Постанова

від 12.09.2007 по справі 7/46-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/46-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 вересня 2007 р.                                                                                   № 7/46-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мастерс"

на  постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від25.06.2007р.

у справі №7/46-07

Господарського судуДніпропетровської області

за позовомКриворізького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Апостолівської районної державної адміністрації

до1). Ленінської сільської ради2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мастерс"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Державне підприємство "Марганецьке лісове господарство"

провизнання угоди недійсною та повернення земельної ділянки

за участю представників

- позивача:

не з'явився

- відповідача-1:не з'явився

- відповідача-2:Краснопольського І.О. (довіреність №26/31 від 12.01.2007р.)

- третьої особи:не з'явився

- прокурора:не з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2007р. (суддя Коваль Л.А.) у вказаному позові відмовлено.

          Оскарженою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Логвиненко А.О., суддів Павловського П.П., Чус О.В.) вказане рішення суду скасовано, позов задоволено, постановлено визнати недійсною тимчасову угоду №67 від 01.07.2006р., укладену між Ленінською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мастерс", також постановлено зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мастерс" повернути земельну ділянку площею 0, 2 га Державному підприємству "Марганецьке лісове господарство" та стягнути з Ленінської сільської ради та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мастерс" державне мито: по 63, 75 грн. в доход держави та по 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр".

          В своїй касаційній скарзі відповідач-2 просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.1 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 106 Лісового кодексу України, ст.ст.81, 82, 122-125 Земельного кодексу України.

          Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

          Позивач, відповідач-1, третя особа та прокурор не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

          Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.07.2006р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено тимчасову угоду №67 про сплату за фактичне користування земельною ділянкою, відповідно до умов якої відповідач-1 надає, а відповідач-2 приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею до 0, 2 га для розташування оздоровчого майданчику на території відповідача-1. На підставі угоди відповідач-2 приступив до користування земельною ділянкою.

          Згідно умов угоди вона укладена тимчасово, на період розробки проекту відведення та кадастрового плану та встановлює обов'язок відповідача оплачувати фактичне користування земельною ділянкою тощо, який виконувався.

          Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.06.2006р. №37, складеного головним спеціалістом Нікопольського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель в Апостолівському районі в присутності директора відповідача-2, при обстеженні прибережної захисної смуги Каховського водосховища біля села Ленінське встановлено, що відповідач-2 користується земельною ділянкою площею 0, 2 га для обслуговування оздоровчого майданчика з існуючими малоархітектурними забудовами без оформлення правовстановлюючих документів.

          Спірна земельна ділянка знаходиться на території відповідача-1 однак за межами населеного пункту –с. Ленінське, в прибережній смузі Каховського водосховища, вкрита лісовою рослинністю, відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення та знаходиться у постійному користуванні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

          Прокурор, дійшовши до висновків про порушення укладенням угоди від 01.07.2006р. про сплату за фактичне користування земельною ділянкою та зайняттям відповідачем-2 спірної земельної ділянки інтересів держави в особі позивача, звернувся до господарського суду із позовом про визнання недійсною вказаної угоди та повернення спірної земельної ділянки третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

          Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що Апостолівська районна державна адміністрація, визначена прокурором як позивач у справі, та, відповідно, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не є стороною спірної угоди, оскільки наслідком недійсності правочину з підстав його суперечності вимогам закону за правилами ст.216 Цивільного кодексу України є застосування двосторонньої реституції, яка стосується лише сторін осопорюваної угоди, тобто відповідачів у справі, заявлені прокурором вимоги щодо визнання угоди недійсною не можуть призвести до захисту інтересів держави в особі визначеного прокурором позивача; спірна земельна ділянка передана в постійне користування третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка є належним користувачем цієї земельної ділянки з врахуванням приписів ч.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України; самовільне заняття спірної земельної ділянки іншою особою, розпорядження цією земельною ділянкою іншою особою може порушувати права лісокористувача –третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а не держави та Апостолівської районної державної адміністрації, яка матиме права щодо розпорядження спірною земельною ділянкою після припинення права користування нею Державним підприємством "Марганецьке лісове господарство"; хоча з врахуванням приписів ч.1 ст.106 Лісового кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки лісогосподарського призначення, інші земельні ділянки й підлягають поверненню за їх належністю (в даному випадку –лісокористувачу), Державне підприємство "Марганецьке лісове господарство" не є позивачем у справі, і повернення спірної земельної ділянки на користь лісокористувача не призведе до захисту інтересів держави в особі Апостолівської районної державної адміністрації, а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст.26-33 Лісового кодексу України, ст.216 Цивільного кодексу України, ст.ст.2-29 Господарського процесуального кодексу України, дійшов до висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

          Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши в оскарженій постанові, що обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави не суперечить вимогам ст.16 Цивільного кодексу України; до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин на їх території віднесено, крім іншого, забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин, тому до функції позивача віднесено забезпечення реалізації політики держави в частині дотримання законодавства, яке регламентує земельні відносини; не зважаючи на те, що держадміністрація не є стороною угоди, остання зобов'язана контролювати законність будь-яких дій щодо земель лісового призначення на її території, тому Апостолівська райдержадміністрація може бути позивачем або особою, в чиїх інтересах заявлено позов при розгляді питання щодо законності правочину, яким у тимчасове користування передається земля на її території; що стосується Лісгоспу, то з приписів ст.27 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що треті особи без самостійних вимог на предмет спору залучаються до участі в справі, якщо рішення суду може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін; оскільки у випадку задоволення позову прокурора у Лісгоспу  виникне право прийняти від відповідача-2 спірну земельну ділянку, його процесуальне становище правильно визначено прокурором та судом а відтак апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ст.1 Закону України "Про оренду землі", ст.215 Цивільного кодексу України, ст.32 Лісового кодексу України, дійшов до висновків про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення позову.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно приписів ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Статтею 17 Лісового кодексу України визначено, що у постійне користування ліси на землях державної та комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Цією нормою також встановлено, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до приписів ст.106 Лісового кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки лісогосподарського призначення, інші земельні лісові ділянки підлягають поверненню за їх належністю без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок лісогосподарського призначення, інших земельних лісових ділянок здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Згідно ст.210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду. Статтею 4 Закону України “Про оренду землі”, визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Таким чином передаючи у строкове платне користування земельну ділянку що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Марганецьке лісове господарство" сторони цієї угоди порушили вищевказані приписи норм права.

Що стосується права на пред'явлення позову та способу захисту порушеного права, суд касаційної інстанції відзначає, що постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на приписах ст.16 ЦК України оскільки способи захисту цивільних прав та інтересів, що визначені цією нормою, не є вичерпними. Відповідно ж до приписів ст.32 Лісового кодексу України до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин на їх території віднесено, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин. А відтак, до функцій Апостолівської районної державної адміністрації віднесено забезпечення реалізації політики держави в частині дотримання законодавства, яке регламентує земельні відносини. Крім того вказаний орган зобов'язаний контролювати законність будь-яких дій щодо земель лісового призначення на її території, а тому суду апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Апостолівська районна державна адміністрація є особою, в інтересах якої заявлено позов.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мастерс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2007р. у справі №7/46-07 Господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало