Рішення

від 05.04.2021 по справі 915/1477/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року Справа № 915/1477/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» , пр. Богоявленський, 47, кв. 3, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 31613817)

до відповідача Держави Україна в особі Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 02910048)

до відповідача Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40108735)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 37567646)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Центральний районний суд м. Миколаєва, вул. Декабристів, 41/12, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 02892528)

про відшкодування шкоди

за участю представників сторін:

від позивача: Бєлобородов А.А., довіреність № 7-12 від 07.12.2020 року (при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення не був присутній);

від позивача: Людаєв В.В. (при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення не був присутній);

від відповідача Миколаївської обласної прокуратури: прокурор Цвікілевич Н.В. службове посвідчення №059091 видане 11.01.2021 року дійсне до 11.01.2026 року;

від відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області: Павленко О.І., жовіреність №1425/01/27-2020 від 27.07.2020 року;

від третьої особи Державної казначейської служби України: Хмельницький В.С., довіреність №5-18-08/713 від 11.01.2021 року;

від третьої особи Центрального районного суду м. Миколаєва: представник не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" з позовною заявою до відповідача Держави Україна в особі Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та відповідача Держави Україна в особі Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якій просить суд :

1. Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ТзОВ «РосКосметика» на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Центрального районного суду м. Миколаєва, Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у розмірі:

- 113 432, 00 грн. неотриманого прибутку за два дні простою підприємства з вини органу досудового розслідування, прокуратури і суду;

- 588 782, 04 грн. неотриманого доходу в результаті втрати контрагента з вини органу досудового розслідування, прокуратури і суду;

- 257 783, 37 грн. витрат, сплачених адвокату Беліку В.Г. за надання юридичних послуг;

- 100 000, 00 грн. моральної шкоди

за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.

2. Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ТзОВ «РосКосметика» вартість витрат у сумі 7 000, 00 грн., що буде сплачена адвокату Беліку В.Г. у зв`язку з поданням юридичної допомоги при розгляді в суді справи про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Центрального районного суду м. Миколаєва, Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївської області, за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 18.01.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.01.2021 року відкладено підготовче засідання по справі на 15.02.2021 року. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державну казначейську службу України та Центральний районний суд м. Миколаєва.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 915/1477/20 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 03.03.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.03.2021 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.03.2021) оголошено перерву у судовому засіданні до 24.03.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021 року замінено відповідача Миколаївську місцеву прокуратуру № 1 його правонаступником Миколаївською обласною прокуратурою та відповідача Центральний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області його правонаступником Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні до 05.04.2021 року.

Третя особа Центральний районний суд м. Миколаєва явку повноважного представника в судові засідання 15.02.2021, 03.03.2021, 24.03.2021 та 05.04.2021 року не забезпечила. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 149, 165, 175, 189, 212).

Явка третьої особи не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 05.04.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про відшкодування шкоди.

Підставою позову позивачем зазначено, що слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва задовольнив клопотання прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про надання дозволу на проведення обшуку нежитлових будівель на вул. Казарського, 3/2 у м. Миколаєві, власником яких є позивач, в рамках кримінального провадження № 12017150020002867 від 29.06.2017 року. Правопорушення, передбачене частиною третьою ст. 191 КК України, нібито вчинені посадовими особами позивача.

05 та 06 вересня 2017 року було проведено обшук та здійснено виїмку майна, що належали підприємству на праві власності. Після чого слідчим суддею винесено ухвалу про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку. Однак, 29.12.2018 року вказаний арешт скасовано слідчим суддею Новоодеського районного суду Миколаївської області.

Позивач зазначає, що закриття кримінального провадження 12017150020002867 від 29.08.2017 за «відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення» свідчить про те, що усі дії органу досудового розслідування, прокуратури і суду є незаконними, тому що в результаті були порушені права і свободи позивача, чим йому було завдано моральної та майнової шкоди, саме:

- у зв`язку з незаконними діями, а саме: проведенням обшуку, виїмкою та арештом майна, належного позивачу на праві власності, підприємству завдано майнову шкоду, яка полягала в припиненні роботи на підприємстві протягом двох днів під час проведення обшуку, що завдало позивачу майнову шкоду у розмірі 113 432, 00 грн. неотриманого доходу («грошові доходи, які втратив позивач внаслідок незаконних дій» ) відповідно до фінансового звіту ТзОВ «Роскосметика» , зокрема: відповідно до звіту про фінансові результати за 2017 рік чистий прибуток позивача за один день 2017 року складає суму у розмірі 56 716, 00 грн. (14 122 300, 00 грн. / 249 робочих днів);

- досудове розслідування стало причиною втрати позивачем контрагента - ПП « Organic Food» , оскільки останній відмовився бути його партнером, через що позивачу завдано майнову шкоду у виді недоотриманого товару від цього підприємства;

- в ході підготовки розгляду у Центральному районному суді м. Миколаєва цивільної справи № 490/7498/17 та здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12017150020002867 від 29.06.2017 року позивачем сплачено адвокату Бєліку В. Г. за надані юридичні послуги 257 783, 37 грн.;

- досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12017150020002867 від 29.06.2017 року завдало позивачу «моральної втрати» , що вимагало «від нього додаткових зусиль для організації свого життя» .

На підставі викладеного, позивач просить суд відшкодувати за рахунок державного бюджету майнову шкоду, а саме: за неотримання прибутку за два дні простою підприємства з вини органів досудового розслідування, прокуратури і суду у розмірі 113 432, 00 грн., за неотримання доходу в результаті втрати контрагентів з вини органів досудового розслідування, прокуратури і суду у розмірі 588 782, 04 грн., за понесені витрати, сплачені адвокату Бєліку В. Г. за надання юридичних послуг у розмірі 257 783, 37 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 22, 63 Конституції України, ст. 1176 ЦК України, ст. 1-3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , практикою Верховного Суду.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідачів Миколаївської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

У відзиві Миколаївської обласної прокуратури на позовну заяву (вх. № 4561/21 від 26.03.2021 року) та у відзиві Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вх. № 5031/21 від 05.04.2021) відповідачі просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень відповідачі зазначають наступне:

- у зазначеній справі правомірність втручання у право позивача на недоторканість майна було перевірено слідчим суддею при наданні дозволу на обшук у приміщеннях, належних позивачу. Таким чином, у межах процедури санкціонування слідчим суддею обшуку в приміщеннях, належних позивачу, було реалізовано механізм судового контролю правомірності втручання правоохоронних органів у його право власності;

- щодо посилання позивача на те, що діями прокурора, слідчого та слідчого судді юридичній особі ТОВ РосКосметика завдано матеріальної та моральної шкоди, то подані позивачем в обґрунтування наявності підстав для стягнення шкоди докази, в тому числі, процесуальні документи, складені в рамках кримінального провадження, жодним чином не підтверджують неправомірність дій державних органів та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою;

- відповідно до ст. 23 ЦК України суб`єкту господарювання не може бути заподіяно моральну шкоду, оскільки здатність відчувати моральні страждання за своєю правовою природою може належати тільки людині;

- юридичній особі на відміну від аналогічних спорів за участі фізичних осіб, значення для встановлення обґрунтованості позовних вимог, має не власне суб`єктивне уявлення позивача (наприклад, в особі його керівника або членів керівного органу) про факт настання негативних наслідків для ділової репутації юридичної особи та характер цих наслідків, а ці обставини як факт об`єктивної, в даному випадку, економічної, реальності. Разом з тим, питання відшкодування шкоди, заподіяної діловій репутації юридичної особи, позивачем у позові не поставлено та не обґрунтовано;

- безпідставними є також позовні вимоги в частині витрат, понесених позивачем у вигляді сум юридичної допомоги адвоката, оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт оплати вартості послуг адвоката саме у кримінальному провадженні №12017150020002867 та у господарській справі № 915/1477/20. Згідно Договору про надання адвокатом правової допомоги №9/РК-2, який додано до позовної заяви, адвокат надає правову допомогу в необмеженій кількості справ. Крім того, з доданих платіжних доручень неможливо пересвідчитись за яку саме юридичну допомогу, у яких конкретно кримінальних провадженнях, адміністративних та цивільних справах, була здійснена оплата.

Таким чином, позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів завдання юридичній особі матеріальної або немайнової шкоди, в розумінні зазначеному вище, не зазначено, яким саме чином дії (бездіяльність) державних органів потягнули за собою ті чи інші об`єктивні наслідки для юридичної особи, зокрема, приниження її ділової репутації, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і ймовірним протиправним діянням її заподіювачів та вини останніх в її заподіянні, наданий позивачем розрахунок немайнової шкоди не має ознак обґрунтованості.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 234, 236 КПК України, ст. 73, 74 ,76-78, 86 ГПК України, ст. 56 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 22, 23, 91, 225, 1166, 1173, 1174, 1176, ЦК України, ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , практикою Верховного Суду та рішенням ЄСПЛ.

2.3. Правова позиція третьої особи Державної казначейської служби України.

Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

В судовому засіданні 05.04.2021 представник Державної казначейської служби України усно зазначив, що третя особа не може нести відповідальність.

Державна казначейська служба України як юридична особа не є стороною у спірних правовідносинах та не може відповідати за даним позовом. Державна казначейська служба України є органом, що здійснює тільки списання коштів з державного бюджету.

2.4. Правова позиція третьої особи Центрального районного суду м. Миколаєва.

Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

3.1. Обставини справи щодо кримінального провадження.

В провадженні слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області знаходилось кримінальне провадження № 12017150020002867, відомості про яке внесені до ЄРДР 29.06.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України за фактом привласнення коштів державного бюджету посадовими особами ТзОВ Роскосметика шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ для подальшого його відшкодування з державного бюджету (арк. 26).

31.08.2017 року в ході досудового розслідування прокурор Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з клопотанням про надання дозволу про проведення обшуку житла та іншого володіння особи, в якому прокурор просив винести ухвалу про проведення обшуку за фактичним місцем знаходження підконтрольних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підприємств, а саме: в приміщенні № 3/2 по вул. Казарського в м. Миколаєві Миколаївської області (арк. 31-37).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.08.2017 року надано дозвіл на проведення обшуку вказаного автомобіля TOYOTA SEQUОIА реєстраційний номер НОМЕР_1 з метою відшукання та вилучення майна належного ТзОВ РосКосметика .

