Рішення

від 22.03.2021 по справі 761/28627/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/28627/20

Провадження № 2/761/3505/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

за участі секретаря Корнійчук Є.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи та адреса проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю Сотіс Груп (код ЄДРПОУ: 37413253, місцезнаходження: 03055, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10, офіс 402),

відповідача-2: DIAMRO PARTICIPATION LIMITED (ДІАМРО ПАРТІСІПЕЙШН ЛІМІТЕД), реєстраційний номер НЕ 269677, Gevgelis 8, Flat/Office 502, P.C. 1071, Nicosia, Cyprus (Гевгеліс, 8, Офіс/Квартира 502, 1071, Нікосія, Кіпр).

відповідач-3: Публічне акціонерне товариство ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД М-КАПІТАЛ , код ЄДРПОУ засновника: 37967769, юридична адреса засновника: 01021, м. Київ, вулиця Інститутська, будинок 28),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація (код ЄДРПОУ: 37405111, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 24),

предмет позову: визнання трудових відносин припиненими,

встановив:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сотіс Груп (надалі - відповідач), про визнання трудових правовідносин припиненими.

Відповідно до змісту позовних вимог, позивач просить суд:

1.Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю СОТІС-ГРУП код ЄДРПОУ: 37413253, місцезнаходження: 03055, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10, офіс 402) та директором ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи та адреса проживання: АДРЕСА_1 ), за власним бажанням з 10 вересня 2020 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

2. Зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу, а саме Відомості про органи управління юридичної особи - Сотіс Груп , (ЄДРПОУ 37413253), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора TOB СОТІС-ГРУП з 10.09.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням конституційного права на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Звільнення з посади директора, яку займає позивач належить до виключної компетенції загальних зборів відповідача-1, однак з моменту призначення позивача на посаду директора відповідача його засновники загальних зборів не скликають, вказана юридична особа діяльності не здійснює, інші наймані працівники відсутні, у позивача відсутня матеріальна та інша зацікавленість у перебуванні на посаді директора відповідача. Заходи позасудового врегулювання спору виявились безрезультатними, оскільки заяви позивача направлені на адреси засновників повернулися позивача за закінченням терміну зберігання. Посилаючись на те, що питання про звільнення позивача досі не вирішено, просив суд визнати трудові відносини припиненими.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

06 листопада 2020 року до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідачів та заява про уточнення позовних вимог.

Відповідно до змісту уточнених позовних вимог, позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю СОТІС-ГРУП код ЄДРПОУ: 37413253, місцезнаходження: 03055, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10, офіс 402) та директором ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи та адреса проживання: АДРЕСА_1 ), за власним бажанням (на підставі ст. 38 КЗпП України) з дня ухвалення рішення у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року задоволено клопотання про залучення засновників відповідача, як співвідповідачів у справі: DIAMRO PARTICIPATION LIMITED (ДІАМРО ПАРТІСІПЕЙШН ЛІМІТЕД), реєстраційний номер НЕ 269677, Gevgelis 8, Flat/Office 502, P.C. 1071, Nicosia, Cyprus (Гевгеліс, 8, Офіс/Квартира 502, 1071, Нікосія, Кіпр) (надалі - відповідач-2) та Публічне акціонерне товариство ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД М-КАПІТАЛ , Код ЄДРПОУ засновника: 37967769, юридична адреса засновника: 01021, м. Київ, вулиця Інститутська, будинок 28) (надалі - відповідач-3).

Відповідач-2 та відповідач-3 правом на подання відзиву не скористались.

Третя особа пояснень суду не надала.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання, яке відбулось 22 березня 2021 року, учасники справи не з`явились.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, відповідно до якої позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Також в матеріалах справи є заявка відповідача-3, яка надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва 21 грудня 2020 року, про розгляд справи без участі представника співвідповідача.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є директором відповідача-1 з 21 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 8.6.3 статуту відповідача-1, до виключної компетенції загальних зборів належить призначення та звільнення директора.

Рішенням загальних зборів відповідача-1 від 20 листопада 2015 року, оформленого протоколом №18 вирішено обрати позивача директором товариства з 21 листопада 2015 року.

Відповідно до наказу позивача №32-п від 21 листопада 2015 року по особовому складу про призначення, ОСОБА_1 , на підставі протоколу №18 позачергових загальних зборів учасників від 20.11.2015, приступила до виконання обов`язків директора, в порядку переведення з посади головного бухгалтера, з 21.11.2015, з окладом відповідно до штатного розпису.

Вказана обставина також відображена у трудовій книжці позивача.

17 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про звільнення з 01 березня 2020 року.

03 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про звільнення з 09.06.2020, направивши її на адресу відповідача-3.

В липні 2020 року позивач звернувся до засновників відповідача-1 із заявою про звільнення з посади директора з 10 серпня 2020 року, направивши примірники заяви за зареєстрованим місцем знаходження.

Як вбачається із змісту позовної заяви, відповідачами, рішення за результатами розгляду вказаних заяв про звільнення прийнято не було.

09 липня 2020 року позивачем направлено відповідачу-2 та відповідачу-3 повідомлення про проведення 10 серпня 2020 року о 14 год. 00 хв. загальних зборів ТОВ Сотіс Груп .

10 серпня 2020 року директором відповідача-1 складено акт-1, про визнання загальних зборів відповідача-1 такими, що не відбулися. Відповідно до вказаного акта встановлено відсутність учасників загальних зборів.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. За частиною шостою статті 65 ГК керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 38 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач послався на те, що у зв`язку з відсутністю зв`язку із засновниками юридичної особи, їх незацікавленістю у діяльності підприємства, що вбачається у тому, що загальні збори учасників відповідача з 2015 року жодного разу не скликалися, то позивач позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір,укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений орган ним орган письмово за два тижні. Посилаючись на вказані обставини просив в судовому порядку припинити трудові відносини.

Як убачається з матеріалів справи відповідачі не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснили будь-яких дій,спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Статтею 22 КЗпП України передбачено заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

У постанові від 03 липня 2019 року в справі №61-11768св 18 Верховний Суд виклав позицію з цього питання та зазначив,що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є директором відповідача з 21 листопада 2015 року.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatismutandisрішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. andOthersv. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkovv. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65)).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ним, як директором та відповідачем-1, як роботодавцем.

Однак вирішення питання про звільнення керівника товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з відповідачем-1 на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

У частині першій статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

У зв`язку з зазначеним суд дійшов висновку, про порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання трудових відносин припиненими та внесенням змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про звільнення позивача з посади директора.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю СОТІС-ГРУП код ЄДРПОУ: 37413253, місцезнаходження: 03055, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10, офіс 402) та директором ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи та адреса проживання: АДРЕСА_1 ), за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 22 березня 2021 року.

Зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу, а саме Відомості про органи управління юридичної особи - Сотіс Груп , (ЄДРПОУ 37413253), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора TOB СОТІС-ГРУП з 22.03.2021.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сотіс Груп (код ЄДРПОУ: 37413253, місцезнаходження: 03055, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10, офіс 402) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , Адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи та адреса проживання: АДРЕСА_1 ) 280 (двісті вісімдесят) гривень 27 копійок витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з DIAMRO PARTICIPATION LIMITED (ДІАМРО ПАРТІСІПЕЙШН ЛІМІТЕД), реєстраційний номер АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , Адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи та адреса проживання: АДРЕСА_1 ) 280 (двісті вісімдесят) гривень 27 копійок витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД М-КАПІТАЛ , код ЄДРПОУ засновника: 37967769, юридична адреса засновника: 01021, м. Київ, вулиця Інститутська, будинок 28) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , Адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи та адреса проживання: АДРЕСА_1 ) 280 (двісті вісімдесят) гривень 27 копійок витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: