Рішення

від 12.04.2021 по справі 120/195/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 квітня 2021 р. Справа № 120/195/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач).

За змістом позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на поділ земельної ділянки кадастровий номер: 0521085000:04:004:0236 площею 9,3762 га, розташовану на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області на дві земельні ділянки площею 7,3763 га та площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути заяву позивача про надання дозволу на поділ земельної ділянки кадастровий номер: 0521085000:04:004:0236 площею 9,3762 га, розташовану на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області на дві земельні ділянки площею 7,3763 га та площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення у формі наказу відповідно до положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у листопаді 2020 року звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на поділ земельної ділянки. Як зазначив представник позивача, рішення щодо розгляду вищезазначеної заяви, у місячний строк відповідачем прийнято не було. При цьому, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру має видаватися відповідний наказ. Відтак, представник позивача вказує, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим правовим актом індивідуальної дії у формі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

На переконання сторони позивача бездіяльність відповідача щодо не прийняття за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 наказу є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.

Ухвалою від 18.01.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

10.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 04.02.2021 року за № М-27989/0-15/0/95-21 позивачу повідомлено, що його клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою стосовно відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства внесено та зареєстровано в "ДОК-ПРОФ" за №27989/0/94-20 від 23.11.2020 року. Однак, у зв`язку з великим навантаженням, вищезазначене клопотання розглянуто та опрацьовано з підготовкою наказу "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою", пізніше встановленого терміну, однак на даний час не зареєстровано. Також повідомлено, що після реєстрації, зазначений наказ буде направлено до ЦНАП, про що позивача буде проінформовано додатково.

На переконання представника відповідача, позовна вимога стосовно бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неприйняття рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідають дійсності, оскільки Головним управлінням було розглянуто клопотання та поданий пакет документів та підготовлено проект наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки. Що стосується зобов`язання Головного управління розглянути клопотання позивача та прийняти відповідне рішення у формі наказу, сторона відповідача зауважила, що надання такого дозволу є його дискреційними повноваженнями.

18.02.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій вказується, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки клопотання позивача від 22.11.2020 року не було розглянуто у місячний термін, як це передбачено ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та не прийнято рішення у вигляді наказу.

З огляну на зазначене сторона позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 22.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 0521085000:04:004:0236, площею 9,3762 га на дві земельні ділянки площею 7,3763 га та 2 га; надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області за межами населених пунктів (бажана ділянка входить до складу більшої, яка на даний час зареєстрована за 0521085000:04:004:0236 цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)).

До клопотання позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку; документи, що підтверджують громадянство України (паспорт громадянина України).

Листом від 04.02.2021 року №М-27989/0-19/0/95-21 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про те, що його клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою стосовно відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства внесено та зареєстровано в "ДОК-ПРОФ" за №27989/0/94-20 від 23.11.2020 року. Однак, у зв`язку з великим навантаженням, вищезазначене клопотання розглянуто та опрацьовано з підготовкою наказу "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою", пізніше встановленого терміну, однак на даний час не зареєстровано.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року за №2768-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Приписи п.п. 31 п. 4 Положення №15 визначають, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Отже, у даному випадку, саме до повноважень ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, на дату звернення позивача з клопотанням від 22.11.2020 року належав розгляд питання надання дозволу з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поза межами населеного пункту. Також, станом на день прийняття даного рішення відповідачем не повідомлено суд (не надано відповідних доказів) про передачу запитуваної позивачем земельної ділянки у комунальну власність громади.

При цьому згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти висновку відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу має розглянути клопотання громадянина у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Як встановлено судом, подане позивачем клопотання від 22.11.2020 року щодо надання дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 0521085000:04:004:0236 та про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства зареєстровано відповідачем 23.11.2020 року за вх. №27989/0/94-20.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 7 ст. 118 ЗК України кінцевим строком для розгляду відповідачем відповідного клопотання є 23.12.2020 року.

Суд оцінюючи вказані доводи, звертає увагу, що клопотання позивача подавалось в рамках Земельного кодексу України, яким встановлено місячний строк на прийняття рішення про надання довозу або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, проте відповідачем не було розглянуто.

При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №342/157/17.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що відповідач отримавши клопотання позивача від 22.11.2020 року не розглянув його у строки, встановлені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, не прийняв жодного відповідного процесуального рішення за наслідками розгляду такого клопотання, не надав суду доказів на спростування цього, суд дійшов висновку, що дані обставини підтверджують протиправну бездіяльність відповідача.

При цьому суд критично оцінює посилання сторони відповідача на лист №М-27989/0-19/0/95-21 від 04.02.2021 року, як доказ вчинення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області певних дій, адже відповідний лист також сформований з пропуском місячного строку, визначеного ст. 118 Земельного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на поділ земельної ділянки кадастровий номер: 0521085000:04:004:0236 площею 9,3762 га, розташовану на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області на дві земельні ділянки площею 7,3763 га та площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення у формі наказу відповідно до положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до позиції Верховного суду України, яка відображена у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 21.08.2018 року у справі №810/3393/17 (адміністративне провадження №К/9901/48331/18) зазначає, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (далі - Положення №333), Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 п. 4 Положення № 333 передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З наведеного вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені які підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22.11.2020 року про надання дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 0521085000:04:004:0236, площею 9,3762 га на дві земельні ділянки площею 7,3763 га та 2 га та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області за межами населених пунктів; та зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути відповідне клопотання позивача і прийняти мотивоване рішення у формі наказу, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню повністю.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22.11.2020 року про надання дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 0521085000:04:004:0236, площею 9,3762 га на дві земельні ділянки площею 7,3763 га та 2 га та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області за межами населених пунктів.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.11.2020 року про надання дозволу на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 0521085000:04:004:0236, площею 9,3762 га на дві земельні ділянки площею 7,3763 га та 2 га та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Рівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області за межами населених пунктів та прийняти мотивоване рішення у формі наказу, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).

Рішення в повному обсязі сформовано: 12.04.2021 року .

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна