Рішення

від 23.03.2021 по справі 911/2454/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2454/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет"

39600, м. Кременчук, б-р Пушкіна, буд. 22, оф. 4, код ЄДРПОУ 36410686

до Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

08335, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, вул. Центральна, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 41903554

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал Капітал Буд"

03028, м. Київ, Стратегічне шосе, буд. 16, оф. 309, код ЄДРПОУ 42193225

про стягнення матеріальних збитків

за участі представників сторін:

позивача: Хмельницький Я.Б., посвідчення №1753 від 24.10.2019;

відповідача: Кравець Д.М., посвідчення №5393/10 від 04.09.2015;

третьої особи: не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2487/20 від 25.08.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" до Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про стягнення матеріальних збитків. Позовні вимоги обгрунтовані бездіяльністю відповідача з виконання обов`язку прийняти майно з відповідального зберігання від позивача за договором відповідального зберігання майна від 10.12.2020 № 1, що укладений між ними.

Крім того, у позовній заяві вказано про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Капітал Буд".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2454/20 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал Капітал Буд" та встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи надійшли пояснення (вх. № 20713/20 від 28.09.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх. № 21259/20 від 05.10.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому також заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву (вх. № 21981/20 від 09.10.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін (вх. № 21980/20 від 09.10.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій також заперечене клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву (вх. № 23016/20 від 22.10.2020).

За результатами розгляду заяви відповідача про залишення позову без розгляду (вх. № 21259/20 від 05.10.2020) у зв`язку із тим, що в ордері на надання правової допомоги, що підтверджує повноваження представника позивача відсутня назва конкретного суду, в якому представника уповноважено представляти позивача, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2020 судом позовну заяву (вх. № 2487/20 від 25.08.2020) залишено без руху, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" усунути недолік позовної заяви, встановлено позивачу строк усунення недоліків та відкладено розгляд клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін (вх. № 21980/20 від 09.10.2020) до усунення позивачем недоліку позовної заяви.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 24210/20 від 04.11.2020). За вищевказаною заявою, судом встановлено, що позивачем на вимогу ухвали Господарського суду Київської області від 27.10.2020 усунуто недолік позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2020 судом клопотання Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін задоволено, розгляд справи № 911/2454/20 постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, призначено судове засідання у справі № 911/2454/20 на 01.12.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 26916/20 від 01.12.2020).

У судове засідання 01.12.2020 з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі, представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлявся.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2020 судом здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/2454/20 за правилами загального позовного провадження, заяву позивача від 01.12.2020 про збільшення розміру позовних вимог задоволено, постановлено здійснювати розгляд справи № 911/2454/20 за остаточними позовними вимогами відповідно до заяви позивача від 01.12.2020, а саме: стягнення 195753,20 грн. основних збитків, 1154,00 грн. 3% річних та 1101,61 грн. інфляційних втрат, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 22.12.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 30174/20 від 07.12.2020).

У судове засідання 22.12.2020 з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі, представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа повідомлена.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2020 судом закрито підготовче провадження у справі № 911/2454/20 та призначено справу до розгляду по суті на 19.01.2021 о 16:30.

Судове засідання, що призначене на 19.01.2021, не відбулось у зв`язку із хворобою судді. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2021 судом призначено судове засідання з розгляду справи № 911/2454/20 по суті на 23.02.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні (вх. №3496/21 від 15.02.2021).

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні 23.02.2021 до 23.03.2021 о 15:30, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 6070/21 від 16.03.2021).

У судове засідання 23.03.2021 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову, представник третьої особи, у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду третя особа повідомлена належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.03.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін :

1.1. Між Управлінням капітального будівництва та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет (далі - позивач, підрядник) укладено договір № 2018/11/20-01 від 20.11.2018 (далі - Договір підряду).

Відповідно до пункту 1.1 Договору підряду, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик та власними силами повністю виконати роботи по об`єкту: Будівництво волоконного-оптичної мережі для передачі даних та організації доступу до мережі інтернет на території Бориспільського району Київської області на ділянках: Бориспіль - Рогозів - Мирне - Малі Єрківці , Бориспіль - Глибоке - Вороньків - Кийлів , Бориспіль - Сеньківка -Мала Стариця - Сулимівка - Кучаків з відгалуженнями до населених пунктів району код ДК 021:2015-452300000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь відповідно до чинних нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації (далі - роботи), а замовник зобов`язується на умовах Договору прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Згідно з пунктом 2.1 Договору підряду ціна договору, тобто вартість виконання всіх робіт за договором, становить 34710000,00 грн., в тому числі ПДВ - 5785000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.8 Договору підряду, приймання, розвантаження, складування, охорона та подача матеріалів, конструкцій, виробів та обладнання здійснюється силами підрядника та підтверджується документально. Підрядник контролює якість, кількість і комплектність постачання ресурсів. На підряднику лежить ризик їх випадкової втрати і пошкодження до моменту завдання об`єкту в гарантійну експлуатацію.

Пунктом 6.1 Договору підряду визначено, що гарантійний строк на виконані роботи складає 24 місяці з дня підписання акту введення об`єкту в експлуатацію.

Відповідно до пункту 10.1 Договору підряду цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.03.2020 (з урахуванням додаткових угод № 1-5).

1.2. Між Управлінням капітального будівництва та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет (далі - зберігач) укладено договір відповідального зберігання від 10.12.2018 (далі - Договір зберігання-1).

Відповідно до пункту 1.3 Договору зберігання-1, відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним.

Згідно з пунктом 2.1.1 Договору зберігання-1, зберігач зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання. Використовувати передане на зберігання майно в господарській діяльності у відповідності до призначення майна тільки в інтересах та за погодженням з поклажодавцем.

Відповідно до пункту 2.3 Договору зберігання-1, зберігач не має права передавати майно у користування третім особам.

Пунктом 3.1.2 Договору зберігання-1 визначено, що поклажодавець зобов`язаний отримати у зберігача майно до моменту закінчення строку цього договору, а саме: до 31.12.2019.

1.3. Між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет (далі - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Реал Капітал Буд (далі - зберігач) укладено договір № 0312/18 про надання послуг складського зберігання від 03.12.2018 (далі - Договір зберігання-2).

Пунктом 3.1 Договору зберігання-2 визначено, що приймання товару представником зберігача проводиться після передплати за послуги відповідно до умов даного договору та в присутності представника поклажодавця на підставі акту попереднього приходу, акту приймання-передачі товару, товарно-транспортної накладної (за необхідності).

Кількість і вартість (заставна) товару, який передається на відповідальне зберігання, зазначається в Акті приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 4.1 Договору зберігання-2 ціна даного договору складається із сум рахунків сплачених поклажодавцем за надані послуги зберігачу за відповідним рахунком та актом наданих послуг за відповідний місця до даного договору. Вартість розвантаження та завантаження не входить у вартість послуг зберігання за даним договором та оплачується окремо.

Згідно з пунктом 4.2 Договору зберігання-2 вартість послуг за даним договором визначається у відповідності до Прайс-Листа, актуального на час підписання даного договору.

Строк дії Договору зберігання-2 (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 01.01.2020) - до 31.12.2020.

2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет

Пунктом 3.1.2 Договору зберігання-1 визначено, що поклажодавець зобов`язаний отримати у зберігача майно до моменту закінчення строку цього договору, а саме: до 31.12.2019.

Після закінчення строку дії Договору зберігання-1, відповідач не забрав матеріали з відповідального зберігання, 26.05.2020 позивачем направлено відповідачу листа-вимогу № 1-155, згідно з яким повідомлено, що позивач змушений зберігати не використані під час проведення робіт за договором № 2018/11/20-1 від 20.11.2018 матеріали за власний кошт, оскільки відповідач не реагує на звернення позивача, також, у даному листі-вимозі позивач вимагає відшкодувати витрати, понесені ним на зберігання матеріалів.

05.06.2020 на адресу позивача надійшла відповідь № 48/30/01-29-176 в якій відповідач просив надіслати повну специфікацію наявних цінностей в електронному вигляді та повідомив про готовність приймати матеріали через 7 днів після оцінки номенклатури, кількостей та об`ємів.

17.06.2020 на адресу відповідача направлено повну специфікацію наявних цінностей.

22.06.2020 листом № 1-180 позивач повідомив відповідача про відшкодування понесених витрат на зберігання, а також вимагав прийняти майно, не пізніше 7 робочих днів з моменту отримання даного листа.

24.06.2020 відповідачем проведено огляд матеріалів та зазначено, що прийом матеріалів затягується, оскільки відповідачу потрібно укласти договір складського зберігання.

02.07.2020 на адресу відповідача направлено лист № 1-192 з актом прийому-передачі матеріалів на повернення зі зберігання, у двох екземплярах, з проханням терміново їх підписати, а також відшкодувати витрати, понесені через прострочення виконання зобов`язань за договором відповідального зберігання.

03.07.2020 відповідач повідомив позивача (лист № 48/30/01-29-206) про готовність прийняти залишки матеріальних цінностей за результатами проведення інвентаризації зазначеного майна, про що відповідач обіцяв повідомити додатково, проте, станом на дату звернення з позовом до суду, відповідач матеріальні цінності не забрав, грошові кошти не сплатив.

Таким чином, позивачем понесені збитки у розмірі 198008,80 грн. (за період з січня 2020 року по листопад 2020 року), що підтверджується долученим до матеріалів справи актами надання послуг складського зберігання та платіжними дорученнями.

Крім того, за порушення строків сплати грошових коштів позивачем, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

2.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет щодо спростування аргументів відповідача

Відповідно до пункту 1.3 Договору зберігання-1, відповідальне зберігання дійсно є безоплатним, проте, строк дії договору закінчився 31.12.2019 та продовжений не був, а відповідач не забрав матеріали з відповідального зберігання.

Як вбачається з додаткової угоди № 5 до Договору підряду, роботи за даним договором були зменшені в обсягах, тобто, відповідач знав про те, що матеріали, які залишились у позивача, не знадобляться для виконання робіт за договором підряду, саме тому Договір зберігання-1 продовжений не був.

Посилання відповідача на те, що оплатність послуг зберігання з відповідачем не погоджувалась спростовується тим, що зберігання матеріальних цінностей є безоплатним тільки у межах договору, строк дії якого закінчився 31.12.2019.

Те, що позиції матеріалів, що передані на зберігання за актом № 1 до Договору зберігання-1 не збігаються з позиціями матеріалів, які заявлені позивачем на повернення відповідачу, пов`язане з тим, що, хоча у Договорі підряду і зазначено, що роботи виконуються з матеріалів замовника, позивачу значну кількість матеріалів довелось купувати додатково (стрічка сигнальна, трос сталевий та трубу ПЕ 40х3,5).

Також, матеріали були передані відповідачем на зберігання позивачу раніше, ніж був підписаний Договір зберігання-1, а тому позивач був змушений передати їх на зберігання третій особі за Договором зберігання-2 до того, як був підписаний акт приймання - передачі майна № 1 до Договору зберігання-1.

Крім того, під час огляду матеріальних цінностей уповноваженою особою відповідача не зазначалось, що на зберіганні знаходяться матеріали, які не передавались на відповідальне зберігання.

3. Аргументи Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

Відповідно до пункту 3.1 Договору підряду передбачені цим договором роботи підрядник виконує із матеріалів замовника, а також обладнання, поставку якого, як і початок виконання робіт за цим договором, підрядник здійснює після отримання від замовника дозволу на початок виконання робіт.

Згідно з пунктом 3.8. Договору підряду, складування, охорона та подача матеріалів, конструкцій, виробів та обладнання здійснюється силами підрядника та підтверджується документально.

Отже, позивач взяв на себе зобов`язання виконувати роботи та зберігати матеріали власними силами до моменту передачі об`єкту в експлуатацію.

10.12.2020 між сторонами укладено Договір зберігання-1.

Актом № 1 приймання - передачі від 20.12.2018 відповідачем передано на відповідальне зберігання позивачу майно.

Відповідно до пункту 1.3 Договору зберігання-1, відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним.

У даному випадку, строк зберігання обумовлений виконанням позивачем своїх зобов`язань за Договором підряду.

Отже, протягом строку зберігання та строку використання позивачем матеріалів для виконання своїх зобов`язань за Договором підряду, відповідач не зобов`язаний оплачувати позивачу жодних грошових коштів, оскільки охорона та зберігання матеріалів здійснюється власними силами позивача.

Крім того, як вбачається з долученого до матеріалів справи Договору зберігання-2, що укладений між позивачем та третьою особою, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет гарантує, що воно є власником товару і до нього немає претензій третіх осіб, тобто, правовідносини, які склались між позивачем як власником товару та третьою особою як зберігачем, жодним чином не відносяться до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі Договору зберігання-1.

Згідно з актом приймання-передачі майна № 1 від 20.12.2018 до Договору зберігання-1 позивачем передано майно згідно з позиціями 1-9 переліку, проте, вказані позиції не збігаються із зазначеними в акті прийому-передачі на повернення зі зберігання, який доданий до листа позивача (вих. № 1-192 від 02.07.2020, вх. № 48/30/01-28-522 від 02.07.2020) у частині: труба в кількості 14200 м, стрічка сигнальна 160400 м, трос сталевий в кількості 1723 м.

Також, не можливо встановити об`єми матеріалів, які були використані у роботі, об`єм матеріалів, який зберігався на складі та у які проміжки часу, залишки матеріалів, оскільки станом на дату звернення з позовом до суду, об`єкт не введено в експлуатацію, тобто, лише після підписання всіх документів та введення в експлуатацію, можливо фактично встановити залишки матеріальних цінностей.

4. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Реал Капітал Буд

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Реал Капітал Буд та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет укладено договір про надання послуг складського зберігання № 0312/18.

Додатковою угодою № 3 до Договору термін зберігання продовжено до 31.12.2020.

У травні 2020 року до товариства звернувся уповноважений представник Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області - Лещенко С.О. з проханням оглянути складське приміщення, за результатами огляду якого, повідомив про намір укласти договір про надання послуг складського зберігання товару, який зберігається на даний момент на підставі договору, укладеного з позивачем.

05.06.2020, 16.06.2020 на адресу відповідача направлялись примірники договору складського зберігання, проте, жодної відповіді не надійшло.

25.06.2020 представники позивача та відповідача оглянули наявні на складі матеріальні цінності, які зберігаються на підставі Договору, та відповідач в усній формі підтвердив намір укладення договору складського зберігання, проте, станом на дату подання позову, договір не підписано.

5. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що договір № 2018/11/20-01 від 20.11.2018, що укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При цьому, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, надати докази невиконання відповідачем зобов`язань і підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Натомість, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

З вищевикладеного вбачається, що договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання (крім випадків професійного зберігання), тобто, належить до категорії реальних договорів, а, відтак, обов`язок вживати усіх заходів для забезпечення схоронності речі та повернути її поклажодавцеві на його вимогу виникає у зберігача лише за умови передання поклажодавцем вказаної речі на зберігання (аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2017 у справі № 917/912/16).

Згідно з статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Договір зберігання є реальним правочином та обов`язок зберігати річ, а у подальшому її повернути, виникає після передачі такої речі зберігачеві.

За приписами статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ упродовж строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк. Згідно зі статтею 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Статтею 948 цього ж Кодексу унормовано, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов`язок зберігача повернути річ. Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

6. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

6.1. Між Управлінням капітального будівництва та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет укладено договір підряду № 2018/11/20-01 від 20.11.2018.

Відповідно до пункту 3.8 Договору підряду, приймання, розвантаження, складування, охорона та подача матеріалів, конструкцій, виробів та обладнання здійснюється силами підрядника та підтверджується документально. Підрядник контролює якість, кількість і комплектність постачання ресурсів. На підряднику лежить ризик їх випадкової втрати і пошкодження до моменту завдання об`єкту в гарантійну експлуатацію.

Пунктом 6.1 Договору підряду визначено, що гарантійний строк на виконання роботи складає 24 місяці з дня підписання акту введення об`єкту в експлуатацію.

6.1.1. Між Управлінням капітального будівництва та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет укладено договір відповідального зберігання від 10.12.2018.

Відповідно до пункту 1.3 Договору зберігання-1, відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним.

Згідно з пунктом 2.3 Договору зберігання-1 зберігач не має право передавати майно у користування третіх осіб.

Пунктом 3.1.2 Договору зберігання-1 визначено, що поклажодавець зобов`язаний отримати у зберігача майно до моменту закінчення строку цього договору, а саме: до 31.12.2019.

6.1.2. Між сторонами підписано акт приймання-передачі майна № 1 від 20.12.2018, згідно з яким відповідачем передано, а позивачем отримано: кабель 016 - 48,852 км, кабель 024 - 50,331 км, кабель 048 - 43,687 км, кабель 008 - 13,774 км, кабель 18-24 - 7,479 км, кабель 18-16 - 2,923 км, кабель 18-48 - 1,16 км, кабель 18-8 - 0,802 км, труба ПЕ 50х3.5 - 16200 м.

6.1.3. З урахуванням того, що договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання (крім випадків професійного зберігання), тобто, належить до виду реальних договорів, а, відтак, обов`язок вживати усіх заходів для забезпечення схоронності речі та повернути її поклажодавцеві на його вимогу виникає у зберігача лише за умови передання поклажодавцем вказаної речі на зберігання, то Договір зберігання-1 вважається укладеним з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі - 20.12.2018.

6.2. На підтвердження позовних вимог позивачем долучено: 1) договір № 0312/18 про надання послуг складського зберігання від 03.12.2018, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет та Товариством з обмеженою відповідальністю Реал Капітал Буд ; 2) акти приймання - передачі товару № 4 від 05.12.2018, № 5 від 06.12.2018, згідно з якими позивачем передано, а третьою особою отримано майно: кабель 18-24 - 8,005 км, кабель 18-16 - 4,00 км, кабель 18-48 - 1,694 км, кабель 18-8 - 1,008 км, кабель 024 - 48,131 км, кабель 048 - 58,616 км; 3) рахунки на оплату; 4) акти приймання-передачі; 5) платіжні доручення за період з січня 2020 року по листопад 2020 року всього на суму 198008,80 грн.

Пунктом 5.1 Договору зберігання-2 визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет гарантує, що він є власником товару і до нього немає претензій третіх осіб.

6.2.1. З урахуванням вищезазначених висновків суду, договір № 0312/18 про надання послуг складського зберігання від 03.12.2018 вважається укладеним з моменту підписання першого акту приймання - передачі № 4, тобто, з 05.12.2018.

6.3 . За результатами дослідження судом долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі товару встановлено, що вони містять різну інформацію відносно переданого на зберігання товару, а саме: відмінність в об`ємах майна: 1) акт приймання-передачі майна № 1 до Договору № 1 від 10.12.2018: кабель 016 - 48,852 км, кабель 024 - 50,331 км, кабель 048 - 43,687 км, кабель 008 - 13,774 км, кабель 18-24 - 7,479 км, кабель 18-16 - 2,923 км, кабель 18-48 - 1,16 км, кабель 18-8 - 0,802 км, труба ПЕ 50х3.5 - 16200 м; 2) акт приймання - передачі товару № 4 від 05.12.2018, № 5 від 06.12.2018: кабель 18-24 - 8,005 км, кабель 18-16 - 4,00 км, кабель 18-48 - 1,694 км, кабель 18-8 - 1,008 км, кабель 024 - 48,131 км, кабель 048 - 58,616 км; 3) акти № 4 від 05.12.2018, № 5 від 06.12.2018 до Договору № 0312/18 від 03.12.2018 не містять відомостей про отримання: кабель 18-8, труба ПЕ 50х3.5, тобто, майно що передане за спірними актами в різний період часу відрізняється один від одного.

6.3.1. За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При цьому, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, надати докази невиконання відповідачем зобов`язань і підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Натомість, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди.

6.3.2. З урахуванням того, що на підтвердження понесення збитків позивачем долучено: 1) договір № 0312/18 про надання послуг складського зберігання від 03.12.2018, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет та Товариством з обмеженою відповідальністю Реал Капітал Буд , який вважається укладеним з 05.12.2018; 2) акти приймання - передачі товару № 4 від 05.12.2018, № 5 від 06.12.2018, згідно з якими передано майно: кабель 18-24 - 8,005 км, кабель 18-16 - 4,00 км, кабель 18-48 - 1,694 км, кабель 18-8 - 1,008 км, кабель 024 - 48,131 км, кабель 048 - 58,616 км, які підписані раніше, укладеного між позивачем і відповідачем договору відповідального зберігання № 1 від 10.12.2018, який вважається укладеним з моменту підписання акту приймання-передачі - 20.12.2018, а передане майно відрізняється одне від одного у кількості та об`ємі, що зазначений вище; 3) рахунки на оплату, акти приймання-передачі наданих послуг та платіжні доручення за період з січня 2020 року по листопад 2020 року всього на суму 198008,80 грн., з урахуванням відомостей, зазначених в пункті 5.1 Договору № 0312/18 від 03.12.2018, про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет гарантує, що воно є власником товару і до нього немає претензій третіх осіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення збитків з відповідача, оскільки, зазначені документи підтверджують понесення витрат в межах правовідносин, які склались між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промислова компанія Хоум-Нет та Товариством з обмеженою відповідальністю Реал Капітал Буд , які виникли з 05.12.2018, тобто, до моменту укладення між позивачем і відповідачем договору відповідального зберігання № 1 від 10.12.2018, який вважається укладеним з моменту підписання акту приймання-передачі - 20.12.2018.

