Рішення

від 06.04.2021 по справі 200/1228/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 р. Справа№200/1228/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі Сафроновій Ю.Л., за участю представника відповідача Ярової С.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства ГОЛДМАРІН до головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю МИЛ-ОПТ , про скасування рішення, зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство ГОЛДМАРІН (далі - Позивач) звернулося до суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Донецькій області (далі - Відповідач1), Державної податкової служби України (далі - Відповідач2), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю МИЛ-ОПТ (далі - третя особа), про скасування рішення, зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.

Наявні первинні документи засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань, в результаті чого ПП ГОЛДМАРІН у встановленому законодавством порядку складено та направлено до контролюючого органу податкову накладну, реєстрація якої необґрунтовано була зупинена та запропоновано надати пояснення та/або копії документів. Позивач вказав на те, що первинні документи на підтвердження господарської операції були надані. Однак, комісією прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 2193888/42309802 від 02.12.2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

03 березня 2021 року Відповідачем1 надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що ПП ГОЛДМАРІН включений до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Позивачем не було надано документів щодо зберігання і транспортування, бухгалтерських документів, комісією прийняте законне та обґрунтоване рішення № 2193888/42309802 від 02.12.2020 року, відповідно у задоволенні адміністративного позову слід суд відмовити. Крім того, відповідач зазначив, що оперативними працівниками УСР ГУНП в Миколаївській області встановлено підприємства з ознаками фіктивності, серед яких і ПП ГОЛДМАРІН .

Відзив від Відповідача2 та пояснення третьої особи станом на час розгляду справи до суду не надходили.

Представники позивача, Відповідача2 та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом.

Представник Відповідача1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника Відповідача1, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - приватне підприємство (ідентифікаційний код 42309802) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває.

Відповідачі - головне управління ДПС у Донецькій області та Державна податкова служба України, є суб`єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані їм Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатні здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Видами діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Між позивачем та ТОВ МИЛ-ОПТ укладено договір № 23/10-12 від 23 жовтня 2020 року, згідно якого позивач передає у власність покупця товар (пресс-форма Блок стеновой ВП-250 в=250 БП-550.01-01 ПС ).

Відповідно до п. 3.1 договору № 23/10-12 від 23.10.2020 року, загальна сума цього договору складає 200000 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн.

В подальшому, позивачем складено видаткову накладну № 16 від 23.10.2020 року, товарно - транспортну накладну № Р1 від 23.10.2020 року, рахунок на оплату № 12 від 23.10.2020 року, акт звірки взаємних розрахунків за 23.10.2020 року, податкову накладну № 15 від 23.10.2020 року на загальну суму 200000 грн. та направлено її 03.11.2020 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманої квитанції J1201010, реєстраційний номер документу 9286064489, податкову накладну прийнято, реєстрація зупинена.

ПН/РК відповідає п.8 критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

У повідомленні № 14 від 26.11.2020 року позивач надав пояснення та копії документів щодо реальності господарської операції.

02.12.2020 року комісією ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 2193888/42309802 про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 23.10.2020 року.

Підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до п.5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Згідно з п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п.10-11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.11. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

В квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначено, що ПН/РК відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків, зазначених у додатку № 1 до Порядку № 1165.

Разом з цим, посилання відповідача на Критерії ризиковості платника податків є досить загальним та не визначає конкретні підстави для зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних необхідних документів для реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 02.04.2019 року по справі №822/1878/19 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19).

Як вже було зазначено судом вище, ПП ГОЛДМАРИН направило повідомлення про подання копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, та надало копії необхідних документів, підтверджуючих здійснення операцій.

Згідно з ч.1ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Як вже було зазначено вище, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що причиною відмови в реєстрації податкової накладної позивача стало не надання копій первинних документів щодо постачання/придбання послуг/товарів.

Відповідно до п.п. 3, 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства

Разом з цим, на думку суду, у вказаному рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної відповідачем чітко не зазначено підставу для відмови, як і не зазначено конкретно документів, відсутність яких не дала можливості йому прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що кожна господарська операція має свою специфіку і в ході їх здійснення складається певний пакет документів, визначений умовами договору, законодавством.

Позивач стверджує, що первинні документи, оформлені в рамках господарських відносин із вище вказаним контрагентом, копії яких надані відповідачам для прийняття рішення та наявні в матеріалах справи щодо реєстрації податкової накладної, складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, які засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань.

В свою чергу відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не довели наявності підстав для відмови у реєстрації вищезазначеної податкової накладної.

Суд вважає, що надані позивачем документи є достатньою підставою для реєстрації податкової накладної, а реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків.

Доказів реалізації Відповідачем повноважень, передбачених пп. 20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, щодо визнання договору Позивача з контрагентом ТОВ МИЛ-ОПТ недійсним - до суду не надано, докази притягнення службових осіб ПП ГОЛДМАРІН до кримінальної відповідальності за здійснення нікчемних операцій з контрагентами, також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення від 02.12.2020 року № 2193888/42309802 є необґрунтованим та не відповідає положенням законодавства.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 23.10.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Згідно із підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, згідно з нормами п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарської операції по поданій податковій накладній. Документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію цієї податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 р. в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) ".

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну позивача № 15 від 23.10.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки Позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 КАС передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При поданні позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти витрати, повязані із розглядом цієї справи на відповідача1 - Головне управління ДПС у Донецькій області.

Ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 14 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позову було надано договір № ПН-15/12 від 01.12.2020 року, укладений між ПП ГОЛДМАРІН та АО Адвокатська фірма Правозахисник про надання правової допомоги, акт приймання-передачі правових послуг № ПН-15/12 від 08.12.2020 року, наданих АО Адвокатська фірма Правозахисник , рахунок-фактуру № ПН-15/12 від 08.12.2020 року, квитанцію № 1204-16-01В/С від 16.01.2021 року про оплату цих послуг на суму 14714,00 грн.

За п.п. 1.1 вказаного договору, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту щодо підготовлення, підписання та передачі до Донецького окружного адміністративного суду позовної заяви про скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 2193888/42309802 від 02.12.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 23.10.2020 р., зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 23.10.2020 року.

Відповідно до п. 1.3 Договору вказано, що вартість правових послуг визначається сторонами в протоколі узгодження договірної ціни.

Як вбачається з акту прийняття-передачі правових послуг № ПН-15/12 відповідно до договору про наданя юридичних послуг № ПН-15/12 від 01.12.2020 року між АО Адвокатська фірма Правозахисник та ПП ГОЛДМАРІН , наданих у справі №200/1228/21-а, сторони підтверджують повне виконання умов договору, а саме:

ознайомлення з пакетом документів для підготовки позову - 2 год./2102 грн.

ознайомлення з пакетом документів досудового врегулювання спору (пояснення № 4-10/12 від 16.11.2020 р., з додатками, Повідомлення № 14 від 26.11.2020 р., рішення комісії № 219388842309802 від 02.12.2020 року) - 2 год./2102 грн.

робота з доказами, які підтверджують факти викладені в позовній заяві - 2 год./2102 грн.

робота з відповідною судовою практикою - 1 год./1051 грн.

правка та печать позовної заяви - 6 год./6306 грн.

адміністративні питання пов`язані з підготовкою та подачею позовної заяви - 1 год./1051 грн.

Загальна вартість наданої правової допомоги відповідно до цього акту склала 14714,00 грн.

Суд зазначає, що надані послуги, визначені у акті прийняття послуг, відповідають послугам, надання яких передбачено договором, водночас пояснення № 4-10/12 від 16.11.2020 р., з додатками, Повідомлення № 14 від 26.11.2020 р., рішення комісії № 219388842309802 від 02.12.2020 року не є документами досудового врегулювання спору, саме додатки до пояснень № 4-10/12 від 16.11.2020 р. є тими доказами, які підтверджують факти, викладені в позовній заяві, і мали б бути надані для ознайомлення для підготовки позову, а не як документи досудового врегулювання.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно дост. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI(далі - Закон № 5076-VI), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом із врахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено уст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет спору, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає розміру ціни позову, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 12612 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства ГОЛДМАРІН (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Ушакова, б. 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42309802) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 59, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142826), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43005393), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю МИЛ-ОПТ (57263, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Шевченкове, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43419504), про скасування рішення, зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну - задовольнити повністю.

Скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 02.12.2020 року № 2193888/42309802 про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 23.10.2020 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 23.10.2020 року датою її подання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь приватного підприємства ГОЛДМАРІН судові витрати в загальному розмірі 14882 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривень, в тому числі судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 12612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 квітня 2021 року.

Повний текст рішення виготовлено 12 квітня 2021 року.

Суддя Є.В. Череповський