перебуває у користуванні релігійної громади УАПЦ також свідчать і пояснення обох релігійних громад, які є сторонами у даній справі. Вказане додатково підтверджується і довідкою №21 за лютий 2009 року, складеною сільським головою с.Вікторів (а.с. 130, т.1).

До 06.06.1991 питання діяльності релігійних організацій, в тому числі, майнові питання пов`язані із їх діяльністю, були врегульовані Положенням про релігійні об`єднання в Українській РСР, затвердженим указом Президії Верховної Ради Української РСР від 01.11.1976 за № 1417-IX.

Вказаним положенням, зокрема, було передбачено, що передача релігійним громадам в безплатне користування молитовних споруд, а також необхідного для відправлення культу майна, здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного з виконавчим комітетом районної, міської ради народних депутатів (пункти 28, 30, 31). Розділ IV вказаного Положення не передбачає іншого порядку передачі майна у користування. Більше того, відповідно до п. 32 цього Положення, безпосередня передача молитовної споруди і наявного у ній майна здійснюється саме представником виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, а не виконавчого комітету вищого рівня.

Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутній договір про безоплатне користування молитовною спорудою, укладення якого передбачено ст. 28, 30, 31 вказаного Положення, колегія суддів вважає, що рішення про надання у користування відповідної релігійної споруди приймалося уповноваженим органом. Вказане рішення було фактично реалізоване, внаслідок чого, як зазначалося вище, з 1991 року церква Святого Миколая фактично перебуває у користуванні релігійної громади УАПЦ.

06.06.1991 був введений у дію Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації", у статті 17 якого було передбачено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями виконавчих комітетів обласних рад народних депутатів. Якщо культова будівля передається в користування двом чи більше релігійним громадам за їх згодою, то з кожною громадою укладається окремий договір, в якому передбачається порядок і черговість користування нею. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

На підставі Закону України № 3795-12 від 23.12.1993, вказану статтю було змінено та зазначено, що рішення про передачу культових будівель у безоплатне користування ухвалюють обласні державні адміністрації. Крім того, викладено у новій редакції абзац вказаної статті щодо спільного користування культовими будівлями, відповідно до якої культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою; за відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

В матеріалах даної справи наявні наступні рішення місцевих органів державної влади, які, як стверджує позивач, стосуються спірної церкви:

- рішення №186 від 15.10.1991 (а.с. 127, т.1) виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів, яким було ухвалено передати в безоплатне спільне (почергове) користування релігійних громад Української греко-католицької церкви, Української автокефальної православної церкви та Української православної церкви культові будівлі в с. Вікторів (Долішній), які до переходу у власність державі належали греко-католицьким громадам, на час будівництва своїх власних будівель, але на строк не більше 5 років. У вказаному рішенні міститься вказівка на необхідність укладення відповідних договорів про передачу, а також про те, що відмова релігійної громади від укладення договору позбавляє її права на користування культовою спорудою;

- рішення №11 від 28.01.1993 виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів (а.с. 129, т.1), яким у зв`язку із відмовою релігійної громади Української автокефальної православної церкви укласти в місячний термін з райвиконкомом договір користування культовими спорудами, було ухвалено повернути у власність релігійної громади Української греко-католицької церкви культові будівлі і майно в с. Вікторів (Долішній).

Колегія суддів відхиляє покликання позивача на вказані рішення, оскільки з їх змісту не вбачається, що вони стосуються саме спірної церкви Святого Миколая. Крім того, в матеріалах справи відсутні договори із жодною з релігійних громад, які би мали бути укладені на підставі рішення №186 від 15.10.1991.

Надалі, розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації №287 від 17.05.2007 (а.с. 128, т.1) було визнано нечинним пункт 7 рішення Івано-Франківського облвиконкому №186 від 15.10.1991 в частині спільного (почергового) користування культовою спорудою релігійними громадами УГКЦ та УАПЦ с. Вікторів (Долішній) Галицького району, оскільки він не виконується (пункт 1).

