Рішення

від 31.03.2021 по справі 476/819/20

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/819/20

Провадження № 2/476/52/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2021 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування права власності на обов`язкову частку у спадковому майні

В С Т А Н О В И В :

03.12.2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування права власності на обов`язкову частку у спадковому майні.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після смерті її матері відкрилася спадщина, до складу якої входить право власності на земельну ділянку загальною площею 10,8974 га (кадастровий номер 4823081000:04:000:0213), яка розташована на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким вказану земельну ділянку заповіла ОСОБА_2 . Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є її діти: вона, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Вона як спадкоємиця за законом звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Вона є спадкоємицею, яка має право на обов`язкову частку, оскільки є пенсіонеркою та непрацездатною.

29.04.2020 року нотаріус надав відповідь про те, що розмір її обов`язкової частки у спадковому майні становить 1/8. В той час як ОСОБА_2 належить 7/8 часток заповіданої йому ОСОБА_3 земельної ділянки.

Інші спадкоємці за законом не подавали нотаріусу заяви про прийняття спадщини та разом з померлою не проживали на час відкриття спадщини. В зв`язку з цим, вважає, що вона має право на Ѕ частку (обов`язкову частку) у спірній земельній ділянці.

Посилаючись на викладене, просила визнати за нею в порядку спадкування після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ частку (обов`язкову частку) в праві власності на земельну ділянку площею 10,8974 га (кадастровий номер 4823081000:04:000:0213), яка розташована на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою від 08.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, до суду направили заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, до суду направили заяву про розгляд справи за їх відсутності, в також надали відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Вважають, що нотаріусом вірно встановлено, що розмір частки у спадковому майні позивачки становить 1/8, а не Ѕ як просить визнати за собою остання, оскільки відповідно до норм цивільного законодавства при визначенні розміру обов`язкової частки у спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Так, у спадковій справі містяться докази того, що у померлої ОСОБА_3 на дату відкриття її спадщини було четверо дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і даний факт не заперечується позивачкою. А тому відповідач та його представник погоджуються з позицією нотаріуса, що розмірі обов`язкової частки ОСОБА_1 повинен становити 1/8, а ОСОБА_2 - 7/8. Крім того, зазначали, що до спадкової маси, окрім земельної ділянки (на яку складено заповіт) входить житловий будинок та присадибна ділянка (город) розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належали покійному чоловіку спадкодавиці - ОСОБА_10 . На день смерті ОСОБА_10 , а саме 30.04.2004 року, спадкодавець ОСОБА_3 проживала разом з ним за однією адресою та входила до першої черги спадкування, а тому фактично згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, прийняла спадщину після смерті чоловіка.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням викладеного, оскільки усіма сторонами по справі надані до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі та їх представників в судовому засіданні призначеному на 31 березня 2021 року.

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Як слідує з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 , яка на час відкриття спадщини була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 4, 79-80).

09.07.2014 року ОСОБА_3 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, склавши заповіт, згідно якого належну їй земельну ділянку площею 10,8974 га, що розташована в межах Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 023301, виданого 10 серпня 2004 року Єланецькою райдержадміністрацією та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21240408, виданого 05.05.2014 року реєстраційною службою Єланецького районного управління юстиції у Миколаївській області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 252756948230, кадастровий номер 4823081000:04:000:0213, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповіла відповідачу ОСОБА_2 (а. с. 81).

Судом встановлено, що у встановлений законом шестимісячний термін, а саме 21.11.2018 року позивачка звернулась з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Єланецького районного нотаріального округу Макушева С.П. (а.с. 64), 06.02.2019 року до нотаріуса з заявою звернувся відповідач ОСОБА_2 (а. с. 78). Інші спадкоємці за законом не подавали нотаріусу заяви про прийняття спадщини та разом з померлою не проживали на час відкриття спадщини.

Із копії спадкової справи № 29/2018 вбачається, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є її діти: позивачка ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а. с. 72, 121-124).

Так, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення (стаття 1266 ЦК України).

Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 292/389/17 (провадження № 61-19499 св 19).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивачка входить до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки є пенсіонеркою за віком.

Із листа за вих. № 86/01-16 від 29.04.2020 року приватного нотаріуса Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області Макушева С.П. щодо надання інформації слідує, що нотаріусом визначено позивачці ОСОБА_1 обов`язкову частку із заповіданого спадкового майна в розмірі: 1(ціле майно) : 4 (чотири спадкоємця за законом) : 2 = 1/8 (одна восьма) частка. Відповідачу ОСОБА_2 - як спадкоємцю за заповітом, належить 7/8 часток заповіданої земельної ділянки (а.с. 125).

Позивачка вважає, що вищевказаний розподіл часток у спадковому майні порушує її права та не відповідає вимогам законодавства і їй належить Ѕ частка в заповіданій земельній ділянці.

Із матеріалів справи слідує, що спадкування після смерті ОСОБА_3 здійснювалося за законом та за заповітом. Оскільки чинним законодавством передбачено лише два види спадкування, право особи на обов`язкову частку відноситься до спадкування за законом.

Обов`язкова частка у спадщині визначається в розмірі Ѕ частини від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мали б право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту.

Право на обов`язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця.

Так, суд вважає, що нотаріусом вірно визначено розмір обов`язкової частки ОСОБА_1 , який повинен становити 1/8 частку у спадковому майні померлої ОСОБА_3 , врахувавши при обчисленні обов`язкової частки всіх спадкоємців за законом, які б могли спадкувати.

Відповідно до п. 5.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, визначивши розмір обов`язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

У вищевказаному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Позивачкою та її представником не зазначено, які перешкоди існують для оформлення права власності на спадкове майно у визначений законом спосіб, а саме шляхом отримання відповідного свідоцтва у нотаріуса. Матеріали справи також не містять постанови нотаріуса про відмову в оформленні права на спадщину. За таких обставин судового захисту права позивачки не потребують.

Таким чином, розглянувши спір всебічно, повно та об`єктивно на підставі наданих сторонами письмових доказів, суд прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на Ѕ частку (обов`язкову частку) в праві власності на земельну ділянку площею 10,8974 га (кадастровий номер 4823081000:04:000:0213), яка розташована на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування права власності на обов`язкову частку у спадковому майні відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Єланецький районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 09.04.2021 року.

Суддя Н.В.Чернякова