Постанова

від 09.04.2021 по справі 819/13/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 819/13/17

касаційне провадження № К/9901/35922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (головуючий суддя - Шульгач М.П.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Костів М.В.; судді - Бруновський Н.В., Шавель Р.М.)

у справі № 819/13/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехпрод

до Головного управління ДФС у Тернопільській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агротехпрод (далі - ТОВ Агротехпрод ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2016 року № 0004331401.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 14 березня 2017 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у Тернопільській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на безтоварному характері оспорюваних господарських операцій.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Тернопільській області.

05 жовтня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на тому, що здійснені між ним та покупцями господарські операції з поставки цукру мали реальний характер.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Агротехпрод з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 23 вересня 2016 року № 381/14-01/31973756.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку із заниженням податкових зобов`язань з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства внаслідок реалізації цукру Товариству з обмеженою відповідальністю Велмарт , Товариству з обмеженою відповідальністю Інвест Проект Груп , Товариству з обмеженою відповідальністю КДЦ Ексіто , Товариству з обмеженою відповідальністю Рівер Плюс , Товариству з обмеженою відповідальністю Право-Делюкс , Товариству з обмеженою відповідальністю Двін-С , Товариству з обмеженою відповідальністю Мега Старт , що мотивовано безтоварним характером проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Тернопільській області звертало увагу на відсутність документів, що підтверджують транспортування товару, а також доказів подальшої реалізації покупцями придбаного в платника цурку чи його використання в межах власного виробництва.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2016 року № 0004331401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 429177,00 грн за основним платежем та 107294,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення даних податкового обліку, у тому числі для формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ Агротехпрод до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: накладних; рахунків; податкових накладних; платіжних доручень; довіреностей. Також долучено листи директорів Товариства з обмеженою відповідальністю Велмарт , Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Проект Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю КДЦ Ексіто , Товариства з обмеженою відповідальністю Рівер Плюс , Товариства з обмеженою відповідальністю Право-Делюкс , Товариства з обмеженою відповідальністю Двін-С , Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Старт на ім`я директора позивача про відвантаження цукру на відповідні автомобілі із зазначенням водіїв.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його покупців, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Агротехпрод розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Щодо твердження контролюючого органу про неможливість відстеження подальшої реалізації покупцями придбаного в платника цурку чи його використання в межах власного виробництва, то, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника податку, є безпідставним покладання на постачальника-позивача у справі додаткового обов`язку щодо здійснення перевірки ланцюга реалізованого ним товару.

За таких обставин висновок судових інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій із реалізації ТОВ Агротехпрод цукру Товариству з обмеженою відповідальністю Велмарт , Товариству з обмеженою відповідальністю Інвест Проект Груп , Товариству з обмеженою відповідальністю КДЦ Ексіто , Товариству з обмеженою відповідальністю Рівер Плюс , Товариству з обмеженою відповідальністю Право-Делюкс , Товариству з обмеженою відповідальністю Двін-С , Товариству з обмеженою відповідальністю Мега Старт ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Тернопільській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова