Рішення

від 02.04.2021 по справі 926/3091/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/3091/20

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді М.І.Ніколаєва,

За участю секретаря судового засідання Я.І. Голіней

розглянувши матеріали справи

за позовом Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, Центральна площа, 1);

до Фізичної особи-підприємця Гавюк Танасія Танасійовича ( АДРЕСА_1 );

про виконання зобов`язання за договорами оренди землі та стягнення коштів в сумі 36673,84 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Генцарюк М-Д.Д.

відповідача -Кусмарцев М.О., адвокат

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

На розгляд Господарського суду Чернівецької області надійшов позов Чернівецької міської ради до фізичної особи - підприємця Гавюка Танасія Танасійовича про виконання зобов`язання за договорами оренди землі та стягнення коштів в сумі 36673,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 24.01.2020 на підставі рішення Чернівецької міської ради від 08.11.2019 № 1972 між сторонами укладено договори оренди землі №11260 та №11261, за умовами яких відповідач отримав у строкове платне користування земельні ділянки в м. Чернівці по вул. О.Пчілки, 22 площею 0,0054 га (кадастровий номер 7310136600:35:002:0035) та 0,0147 га (кадастровий номер 7310136600:35:002:0034), для обслуговування будівель.

На підставі п. 11.1. зазначених договорів відповідач зобов`язався у строк до 30.08.2020 сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою в сумі 7 764, 26 грн. (згідно договору оренди землі № 11260) та в сумі 25363,69 грн. (згідно договору оренди землі № 11261)

Відповідач у встановлений договором строк кошти за фактичне користування земельними ділянками не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 33127,95 грн.

За несвоєчасну сплату коштів за фактичне користування земельними ділянками позивач на підставі п.12.4 договорів просить стягнути з відповідача 2815,87 грн. пені за період з 01.09.2020 по 24.11.2020.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення строків виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 231,44 грн 3% річних 498,58 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2020 по 24.11.2020;

Відповідач проти позову заперечує з огляду на наступне:

- по вищезазначеним земельним ділянкам відсутня реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- право оренди землі у сторін договорів не виникло, оскільки тільки з моменту передачі вказаних земельних ділянок за актами прийому передачі від 24.01.2020 дані правовідносини стали правовідносинами з користування землею;

- позивачем не подано належних доказів, що підтверджують право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,0147 га (кадастровий номер 7310136600:35:002:0034), яка відповідно до Публічної кадастрової карти України перебуває у державній власності.

Відповідач вважає, що у Чернівецької міської ради відсутні повноваження на укладення договору оренди землі №11261 від 24.01.2020 щодо земельної ділянки, яка не перебуває у комунальній власності. Даний договір є неукладеним, тож не має необхідності визнавати його недійсним в судовому порядку.

Відповідач просить застосувати позовну давність до правовідносин по договорам оренди землі №11260 та №11261 від 24.01.2020 щодо стягнення плати за фактичне користування майном в межах строку позовної давності в три роки.

У відповіді на відзив Чернівецька міська рада вказала, що відповідач є належним користувачем земельних ділянок, дійсність договорів оренди земельних ділянок чи їх окремих пунктів в судовому порядку не оспорено, жодних зауважень до договорів не було, земельні ділянки за актами прийому передач прийнято в користування.

ІІ. Процесуальні дії у справі .

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.12.2020 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 16.12.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.

На виконання вищевказаної ухвали 17.12.2020 від позивача надійшла заява (вх.3209) про усунення недоліків позовної заяви та додано позовну заяву в новій редакції, а саме із вказівкою на статус відповідача.

Ухвалою суду від 21.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 20.01.2021.

Ухвалою суду від 20.01.2021 відкладено розгляд справи по суті у зв`язку із неявкою відповідача у судове засідання на 10.02.2021.

Ухвалою суду від 10.02.2021 здійснено перехід зі спрощеного у загальне провадження та призначено підготовче засідання на 25.02.2021.

Ухвалою суду від 25.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 23.03.2021.

У судових засіданнях 23.03.2021 та 30.03.2021 оголошувалися перерви в розгляді справи по суті за клопотаннями сторін.

02.04.2021 відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом .

Відповідач з 23.11.2016 є власником адміністративно-виробничої будівлі літ.А, що складає нежитлові приміщення №3-1-3-3, загальною площею 60,70 м2, яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Пчілки Олени, буд.22, реєстраційний номер 821565373101, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №245442069 від 25.02.2021 року. (а.с. 61-66)

24 січня 2020 року між Чернівецькою міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Гавюком Танасієм Танасійовичем (Орендар) укладено договір оренди землі №11260 (далі - договір оренди землі №11260), за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 08.11.2019 №1972 надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0054 га, кадастровий номер 7310136600:35:002:0035 для обслуговування нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Пчілки Олени, 22 (пункти 1.1, 2.1, 2.2). (а.с.4-5)

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 100718 грн (пункт 2.3), річна орендна плата становить 3021,54 грн (пункт 4.1).

Фактична передача вказаної земельної ділянки в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 24.01.2020 (а.с.43).

Строк дії договору оренди землі від 24.01.2020 № 11260 становить п`ять років, до 24.01.2025 включно (пункт 3.1).

За змістом пункту 9.1 договору оренди землі № 11260 зміни до договору здійснюються шляхом укладення додаткових договорів, підписаних уповноваженими представниками сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов цього договору спір вирішується у судовому порядку.

Згідно із пунктом 11.1 договору оренди землі № 11260 орендар сплачує кошти за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати, розрахований згідно з додатком № 2 до цього Договору, в сумі 7764,26 грн на розрахунковий рахунок: Чернівецьке УК /м. Чернівці/ (цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста), код ЄДРПОУ 37978173, р/р № UA958999980314151931000024002, Казначейство України (ЕАП), код платежу 50110000 до 31.08.2020 (у разі дострокового розірвання договору оренди землі до дати його розірвання).

У разі несвоєчасної сплати одноразового внеску (коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати) в термін, визначений цим договором, нараховується пеня в розмірі 0,1 % (відсотка) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 12.4 договору оренду землі № 11260).

Пунктом 13.4.2 договору оренду землі від 24.01.2020 № 11260 визначено, що невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2) є розрахунок суми коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати.

Відповідно до додатку № 2 до договору оренду землі № 11260 загальна сума коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати по земельній ділянці площею 0,0054 га по вул. Пчілки Олени, 22, м. Чернівці за період з 30.06.2017 до 23.01.2020 складає 7764,26 грн.(а.с. 6)

Підстава здійснення вказаного розрахунку: рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 08.11.2019 №1972 (пункт 9, 20, 22, 23), рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 30.06.2017 №760 (пункт 50, 50.1)

Доказів визнання недійсним договору оренду землі № 11260 суду не надано.

24 січня 2020 року між Чернівецькою міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Гавюком Танасієм Танасійовичем (Орендар) укладено договір оренди землі №11261 (далі - договір оренди землі №11261), за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 08.11.2019 №1972 надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0147 га (кадастровий номер 7310136600:35:002:0034) для обслуговування нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Пчілки Олени, 22 (пункти 1.1, 2.1, 2.2). (а.с.7-8)

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 329012 грн (пункт 2.3), річна орендна плата становить 9870, 36 грн (пункт 4.1).

Фактична передача вказаної земельної ділянки в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 24.01.2020 (а.с. 42).

Строк дії договору оренди землі від 24.01.2020 № 11261 становить п`ять років, до 24.01.2025 включно (пункт 3.1).

За змістом пункту 9.1 договору оренди землі від 24.01.2020 № 11261 зміни до договору здійснюються шляхом укладення додаткових договорів, підписаних уповноваженими представниками сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов цього договору спір вирішується у судовому порядку.

Згідно із пунктом 11.1 договору оренди землі № 11261 орендар сплачує кошти за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати), розрахований згідно з додатком № 2 до цього Договору, в сумі 25363,69 грн на розрахунковий рахунок: Чернівецьке УК /м. Чернівці/ (цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста), код ЄДРПОУ 37978173, р/р № UA958999980314151931000024002, Казначейство України (ЕАП), код платежу 50110000 до 31.08.2020 (у разі дострокового розірвання договору оренди землі до дати його розірвання).

У разі несвоєчасної сплати одноразового внеску (коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати) в термін, визначений цим договором, нараховується пеня в розмірі 0,1 % (відсотка) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 12.4 договору оренду землі № 11261).

Пунктом 13.4.2 договору оренду землі № 11261 визначено, що невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2) є розрахунок суми коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати.

Відповідно до додатку № 2 до договору оренду землі № 11261 загальна сума коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати по земельній ділянці площею 0, 0147 га по вул. Пчілки Олени, 22, м. Чернівці за період з 30.06.2017 до 23.01.2020 складає 25363,69 грн.(а.с. 9)

Підстава здійснення вказаного розрахунку: рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 08.11.2019 №1972 (пункт 9, 20, 22, 23), рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 30.06.2017 №760 (пункт 50, 50.1)

Доказів визнання недійсним договору оренду землі № 11261 суду не надано.

Судом встановлено, що відповідач станом на момент вирішення спору не виконав умови Договорів №11260 та 1261 від 24.01.2020 в частині сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати.

IV. Позиція суду по суті позовних вимог .

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі-ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - ЗУ Про оренду землі , в редакції від 04.06.2017), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. ст. 11, 627 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 6, 13, 14, 16 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Судом встановлено, що підставою укладення договору оренди землі є рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 08.11.2019 № 1972, яким відповідачу надано в оренду терміном на 5 років для обслуговування будівель земельну ділянку за адресою вул. О. Пчілки, 22, площею 0,0054 га (кадастровий номер 7310136600:35:002:0035) та земельну ділянку площею 0,0147 га (кадастровий номер 7310136600:35:002:0034 ),.

Вказане рішення Чернівецької міської ради не скасоване та не визнане незаконним у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1, 2 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Судом встановлено, що 24 січня 2020 року між сторонами укладено договори оренди землі №11260 та №11261

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента. Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору.

Підписавши договір оренди землі, сторони погодили та прийняли його умови до виконання.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав у встановлений договорами оренди землі строк обов`язок щодо сплати коштів за фактичне користування земельними ділянками, у зв`язку з чим позов в частині стягнення 33127,95 грн. слід задовольнити.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач правомірно на підставі п. 12.4 договорів оренди землі за несвоєчасну сплату коштів за фактичне користування земельною нарахував відповідачу пеню за період з 01.09.2020 по 24.11.2020 по договору оренди землі № 11260 в сумі 659,96 грн. та по договору оренди землі № 11261 в сумі 2155,91 грн., яка підлягає стягненню судом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення строків виконання грошового зобов`язання з відповідача слід стягнути 231,44 грн 3% річних та 498,58 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2020 по 24.11.2020

В частині посилання відповідача на те, що договір оренди землі №11261 від 24.01.2020 є неукладеним та нікчемним, оскільки Чернівецька міська рада не є власником даної земельної ділянки, суд зазначає наступне

Згідно з ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд вважає, що договір оренди землі №11261 є укладеним, докази його визнання недійсним в матеріалах справи відсутні. Нікчемність даного правочину законом не передбачена, тож він є оспорюваним та може бути визнаний недійсним судом, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Суд виходить з того, що роздруківка з сайту Публічної кадастрової карти України не є належним доказом перебування земельної ділянки у державній власності, оскільки такі відомості до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесені.

Суд враховує, що відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності вважаються:

земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу (земельних ділянок державної власності, розташованих в межах населених пунктів: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Стаття 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 навів висновок, згідно з яким розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді. Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що право оренди землі у сторін договорів не виникло, оскільки не відбулась державна реєстрація права оренди з огляду на те, що саме на орендарі в силу п. 7.4.2 договорів лежить обов`язок реєстрації права оренди земельної ділянки в органі, що проводить державну реєстрацію прав.

Суд погоджується, що фактична передача земельних ділянок в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 24.01.2020, проте наголошує, що сторони в п. 11.1 договорів оренди землі добровільно реалізували своє передбачена ст.631 Цивільного кодексу України право визначити між собою такі умови договору, які застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення.

Сторони, реалізуючи своє право на свободу договору, на власний розсуд врегулювали питання компенсації власнику земельної ділянки (відповідачу) коштів за фактичне користування фізичною особою-підприємцем земельними ділянками з моменту виникнення права власності на нерухомість, що розташована на земельній ділянці (нежитлова будівля) до моменту укладення спірного договору в розмірі орендної плати, що узгоджується з вимогами закону про платне користування землею в Україні (ст.206 ЗК України).

Посилання відповідача на сплив позовної давності не приймаються судом до уваги, оскільки кошти за фактичне користування земельними ділянками відповідач повинен був сплатити до 31.08.2020. Передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності спливає 31.08.2023, у той час як з даним позовом позивач звернувся у грудні 2020 року, тобто в межах строку позовної давності.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність позовних вимог в розмірі 36673,84 грн., тож позов підлягає задоволенню повністю.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись ст. 50, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 13, 74, 86, 123, 129, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гавюка Танасія Танасійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 37978173) 33127,95 грн. основного боргу, 2815,87 грн. пені, 498,58 грн інфляційних втрат, 231,44 грн 3 % річних та 2102 грн. витрат на сплату судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2021.

Суддя М.І. Ніколаєв