Рішення

від 05.04.2021 по справі 907/10/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.2021 м. Ужгород Справа № 907/10/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали

за позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "Фем-Інвест", м. Ужгород

про стягнення 371412,21 грн

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

представників сторін не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся з позовом, яким просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за землю, яка виникла внаслідок невиконання останнім своїх зобов`язань за Договором оренди землі №1980 від 13.07.2018, укладеним відповідно до мирової угоди у справі № 907/505/18 від 17.10.2018, в розмірі 371412,21 грн. Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 11, 530, 526, 610, 612, 626 ЦК України, ст. 193, 286 ГК України.

Ухвалою суду від 25.01.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 9428,16 грн сплаченого судового збору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу та вручена 30.01.2021, про що зроблено відмітку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору оренди землі № 1980 від 13.07.2018, не сплачував орендної плати, внаслідок чого станом на грудень 2020 року за ним рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 371412,21 грн.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2018 у справі № 907/505/18 затверджено мирову угоду від 17 жовтня 2018 року, укладену між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю українсько-словацьким підприємством Фем-Інвест .

За умовами вказаної мирової угоди сторони дійшли згоди про укладення договору оренди землі № 1980 від 13.07.2018, у викладеній у ній редакції. Так, відповідно до п. 1 договору оренди землі Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (Орендодавець, позивач) надав, а Товариство з обмеженою відповідальністю українсько-словацьке підприємство Фем-Інвест (Орендар, відповідач) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:60:001:0209) під виробничими будівлями та спорудами та для їх обслуговування (цільове призначення згідно відомостей ДЗК - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) в м. Ужгороді, вул. Гранітна, 14, площею 1,3420 га.

За умовами п.п. 8, 19 Договору термін дії договору оренди до 09.11.2018 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Відповідно до пункту 19 договору, підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Ужгородської міської ради від 09.11.2015 № 1882. Передача земельної ділянки в оренду здійснилася з розробленням проекту її відведення.

Як вказує позивач, в пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ СУСП Фем-Інвест для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: вул. Гранітна, 14 в м. Ужгороді, - на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке знаходиться у власності Орендаря.

Наявність на даній земельній ділянці нерухомого майна, яке є у власності Відповідача, свідчить про те, що ТОВ СУСП Фем-Інвест безперервно використовує дану земельну ділянку для своєї підприємницької діяльності, що в свою чергу встановлює обов`язок Відповідача сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Оскільки земля перебуває в користуванні ТОВ СУСП Фем-Інвест , нарахування орендної плати проводилось позивачем відповідно до п. 30 Договору оренди землі.

Так, пункт 30 Договору визначає обов`язок Орендаря у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Порядок оплати та розмір орендної плати погоджений сторонами у пунктах 10-15 Договору. Так, сторони визначили, що орендна плата сплачується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 342842,08 грн на рік; вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 28570,17 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації визначених законодавством. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 даного договору (пункт 40 Договору).

Як стверджує позивач, орендар взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого його борг за долученим до позовної заяви розрахунком за період грудень 2019 - грудень 2020 року склав суму 371412,21 грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що відносини між сторонами у спорі було врегулювано договором оренди землі № 1980, предметом якого є передача орендодавцем в строкове платне користування земельної ділянки орендарю (кадастровий номер 2110100000:60:001:0209) під виробничими будівлями та спорудами та для їх обслуговування (цільове призначення згідно відомостей ДЗК - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) в м. Ужгороді, вул. Гранітна, 14, площею 1,3420 га.

Після закінчення строку дії договору оренди земельна ділянка з об`єктивних причин повернута не була, оскільки на ній знаходиться належне відповідачу нерухоме майно.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За положенням пункту в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. ч. 1-3 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт припинення договору оренди землі не припиняє обов`язку ТОВ СУСП Фем-Інвест щодо сплати орендної плати за період з грудня 2019 р. по грудень 2020 р., оскільки зважаючи на наявністю належного відповідачу майна він і в даний період користується земельною ділянкою площею 13420 кв.м. по вул. Гранітній, 14 в м. Ужгороді.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті орендної оплати за користування земельною ділянкою, однак, доказів їх виконання суду подано не було.

В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 9428,16 грн. витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 165, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-словацького підприємства "Фем-Інвест"(88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Гранітна, буд. 14, код ЄДРПОУ 31682629) на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 код ЄДРПОУ 36541721) суму 371412,21 грн (триста сімдесят одна тисяча чотириста дванадцять гривень 21 коп.) заборгованості по орендній платі, а також 9428,16 грн (дев`ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 16 коп) на відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 12.04.2021

Суддя Л.В. Андрейчук