31.08.2017 року слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва задоволено клопотання Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в межах цього ж кримінального провадження та надано дозвіл на проведення обшуку офісу ТзОВ РосКосметика .

05-06 вересня 2017 року на підставі вказаної ухвали суду, проведено обшук нежитлових будівель № 3/2 на вулиці Казарського в місті Миколаєві, власником яких є ТзОВ РосКосметика . В ході обшуку вилучено речі та документи, а саме: круглі печатки, штамп-факсиміле, конверти, квитанцію, жорсткий диск, аркуші паперу, звіт по рахунку, роздруківки, чорнові рукописні записи, листи, контракти, скріплений пакет документів з довіреністю, додатковою угодою та договором, комп`ютери, міжнародну товарно-транспортну накладну, екземпляри міжнародної ТТН, примірники акту виконаних робіт, специфікацію, блокноти, ноутбук, інвойси, папки з файлами, зошит, папку з матеріалами семінару тощо, як такі, що могли бути предметом вчинення кримінального правопорушення та одержані внаслідок його вчинення, або використані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.

Слідчий відділення СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з погодженим із прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 1 клопотанням про накладення арешту на вилучене майно у ході проведеного 05.09.2017 року обшуку за місцем знаходження офісу ТОВ РосКосметика за адресою: м. Миколаїв, вулиця Казарського, 3/2.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.09.2017 року, накладено арешт на майно вилучене у ході проведеного 05 вересня 2017 року обшуку за місцем знаходження офісу ТОВ РосКосметика за адресом: м. Миколаїв, вулиця Казарського, 3/2.

Вказані обставини встановлено судами під час розгляду цивільної справи № 489/2820/19 за позовом ТзОВ Роскосметика до Миколаївської місцевої прокуратури № 1, Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду (арк. 13-25).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом також встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.09.2017 року по справі № 490/7498/17 частково задоволено клопотання начальника відділення СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області та накладено арешт на вилучений у ході проведеного 05.09.2017 року обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 - квартири АДРЕСА_1 ноутбук PRO, SEKIAL-C02QX03ZG8wr (арк. 36).

На підтвердження безпідставності відкриття кримінального провадження, відсутності в діях ТзОВ «Роскосметика» незаконних дій останнім подано суду інформацію Головного управління ДФС у Миколаївській області від 09.11.2017 № 8855/10/14-29-12-01-09, відповідно до якої згідно наявних баз даних підприємством ТОВ Роскосметика у деклараціях з податку на додану вартість по операціях за січень - травень 2017 року відображено обсяги постачання (без податку на додану вартість) на адресу ТОВ ТД Роскосметика у сумі 7 617 504 грн., крім того ПДВ -1 523 501 грн., а також відображено обсяги придбання (без податку на додану вартість) у підприємства ТОВ Промхімскло на суму 2 082 775 грн., крім того ПДВ - 416 555 грн. (загальний обсяг придбання - 2 499 330 грн.).

За період з березня по травень 2017 року ТОВ Роскосметика не заявляло до бюджетного відшкодування суму 416 555 грн. по контрагенту ТОВ Промхімскло .

Що стосується формування ТОВ Роскосметика від`ємного значення у сумі 1 523 498 грн., слід зазначити, що від`ємне значення - це від`ємна різниця між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом платника податку. По відношенню до ТОВ Роскосметика сума 1 523 498 грн. є сумою податкових зобов`язань з податку на додану вартість, яка виникла в результаті постачання товарів/послуг на адресу ТОВ ТД Роскосметика , та не може бути від`ємним значенням з податку (арк. 38).

Господарський суд зазначає, що відсутність в діях особи ознак кримінального правопорушення повинно здійснюватись в порядку КПК України, а не господарським судом. Отже, суд не надає правову оцінку інформації Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12017150020002867 та інформації Прокуратури Миколаївської області (від 13.11.2017 № 04/2/2/-151-17) 07.11.2017 року у вищевказаному кримінальному провадженні змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 212 КК України. У зв`язку із зазначеним, 07.11.2017, на підставі ч. 3 ст. 216 КПК України підслідність у вказаному кримінальному провадженні визначено за Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Миколаївській області (арк. 39-41).

Відповідно до інформації Головного управління ДФС у Миколаївській області 22.07.2019 року № 3864/10/14-29-23-02, кримінальне провадження № 12017150020002867 в частині кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст.212 КК України закрито згідно постанови слідчого від 14.06.2018 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Того ж дня, кримінальне провадження № 12017150020002867 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, направлено до прокуратури Миколаївської області для визначення підслідності (арк. 42).

Відповідно до інформації Головного слідчого управління Національної поліції України від 16.04.2020 № 123/24/3/2-2020 Новоодеським відділом поліції ГУНП в Миколаївській області проводилося досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12017150020002867, яке розпочато 29.06.2017 за ч. 4 ст. 358 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) КК України. За результатами розслідування кримінального провадження прийнято рішення про його закриття на підставі, п. 2 ч. 1 ст. 284 (Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи) КПК України. На сьогодні рішення про закриття кримінального провадження органами прокуратури та суду не скасовано (арк. 43-44).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

У зв`язку з закриттям кримінального провадження, директор ТзОВ Роскосметика звернувся до Новоодеського районного суду Миколаївської області з клопотанням про скасування арешту майна, мотивувавши клопотання тим, що слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва, 22.09.2017 року були постановлені ухвали про арешт належного ТОВ Роскосметика майна та документів, у зв`язку з тим, що дане майно та документи є предметом вчинення кримінального правопорушення та одержані внаслідок його вчинення або використані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, є речовими доказами по кримінальному провадженню та з метою збереження речових доказів по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150020002867 від 29.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Заявник просив скасувати арешт майна та документів, який було накладено у відповідності до ухвал слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва на підставі того, що досудове розслідування, яке було розпочато за ознаками ч. 3 ст. 191 КК України, а потім змінено кваліфікацію на ч. 2 ст. 212 КК України, закрите, тобто, в застосуванні заходу - арешту майна та документів відпала потреба, оскільки арештоване майно та документи більше не є речовими доказами по справі.

Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29.12.2018 року по справі № 482/1777/18 задоволено клопотання та скасовано арешт тимчасово вилученого майна і документів згідно переліку (арк. 45-48).

3.2. Обставини справи щодо відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Позивач ТзОВ Роскосметика , вважаючи, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12017150020002867 завдало останньому шкоди, звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Миколаївської місцевої прокуратури № 1, Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Постановою КЦС ВС від 07.10.2020 року по справі № 489/2820/19 закрито провадження у справі, у зв`язку з належністю спору до юрисдикції господарських судів (арк. 13-25).

Враховуючи вищевикладене, позивач ТзОВ Роскосметика звернувся до господарського суду із даним позовом.

3.3. Обставини справи щодо недоотриманого прибутку та недоотриманого доходу.

Позивач зазначає, що проведення обшуку нежитлових будівель № 3/2 по вул. Казарського в м. Миколаєві Миколаївської області, власником яких є ТзОВ Роскосметика , 05-06 вересня 2017 року призвело до припинення роботи на підприємстві ТзОВ Роскосметика та завдало позивачу майнову шкоду у розмірі 113 432, 00 грн. недоотриманого прибутку. На підтвердження зазначеного позивачем подано суду звіт про фінансові результати ТзОВ РосКосметика за 2017 рік та без дати та підпису графік робочих днів. Позивачем здійснено наступний розрахунок: чистий прибуток підприємства за один день в 2017 році позивачем розраховано шляхом ділення чистого прибутку в 2017 році (код рядка 2350) на 249 робочих днів згідно графіку, що становить 56 716, 00 грн. (14 122 300, 00 грн. / 249 робочих днів) (арк. 51-53, 57).

Отже, як вказує позивач, за два дні простою підприємства (під час проведення обшуку) позивачу завдано майнової шкоди в розмірі 113 432, 00 грн. (56 716, 00 грн. х 2 дні).

Позивач зазначає, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12017150020002867 від 29.06.2017 року призвело до втрати ним контрагенту ПП Organic Food , оскільки останній відмовився бути його партнером у бізнесі. В результаті вказаної втрати партнера, позивачу завдано майнову шкоду у виді неотриманого доходу у сумі 588 782, 04 грн. («грошові доходи, які позивач втратив внаслідок незаконних дій» ).

В позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з січня 2016-лютий 2019 між ПП Organic Food та ТОВ Роскосметика в першому кварталі 2017 року на адресу ПП Organic Food було відвантажено продукції позивача на суму 550 901, 67 грн., у другому - на суму 626 662, 41 грн. , а у третьому - 0, 00 грн. При умовах, коли у третьому кварталі 2016 року відвантажено продукції на суму 942 103, 33 грн.

Таким чином, не отриманий дохід позивача в результаті втрати ПП Organic Food в якості партнера тільки у третьому кварталі 2017 року складає суму у розмірі не менше 588 782, 04 грн. = (550 901, 67 грн. + 626 662, 41 грн.) / 2, тобто у розмірі середній сумі за два квартали 2017 року.

До матеріалів даної господарської справи на підтвердження вищевказаного позивачем подано суду:

- лист ПП Organic Food від 10.11.2017 року за вих. № 11-10/4, зі змісту якого вбачається, що ПП Organic Food тимчасово припиняє співпрацю з компанією ТОВ Роскосметика та односторонньому розірванні раніше досягнутих домовленостей з проханням відмінити всі раніше розміщені заявки на виготовлення ароматів. ПП Organic Food гарантувало погашення заборгованості (арк. 58);

- акт звірки взаєморозрахунків між ПП Organic Food та ТОВ Роскосметика за період з січня 2016 по липень 2017 (арк. 59).

Судом встановлено, що відповідно до підписаного в односторонньому порядку лише позивачем акту звірки взаєморозрахунків між ПП Organic Food та ТОВ Роскосметика обороти за період з січня 2016 по липень 2017 становлять 103 875, 55 грн. , що не відповідає зазначеному в позовній заяві.

3.4. Обставини справи щодо витрат за надання юридичних послуг.

В позовній заяві позивач зазначає, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні позивач ТзОВ «Роскосметика» сплатив адвокату Беліку В. Г. 257 783, 37 грн. за надання юридичної допомоги.

В судовому засіданні 05.04.2021 року представники позивача усно зазначили, що витрати на юридичну допомогу становлять суму, яка була сплачена адвокату не лише за надання юридичної допомоги в рамках кримінального провадження, а й в інших процесах, зокрема цивільному та адміністративному, оскільки для відновлення порушених прав позивача останній змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав й в порядку цивільного та адміністративного судочинства (підтверджується звукозаписом протоколу судового засідання від 05.04.2021).

Судом встановлено, що 08.09.2017 року між адвокатом Бєліком В.Г. (адвокат) та ТзОВ Роскосметика укладено договір про надання адвокатом правової допомоги № 9/РК-2 (арк. 60-61).

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат зобов`язується за дорученням клієнта на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, здійснювати захист у кримінальних провадженнях на стадії досудового розслідування і судового розгляду та в адміністративних та цивільних провадженнях пов`язаних з відновленням ділової репутації з, а клієнт зобов`язується виплачувати адвокату щомісяця гонорар в еквіваленті 500 дол. США згідно курсу НБУ на день перерахування коштів.

Відповідно до п. 2.1 договору адвокат зобов`язується надавати клієнту необхідну юридичну допомогу, використовувати для цього всі надані йому законодавством України засоби і способи захисту в органах поліції, прокуратури, СБУ, митниці, в судах та інших органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, прав, свобод, інтересів Клієнта, пов`язаних з ним осіб; представництва в судах по захисту ділової репутації з моменту початку проведення досудового розслідування, підготовчого судового засідання і до прийняття Клієнтом рішення про закінчення надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 договору гонорар адвоката за угодою сторін встановлюється в умовних одиницях в розмірі 500 дол. США, виплачується в гривні в еквівалентній сумі згідно курсу НБУ на день здійснення платежу у формі передплати за 1 місяць роботи.

Відповідно до п. 6 договору додаткова винагорода адвоката здійснюється за домовленістю сторін у випадках виконання додаткових послуг, зокрема, проведення експертних досліджень, відбору рішень, довідників, роботи у неробочі дні і часи; захист і представництво в інших кримінальних провадженнях крім № 12017150020002867, цивільних адміністративних справах і провадженнях.

Договір підписано сторонами.

Адвокатом було надано клієнту послуги з надання правової допомоги на загальну суму 144 269, 00 грн. , про що між адвокатом і клієнтом складено та підписано Акти приймання-передачі виконаних юридичних послуг адвокатом, на підставі яких адвокатом висталено рахунки. В актах зазначено, що адвокат здійснив надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань КК України , складання клопотань, заяв , участь у судових засіданнях в жовтні 2017-грудні 2017, січні 2018, лютому 2018, травні 2018, червні 2018, серпні 2018-жовтні 2018" (арк. 116-137).

На підтвердження оплати позивачем ТзОВ Роскосметика послуг адвоката по договору № 9/РК-2 від 08.09.2017 в період з 11.09.2017 по 03.01.2019 подано платіжні доручення на загальну суму 224 664, 75 грн. (арк. 62-78).

3.5. Обставини справи щодо моральної шкоди.

В позовній заяві позивачем зазначено, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12017150020002867 від 29.06.2017 року завдало позивачу «моральної втрати» , що вимагало «від нього додаткових зусиль для організації свого життя» .

Підставою для стягнення моральної шкоди позивачем зазначено ч. 6, 7 ст. 1176 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» .

В судовому засіданні 05.04.2021 року представники позивача усно зазначили, що незважаючи на те, що в Законі зазначено про відшкодування шкоди громадянинові, у зв`язку з відсутністю відповідного закону для юридичних осіб повинна застосовуватись аналогія права (підтверджується звукозаписом протоколу судового засідання від 05.04.2021).

В судовому засіданні 05.04.2021 року представники позивача усно зазначили, що моральна шкода полягає у моральних втратах, оскільки протягом трьох років позивач доводив невинуватість під час кримінального провадження. Оскільки не існує розрахунку моральної шкоди, для відшкодування фізичних і психічних страждань посадових осіб юридичної особи позивач вважає, що достатнім розміром для відшкодування моральної шкоди є 100 000 грн. моральної шкоди (підтверджується звукозаписом протоколу судового засідання від 05.04.2021). Вказане також зазначено у відповіді на відзив (вх. № 5036/21 від 05.04.2021).

Представники позивача в судовому засіданні 05.04.2021 року також усно зазначили, що посадові особи ТзОВ «Роскосметика» звернулись до суду в порядку цивільного судочинства із відповідними позовами про відшкодування моральної шкоди (підтверджується звукозаписом протоколу судового засідання від 05.04.2021).

В судовому засіданні 05.04.2021 року представники позивача також усно зазначили, що незаконність дій відповідачів полягає й у неповерненні майна, вилученого під час обшуку (підтверджується звукозаписом протоколу судового засідання від 05.04.2021). Натомість, суд зазначає, що вказані обставини не були заявлені позивачем в якості підстави позову як під час звернення до суду із позовом, так і під час підготовчого провадження. Будь-яких доказів на підтвердження викладеного суду не подано. Предметом спору не є вимога про відшкодування вартості неповернутого майна. Відтак, судом не надається правова оцінка вказаним обставинам.

Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

4.1. Правове регулювання відшкодування майнової шкоди (збитків).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

За загальними положеннями, передбаченими ч. 1, 2, 4 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 ЦК України) (правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України) (правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Аналогічний висновок щодо застосування положень статті 1176 Цивільного кодексу України було висловлено Верховним Судом України у постанові від 22.06.2017 у справі № 6-501цс17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, постанові КГС ВС від 17.09.2020 у справі № 912/1374/19; постанові КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею) (постанова Другої судової палати КЦС ВС від 22.12.2020 у справі № 686/24223/17 (провадження 61-327св19).

Відповідно до ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 284 КПК України про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рішення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди (постанова Другої судової палати КЦС ВС від 22.12.2020 у справі № 686/24223/17 (провадження 61-327св19).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 638/9834/18, 04.07.2018 у справі № 641/2328/17, від 31.10.2018 у справі № 646/5224/17, від 23.01.2019 у справі № 638/1413/17, від 01.04.2020 у справі № 641/7772/17, від 30.06.2020 у справі № 641/7984/17.

Права особи, на порушення яких останній посилався, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності працівників прокуратури в порядку, визначеному КПК України. Сам по собі факт, що ухвалами суду було задоволено скарги позивача та встановлено незаконність дій та бездіяльності працівників прокуратури, не підтверджують заподіяння шкоди позивачу, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю працівників прокуратури та настанням шкоди (постанова Другої судової палати КЦС ВС від 22.12.2020 у справі № 686/24223/17 (провадження 61-327св19).

Такий висновок є аналогічним висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18 (провадження № 61-43847св18), від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19), від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18 (провадження № 61-305св19), від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц (провадження № 61-7017св19), від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18 (провадження № 61-10591св19) від 25 листопада 2019 року у справі № 686/22462/18 (провадження № 61-17648св19), від 03 грудня 2019 року у справі № 686/12334/18 (провадження № 61-12965св19), від 03 грудня у справі № 686/26653/18 (провадження № 61-12277св19), від 19 березня 2020 року у справі № 686/17001/17 (провадження № 61-22067св19), від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 27 квітня 2020 року у справі № 686/17297/18 (провадження № 61-2738св19), від 30 червня 2020 року у справі № 686/3050/19 (провадження № 61-19878св19) та від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19 (провадження № 61-735св20), предметом розгляду яких були позовні заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією та бездіяльністю органів державної влади.

В питанні самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, Велика Палата Верховного Суду визначила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргумент скаржника про помилкове незастосування судами попередніх інстанцій норм Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду . Суди попередніх інстанцій правильно спростували посилання позивача на норми цього Закону як на підставу відшкодування шкоди. Закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб (п. 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі № 916/1423/17).

Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду регулює відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, саме громадянину, а не юридичній особі (п. 30 постанови КГС Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі № 910/23364/17).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача (п. 5.33, п. 5.34 постанови ВП ВС від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи (п. 25-27 постанови КГС Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі № 910/23364/17).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 925/1112/17.

Коли мова йде про збитки, що виникли в результаті невиконання чи неналежного виконання договору, норми про відповідальність за делікт не застосовуються, а збитки відшкодовуються за правилами про відповідальність за невиконання договірних зобов`язань відповідно до умов договору між сторонами (п. 32 постанова КГС ВС від 17.03.2021 у справі № 910/18282/19).

Положення ч. 1 ст. 225 ГК України регулюють склад збитків, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили господарське правопорушення, порушили господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. В силу ст. 42 ГК України підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі (п. 5.37 постанови ВП ВС від 12.03.2019 у справі № 920/715/17; п. 108 постанови КГС ВС від 17.09.2020 у справі № 912/1374/19).

4.2. Правове регулювання відшкодування немайнової (моральної) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3-6 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ділова репутація - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг (абз. 3 п. 5 інформаційного листа ВГСУ Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію від 28.03.2007 № 01-8/184).

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб`єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК. Положення цих норм щодо конкретних категорій поширювачів інформації можуть бути конкретизовані в окремих законах (абз. 1 п. 6 інформаційного листа ВГСУ Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію від 28.03.2007 № 01-8/184).

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (постанова КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18).

У вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди, завданої юридичній особі, господарський суд в кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяні йому втрати немайнового характеру та чим (якими доказами) він обґрунтовує розмір відшкодування такої шкоди, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

4.3. Правове регулювання надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 5, 6, 9 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.05.2019 року по справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Роскосметика до Одеського апеляційного адміністративного суду про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням суду, а саме сплаченого судового збору в адміністративній справі № 814/1793/17 , надала наступні висновки щодо застосування норм права, згідно з якими:

«Судові витрати, понесені в адміністративній справі, зокрема і сплачений судовий збір, не є шкодою , що може бути відшкодована у цивільній справі за рахунок бюджетних асигнувань адміністративного суду, рішення якого було скасоване в адміністративній справі судом вищої інстанції. Означені витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими КАС України (п. 32 постанови);

«Питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, понесених під час розгляду адміністративної справи, вирішує у встановленому процесуальним законом порядку відповідний адміністративний суд, а не загальний суд у позовному провадженні за правилами цивільного судочинства (п. 33 постанови).

За правилами цивільного судочинства можуть стягуватися судові витрати, які сторона понесла у зв`язку з розглядом її цивільної справи (п. 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц).

Суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, не належить до числа суб`єктів, з бюджетних асигнувань якого сторона цієї справи може за її позовом у цивільній справі стягнути судові витрати, зокрема судовий збір, як відшкодування шкоди навіть у випадку скасування рішення зазначеного суду в адміністративній справі судом вищої інстанції.

Судові витрати, понесені в адміністративній справі, зокрема і сплачений судовий збір, не є шкодою, що може бути відшкодована у цивільній справі за рахунок бюджетних асигнувань адміністративного суду, рішення якого було скасоване в адміністративній справі судом вищої інстанції. Отже, до спірних відносин не можуть застосовуватися приписи статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР. Означені витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими КАС України. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що цей спір не може розглядатися за правилами цивільного судочинства (близький за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пункті 86 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 661/3699/16-ц) (п. 19, 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 по справі № 489/5045/18).

За правилами цивільного судочинства витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Вказане свідчить про те, що витрати ТОВ Порше Мобіліті на юридичну допомогу не є збитками і не підлягають відшкодуванню на підставі ст. 22 ЦК України.

Висновки викладено в постанові КЦС ВС від 27.03.2019 № 227/5793/15-ц (провадження № 61-36097св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 583/2565/15-ц (провадження № 61-8961св18).

Судові витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

У даній господарській справі предметом доказування є: неправомірні рішення, дії, бездіяльність відповідачів - Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області (вказані органи діяли на час існування спірних відносин) - при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017150020002867; факт нанесення такими рішеннями, діями/бездіяльністю відповідачів матеріальної та моральної шкоди позивачу, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та рішеннями, діями/бездіяльністю відповідачів.

Щодо відшкодування неотриманого прибутку та неотриманого доходу, то суд зазначає наступне.

Позивач ТзОВ «Роскосметика» як на підтвердження незаконності дій відповідачів (прокуратури та поліції) щодо проведення обшуку посилається на сам факт закриття кримінального провадження.

Виходячи з положень ст. 13 КПК України, правомірність втручання у право позивача на недоторканість майна (нежитлових приміщень офісу) було перевірено слідчим суддею при наданні дозволу на обшук у приміщеннях, належних позивачу. Таким чином, у межах процедури санкціонування слідчим суддею обшуку в приміщеннях, належних позивачу, було реалізовано механізм судового контролю правомірності втручання правоохоронних органів у його право власності.

Жодних доказів на підтвердження незаконності рішень, дій, бездіяльності відповідачів (кого саме з відповідачів, коли й у чому саме полягає незаконність рішень, дій, бездіяльності відповідачів, саме внаслідок яких позивачу завдано шкоду) під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017150020002867 господарському суду по даній господарській справі не подано.

Винесення слідчим постанови від 14.06.2018 про закриття кримінального провадження № 12017150020002867 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто на підставі положень закону, не є автоматичним та безумовним свідченням незаконності всіх дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду під час кримінального провадження № 12017150020002867, як стверджує позивач.

Помилковим як на підставу незаконності дій органів досудового розслідування є лише посилання позивача на положення ст. 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , оскільки вказаний Закон регулює відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, саме громадянину, а не юридичній особі. Вказана правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, в тому числі Великою Палатою Верховного Суду, в постановах та є сталою.

Помилковим є також посилання позивача на необхідність застосування вищевказаного Закону до юридичних осіб, виходячи з положень норм законодавства про аналогію закону (аналогію права), оскільки відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, ч. 10 ст. 11 ГПК України аналогія закону застосовується виключно, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом. В спірному випадку питання відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, врегульовано главою 82 «Відшкодування шкоди» ЦК України.

Враховуючи викладене, по даній справі не доведено такої складової цивільно-правової відповідальності як незаконність дій органу державної влади.

Як наслідок відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями органів прокуратури та досудового розслідування та завданням позивачу матеріальної шкоди.

Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між проведенням обшуку в офісі позивача та неотриманням прибутку внаслідок простою самого підприємства (виробництва) позивача, що (зупинення виробництва) також не доведено доказами.

Крім того, збитки у формі упущеної вигоди від господарської діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі. Отже, в частині стягнення неотриманого доходу внаслідок втрати контрагента ПП « Organic Food» , що за розрахунком позивача є середньою сумою відвантаженої контрагентом в І та ІІ кварталі 2017 року продукції, судом відмовлено й з цієї підстави.

Додатково суд також вважає за необхідне зазначити, що наведені позивачем розрахунки не відповідають поданим самим же позивачем доказам. Проте, підставою відмови в позові в частині стягнення неотриманого прибутку та неотриманого доходу є не помилки в розрахунках, а саме недоведеність складу цивільного правопорушення та неможливість стягнення з держави саме збитків у формі упущеної вигоди.

Отже, за відсутності протиправності поведінки, причинно-наслідкового зв`язку між діями органів прокуратури та досудового розслідування та заподіянням шкоди, відсутній склад правопорушення, необхідний для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне. Позивач в позовній заяві та відповіді на відзив (вх. № 225/21 від 11.01.2021) зазначив, що розрахунок моральної шкоди повинен зробити суд «залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Позивач визначив моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., яка є достатньою для «розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинна призводити для її збагачення» , тобто для відшкодування душевних та психічних страждань позивача в результаті, коли позивач протягом більш ніж 4 років доказував, що його посадові особи не вчиняли кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу завдання моральної (немайнової) шкоди саме юридичній особі, яка є позивачем у даній справі та звернулась до суду за захистом своїх прав.

Суб`єкту господарювання не може бути заподіяно моральну шкоду, оскільки здатність відчувати моральні страждання за своєю правовою природою може належати тільки людині.

Юридичній особі на відміну від аналогічних спорів за участі фізичних осіб, значення для встановлення обґрунтованості позовних вимог, має не власне суб`єктивне уявлення позивача (наприклад, в особі його керівника або членів керівного органу) про факт настання негативних наслідків для ділової репутації юридичної особи та характер цих наслідків, а ці обставини як факт об`єктивної, в даному випадку, економічної, реальності.

Позивач ТзОВ Роскосметика помилково ототожнює працівників юридичної особи (фізичних осіб) з самою юридичною особою, оскільки це є різні суб`єкти правовідносин.

В силу положень п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна (немайнова) шкода, заподіяна юридичній особі, може полягати у приниженні її ділової репутації, а не душевних (моральних) стражданнях, які можуть бути виключно у фізичної особи (людини).

Відсутність доведення самого факту заподіяння юридичній особі моральної шкоди є підставою для відмови в позові в цій частині.

Щодо відшкодування витрат за надання юридичних послуг, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, 08.09.2017 року між адвокатом Бєліком В.Г. (адвокат) та ТзОВ РосКосметика укладено договір про надання адвокатом правової допомоги № 9/РК-2, відповідно до умов якого сторонами договору погоджено здійснення адвокатом за дорученням клієнта захисту у кримінальних провадженнях на стадії досудового розслідування і судового розгляду та в адміністративних та цивільних провадженнях пов`язаних з відновленням ділової репутації та оплатою клієнтом адвокату щомісяця гонорару в еквіваленті 500 дол. США згідно курсу НБУ на день перерахування коштів (п. 1.1 договору).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за умовами договору про надання адвокатом правової допомоги № 9/РК-2 від 08.09.2017 адвокатом здійснюється захист, представництво, надання інших видів правової допомоги клієнту ТзОВ «Роскосметика» , в тому числі правовий супровід діяльності клієнта з щомісячною фіксованою оплатою клієнтом наданих послуг.

Матеріали даної господарської справи не містять доказів незаконності рішень, дій, бездіяльності органів досудового розслідування або прокуратури.

Як вказано вище, сам лише факт закриття кримінального провадження № 12017150020002867 на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто на підставі положень закону, не є автоматичним та безумовним свідченням незаконності всіх дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду під час кримінального провадження № 12017150020002867, як стверджує позивач.

З поданих до матеріалів даної господарської справи доказів неможливо встановити, що витрати на юридичну допомогу понесені саме під час кримінального провадження № 12017150020002867.

Крім того, як зазначено в самому договорі про надання адвокатом правової допомоги № 9/РК-2 від 08.09.2017 року, укладеним між адвокатом Бєліком В.Г. та клієнтом ТзОВ Роскосметика , а також не заперечується самим позивачем, адвокатом надавалась (надається) правова допомога (захист) у кримінальних провадженнях на стадії досудового розслідування і судового розгляду та в адміністративних та цивільних провадженнях.

Витрати, понесені особою під час розгляду справ в порядку адміністративного, цивільного, господарського судочинства повинні розподілятись за правилами розподілу судових витрат в порядку того виду судочинства, в якому здійснюється розгляд відповідних справ. Такі витрати не є шкодою (збитками), а відтак, не можуть розглядатись в порядку позовного провадження про їх відшкодування.

Додатково суд зазначає, що умовами договору про надання правової допомоги оплату послуг адвоката погоджено у фіксованому розмірі з щомісячною оплатою, що свідчить про неможливість їх розподілу. Крім того, заявлений до відшкодування розмір не підтверджено доказами. Проте, підставою для відмови в позові в цій частині є саме недоведення складу цивільного правопорушення, зокрема, як неправомірності дій відповідачів та причинно-наслідкового зв`язку, так і самого факту завдання шкоди.

В цій частині позову судом відмовлено.

Щодо стягнення коштів з Державної казначейської служби України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (п. 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц).

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові (п. 45-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц).

В спірному випадку позивач ТзОВ «Роскосметика» , звертаючись до суду із даним позовом, визначило відповідачами Миколаївську місцеву прокуратуру № 1 та Центральний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, які (відповідачі) під час розгляду справи судом ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021 року замінено їх правонаступниками Миколаївською обласною прокуратурою та Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області.

За приписами ст. 48 ГПК України залучення до участі у справі співвідповідача або заміна відповідача можлива лише за клопотанням позивача.

Процесуальний статус Державної казначейської служби України позивачем не визначено, проте в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути грошові кошти саме з Державної казначейської служби України. Під час розгляду справи позивач наполягав на стягненні коштів саме з Державної казначейської служби України. При цьому, позивачем ТзОВ «Роскосметика» під час розгляду справи не подавались клопотання про залучення або заміну відповідача, у зв`язку з чим судом з власної ініціативи залучено до участі у справі Державну казначейську службу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Суд зазначає, що Державна казначейська служба України є органом, що здійснює тільки списання коштів з державного бюджету. Доказів вчинення неправомірних дій та завдання шкоди позивачу Державною казначейською службою України як самостійною юридичною особою матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в позові в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.04.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш