Постанова

від 05.04.2021 по справі 520/8121/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 р.Справа № 520/8121/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року (ухвалене суддею Заічко О.В., повний текст якого складено 24.09.2020 року) по справі № 520/8121/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЄКС-АВТО" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЄКС-АВТО" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 15.05.2020 р. №00007263307 та від 15.05.2020 р. № 00007273307.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 р. позов задоволено, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2020 р. № 00007263307 на загальну суму 35586,30 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 35183,70 грн., сума пені у розмірі 402,60 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2020 р. № 00007273307 на загальну суму 2857,51 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2825,73 грн., сума пені у розмірі 31,78 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати замінено відповідача у справі з Головного управління ДПС у Харківській області (код в ЄДРПОУ: 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495).

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі направлень від 21.02.2020 р. № 1282, № 1283, № 1284, № 1285, наказу "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АЛЄКС-АВТО" від 29.01.2020 р. № 587, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, головним державним ревізором -інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головним управлінням ДПС у Харківській області (6 рангу державного службовця) Боровок Є.А.; головним державним ревізором -інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головним управлінням ДПС у Харківській області (6 рангу державного службовця) Соколовським С.В.; головним державним ревізором -інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головним управлінням ДПС у Харківській області (6 рангу державного службовця) Науменко А.М. ; головним державним ревізором -інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головним управлінням ДПС у Харківській області (6 рангу державного службовця) Чуніхіною В.А.; головним державним ревізором -інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головним управлінням ДПС у Харківській області (6 рангу державного службовця) Лавріною Ю.В.; відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77, ст. 82 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 29.01.2020 р. № 587, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "АЛЄКС-АВТО", код за ЄДРПОУ 40913891, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.10.2016 р. по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 25.10.2016 р. по 30.09.2019 р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25.10.2016 р. по 30.09.2019 р.

За результатами перевірки складено акт від 23.03.2020 р. № 928/20-40-05-03-08/40913891 "Про результати документальної планової/позапланової виїзної перевірки ТОВ "АЛЄКС-АВТО" (код за ЄДРПОУ 40913891) податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.10.2016 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 25.10.2016 р. по 30.09.2019 р." (т. 1 а.с. 34-109).

В акті перевірки зазначено наступні порушення:

1. Заниження податку на прибуток всього у сумі 241002 грн., у тому числі за 9 місяців 2019 року у сумі 241002 грн. та завищення збитків всього у сумі 2081544 грн., у тому числі за 9 місяців 2019 року у сумі 2081544 грн.

2. пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України № 2755-VI від 02.12.2010 р., Наказу Міністерства Фінансів України № 4 від 13.01.2015 р. "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) 2,3 кв. 2018р. надано з недостовірними даними;

3. пп.168.1.2 п.168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України № 2755-VI від 02.12.2010 р. податок з доходів фізичних осіб у сумі 47164, 08 грн. за грудень 2017 року - вересень 2019 року перераховано до бюджету несвоєчасно;

4. пункт 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 р. та п. 3.1 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435, а саме: звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Додаток 4 Т.1) № 1600061093 за жовтень 2016 року по строку 21.11.2016 р. фактично надано до ДПІ 16.12.2016 р.;

5. пп. 162.1 ст. 162, ст. 163, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 "а" п. 176.2 ст. 176, п. 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме: військовий збір за лютий 2017 - вересень 2019 року у сумі 3796, 70 грн. перераховано підприємством до бюджету несвоєчасно.

На підставі висновків акту перевірки від 23.03.2020 р. № 928/20-40-05-03-08/40913891 контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення: № 00000730503 від 15.03.2020 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 301252,50 грн., з яких 241022 грн. - за основним платежем та 60250,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00000740503 від 15.03.2020 р., яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 2081544, грн. за вересень 2019 року; № 00007243307 від 15.05.2020 р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.; № 00007253307 від 15.05.2020 р., яким застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн.; №00007263307 від 15.05.2020 р., яким збільшено суму грошового заповзання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 35586,30 грн. з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35183 грн. та пеня - 402,60 грн.; № 00007273307 від 15.05.2020р., яким збільшено суму грошового заповзання з податків та зборів у тому числі з військового збору, пені у сумі 2857,51 грн. з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2825,73 грн. та пеня - 31,78 грн. (т. 1 а.с. 110-115).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 15.06.2020 р. у листі з поштовим трекером 6106412894736 (т. 1 а.с. 116-117).

З податковими повідомленнями-рішеннями щодо сплати податку на прибуток та штрафних санкцій з цього питання, а також штрафами за несвоєчасну подачу звітності і неправильне заповнення 1ДФ - підприємство погодилося та в добровільному порядку в передбачені законодавством терміни сплатило суму цих зобов`язань, що не заперечується сторонами по справі.

Позивач не погодився частково з висновками акту перевірки від 23.03.2020 р. № 928/20-40-05-03-08/40913891 щодо несвоєчасності перерахунку податку на доходи фізичних осіб та військового збору, вважає ці висновки акту неправомірними, а прийняті на підставі цих висновків податкові повідомлення-рішення № 00007263307 від 15.05.2020 р. та № 00007273307 від 15.05.2020 р. протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкових повідомлень - рішень від 15.05.2020 р. № 00007263307 та від 15.05.2020 р. № 00007273307.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (в подальшому - ПК України), платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

Згідно із п.п. 176.2 "а" п. 176.2 ст. 176 ПКУ, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (п. 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України).

Згідно із ст. 115 Кодексу Законів про працю України (в подальшому - КЗпП України) та приписів ст. 24 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 р., заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Таким чином, податок з доходів фізичних осіб та військовий збір сплачуються (перераховуються) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Отже, виплата авансу працівнику, утриманого податку з доходів фізичних осіб та військового збору здійснюються без фактичного нарахування такого авансу, а отже утримання вказаних податків (зборів) здійснюється з сум фактично виплаченого, а не нарахованого доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, заробітна плата позивачем виплачується двічі на місяць (аванс і зарплата за другу частину місяця), а нарахування зарплати здійснюється раз на місяць. Нарахування зарплати, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб та військового збору здійснюється наприкінці місяця після надання до бухгалтерії Табеля обліку робочого часу.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що відомостями про нарахування та виплату заробітної плати за період жовтень 2016 року - вересень 2019 року (т.1 а.с.238-250, т.2 а.с.1-76), платіжними дорученнями по перерахунку податку на доходи фізичних осіб та військового збору за жовтень 2016 року - вересень 2019 року (т. 2 а.с. 77-156), податковими розрахунками за вказаний період (т.2 а.с.157-184), відомостями додатків 13 та 14 до Акту перевірки (т.1 а.с.80-81), в момент виплати частини заробітної плати у вигляді авансу підприємство здійснювало перерахування 18 % податку з доходів фізичних осіб та 1,5 % військового збору з суми фактично виплаченого доходу, тобто при виплаті заробітної плати в кінці місяця.

Наказом № 01-п від 28.10.2016 р. організовано бухгалтерський облік та облікову політику підприємства (а.с. 118-119).

В матеріалах справи наявні накази про затвердження штатних розкладів та штатні розклади за період жовтень 2016 року - вересень 2019 року та відповідні Табеля обліку робочого часу за період жовтень 2016 року - вересень 2019 року (т. 1 а.с. 120-237).

Доводи апеляційної скарги, що під час виплати авансу повинен нараховуватись податок на доходи фізичних осіб та військовий збір на суму нарахованого доходу, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки лише посиланнями на норми пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України з відповідними висновками перевірки не може бути, в розумінні, належним доказом несвоєчасно перерахованих позивачем сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Таким чином, висновки відповідача про несвоєчасний перерахунок позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо застосування відповідачем штрафної (фінансової) санкції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із пп. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно із п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Як вбачається з Акту перевірки від 23.03.2020 р. № 928/20-40-05-03-08/40913891, у зв`язку з зазначеними порушеннями - несвоєчасним перерахуванням ПДФО в сумі 47167, 08 грн. та ВЗ в сумі 3796,70 грн. контролюючий орган у відповідності до ст. 127 ПК України нарахував з ПДФО штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 35183,70 грн. і пеню - 402,60грн. та ВЗ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2825,73 грн. і пеню 31,78 грн.

Нарахування здійснено в наступному порядку за перший випадок порушення строків сплати ПДФО та ВЗ - штраф 25 %, за другий випадок порушення - 50 % та за наступні випадки застосовувався штраф 75 % від суми несвоєчасного сплаченого зобов`язання, що підтверджується розрахунками штрафних санкцій та пені (т. 2 а.с. 204-211).

З вказаного Акту, судом вбачається, що обставини ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, контролюючим органом, перевіркою не встановлено.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що застосування в межах спірних правовідносин до суб`єкта господарювання санкції, передбаченої п. 127.1 ст. 127 ПК України, є безпідставним, настання відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України повинна наставати коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника.

В ході розгляду справи ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, сторонами не надано, а матеріали справи не містять доказів притягнення позивача протягом 1095 днів до відповідальності за порушення, передбачені ст. 127 ПК України, тому застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 75 %, є протиправним.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що у спірних правовідносинах відповідач не забезпечив реалізацію управлінської функції у повній відповідності до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції прог те, що відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкових повідомлень - рішень від 15.05.2020 р. № 00007263307 та від 15.05.2020 р. № 00007273307.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив в цій частині судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст.ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року по справі № 520/8121/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 12.04.2021 р.