Постанова

від 07.04.2021 по справі 400/3347/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3347/20 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючої судді: Шевчук О.А.

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТОПТРАНС" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТОПТРАНС" до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2020 року ТОВ "ЕКОТОПТРАНС" звернулись до суду першої інстанції з позовом у якому, просили визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області №187937 від 30.07.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки габаритно-ваговий контроль, а також його результати проведено (оформлено) з порушення вимог чинного законодавства. Також зазначив, що пункт габаритно-вагового контролю розміщено Укртрансбезпекою на власний розсуд, без отримання визначених законом погоджень.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ТОВ "ЕКОТОПТРАНС" надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не мав законних підстав для прийняття відзиву на позовну заяву, оскільки останній подано з порушенням встановленого ст. 162 КАС України строку. Наполягає, що пункт габаритно-вагового контролю розміщено відповідачем на власний розсуд, без отримання визначених законом погоджень. Стверджує, що видані водію документи не дають можливості можливо ідентифікувати прилад, яким здійснювалося зважування транспортного засобу.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області зазначило, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просив залишити судове рішення без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи 03.07.2020р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області на 141 км. + 635 м. а/д М-14 "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" здійснено габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу марки DAF FT XF 105/460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Schmitz Ski 24, номерний знак НОМЕР_2 , під час проведення якої встановлено надання ТОВ "ЕКОТОПТРАНС" послуг з перевезення вантажу із перевищенням допустимих навантажень; загальна маса транспортного засобу при дозволеному - 40т., фактично 49,580 т., відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 16 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

30.07.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області прийнято постанову №187937, якою до ТОВ "ЕКОТОПТРАНС" застосовано штраф у розмірі 34 000 грн., за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 16 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Законність вказаної вище постанови є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що процедура зважування та оформлення матеріалів габаритно-вагового контролю проведена фахівцями контролюючого органу у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року №2344-III Про автомобільний транспорт (надалі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно частини 1 та 4 статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року №2862-IV Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок №879) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.

Пунктом 12 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За приписами пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

У відповідності з пунктом 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до абз.16 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо посилання апелянта на відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, на час виникнення спірних правовідносин методика про яку йдеться мова у підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології затверджена не була.

Однак, відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16.

Доводи апелянта про те, що вантаж, який перевозився (пісок ) є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху (як свідчення помилковості результатів зважування), судова колегія також не приймає до уваги, як підставу для скасування оскаржуваної постанови.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Також, судова колегія вважає безпідставним доводи апелянта, з приводу того, що пункт габаритно-вагового контролю розміщено відповідачем на власний розсуд, без отримання передбачених законом погоджень, оскільки зі змісту листа Служби автомобільних доріг у Миколаївській області №3276/04.17 від 06.08.2020 року вбачається, що останній розміщено за погодженням відповідного органу, згідно схеми обладнання автодороги. (а.с.16)

Доводи апелянта з приводу того, що з наявних у справі матеріалів неможливо ідентифікувати прилад на якому здійснювалось зважування транспортного засобу, а також його технічний стан, судова колегія зазначає, що останні спростовуються наявними у справі актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що містить данні про місце проведення габаритно-вагового контролю, а також копіями свідоцтв про повірку вимірювальної техніки з додатком та сертифікатом відповідності.

З приводу посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині наслідків порушення відповідачем строку подання відзиву на позовну заяву, судова колегія зазначає.

За змістом ч.5,6 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Дослідивши матеріали справи на предмет дотримання Укртрансбезпекою строків подання відзиву на позовну заяву, судова колегія погоджується з апелянтом, що останньою дійсно порушено строки на його подання, однак, враховуючи, що зазначені порушення не призвели до ухвалення судом першої інстанцій неправильного по суті спору рішення, підстави для скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відсутні.

За наведених вище обставини, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята Управлінням Укртрансбезпеки в Миколаївській області законно та обґрунтовано.

Згідно з п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не підтверджені жодними доказами, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТОПТРАНС" - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик