Ухвала

від 08.04.2021 по справі 468/824/19-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 468/824/19-ц

провадження № 61-2048ск21

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Іксора , Херсонського обласного управління приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

12 лютого 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року залишено касаційну скаргу без руху для усунення недоліків, оскільки в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України, та не сплачений судовий збір.

На виконання вимог указаної ухвали ОСОБА_1 подала до Верховного Суду квитанцію на підтвердження сплати судового збору та уточнену касаційну скаргу, в якій як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 2 (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні) та пункт 3 (відсутній висновок Верховного Суду щодо питаннгя застосування норми права у подібних правовідносинах) частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаної норми ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі має бути мотивовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та не конкретизує від якого застосованого апеляційним судом висновку в оскаржуваній постанові необхідно відступити.

Якщо касаційна скарга оскаржується на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, то вона окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, повинна містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Крім того у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, при цьому посилається на постанови Верховного Суду, які не застосували суди.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно надати уточнену касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом з ініціативи суду.

Керуючись статтями 127, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

Продовжити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Антоненко