Ухвала від 08.04.2021 по справі 910/16088/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.04.2021Справа № 910/16088/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Укренерго"

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 890 234,81 грн.

Представники учасників справи:

від позивача (стягувача): Самофал В.І. (дов. № 57 від 25.01.2021);

від відповідача (боржника): Онищенко О.А. (дов. б/н від 11.12.2020);

від третьої особи-1: не з`явилися;

від третьої особи-2: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" (надалі за текстом також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення 890 234,81 грн., з яких 722 274,32 грн. пені та 167 960, 49 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем оплати поставленої позивачем згідно Договору № 6323/02 від 17.08.2010 електричної енергії спожитої у квітні 2020 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/16088/20 позов задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" 722 274 гривні 32 коп. пені, 167 960 гривень 49 коп. 3 % річних та 13 353 гривні 52 коп. судового збору.

09.03.2021 до суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення від 25.02.2021 у справі № 910/16088/20 на термін 1 (один) рік з моменту ухвалення рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 розгляд заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення призначено на 08.04.2021.

08.04.2021 до суду від позивача (стягувача) надійшли заперечення на подану заяву про відстрочку виконання рішення суду.

Представники третіх осіб в засідання суду не з`явились.

В судовому засіданні 08.04.2021 представник відповідача (боржника) доводи заяви підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення.

Розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/16088/20 суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на наступні обставини:

-неможливістю забезпечення виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом у інший спосіб ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом та Порядком;

-фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону);

-неналежним виконанням НЕК "Укренерго" обов`язку щодо забезпечення надходження грошових коштів Гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом в повному обсязі, як наслідок наявність заборгованості перед Гарантованим покупцем на суму 26 127,42 млн. грн, (з ПДВ);

-необхідність забезпечення Гарантованим покупцем оплати електричної енергії перед виробникам за "зеленим" тарифом у обсягах, що пов`язані з невиконанням НЕК "Укренерго" спеціальних обов`язків з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії;

-часткове виконання Відповідачем зобов`язань з оплати спірного періоду;

-встановлений в п. 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 №810-ІХ строк погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилася станом на 1 серпня 2020 року фактично буде відбуватися протягом 2021-2022 років;

-визначені в ст. 8 та пункті 11-1 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про альтернативні джерела енергії" додаткові джерела фінансування ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ДП "Гарантованого покупця" для виконання зазначених спеціальних обов`язків згідно з Законом та Порядком;

-відсутність вини у не виконанні спірних зобов`язань та складний фінансовий стан ДП "Гарантований покупець", внаслідок невиконання іншим учасником спірних правовідносин наведених спеціальних обов`язків.

Позивач заперечував проти відстрочки виконання рішення з огляду на те, що на думку позивача, будь-які обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відсутні. Крім того, заборгованість досі не сплачена відповідачем. Позивач зазначає, що єдиним видом діяльності позивача є саме виробництво та продаж електричної енергії, виробленої з біомаси - деревної тріски. Позивач зазначає, що невиконання рішення суду та відповідно неотримання коштів позивачем зумовить зупинку його діяльності.

У зв`язку із зазначеним, позивач наголошує, що є всі підстави вважати, що заява Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення суду по справі № 910/16088/20 не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на термін, що не перевищує одного року з моменту ухвалення рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Боржник при зверненні до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання.

Також суд зазначає, що скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Суд відзначає, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.

Також твердження заявника про наявність боргу зі сторони Приватного акціонерного товариства "Укренерго" не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

В той же час, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором.

Суд відзначає, що обов`язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії", саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство "Гарантований покупець", тому воно зобов`язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.

Таким чином, відповідачем не надано доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання рішення боржником.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/16088/20.

Згідно з частиною 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення у справі № 910/16088/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 09.04.2021

Суддя С. В. Стасюк