Крім того, судом враховано, зважаючи на те, що за наданими суду доказами, матеріали, що передані за цими договорами зберігання, повністю не збігаються, те, що позивачем жодним чином не розмежовано вартість зберігання матеріалів, які могли б належати відповідачу та вартість матеріалів, належність яких відповідачу нічим не підтверджується.

6.4. Відносно аргументів сторін в межах правовідносин за договором № 2018/11/20-01 від 20.11.2018 та договором відповідального зберігання від 10.12.2018, суд зазначає таке .

6.4.1. Відповідно до пункту 3.8 Договору № 2018/11/20-01 від 20.11.2018 приймання, розвантаження, складування, охорона та подача матеріалів, конструкцій, виробів та обладнання здійснюється силами підрядника та підтверджується документально. Підрядник контролює якість, кількість і комплектність постачання ресурсів. На підряднику лежить ризик їх випадкової втрати і пошкодження до моменту завдання об`єкту в гарантійну експлуатацію.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що гарантійний строк на виконані роботи складає 24 місяці з дня підписання акту введення об`єкту в експлуатацію.

Відповідно до пункту 10.1 Договору цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.03.2020 (з урахуванням додаткових угод № 1-5).

Відповідно до пункту 1.3 Договору відповідального зберігання від 10.12.2018 відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним.

Пунктом 3.1.2 Договору визначено, що поклажодавець зобов`язаний отримати у зберігача майно до моменту закінчення строку цього договору, а саме: до 31.12.2019.

20.12.2018 між сторонами підписано акт приймання-передачі майна № 1 згідно з яким відповідачем передано, а позивачем отримано: кабель 016 - 48,852 км, кабель 024 - 50,331 км, кабель 048 - 43,687 км, кабель 008 - 13,774 км, кабель 18-24 - 7,479 км, кабель 18-16 - 2,923 км, кабель 18-48 - 1,16 км, кабель 18-8 - 0,802 км, труба ПЕ 50х3.5 - 16200 м.

6.4.2. 26.05.2020 на адресу відповідача направлено лист з вимогою відшкодувати витрати на зберігання матеріалів.

Листом № 48/30/01-29-1766 від 05.06.2020 відповідач повідомив про необхідність надання позивачем повної специфікації наявних цінностей.

Листом від 22.06.2020 № 1-180 позивач повідомив про направлення на адресу відповідача специфікації наявних цінностей в електронному вигляді 17.06.2020 та вимагав повідомити про відповідальну особу на отримання матеріалів.

24.06.2020 представниками сторін проведено огляд матеріалів, в наслідок чого, позивач, листом № 1-192 від 02.07.2020, направив акт приймання-передачі на повернення зі зберігання матеріальних цінностей, який містить такі відомості: кабель 016 - 21320 м, кабель 024 - 28564 м, кабель 048 - 101323 м, кабель 008 - 8764 м, труба ПЕ 40х3.5 - 13390 м, стрічка сигнальна 160400 м, трос сталевий оцинкований, діаметр 10 мм - 1723 м.

Листом № 48/30/01-29-206 від 03.07.2020 відповідач повідомив про створення комісії щодо обстеження земельної ділянки траси Бориспіль-Рогозів-Мирне-Малі Єрківці та про готовність прийняти залишки матеріальних цінностей за результатами проведення інвентаризації.

07.07.2020 на адресу відповідача направлено претензію з вимогою підписати акти прийому-передачі на повернення із зберігання матеріалів, забрати зазначене майно та сплатити грошові кошти.

6.4.3. Частиною 1 статі 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 840 Цивільного кодексу України визначено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Відповідно до статті 841 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

6.4.5. З урахуванням статей 837, 840, 841 Цивільного кодексу України, того, що договір відповідального зберігання укладений між сторонами на виконання основного зобов`язання, а саме: договору підряду, умовами якого передбачено, що на позивачі лежить обов`язок складування, охорони та подачі матеріалів до моменту введення об`єкту в експлуатацію (пункти 3.8, 6.1 Договору підряду), з урахуванням того, що долучені до матеріалів акти приймання на відповідальне зберігання та повернення з відповідального зберігання містять різну інформацію в частині найменування та кількості товару, дослідження якої можливе лише за результатами виконання в повному обсязі робіт за Договором підряду, суд дійшов висновку, що на позивачі лежить обов`язок зберігати матеріали за власний рахунок до моменту введення об`єкту в експлуатацію, як це передбачено пунктами 3.8, 6.1 Договору підряду та статтею 841 Цивільного кодексу України, отже, відсутні підстави для стягнення грошових коштів за зберігання матеріалів, оскільки, станом на дату винесення рішення спірний об`єкт не введено в експлуатацію.

Доводи позивача про те, що Договір підряду та Договір зберігання-1 не пов`язані між собою суперечать матеріалам справи, обставинам, що встановлені судом та аргументам самого позивача, зокрема, позивач обгрунтовував різницю предметів, що передані на зберігання за Договором зберігання-1 та Договором зберігання-2 тим, що за погодженням із замовником за Договором підряду позивачем як підрядником придбано додаткові матеріали за кошти замовника для виконання робіт за Договором підряду, також відповідно до листа-вимоги від 26.05.2020 № 1-155, який позивачем направлено відповідачу, позивач повідомляє, що змушений зберігати не використані під час проведення робіт за Договором підряду матеріали за власний кошт, оскільки відповідач не реагує на звернення позивача, у даному листі позивач вимагає відшкодувати витрати, понесені ним на зберігання таких матеріалів.

Відтак, не залежно від закінчення дії безоплатного Договору зберігання-1 між сторонами, з огляду на те, що станом на дату ухвалення цього рішення між сторонами не погоджено закінчення правовідносин за Договором підряду, позивач зобов`язаний за власний кошт зберігати майно, передане йому замовником до введення об`єкту в експлуатацію в порядку пунктів 3.8, 6.1 Договору підряду та статті 841 Цивільного кодексу України, відтак, у необхідності укладення ним Договору зберігання-2 з третьою особою відсутня вина відповідача, а також дії відповідача у правовідносинах сторін, в яких заявлені збитки, не носять протиправного характеру, оскільки грунтуються на правах, наданих замовнику у підрядних правовідносинах законом та договором підряду між сторонами.

6.5. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

6.6. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

7. Відносно аргументі відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке

На підтвердження вказаних витрат відповідач надає: договір про надання правничої (адвокатської допомоги) № 30/9 від 30.09.2020, протокол погодження договірної ціни, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 5393/10, ордер серія АІ № 1058893 від 30.09.2020, акт приймання - передачі послуг № 1 від 03.012.2020 на суму 31000,00 грн., платіжне доручення № 66 від 07.12.2020 на суму 31000,00 грн.

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Під час вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано постанову Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 та практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04), а також вимоги статті 126 Господарського процесуального кодексу України про те, що питання щодо зменшення таких витрат суд розглядає виключно за клопотанням іншої сторони справи, одночасно, фактичне здійснення таких витрат та їх розмір має підтверджуватись наданими суду доказами.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

7.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для включення судом витрат відповідача на професійну правничу допомогу до судових витрат у справі у повному розмірі, вказаному у заяві відповідача, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та покладення цих витрат при розподілі між сторонами - на позивача, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що рішенням суду в даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

8. Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у повному розмірі.

9. Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 73, 74, 76-86, 126, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. У задоволенні позову (вх. № 2487/20 від 25.08.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" до Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про стягнення матеріальних збитків відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" (39600, м. Кременчук, б-р Пушкіна, буд. 22, оф. 4, код ЄДРПОУ 36410686) на користь Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08335, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Іванків, вул. Центральна, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 41903554) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн. (десять тисяч п`ятсот гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.04.2021.

Суддя С.О. Саванчук