Пунктом 2 вказаного розпорядження було ухвалено передати культову споруду Святого Миколая в с.Вікторів (Долішній) Галицького району релігійним громадам УАПЦ та УГКЦ у користування відповідно до укладених договорів. Пунктом 3 було зобов`язано Галицьку райдержадміністрацію розробити та довести до відома релігійних громад УАПЦ та УГКЦ графік користування ними культовою спорудою в с. Вікторів (Долішній) Галицького району та укласти відповідні договори.

На виконання вищевказаного розпорядження, між релігійною громадою Української греко-католицької церкви с. Вікторів та Галицькою районною державною адміністрацією було укладено договір № 18 про користування церквою Святого Миколая в с. Вікторів (Долішній) Галицького району (а. с. 119-121, т.1), відповідно до якого набуття користувачем права користування церквою виникає одночасно з актом приймання-передачі церкви. Такий акт між Галицькою РДА та релігійною громадою УГКЦ с. Вікторів було підписано 24.05.2007 (а.с. 122, т.1).

В матеріалах справи відсутні докази укладення аналогічного договору між Галицькою РДА та релігійною громадою УАПЦ с.Вікторів. Більше того, з листа Галицької районної РДА від 18.01.2010 за №Ко-6/946 (а.с. 125, т.1) вбачається, що релігійна громада УАПЦ с.Вікторів відмовилась укладати такий договір та ініціювала судові провадження щодо визнання недійсним вищезгаданого договору №18 про користування церквою Святого Миколая, а також щодо визнання нечинним розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №287 від 17.05.2007. Мотивом такої поведінки з боку релігійної громади УАПЦ було те, що вона вважає, що з 1991 року є законним користувачем спірної релігійної споруди.

Так, з поданих сторонами копій процесуальних документів у судових справах вбачається, що між сторонами даної справи існували наступні спори:

- у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області, Львівського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України перебувала адміністративна справа №22-а-7122/08 (№22-н-36/08) за позовом Релігійної громади (парафії) церкви Св. Отця Миколая Української автокефальної православної церкви с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання нечинним розпорядження №287 від 17.05.2007. Постановою суду апеляційної інстанції від 15.07.2008, залишеною без змін ухвалою суду касаційної інстанції (а.с. 87-88, 89-90, т.2) в задоволенні позову було відмовлено;

- у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа №3/208 за позовом Релігійної громади (парафії) Святого Миколая УГКЦ села Вікторів до Релігійної громади (парафії) церкви Св. Отця Миколая УАПЦ с. Вікторів та Вікторівської сільської ради про витребування з чужого незаконного володіння відповідача культової споруди - церкви Святого Миколая та про зобов`язання органів державної влади, в тому числі, правоохоронних, усунути перешкоди у здійсненні права користування даним майном громадою УГКЦ. Рішенням суду від 22.11.2007 (а.с. 84-85, т.2) в першій позовній вимозі було відмовлено на тій підставі, що така може заявлятись лише власником майна, а в частині другої позовної вимоги - прийнято відмову та припинено провадження у справі в цій частині;

- у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області та Львівського апеляційного господарського суду перебувала справа №5/43 за позовом Релігійної громади (парафії) церкви Св. Отця Миколая УАПЦ с. Вікторів до відповідачів Галицької районної державної адміністрації та Релігійної громади (парафії) Святого Миколая УГКЦ села Вікторів про визнання недійсним (нечинним) договору №18 про користування цервкою Святого Миколая у с.Вікторів та за зустрічним позовом Релігійної громади (парафії) Святого Миколая УГКЦ села Вікторів до Галицької районної державної адміністрації та Релігійної громади (парафії) церкви Св. Отця Миколая УАПЦ с. Вікторів про визнання дійсним вищезазначеного договору. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 (а.с. 91-93, т.2) провадження у даній справі було припинено у зв`язку із тим, що такий спір не підлягає вирішенню господарськими судами України;

- у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала господарська справа №909/541/19 за позовом Релігійної громади (парафії) Святого Миколая УГКЦ села Вікторів до Релігійної громади (парафії) церкви Св. Отця Миколая УАПЦ с. Вікторів та Вікторівської сільської ради про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Вікторівської сільської ради від 30.03.2018 про надання відповідачу-1 дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування культових споруд за адресою: с. Вікторів, вул. Федика, 710 орієнтовною площею 0,25 га; 2) визнання незаконним та скасування рішення Вікторівської сільської ради № 1-15/2018 від 19.09.2018, яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано відповідачу-1 у постійне користування земельну ділянку площею 0,25 га. кадастровий номер 2621281201:01:001:0820; 3) скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 0,25 га. кадастровий номер 2621281201:01:001:0820 за відповідачем-1, проведеної 26.09.2018 державним реєстратором Галицької міської ради Івано-Франківської області Масляк О.В. Рішенням суду від 26.11.2019, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні вказаного позову (а.с. 177-181, т.1).

З матеріалів даної справи вбачається також і те, що церква Святого Миколая у с. Вікторів (Долішній) має статус пам`ятки архітектури місцевого значення та була передана у 1995 році Національному заповіднику Давній Галич , однак не перебуває на його балансі, що, зокрема, вбачається з листа Національного заповідника Давній Галич від 25.03.2019 за №82 (а.с. 118, т.1) та довідки від 14.03.2018 за №89 (а.с. 172, т.1). У листі від 25.03.2019 за №82 зазначено, що церква була передана заповіднику на підставі розпорядження Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 10.01.1995 за № 16-р "Про передачу Національному заповіднику "Давній Галич" заповідних масивів, пам`яток та об`єктів історії, культури, археології та архітектури" та акта від 28.01.1995. У матеріалах справи наявні копії вказаного розпорядження та акта (а.с. 114, 115, т.1), однак, відсутній додаток №1 до акта, у якому зазначений перелік пам`яток, що передаються до складу заповідника.

Також у вказаному листі зазначено про те, що 14.06.2006 між Національним заповідником Давній Галич та УАПЦ Святого Миколая був укладений охоронний договір №8, згідно якого користувач зобов`язався використовувати пам`ятку виключно під богослужіння і релігійні обряди, а 01.07.2010 - відповідний охоронний договір №7 щодо церви Святого Миколая був укладений також із релігійною громадою УГКЦ церкви Святого Миколая. При цьому, охоронний договір №8 від 14.11.2006 наявний у матеріалах даної справи (а.с. 170, т.1), однак, договір №7 від 01.07.2010 у матеріалах даної справи відсутній.

У 2008 році на пам`ятку було виготовлено облікову документацію - паспорт об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини від 24.04.2008 і відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 13.07.2009 за №521/0/16-09 їй присвоєно охоронний номер 641-ІФ та занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Інформація про наявність вказаної пам`ятки у Реєстрі підтверджується з відкритих даних, що містяться на офіційному сайті Міністерства культури та інформаційної політики України ( http://mincult.kmu.gov.ua ).

В матеріалах даної справи наявний паспорт об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини, облікова картка об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини та акт технічного стану пам`ятки за 2008 рік (а.с. 186-194, т.1). Відповідно до відомостей, що містяться в цих облікових документах, вказана пам`ятка перебуває у державній власності у складі Національного заповідника Давній Галич . При цьому, користувачем об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини, відповідно до вказаних документів, є УАПЦ Святого Миколая с. Вікторів.

Розпорядженням Вікторівської сільської ради № 2 від 06.04.2017 церкві Святого Отця Миколая Української автокефальної православної церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області присвоєно поштову адресу: вулиця Федика, 710, село Вікторів, Галицький район, Івано-Франківська область (а. с. 137, т. 1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 152339054 від 11.01.2019 (а.с. 132, т. 1). вбачається, що 09.01.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Пиць Оленою Владиславівною було внесено запис про право власності 29818071 (із відкриттям розділу) відповідно до якого об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1740437926212 (церква Святого Отця Миколая за адресою: Івано-Франківська область, Галицький район, село Вікторів, вул. Федика, 710, що складається з: церкви літ. А площею 216 кв.м, старої дзвінниці літ. Б площею 20 кв.м, нової дзвінниці літ. В площею 39,9 кв.м, воріт та огорожі) належить на праві приватної власності релігійній громаді (парафії) церкви Святого Отця Миколая Української автокефальної православної церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 26289682).

Підставами виникнення права власності зазначено: 1) довідку Вікторівської сільської ради №20/02.2-18 від 04.01.2019 (в матеріалах даної справи - відсутня); 2) розпорядження Вікторівської сільської ради №2 від 06.04.2017 (в матеріалах даної справи наявне); 3) декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області серії ІФ №141183620802 від 28.12.2018 (а.с. 139-142, т.1).

При цьому, як вбачається зі змісту вказаної декларації, вона стосується будівництва дзвінниці для церкви Святого Отця Миколая у с. Вікторів, замовником якого є релігійна громада (парафія) церкви Святого Отця Миколая Української автокефальної православної церкви села Вікторів (ідентифікаційний код 26289682). У вказаній декларації містяться відомості про документ, що надавав право для виконання будівельних робіт - декларацію про початок виконання будівельних робіт від 10.12.2018 серії ІФ №061183541010.

У листі Управління культури, національності та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 01.11.2019 за №1422/01-012/089 (а.с. 117, т.1) міститься згадка про те, що відповідно до рішення Івано-Франківської обласної ради від 21.02.1995 Про релігійну ситуацію в області райвиконкомам було доручено прийняти на баланс ті культові будівлі, які не прийняті до цього часу, з огляду на що приміщення церкви Святого Миколая є державною власністю, а контроль щодо утримання та зберігання зазначеної культової споруди належить до компетенції Галицької райдержадміністрації.

У листі Фонду державного майна України від 09.07.2018 за №10-15-13474 (а.с. 176, т.1) зазначено про те, що від суб`єктів управління нерухомим майном до ФДМ України не подавалися відомості про нерухоме майно за класифікаційним угрупуванням Пам`ятки історичні та такі, що охороняються державою та місцезнаходженням: Івано-Франківська область, Галицький район, с.Вікторів, вул.Федика, 710 з метою внесення такого майна до Єдиного реєстру об`єктів державної власності.

З довідок Національного заповідника Давній Галич від 14.03.2018 за №89 та Вікторівської сільської ради від 13.03.2018 за №231/02.2-18 (а.с. 172-173, т.1) вбачається, що церква Святого Миколая не перебуває на їх балансі.

Як зазначалося вище, з прохальної частини позовної заяви випливає, що предметом позову у даній справі є наступні вимоги релігійної громади УГКЦ:

1) визнання незаконним та скасування розпорядження Вікторівської сільської ради № 2 від 06.04.2017 про присвоєння церкві поштової адреси;

2) визнання незаконним та скасування повідомлення про початок будівельних робіт серії та номер ІФ 061183541010, яке стосується будівництва релігійною громадою УАПЦ дзвінниці поблизу церкви Святого Миколая;

3) визнання незаконною та скасування декларації серії та номер ІФ 141183620802, виданої УДАБІ в Івано-Франківській області від 28.12.2018 про готовність до експлуатації об`єкта - дзвінниці поблизу церкви Святого Миколая;

4) скасування державної реєстрації права приватної власності на церкву (храм) Святого Отця Миколая, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 17404379262112, що розташований по вулиці Федика, 710 у селі Вікторів Галицького району Івано-Франківської області за Релігійною громадою (парафією) церкви Святого Отця Миколая Української автокефальної православної церкви села Вікторів, проведеної 09.01.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Пиць Оленою Василівною.

Спільною підставою позову, яка об`єднує усі чотири позовні вимоги, є твердження громади УГКЦ про те, що вона є законним користувачем церкви Святого Миколая у селі Вікторів на підставі договору № 18 про користування церквою Святого Миколая в с. Вікторів (Долішній) Галицького району.

В той же час, фактичні обставини справи свідчать про те, що релігійна громада УАПЦ вважає себе також законним користувачем церкви на підставі рішення загальних зборах жителів села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області від 09.03.1991 про врегулювання міжконфесійних відносин та рішення виконавчого комітету Галицької районної ради народних депутатів № 64 від 06.04.1991 про передачу церкви Святого Миколая у користування релігійній громаді УАПЦ.

В розрізі зазначених підстав та предмета позову, колегія суддів зазначає наступне:

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес. Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З огляду на наведене в сукупності, колегія суддів зазначає про те, що позивачем не доведено, а судом апеляційної інстанції на основі фактичних обставин самостійно не встановлено, в чому саме полягає порушення прав чи законних інтересів позивача по усіх позовних вимогах.

Так, з пункту 1-1 частини 1 статті 37 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.26-3 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності вбачається, що прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів нерухомого майна відноситься до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради).

Зазначення у спірному розпорядженні № 2 від 06.04.2017 іншої назви церкви, ніж та, яка зазначена у паспорті об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини, обліковій картці об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини та інших документах, які наявні у даній справі ( церква Святого Отця Миколая замість церква Святого Миколая ) не впливає жодним чином на право користування релігійної громади УАПЦ, про існування якого вона стверджує. Вказане розпорядження не змінює назву культової споруди і не може трактуватися в такому ключі.

Таким чином, Вікторівська сільська рада, приймаючи розпорядження № 2 від 06.04.2017 про присвоєння культовій споруді поштової адреси, діяла в межах власних повноважень, не порушила і не могла порушити прав користувачів відповідної культової споруди.

Стосовно вимог про визнання незаконним та скасування повідомлення про початок будівельних робіт серії та номер ІФ 061183541010 та декларації серії та номер ІФ 141183620802, виданої УДАБІ в Івано-Франківській області від 28.12.2018 про готовність до об`єкта експлуатації, які стосуються будівництва релігійною громадою УАПЦ дзвінниці поблизу церкви Святого Миколая, суд зазначає наступне:

- відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" документи, що надають право на виконання будівельних робіт (повідомлення про початок виконання будівельних робіт та дозвіл на виконання будівельних робіт), є чинними до завершення будівництва. З вказаного випливає, що внаслідок реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії та номер ІФ 141183620802 від 28.12.2018 оспорюване повідомлення про початок будівельних робіт серії та номер ІФ 061183541010 припинило свою чинність;

- відповідно до ст. 40 вказаного Закону передбачена процедура скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка реалізується шляхом звернення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду до суду із відповідним позовом у випадках: 1) виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується: - на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; - без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; - без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта; 2) у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень. Натомість, позовна вимога у даній справі сформульована позивачем не про скасування реєстрації декларації, як зазначено в Законі, а про визнання незаконною та скасування декларації в цілому. Більше того, як вбачається з матеріалів даної справи, на підставі вказаної декларації відповідачем-1 вже зареєстровано право власності на новозбудоване нерухоме майно;

- суд в межах господарського процесу не може надавати оцінку доводам позивача про порушення відповідачем-1 будівельних норм і правил, допущених при будівництві дзвінниці, а також про неправильне оформлення дозвільних документів на будівництво, на що покликався позивач у судових засіданнях. Колегія суддів наголошує, що позов у даній справі заявлений не органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, який уповноважений слідкувати за дотриманням містобудівного законодавства, а іншою релігійною організацією, яка вважає, що порушено її право на користування культовою спорудою - церквою Святого Миколая;

- оспорювані позивачем повідомлення про початок будівельних робіт та декларація про готовність до об`єкта експлуатації безпосередньо не стосуються спірного об`єкта нерухомості - культової споруди церкви Святого Миколая у с.Вікторів;

- позивачем не доведено того, що відповідач-1 здійснював будівництво спірної дзвінниці на земельній ділянці, що перебуває у власності чи користуванні позивача, чи того, що вказана дзвінниця будувалася позивачем в межах охоронних зон об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини.

Таким чином, колегія суддів не встановила у фактичних обставинах даної справи факту порушення прав та законних інтересів позивача оспорюваними ним повідомленням про початок будівельних робіт та декларацією про готовність до об`єкта експлуатації.

Крім того, як було заначено вище, у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала господарська справа №909/541/19 за позовом релігійної громади УГКЦ до релігійної громади УАПЦ та Вікторівської сільської ради про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Вікторівської сільської ради від 30.03.2018 про надання відповідачу-1 дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування культових споруд за адресою: с. Вікторів, вул. Федика, 710 орієнтовною площею 0,25 га; 2) визнання незаконним та скасування рішення Вікторівської сільської ради № 1-15/2018 від 19.09.2018, яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано відповідачу-1 у постійне користування земельну ділянку площею 0,25 га. кадастровий номер 2621281201:01:001:0820; 3) скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 0,25 га. кадастровий номер 2621281201:01:001:0820 за відповідачем-1, проведеної 26.09.2018 державним реєстратором Галицької міської ради Івано-Франківської області Масляк О.В. Рішенням суду від 26.11.2019, яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову відмовлено (а.с. 177-181, т.1).

Стосовно позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності на церкву Святого Отця Миколая за релігійною громадою УАПЦ, проведеної 09.01.2019.

Фактичні обставини даної справи, а також вищезазначені положення законодавства України та Української РСР щодо діяльності релігійних організацій свідчать про те, що церква Святого Миколая належала до державної власності, контроль щодо утримання та зберігання зазначеної культової споруди відносився до компетенції Галицької районної державної адміністрації, а також, що така церква була включена до складу Національного заповідника Давній Галич .

Принагідно колегія суддів відхиляє покликання відповідача-1 на нормативні документи, якими він обґрунтовує виникнення у нього права власності на церкву, а саме на: - постанову Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю також відхиляється, оскільки у переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) не міститься жодних згадок про культові споруди; - пункт 44 постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, який стосується реєстрації права власності на державне чи комунальне майно відповідно за державою чи органом місцевого самоврядування, а не за юридичною особою приватного права.

В той же час, релігійна громада УГКЦ не є та не була власником вказаної церкви, а, відтак, спірна реєстраційна дія, яка стосується державної реєстрації права приватної власності релігійної громади УАПЦ на цю церкву, безпосередньо не може порушувати прав та інтересів позивача. У спірній ситуації може йтися про порушення прав держави як власника вказаної церкви. Однак, як неодноразово наголошувала колегія суддів, позов у даній справі поданий іншою релігійною організацією, проте волевиявлення держави в особі уповноважених органів стосовно предмета спору - відсутнє.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Відповідно до правової позиції Верховної Суду, що викладена у численних постановах, право чи інтерес, за захистом якого звернулася особа до суду, мають бути захищені у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (постанови Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

В контексті зазначеного, суд апеляційної інстанції додатково констатує, що предмет позову у даній справі по останній позовній вимозі жодним чином не спрямований на вирішення спору, який існує між релігійними громадами УАПЦ та УГКЦ з приводу користування культовою спорудою - церквою Святого Миколая у с.Вікторів. У разі задоволення такої, спір продовжуватиме існувати у тому ж стані, у якому існував і до цього часу.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Правова оцінка спріних правовідносин, яка надана судом апеляцінйої інстанції та відрізняється від правоої оцінки суду першої інстанції, не впливає на правильність висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Релігійної громади (парафія) Святого Миколая Української греко-католицької церкви села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2020 у справі №909/1275/19 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно статтей 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 09.04.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя О.І. Матущак