Рішення

від 14.12.2020 по справі 671/2110/18

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/2110/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

з участю секретаря судового

засідання Кошонько Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи на стороні відповідача - приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамаки Ольги Василівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії, в якому просив: визнати недійсним укладений 14 лютого 2018 року ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, Трительницька сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 6820987800:03:006:0297; на підставі положень ч. 1 ст. 216 ЦК України зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 цю земельну ділянку.

В обґрунтування заявлених вимог (з урахуванням заяви про доповнення підстав позову - а.с. 21) позивач посилається на те, що з 13 квітня 2016 року вона є власником спірної земельної ділянки; 14 лютого 2018 року ОСОБА_3 , отримавши від ОСОБА_1 довіреність обманним шляхом, продав цю земельну ділянку ОСОБА_2 , при цьому будь-яких коштів від продажу земельної ділянки ОСОБА_1 не отримала.

Позивач вказує, що ознайомившись з цим договором вона виявила, що він не відповідав та не відповідає законодавству України.

Зазначає, що імперативним приписом підпункту б пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України визначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Як вказує позивач, угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладання (посвідчення) (ч. 3 п. 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заявлені вимоги, також зазначає, що спірний договір було укладено ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 26 січня 2016 року, проте цією довіреністю ОСОБА_1 не уповноважувала і не могла уповноважити ОСОБА_3 на продаж спірної земельної ділянки, тому що станом на 26 січня 2016 року навіть про неї не знала.

Вказує, що право користування земельною ділянкою у неї виникло на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09 червня 2016 року, а право власності - з 13 жовтня 2016 року, тобто з моменту державної реєстрації.

Зазначає, що ОСОБА_3 є двоюрідним братом відповідача ОСОБА_2 , тому не вправі був від імені ОСОБА_1 вчиняти цей правочин в інтересах брата, а фактично в своїх інтересах, бо в такий спосіб в інтересах брата незаконно заволодів спірною земельною ділянкою, до того ж не сплативши за неї ОСОБА_1 коштів.

В ході розгляду справи за клопотанням представника відповідача судом було залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамаку О.В.

14 грудня 2020 року учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява з проханням про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю у іншому судовому засіданні.

Від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява з проханням про розгляд справи у його відсутності.

Суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи неодноразово було відкладено за заявами учасників справи, забезпечити явку свідка ОСОБА_3 в судове засідання не виявилось можливим через перебування останнього за кордоном, а позивач, її представник та представник відповідача були опитані в минулих судових засіданнях та надали свої пояснення по суті справи; докази за клопотанням сторін були витребувані судом та долучені до матеріалів справи, інших клопотань не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе завершити розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Опитані в минулому судовому засіданні, учасники судового процесу пояснили наступне.

Позивач та її представник ОСОБА_4 підтримали позов з викладених у ньому підстав та просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в суді проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши докази у справі, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній або письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09 червня 2016 року № 22-14634-сг ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6820987800:03:006:0297 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 13 жовтня 2016 року (а.с. 74, 75, 79).

На підставі договору купівлі-продажу від 14 лютого 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Гайдамакою О.В., ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 26 січня 2016 року, від імені ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 спірну земельну ділянку (а.с. 73).

Відповідно до довідки відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 грудня 2017 року, земельна ділянка ОСОБА_1 , призначена для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Трительницької сільської ради, не являється земельною часткою (паєм). Земельна ділянка набута в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок із земель державної власності (а.с. 78).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу, позивач посилається на те, що ОСОБА_3 здійснив відчуження земельної ділянки на підставі довіреності, отриманої обманним шляхом, та позивачем не отримано кошти від продажу земельної ділянки.

Встановлено, що позивач уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси на підставі довіреності від 26 січня 2016 року (а.с. 79).

Відповідно до пункту 4 оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки здійснювався за суму 38200 грн., які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору. Підписавши спірний договір, сторони тим самим підтвердили факт повного розрахунку за відчужувану земельну ділянку (а.с. 73).

Посилання позивача на те, що ОСОБА_3 не мав повноважень відчужувати спірну земельну ділянку, не може бути прийняте до уваги, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи, а саме: даними довіреності від 26 січня 2016 року, виданої позивачем, відповідно до якої позивач уповноважила ОСОБА_3 діяти від її імені та в її інтересах. Вказана довіреність на момент укладення оспорюваного правочину була чинною та позивачем в судовому порядку не оскаржувалась.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки, не мав таких повноважень, діяв обманним шляхом та в своїх інтересах.

Доводи позивача про те, що вона не уповноважувала довіреністю ОСОБА_3 на продаж спірної земельної ділянки станом на 26 січня 2016 року, оскільки про таку земельну ділянку не знала, а право власності на дану земельну ділянку у неї виникло лише 13 жовтня 2016 року, з моменту її державної реєстрації, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються даними довіреності, виданої позивачем на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до цієї довіреності позивач уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси з усіма необхідними повноваженнями у відповідних підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, зокрема, з питань, пов`язаних із приватизацією на її ім`я земельних ділянок в межах Хмельницької області, що мають цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, одержувати на них правовстановлюючі документи та здійснити реєстрацію за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно, а також розпоряджатися цими земельними ділянками (в тому числі укладення договорів купівлі-продажу, договорів про внесення змін до договорів, укладення договорів міни, оренди за ціну та на умовах на розсуд повіреної особи).

Виходячи з зазначеного, ОСОБА_3 був уповноважений на оформлення права власності на спірну земельну ділянку за позивачем, а також на її продаж. Для цього йому було надано право підписувати документи та правочини цивільно-правового характеру. Тобто довіреність відповідає дійсним намірам позивача створити відповідні юридичні наслідки. Вказана довіреність недійсною не визнана.

Таким чином, волевиявлення позивача на укладання оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки було дійсним. А тому доводи позивача про те, що під час укладання оспорюваного правочину не було її волевиявлення, є необґрунтованими. Доказів на підтвердження того, що посвідчена нотаріусом довіреність від 26 січня 2016 року була отримана в незаконний спосіб - суду не надано та в судовому засіданні не здобуто.

Стосовно посилання позивача на порушення імперативного припису підпункту б пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України - слід зазначити наступне.

Підпунктом б пункту 15 Перехідних положень ЗК України (в редакції на дату укладання оспорюваної угоди) встановлено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2019 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Згідно із статтею 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель. Землями сільськогосподарського призначення Кодекс визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Наведене свідчить, що визначення поняття землі сільськогосподарського призначення насамперед пов`язано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.

Стаття 22 ЗК України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування. Згідно з частиною першою статті 23 ЗК України землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.

Виходячи з вищезазначених норм, обмеження щодо відчуження земельних ділянок не поширюється на право приватної власності на земельні ділянки іншого призначення (виду використання), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб. Тому доводи позивача, наведені в позовній заяві та заяві про доповнення підстав позову, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки містять хибні висновки про поширення мораторію на відчуження земельної ділянки позивача, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства і не являється земельною часткою (паєм).

На підставі викладеного, встановлених судом фактичних обставин та відповідного законодавства, що регулює правовідносини між сторонами у справі, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки оспорюваний правочин відповідає приписам статті 203 ЦК України та не суперечать підпункту б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу.

Керуючись ст. ст. 16, 203, 205, 207, 215, 627, 638, 1000 ЦК України; ст. ст. 19, 22, 23 ЗК України ;підпунктом б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);ст. ст. ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи на стороні відповідача - приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамаки Ольги Василівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) Відповідач:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) Третя особа на стороні відповідача:Приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамака Ольга Василівна (29000, м. Хмельницький, вул. Проспект Миру, 90/1)

Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року.

Суддя О.М. Бабій