Постанова

від 07.04.2021 по справі 924/199/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/199/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" - Бойка Р. В. (адвокат),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" - не з`явилися,

ТОВ "Агротек" - Брагіна О. О. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2020 (суддя Вибодовський О. Д)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 (головуючий суддя Крейбух О. Г., судді Павлюк І. Ю., Савченко Г. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"

про визнання поруки припиненою.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. 27.02.2020 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" (далі - ТОВ "Євразія-Сервіс") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (далі - ТОВ "Серединецьке") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - ТОВ "Агротек"), у якій позивач просив визнати припиненою поруку за договором поруки від 30.03.2018 №2П/16АФ-15 (далі - договір поруки).

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що сторони договору фінансового лізингу від 16.03.2015 №16АФ-15 (далі - договір фінансового лізингу) укладали додаткові угоди до нього, якими змінили його основні умови щодо ціни, відповідальності, графіку платежів при цьому не повідомивши про це поручителя, а також спливом строку поруки у зв`язку з непред`явленням кредитором вимог до поручителя відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3. Представник ТОВ "Агротек" у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначав, що позивач був обізнаним про існування додаткових угод до договору лізингу, про що свідчить пункт 1.3. Договору поруки. З посиланням на умови Договорів поруки та лізингу наголошував на безпідставності твердження позивача про збільшення основного зобов`язання та про необізнаність з існуванням відповідної додаткової угоди. Забезпечене порукою зобов`язання не припинене, не було змінене без згоди поручителя та на час розгляду у суді першої інстанції залишається таким самим за розміром та характером виконання. Звертав увагу суду на неможливості припинення основного договору 21.12.2017, оскільки Договір поруки було укладено лише в 2018 році. Наголошував на пункті 6.2. договору поруки, а також на необхідності застосування нової редакції частини четвертої статті 559 ЦК України, чинної на час розгляду спору.

4. ТОВ "Серединецьке" не скористалося правом участі свого представника в справі, відзиву на позов не подало.

Фактичні обставини справи, установлені судами

5. 16.03.2015 ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № 16АФ-15, за умовами якого лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку №1 "Специфікація".

6. Строк користування (строк лізингу) не може бути меншим одного року (пункт 1.2. договору лізингу).

7. Всі платежі за договором лізингу здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний в цьому договорі (пункт 4.1. договору лізингу).

8. Лізингові платежі складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; платежу як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна (пункт 4.5. договору лізингу).

9. Ціна договору становить гривневий еквівалент 228 240,96 Євро, що становить 5 197 366,20 грн (пункт 10.1. договору лізингу).

10. Строк дії договору - з 16.03.2015 по 20.05.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору (пункт 11.1. договору лізингу).

11. Договір лізингу набирає чинності з моменту його підписання та втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому (пункт 11.2. договору лізингу).

12. У додатку №1 до договору лізингу сторонами погоджено специфікацію майна на суму 200 387,17 Євро, у додатку №2 - графік внесення лізингових платежів (з 20.04.2015 по 20.05.2016 на загальну суму 194 004,81 Євро), а також у додатку №3 підписано акт приймання-передачі предмету лізингу на загальну суму 200 387,17 Євро, що становить 5 074 289,58 грн.

13. Договір лізингу підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

14. 13.07.2016 сторонами договору лізингу укладено додаткову угоду №2, якою збільшено ціну договору до 270 397,23 Євро, що становить 6 157 323,48 грн, а також визначено інший графік платежів до 20.10.2017. Окрім того, у додатковій угоді №2 продовжено строк дії договору лізингу до 20.10.2017 включно.

15. 29.03.2018 загальні збори учасників ТОВ "Євразія-Сервіс" надали згоду на укладення договору поруки, що підтверджується відповідним протоколом загальних зборів від 29.03.2018 № 29/03-2018/ЄС.

16. 30.03.2018 сторонами договору лізингу укладено додаткову угоду № 3 до договору лізингу, якою збільшено ціну договору до 282 745,13 Євро, що становить 6 438 502,45 грн, а також визначено інший графік платежів до 20.06.2019. Окрім того, у додатковій угоді № 3 продовжено строк дії договору лізингу до 20.06.2019 включно.

17. 30.03.2018 між ТОВ "Агротек" (лізингодавець), ТОВ "Євразія-Сервіс" (поручитель) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір поруки, предметом якого є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу (основний договір).

18. Сторони договору встановили, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними та ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують (пункт 1.2. договору поруки).

19. Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його повноважень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін (пункт 1.3. договору поруки).

20. Сторони договору зазначають, що це зобов`язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням статей 553-559 ЦК України (пункт 1.5. договору поруки).

21. У випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором лізингодавець має право на власний розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання; лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських днів до моменту настання строку виконання зобов`язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов`язання за основним договором (пункт 2.1. договору поруки).

22. Якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства (пункт 2.2. договору поруки).

23. Поручитель зобов`язаний протягом одного робочого дня від дати отримання письмової вимоги лізингодавця про прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за основним договором, виконати відповідне зобов`язання шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості лізингоодержувача за основним договором на рахунок лізингодавця, зазначений в цьому договорі (пункт 3.1. договору поруки).

24. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя (пункт 6.2. договору поруки).

25. Якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (пункт 6.3. договору поруки).

26. Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 13.10.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 позов задовольнив повністю, визнав припиненою поруку ТОВ "Євразія-Сервіс" за договором поруки який укладений між ТОВ "Євразія-Сервіс", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке". Мотивував це тим, що оскільки ТОВ "Агротек" в межах трирічного строку після сплати останнього платежу за договором фінансового лізингу не звернувся з відповідною вимогою до поручителя про здійснення погашення заборгованості, порука за договором припинилась у зв`язку з непред`явленням кредитором вимоги в межах строку, визначеного договором поруки (на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України ).

28. Суд апеляційної інстанції зазначив:

- За своєю правовою природою укладений між сторонами оспорюваний договір є договором поруки, до якого застосовуються положення глави 49 ЦК України. Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

- Закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

- відповідачами 13.07.2016 та 30.03.3018 укладено додаткові угоди № 2 та № 3 до договору фінансового лізингу, якими змінено графік сплати лізингових платежів, а також ціну договору, що становила у редакції договору фінансового лізингу 200 387,17 Євро (5 074 289,58 грн), в редакції додаткової угоди № 2 - 270 397,23 Євро, що становить 6 157 323,48 грн, в редакції додаткової угоди № 3 282 745,13 Євро, що становить 6 438 502,45 грн, тобто такими угодами збільшено обсяг основного зобов`язання.

- Згідно з пунктом 1.3 договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його повноважень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.

- Сторони у пункті 6.3 договору поруки врегулювали, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

- В даному контексті, на переконання суду, пункт 1.3 договору поруки врегульовує питання змін та доповнень, які не стосуються збільшення основного зобов`язання, оскільки останнє вирішено у пункті 6.3 цього договору.

- Договір поруки не містить окремих посилань на наявність додаткової угоди № 2 та додаткової угоди № 3 до договору фінансового лізингу, а тому договором поруки не погоджено умови цих додаткових угод.

- Сторони договору поруки окремо не погодили зміни до договору фінансового лізингу, визначені у додаткових угодах № 2 та № 3 до вказаного договору у спосіб, визначений статтею 654 ЦК України.

- Це є підставою вважати поруку за договором припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України .

- Із договору фінансового лізингу та графіку внесення лізингових платежів вбачається, що ТОВ "Серединецьке" взяло на себе зобов`язання зі сплати платежів по лізингу до 20.05.2016 року.

- Відповідно до пункту 6.2. договору поруки, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Зазначеним спростовуються доводи позивача щодо застосування шестимісячного строку пред`явлення вимоги кредитора до поручителя, визначеного статтею 559 ЦК України.

- Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які боржник зобов`язаний згідно з умовами договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

- Сторонами у договорі поруки визначено трирічний строк для пред`явлення вимоги до поручителя за простроченими зобов`язаннями по кожному із періодичних платежів, тоді як пропуск такого строку є безумовною підставою для припинення поруки, що передбачено і в статті 559 ЦК України і в пункті 6.2. договору поруки, а також викладено у судовій практиці Верховного Суду.

- У додатку №2 до договору фінансового лізингу передбачено графік внесення лізингових платежів - із 20.04.2015 по 20.05.2016. Тобто, трирічний строк звернення ТОВ "Агротек" до позивача із вимогою здійснити погашення заборгованості ТОВ "Серединецьке" на підставі договору поруки по останньому платежу сплив 20.05.2019.

- Матеріали справи не містять та учасники судового розгляду не надали доказів звернення ТОВ "Агротек" із відповідними вимогами до поручителя в межах трирічного строку від строку сплати кожного періодичного платежу, в тому числі, останнього платежу.

- За таких обставин, оскільки однією з підстав припинення поруки є непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом, в даному випадку, трирічного терміну після настання строку виконання зобов`язання по кожному з чергових платежів, та те, що ТОВ "Агротек" в межах трирічного строку після сплати останнього платежу по договору фінансового лізингу не звернувся з відповідною вимогою, зобов`язання ТОВ "Євразія-Сервіс" перед ТОВ "Агротек" за договором поруки припинилися на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України .

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

29. Не погодившись з рішенням Господарського суду Хмельницької області та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, 13.01.2021 ТОВ "Агротек" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи учасників справи

30. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили та неправильно застосували положення статей 553, 554, 559, 627, 628, 631, 638, 654 ЦК України; суд апеляційної інстанції не врахував висновок про застосування частини третьої статті 6 ЦК України, викладений у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 756/13338/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 924/490/19, від 06.02.2020 у справі № 924/482/19, від 17.02.2020 у справі № 924/502/19 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

31. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення у справі внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

32. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- Пунктом 6.3. Договору поруки сторони погодили, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність Поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

- У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 основним спірним питанням було застосування пункту договору поруки, за яким сторони домовилися, що в разі збільшення зобов`язань боржника, забезпечених цією угодою, унаслідок чого зростає обсяг відповідальності поручителя, останній дає згоду на це й додаткового узгодження із ним уже не потрібно.

- Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість застосування наведеної умови договору. Так, суд послався на положення частини першої статті 559 ЦК України, що передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а отже, і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також і поручителя, та визначають правові наслідки неодержання згоди поручителя. Умови договору поруки стосовно того, що поручитель, укладаючи договір, дає згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, наведених в абзаці З частини третьої статті 202 ЦК України. Відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних учинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання з поручителем у належній формі.

- У свою чергу Північно-західний апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові зробив висновок про те, що умови пункту 6.3 договору поруки (про залишення без змін обсягу відповідальності поручителя у випадку якщо без його згоди до основного договору вносяться зміни щодо збільшення відповідальності) не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють ТОВ "Агротек" від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

- З огляду на вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, ТОВ "Агротек" не може не погодитись із тим що, пункти 1.1. та 1.3. договору поруки, в частині надання поручителем згоди на збільшення основного зобов`язання у майбутньому дійсно неможливо застосовувати внаслідок вимог статті 202 ЦК України, оскільки ці пункти не звільняють від необхідності узгодження певних учинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання з поручителем у належній формі.

- Проте, ТОВ "Агротек" не може погодитись із висновком Північно-західного апеляційного господарського суду у цій справі, за яким суд констатував можливість не застосовувати пункт 6.3 договору поруки.

- Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, не може братися до уваги в розрізі спірних відносин у цій справі, оскільки договір поруки у справі №910/13109/18 не містить такої умови, як в пункті 6.3. договору поруки, а сам же цей пункт (6.3.) не містить умову про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання.

- Всупереч нормам частин першої та другої статті 631 ЦК України у оскаржуваній постанові апеляційний суд встановив факт припинення поруки ще до укладення договору поруки, що є грубим порушенням цих норм та безумовною підставою для її скасування.

- Законодавство України не містить положень щодо неможливості відступу від норм частини першої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), а норми статей 554 та 654 ЦК України додатково підтверджують можливість урегулювання сторонами певного обсягу відповідальності поручителя.

- Тому, користуючись наданим законом правом самостійно урегулювати свої відносини, пунктом 6.3. договору поруки сторони чітко визнали, що якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім), тобто не змінюється, при цьому цей пункт не містить умову про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, а навпаки, зберігає первісний обсяг відповідальності поручителя.

- Сторони договору поруки пунктом 6.3. "заморозили" обсяг відповідальності ТОВ "Євразія-Сервіс", а укладення додаткових угод № 2 та 3 до договору лізингу, жодним чином не вплинуло на обсяг відповідальності останнього.

- Апеляційний суд не врахував висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 924/490/19, предметом якої був розгляд тотожного за своїм змістом договору поруки, якою встановлено таке: "Виходячи з дат укладення додаткових угод до основного договору (13.04,2016, 30.03.2018) та дати укладення договору поруки (30.03.2018), а також враховуючи умови договору поруки, судом першої інстанції відхилено посилання позивача на його неповідомлення про внесення змін до основного договору".

- Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій хоч і містять у собі висновки про припинення поруки позивача, однак підстави та дати припинення поруки абсолютно різні, з чого випливає висновок про їх юридичну неоднозначність та невизначеність.

- У рішенні суду першої інстанції зазначено що порука припинена 20.05.2019 (на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України), а у постанові апеляційного суду - 13.07.2016 (на підставі частини першої статті 559 ЦК України).

- Наявні у справі докази та доводи ТОВ "Агротек" у повній мірі підтверджують взяття позивачем на себе поруки зі сплати платежів по договору фінансового лізингу із урахуванням додаткових угод № 2 та № 3 до нього, зокрема щодо платежів зі строком оплати до 20.06.2019. Таким чином трирічний строк пред`явлення вимоги кредитора (ТОВ "Агротек") до поручителя (ТОВ "Євразія-Сервіс"), за договором поруки встановлений до 20.06.2022, а не до 20.05.2019, як зазначено судом першої інстанції.

- Оскільки сторонами у договорі поруки визначено трирічний строк для пред`явлення вимоги до поручителя за простроченими зобов`язаннями лізингоодержувача по кожному із періодичних платежів, вказаний строк по останньому платежу згідно первісного графіку внесення лізингових платежів (Додаток № 2) по договору фінансового лізингу спливає 20.05.2019. Згідно додаткової угоди №2 такий строк спливає 20.10.2020, а згідно додаткової угоди №3 - 20.06.2022.

- Навіть якщо брати до уваги первісний графік внесення лізингових платежів (Додаток № 2) по договору фінансового лізингу, порука позивача за зобов`язаннями ТОВ "Серединецьке" перед ТОВ "Агротек", що випливає із цього договору, не є припиненою, оскільки 05.02.2019 ТОВ "Агротек" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Євразія- Сервіс" на підставі договору поруки.

- З огляду на викладене, ТОВ "Агротек" звернулося у межах трирічного строку до поручителя (ТОВ "Євразія-Сервіс") за простроченими зобов`язаннями лізингоодержувача (ТОВ "Серединецьке") по договору фінансового лізингу, а висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів звернення ТОВ "Агротек" із відповідними вимогами до поручителя в межах трирічного строку від строку сплати кожного періодичного платежу, в тому числі, останнього платежу, не відповідає встановленим обставинам справи.

33. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Зазначає, що:

- На час розгляду спорів у справах №924/482/20, 924/490/20 та №924/502/19, на які посилається скаржник, Великою Платою Верховного Суду не було висловлено правову позицію, яка викладена у Постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.

- На даний час Верховний Суд незмінно дотримується цієї правової позиції, що знаходить своє відображення у постановах від 04.09.2020 у справі №604/278/15-ц, від 09.10.2020 у справі №903/998/19, від 05.11.2020 у справі №924/174/20, від 17.11.2020 у справі №705/3113/15, від 19.11.2020 у справі №285/2467/14-ц, від 24.12.2020 у справі №924/175/20, від 21.01.2021 у справі №924/190/20, від 21.01.2021 у справі №924/208/20, від 26.01.2021 у справі №924/180/20, від 28.01.2021 у справі №924/209/20, від 02.02.2021 у справі №924/193/20, від 09.02.2021 у справі №924/744/20, від 11.02.2021 у справі №924/173/20, від 11.02.2021 у справі №924/200/20.

- У касаційній скарзі ТОВ "Агротек" посилається на неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у справах, які не є подібними із справою, що розглядається; висновки в зазначених справах, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

- Згоду на укладення договору поруки загальні збори учасників ТОВ "Євразія-Сервіс" надали 29.03.2018.

- ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" не погоджували з поручителем (ТОВ "Євразія-Сервіс") укладення додаткової угоди №3 від 30.03.2018, а відтак і не отримували згоду на збільшену відповідальність поручителя.

- Позовні вимоги у справі №904/421/19 яка розглядалася Господарським судом Дніпропетровської області, позивач ТОВ "Агротек" просив суд солідарно стягнути з поручителів (ТОВ "ТД "Армада ЛТД", ТОВ "Євразія-Сервіс" та ТОВ "СК Бужок") зобов`язання за договором фінансового лізингу із врахуванням всіх додаткових угод, якими збільшено відповідальність поручителів; згодом ТОВ "Агротек" відмовився від позовних вимог, та апеляційний суд відмову прийняв, однак факти, які відображені в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2020 не спростовані.

- Північно-Західний апеляційний господарський суд під час розгляду справи №924/199/20 здійснив дослідження всіх доказів, які знаходяться в матеріалах справи щодо припинення поруки у відповідності до частин першої та четвертої статті 559 ЦК України та обґрунтовано застосував правову позицію, яка викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №910/13109/18. Апеляційний суд визнав, що порука є припиненою з 30.03.2018, а саме з часу збільшення відповідальності поручителя у зв`язку з укладенням додаткової угоди №3 від 30.03.2018.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

34. Верховний Суд ухвалою від 10.02.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 10.03.2021.

35. Ухвалою від 15.03.2021 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розгляд касаційної скарги призначив на 31.03.2021.

36. Ухвалою від 31.03.2021 Верховний Суд оголосив перерву до 07.04.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Спір стосується питання щодо визнання поруки припиненою.

40. Суд першої інстанції задовольнив позов та визнав поруку припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК, тобто у зв`язку із закінчення строку поруки, встановленого договором. Суд апеляційної інстанції, окрім вищевказаної підстави, встановив ще й наявність підстави, передбаченої частиною першою цієї статті, а саме - зміну зобов`язання без згоди поручителя, у зв`язку з чим збільшився обсяг його відповідальності.

41. За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

42. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

43. Під час касаційного провадження у справі, що розглядається, колегія суддів встановила, що Велика Палата Верховного Суду переглядала справу № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) за позовом фізичної особи (поручителя) до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним. Позивач у цій справі вважав, що оскільки банк звертався до суду з позовом до позичальника та поручителів про повернення простроченої заборгованості 30.10.2009, тоді як кінцевий термін, до якого мала бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом, відповідно до умов кредитного договору визначено 04.12.2008, то порука була припинена у зв`язку з недотриманням банком строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

44. За наслідками розгляду справи № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) Велика Палата Верховного Суду 26.01.2021 ухвалила постанову (оприлюднена 16.03.2021), в якій дійшла таких висновків щодо способу захисту в спірних правовідносинах:

- визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності ;

- для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

а) кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

б) особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником);

- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права;

- задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності . Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним;

- якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту;

- зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів , то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні , заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання;

- наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений;

- аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника . Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася;

- застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває , ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите;

- у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права , або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту;

- отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості;

- правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі Світлана Науменко проти України (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (ч. 2 ст. 423 ЦПК), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (ч. 2 ст. 432 ЦПК);

- правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим може не обмежуватися випадками, наведеними в пункті 57 цієї постанови;

- отже, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

45. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що Господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 11.02.2019 було відкрито провадження у справі № 904/421/19 за позовом ТОВ "Агротек", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД", ТОВ "Євразія-Сервіс" та ТОВ "СК Бужок" про стягнення 6 155 705,97 грн (3 134 765,97 грн 365 % річних та 3 020 940 грн заборгованості) за порушення строків оплати лізингових платежів на підставі договору фінансового лізингу від 16.03.2015 № 16АФ-15 (з врахуванням змін та доповнень, які викладені в додаткових угодах від 13.07.2016 № 2 та від 30.03.2018 № 3) та договорів поруки від 30.03.2018 № 3П/16АФ-15, від 30.03.2018 № 2П/16АФ-15, від 16.03.2015 № 1П/16АФ-15.

46. Тобто, на день відкриття провадження у справі, що розглядається про визнання поруки за договором поруки від 30.03.2018 № 2П/16АФ-15 припиненою (02.03.2020), вже було відкрито провадження у справі № 904/421/19 про стягнення грошових коштів за цим же договором поруки.

47. Господарський суд Дніпропетровської області рішення від 06.10.2020 у справі № 904/421/19 закрив провадження у справі щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД"; в іншій частині в позові відмовив (в тому числі щодо вимог до ТОВ "Євразія-Сервіс" про стягнення грошових коштів на підставі договору поруки від 30.03.2018 № 2П/16АФ-15, оскільки дійшов висновку про припинення поруки за цим договором).

48. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.02.2021 у справі № 904/421/19 прийняв відмову ТОВ "Агротек" від позову, визнав нечинним рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2020, провадження у справі закрив.

49. В силу ч. 3 ст. 231 ГПК у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

50. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває , ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Оскільки суд розглядав справу про стягнення з боржника коштів, то останній мав захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування. Адже після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника . Такий окремий позов не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

51. Оскільки кредитор (ТОВ "Агротек") раніше уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права (справа № 904/421/19 ), а потім відмовився від позову, у зв`язку з чим суд закрив провадження у справі, відсутні підстави для висновку, що правова невизначеність щодо чинності поруки у боржника з кредитором триває, а тому звернення боржника (ТОВ "Євразія-Сервіс") з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника (визнання поруки припиненою) не є належним способом захисту.

52. Крім цього, Верховний Суд враховує, що в матеріалах справи міститься ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 924/579/19 за позовом ТОВ "Євразія-Сервіс" до ТОВ "Серединецьке" та ТОВ "Агротек" про визнання договору поруки від 30.03.2018 №2П/16АФ-15 припиненим. У цій справі Господарський суд Хмельницької області рішенням від 23.09.2019 позов задовольнив: визнав припиненим договір поруки від 30.03.2018 № 2П/16АФ-15. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.02.2020 прийняв відмову ТОВ "Євразія-Сервіс" від позову, визнав нечинним рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.09.2019, провадження у справі закрив.

53. Враховуючи викладене, судам попередніх інстанцій необхідно було відмовити в позові з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту права та інтересу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

55. Пунктом 3 ч. 1 ст. 308 ГПК визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

56. Частиною 1 ст. 311 ГПК передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

57. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 3 ст. 311 ГПК).

58. Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними обставин та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові, оскільки судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові витрати

59. Відповідно до положень ст. 129 ГПК судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 924/199/20 скасувати й ухвалити нове рішення.

3. В позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" (місце реєстрації: 49005, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 43, код ЄДРПОУ 32046019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (місце реєстрації: 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232765) 7 357 (сім тисяч триста п`ятдесят сім) гривень витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко