Постанова

від 07.09.2007 по справі 38/167-07     

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2007 року                                                       

Справа НОМЕР_38/167-07                                 

Харківський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді   Шутенко І.А. -доповідач,

                         судді    Бабакової Л.М.,

                        судді   Олійника В.Ф.,

при

секретарі Міракові Г.А.

за

участю представників сторін:

за

участю представників сторін:

позивача

-  не прибув,

відповідача

-не прибув,

апелянта, ТОВ „Ренесанс” -  ОСОБА_3 -директор, ОСОБА_4 за довіреністю

НОМЕР_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. №

2237Х/2-4) директора ТОВ «Ренесанс», який є його засновником, гр. ОСОБА_3

на рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2007р. по справі

НОМЕР_38/167-07

за

позовом ОСОБА_1, с. Ставки

до   ОСОБА_2, м. Харків

про

визнання договору дійсним та визнання права на долю у статутному фонді,-

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив

визнати дійсним договір від 25.09.2002 р. про відступлення частки та визнати за

гр. ОСОБА_1 право на частку у статутному фонді товариства з обмеженою

відповідальністю «Ренесанс»у розмірі 98%, що становить 158 760,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2007 р.

по справі НОМЕР_38/167-07 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено. Визнано дійсним

договір про відступлення частки від 25.09.2002 р., укладеним між гр. ОСОБА_1 та

гр. ОСОБА_2 про відступлення частки у статутному фонді ТОВ «Ренесанс».

Визнано  за ОСОБА_1 право власності на

частку у статутному фонді ТОВ «Ренесанс», м. Харків у розмірі 98%, що становить

158 760,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 170,00 грн. витрат по

сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Апелянт, не погоджується з рішенням господарського суду

Харківської області від 20.04.2007р. по справі НОМЕР_38/167-07 подав апеляційну

скаргу, та доповнення до неї, в якій просить скасувати вищевказане рішення та

прийняти нове, яким відмовити  у

задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушенням судом першої інстанції

норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на час звернення гр.

ОСОБА_1 з позовом до господарського суду Харківської області засновниками

товариства, згідно додаткової угоди до установчого договору ТОВ

"Ренесанс" від 18 грудня 2002 року, є ОСОБА_3 із часткою в статутному

фонді - 2% та ОСОБА_2 із часткою в статутному фонді - 98%. Апелянт зазначає, що

згідно ч.5 ст. 203 ЦПК України, правочин має бути спрямований на реальне

настання правових наслідків, що обумовлені ним. Однак, зміни до установчих

документів відбулися 18 грудня 2002 року, тобто після укладання спірного

договору про відступлення частки від 25.09.02р., що свідчить, на думку апелянта

про те, що ОСОБА_2 уклала додаткову угоду до установчого договору про вхід до

учасників товариства ОСОБА_3 при тому, що вона з вересня 2002 року вже не є

учасником товариства. Отже, апелянт вважає, що правові наслідки укладання

оскаржуваного договору від 25.09.2002р. не були спрямовані на їх настання.

Позивач, ОСОБА_1, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому

рішення господарського суду Харківської області вважає законним та

обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без

задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність

застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права,

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Під час апеляційного провадження встановлено, що 30 жовтня 1991

року було створено Сумісне підприємство “Ренесанс”, статут якого був

зареєстрований 03 грудня 1991 року у 

виконавчому комітеті Жовтневої районної ради народних депутатів м.

Харкова. Засновниками цього підприємства були ВНДІЖ та громадяни ОСОБА_3,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7

Розпорядженням НОМЕР_1 виконавчого комітету Жовтневої районної

ради народних депутатів м. Харкова від 02 квітня 1993 року Сумісне підприємство

“Ренесанс” було реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю

“Ренесанс”, яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків Сумісного

підприємства “Ренесанс”. Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю

“Ренесанс” станом на 19 березня 1993 року 

були громадяни: ОСОБА_3,  ОСОБА_5,

ОСОБА_6,  ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Додатковою угодою НОМЕР_2 до Статутного договору про створення

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс” були внесені зміни і

доповнення щодо статутних вкладів учасників товариства, а саме: ОСОБА_3 -64,5%,

ОСОБА_7 -12.5%, ОСОБА_6 -12,5% та ОСОБА_8. -10,5% .

06 жовтня 1998 року 

додатковою угодою НОМЕР_3 до Статутного договору про створення

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс” у зв'язку з виходом із

складу учасників товариства ОСОБА_6 його доля в статутному фонді була поділена

між учасниками в рівних долях. Учасниками товариства залишилися ОСОБА_3

-68,67%, ОСОБА_7 -16.67%, ОСОБА_8. -14,66%.

26 січня 1999 року 

додатковою угодою НОМЕР_4 до Статутного договору про створення

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс” у зв'язку з виходом із

складу учасників товариства ОСОБА_8. його доля в статутному фонді була поділена

між учасниками в рівних долях. Учасниками товариства залишилися ОСОБА_3 -76%,

ОСОБА_7 -24%.

01 квітня 1999 року 

додатковою угодою НОМЕР_5 до Статутного договору про створення

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс” до складу учасників

товариства була введена ОСОБА_2, її доля була визначена у розмірі 15,75% у

зв'язку з відмовою від своєї долі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 Відповідно до

цього учасниками товариства залишилися ОСОБА_3 -82,25%, ОСОБА_7 -2% та ОСОБА_2

-15,75%.

24 грудня 1999 року учасники товариства уклали договір, відповідно

до якого, в зв'язку з виходом зі складу учасників товариства ОСОБА_3, долі в

статутному фонді розподілилися наступним чином ОСОБА_2 -98%, ОСОБА_7 -2%.

Приймаючи судове рішення, яке оскаржується, господарський суд

першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладений у встановленій

Законом формі, що сторони за договором досягли згоди з усіх необхідних істотних

умов та що договір сторонами частково виконувався.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої

інстанції виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 25 вересня 2002 року між гр. ОСОБА_1

та гр. ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення частки у статутному фонді

товариства з обмеженою відповідальністю „Ренесанс" (код ЄДРПОУ 19471280),

згідно якого гр.ОСОБА_2 відступила у власність, а гр. ОСОБА_1 прийняв у

власність долю у Статутному фонді ТОВ «Ренесанс»у розмірі 98%, що становить

158760 гривень 00 коп.

Зі спірного договору від 25.09.2002 р. вбачається, що він

підписаний гр. ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідент. Номер НОМЕР_6,

паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дата отримання паспорту гр. ОСОБА_1 саме 21.01.2004р.

підтверджується також нотаріально засвідченою копією довіреності від

06.04.2006р., виданої гр.ОСОБА_1 своєму представнику гр. ОСОБА_9

Таким чином, колегія суддів зазначає, що текст спірного договору

міг бути складеним лише після 21.01.2004р., тобто після отримання ОСОБА_1

паспорту.

Згідно ст. 47 ЦК УРСР та ч. 4 ст. 203 ЦК України (в редакції

2003р.) правочин має вчинятися у формі, встановленій Законом.

Порушення вимог, щодо форми правочину тягне за собою визнання його

недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає посилання гр.

ОСОБА_1 на укладання 25.09.2002р. спірного договору з гр. ОСОБА_2, та вважає,

що договір від 25.09.2002р. про відступлення частки у статутному фонді

товариства з обмеженою відповідальністю „Ренесанс" не може бути визнаний

дійсним.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним відмітити,  що, як вбачається з матеріалів справи, 18

грудня 2002 року була підписана додаткова угода до статутного договору про

створення Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс”, відповідно до

якої засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс” стали

ОСОБА_2 на суму 158760,00 грн., що складає 98% статутного фонду та її чоловік

ОСОБА_3 на суму 3240,00, що складає 2% статутного фонду.

При цьому, зміни до статутного договору ТОВ «Ренесанс»були внесені

18 грудня 2002 року , тобто після підписання гр. ОСОБА_2 договору про

відступлення частки у Статутному фонді ТОВ «Ренесанс»гр. ОСОБА_1 від  25 вересня 2002 року укладеного між гр.

ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 Таким чином, судова колегія вважає, що  якщо ОСОБА_2 з вересня 2002 року не є

учасником товариства, то в неї відсутні правові підстави на укладання

додаткової угоди до Статутного договору.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні

вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, при винесенні рішення господарський суд

Харківської області не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і

насамперед статтей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та

об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного

законодавства, та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи

доказам, через що його рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103,  п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 ГПК України

колегія суддів одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2007р.

по справі  №38/167-07 скасувати та

прийняти нове судове рішення.

У позові відмовити.

         Головуючий суддя                                                                   

Шутенко І.А. 

                                 Судді                                                                   

Бабакова Л.М. 

                                                                                                               Карбань

І.С.