Постанова

від 06.04.2021 по справі 183/4874/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/770/21 Справа № 183/4874/18 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2020 року по справі за позовом керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання розпорядження незакониним, скасування рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки площею 4,0 га , -

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у серпні 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання розпорядження незакониним, скасування рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки (а.с. 3-13), який в подальшому уточнив (а.с. 67-77).

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вивченням стану дотримання законодавства у сфері земельних відносин на території Новомосковського району місцевою прокуратурою встановлено, що 26.03.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 4,0 га, кадастровий номер 1223286500:02:095:0523, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Відповідно до відомостей Державного реєстру право власності на зазначену земельну ділянку виникло у ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 016586 від 04.01.2018. Згідно відповіді Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 02-11-1930/0/327-18 від 04.06.2018, розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 016586 від 04.01.2018. - не приймалось. А тому розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 016586 від 04.01.2018 - є підробленим, що у свою чергу, відповідно до вимог ст. 393 ЦК України є підставою для визнання його незаконним. Також, підлягає скасуванню і рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича № 40356647 від 28.03.2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, оскільки таке рішення прийняте на підставі підробленого документу, а спірна земельна ділянка повинна бути витребувана із незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Просив суд визнати незаконним розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 016586 від 04.01.2018 року в частині передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича № 40781390 від 24.04.2018 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223286500:02:163:1001, площею 5,9495 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 ; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 4,00 га, кадастровий номер 1223286500:02:095:0523, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2020 року позовні вимоги керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича № 40356647 від 28.03.2018 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223286500:02:095:0523, площею 4,00 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 .

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 4,00 га, кадастровий номер 1223286500:02:095:0523, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району у власність держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В іншій частині позову керівнику Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в сумі 3 524,00 грн. (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні) (а.с. 146-156).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с. 177-182).

Керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області скористався своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (а.с. 205-211).

Інші сторони по справі не скористались своїм правом передбаченим ст.360 ЦПК україни щодо подання відзиву на апеляційну скаргу

ОСОБА_1 еревіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості .

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів. Також, визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Судом першої інстанції встановлено, що 26 березня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,0 га, кадастровий номер 1223286500:02:095:0523, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Підставі виникнення права власності , згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 134045049 від 11 серпня 2018 року є розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 016586 від 04 січня 2018 року /а.с. 18-25/.

Згідно відповіді Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 02-11-1930/327-18 від 04 червня 2018 року розпорядження Новомосковською районною державною адміністрацією № 016586 від 04 січня 2018 року не приймалось /а.с. 15/.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відділ у Новомосковському районі від 25 травня 2018 року -державна ділянка, кадастровий номер 1223286500:02:095:0523, розташована за межами населеного пункту, межі населеного пункту не змінювалася. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення не змінювалося; кадастровий номер присвоєно на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) /а.с. 31/.

Відповідно до інформації відділу в Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 липня 2018 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,0 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 складає 18516 грн. /а.с. 38/.

З витягу з ЄРДР від 19 квітня 2018 року вбачається, що до єдиного реєстру досудових розслідувань 19 квітня 2018 року внесене кримінальне провадження за № 42018041500000092 щодо використання невідомою особою завідомо підробленого документу, рішення Новомосковської РДА; оформлення права власності на земельні ділянки державної власності, чим спричинили збитки державі, за ст. 358 ч. 4 КК України (а.с. 27-28).

А відповідно до витягу з ЄРДР від 04 травня 2018 року вбачається, що доєдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2018 року внесене кримінальне провадження за № 42018041500000122 щодо надання невідомою особою державному реєстратору Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області завідомо підробленого розпорядження Новомосковської РДА №016586 від 04.01.2018, за ст. 358 ч. 4 КК України (а.с. 26).

Виконавчим комітетом Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за № 02-26/276 від 28.05.2018 повідомлено, що реєстраційна справа за № 1518035112232 направлена поштою для зберігання до архіву Новомосковської РДА відділу з Державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно (а.с. 30).

Згідно інформації відділу з Державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації за № 15-13/90 від 17.05.2018 року - реєстраційна справа за № 1518035112232 до відділу не надходила ( а.с. 29).

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223286500:02:095:0523 за ОСОБА_1 зареєстровано державним реєстратором Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування - розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації за № 016586 від 04.01.2018.

В той же час саме рішення- розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації за № 016586 від 04.01.2018, на підставі виникло право власності за ОСОБА_1 на об`єкт зазначеного нерухомого майна - суду не надано.

За змістом ст. ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в задоволені позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації № 016586 від 04.01.2008 в частині передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки, дійсно встановлено, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, розташована за межами населеного пункту, мала призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення, однак, прокурором не надано суду розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації, згідно до якого ОСОБА_1 передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що позбавляє суд надати оцінку вказаному розпорядженю, у зв`язку з чим розпорядження винесене не уповноваженою особою не є чинним, не підлягає виконанню та не може бути оскаржено окремо.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст. 13, 14), Земельним кодексом України (ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 122, 123 ЗК України), а також іншими законами, що видаються відповідно до них (Закон України Про оренду землі , Цивільний кодекс України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, означених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п.п. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (далі за текстом - Порядок № 1127).

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі, коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, в, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Статтею 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі за текстом - Закон № 1952-1V) передбачено, що при прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копи документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

Реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.

Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.

Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру

Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій (ст. 17 Закону № 1952-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні зо інтереси.

Враховуючи вищевказані норми та встановлені судом обставини, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду стосовно того, що рішення державного реєстратора Гергеля Сергія Володимировича про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223286500:02:095:0523 за № 40356647 від 28.03.2018 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки матеріалами справи спростовано наявність документу, який був підставою для винесення рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223286500:02:095:0523.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої пади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 118 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності забувається на підставах, не заборонених законом.

Набуття права власності на земельну ділянку без визначеної законом (частиною першою статті 116 ЗК України) підстави є неправомірним.

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року № 6-14нс 13.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що у відповідності до приписів ст. 152 Земельного кодексу України, 387 ЦК України, земельна ділянка повинна бути витребувана у відповідача ОСОБА_1 на користь держави, в зв`язку з чим, позовні вимоги прокурора в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки в порушення ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України ОСОБА_1 з відповідною заявою про надання йому дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення не звертався, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримував, проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялася, в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою не погоджувався, рішення відповідного органу щодо передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не приймалося, що свідчить про відсутність внутрішньої волі розпорядника спірної земельної ділянки на передачу її у власність ОСОБА_1 .

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про часткове задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

Доводи скарги щодо відсутності підстав звернення до суду керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, колегія суддів не бере до уваги виходячи з наступного.

За змістом частини першої, третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5 статті 56 ЦПК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області А.Носенко, повноваження державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, яким на день подання позову було Головне управління Держгеокадастру в області.

Відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі, зокрема і в частині дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру не передбачено повноважень щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, а тому прокурор пред`явив позов в інтересах держави як позивач про що зазначив в позовній заяві.

Виходячи з викладеного, правильним є висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором положень статті 23 Закону України Про прокуратуру . Керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, звертаючись з позовами, належним чином обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області області, необхідність їх захисту, підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги стосовно того, що прокурор не мав права звертатися до суду із цим позовом, адже Державна інспекція сільського господарства мала можливість самостійно звернутися до суду.

Доводи скарги про те, що прокурором не дотримано обов`язкової процедури передбаченої абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідної до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що керівником Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області направлявся лист № 01-87-207вих18 від 10.08.2018 року на адресу ГУ Держгеокадастру Дніпропетровської області, в якому повідомляється про те, що прокуратурою готується позовна заява в їх інтересах до ОСОБА_1 , державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання розпорядження незакониним, скасування рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1223286500:02:095:0523, площею 4,0 га з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення. Вказане свідчить про дотримання заступником прокурора Дніпропетровської області вимог обов`язку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний суб`єкт владних повноважень. Необхідною умовою для здійснення представництва інтересів держави прокурором є отримання згоди суб`єкта владних повноважень на таке представництво, оскільки законом не передбачено обов`язку прокурора отримати відповідь на таке повідомлення. Крім того, наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо відсутності згоди суб`єкта владних повноважень в даному випадку ГУ Держгеокадастру Дніпропетровської області на таке представництво, а також, доказів оскарження останнім підстави представництва їх інтересів прокуратурою.

Доводи скарги про те, представник ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не подавав письмових пояснень для з`ясування чи підтримує він позов прокурора чи ні, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зі змісту рішення вбачається, що представник ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у судовому засіданні підтримав позов прокуратури.

Враховуючи все вищевказане доводи скарги стосовно того, що суд повинен був повернути позов є безпідставними.

Доводи скарги про те, що суд прийняв судове рішення про права, свободи та інтереси інших осіб, колегія суддів не бере до уваги, оскільки заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 та дружина заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 є користувачами спірної земельної ділянки та доказів того, що ОСОБА_3 володіє спірною земельною ділянкою на праві спільної сумісної власності подружжя.

Доводи скарги щодо порушень норм процесуального права колегія суддів не бере до уваги оскільки вказані доводи зводяться до незгоди з процесуальними діями суду під час слухання справи, спростовуються нормами чинного законодавства та матеріалами справи, та жодним чином не спростовують обгрунтовані висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального та процесуального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров